Рішення № 139058997, 17.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/4929/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також позивач) до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (далі також Департамент, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради №07-07/286 від 20.03.2026, яким позивачу відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язання Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради надати позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язання Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради видати позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни встановленого зразка.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково, встановленої внаслідок отримання травми під час виконання обов`язків військової служби. Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, в якій просив надати йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Проте спірним рішенням йому безпідставно відмовлено, оскільки положеннями статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальної захисту» передбачені підстави для надання такого статусу, зокрема особам, які отримали травму, пов`язану із виконанням обов`язків військової служби, що у спірному випадку позивачем підтверджено належними доказами.

04.05.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки причиною інвалідності позивача визначено: «травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби», а докази щодо отримання поранення, травми, контузія, каліцтво, одержані під час захисту Батьківщини чи бойових дій на території інших держав, яке є обов`язковою підставою для набуття статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» згідно з частиною другою статті 7 Закону № 3551, відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач має статус учасника бойових дій, з 01.03.2026 йому встановлено ІІІ групу інвалідності із визначенням причинного зв`язку: «Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби» ( витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.03.2026 № 163/26/797/В).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення від 20.03.2026 про відмову.

Назване рішення є предметом оскарження в цій справі.

Надаючи оцінку законності та обґрунтованості рішення про відмову у встановленні позивачеві статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 1 частини другої статті 7 Закону № 3551 встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а в аналогічному спорі вказав, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону № 3551 для визначення права на встановлення статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» підлягає встановленню те, що, по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, та, по-друге: такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Отже, є помилковими доводи відповідача щодо відсутності у позивача документів на підтвердження поранення, травми, контузія, каліцтва, одержані під час захисту Батьківщини» чи бойових дій на території інших держав, адже Закон № 3551 до осіб інвалідності внаслідок війни відносить також осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, при цьому не врахував рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.03.2026 № 163/26/797/В про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності із визначенням причинного зв`язку: «Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби».

Разом з цим, за доводами відповідача, що саме по собі формулювання «Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби» не дає підстав для надання особі статусу інваліда війна, суд відхиляє, адже Закон № 3551 містить у цьому випадку додаткову вимогу виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди.

Тобто, відповідачу під час прийняття спірного рішення необхідно було перевірити чи отримав позивач травму, перебуваючи на фронті під час виконання обов`язків військової служби.

Водночас поза увагою відповідача залишилась та обставина, про що зазначено судом вище, що Закон № 3551 до осіб інвалідності внаслідок війни відносить також осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди.

Відтак, встановивши, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.03.2026 № 163/26/797/В позивачу встановлено ІІІ групи інвалідності із визначенням причинного зв`язку: «травма (порання , контузія, каліцтво) або захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби», відповідач мав перевірити чи отримана така травма під час виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті.

При цьому розгляд порушеного позивачем питання про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни має відбуватися з дотримання вимог Закону України статті 6 Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру».

Так, відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IХ) адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.

Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи (частина друга статті 12 Закону №2073-IХ).

Відповідно до статті 17 Закону № 2073-IХ:

1. Особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

2. Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

3. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Частини друга та третя статті 87 Закону № 2073-IХ визначають, що протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема, не відповідає принципам адміністративної процедури. Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Суд звертає увагу, що в адміністративному процесі суд здійснює перевірку спірного рішення суб`єкта владних повноважень, у тому числі, на його відповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Пункт 9 частини 2 цієї статті зобов`язує суб`єкта владних повноважень враховувати право особи (позивача) на участь у процесі прийняття рішення.

У спірному випадку позивач не був повідомлений відповідачем про ініціювання процедури перегляду його статусу як особи з інвалідністю, чим позбавлений права на участь у цьому процесі.

Також суд зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам частини другої статті 72 Закону України № 2073-IX «Про адміністративну процедуру», оскільки не містить змісту документів та всіх відомостей, які були враховані під час розгляду справи, не має належних посилань на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу, а також не надано детальну правову оцінку всіх обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Неналежне викладення змісту мотивувальної частини адміністративного акту слід трактувати як відсутність мотивувальної частини, яка б відповідала вимогам частини другої статті 72 Закону України № 2073-IX.

Частиною п`ятою статті 72 Закону України № 2073-IX встановлено, що відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 85 Закону України № 2073-IX у разі якщо адміністративний акт не містить мотивувальної частини, у випадку, якщо відповідно до цього Закону вона є обов`язковою, такий акт скасовується.

Згідно із підпунктами 1, 3 частини першої статті 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» принципами адміністративної процедури є: верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; обґрунтованість.

Вищенаведене дає підстави для висновку, що відповідач діяв не дотримуючись принципів адміністративної процедури, зокрема верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; обґрунтованість та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

Зважаючи на вказане, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні та задоволення позову частково.

У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 665,60 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради № 07-07/286 від 20.03.2026.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу особи з інвалідністю з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп), сплачений відповідно до квитанції від 28.04.2026.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради вул. Івана Мазепи, 19,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14017 код ЄДРПОУ 43649464.

Повний текст рішення виготовлено 17 серпня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко