Ухвала суду № 139058288, 18.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання зміни способу та порядку виконання рішення по справі

18 серпня 2026 року cправа № 520/11563/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України позивача про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення з 01.01.2025 виплати ОСОБА_1 раніше призначеної та перерахованої за рішенням Харківського окружного адміністративного суду №520/799/2020 від 04.03.2020 року з урахуванням ухвали від 12.08.2021 року про роз`яснення судового рішення у справі № 520/799/2020 пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.01.2025 поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 нарахування та виплату пенсії, яка виплачувалась йому за рішенням Харківського окружного адміністративного суду № 520/799/2020 від 04.03.2020 року з урахуванням ухвали від 12.08.2021 року про роз`яснення судового рішення у справі № 520/799/2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

05.08.2026 Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України звернулось до суду з заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якому просить суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/11563/25, виданий 07.11.2025 Харківським окружним адміністративним судом, шляхом його зміни на стягнення з ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (Україна, 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, ДЕРЖПРОМ, З ПІД`ЇЗД, 2 ПОВЕРХ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) нарахування грошових коштів у загальному розмірі 272361,48 грн. за період з 01.01.2025 по 31.12.2025.

В обґрунтування заяви зазначає, що відповідно до відповіді ГУ ПФ України в Харківській області на заяву щодо виплати заборгованості, станом на момент подання даної заяви, рішення суду у справі № 520/11563/25 виконано частково. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 у розмірі 272361,48 грн. не здійснена.

Ухвалою суду від 05.08.2026 прийнято до розгляду заяву Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішено розгляд заяви здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву про зміну способу виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У заяві про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення державний виконавець просить вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/11563/25, виданий 07.11.2025 Харківським окружним адміністративним судом, шляхом його зміни на стягнення з ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (Україна, 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, ДЕРЖПРОМ, З ПІД`ЇЗД, 2 ПОВЕРХ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) нарахування грошових коштів у загальному розмірі 272361,48 грн. за період з 01.01.2025 по 31.12.2025.

Судом встановлено, що ГУ ПФ України у Харківській області здійснено ОСОБА_1 здійснено з 01.01.2025 перерахунок пенсії у зазначеному порядку, внаслідок чого проведено нарахування грошових коштів у загальному розмірі 272361,48 грн. за період з 01.01.2025 по 31.12.2025, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача.

Таким чином, ГУ ПФ України у Харківській області рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії виконало, проте заборгованість наразі не виплачена у повному розмірі.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішення суду ухвалене у справі № 520/11563/25 на користь позивача має зобов`язальний характер, зміна способу його виконання шляхом (стягнення конкретної суми коштів) потягне зміну рішення по суті, що не відповідає інституту зміни способу його виконання.

Тобто, змінивши спосіб виконання судового рішення із зобов`язання нарахувати та виплатити на стягнення конкретної суми такої виплати, буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а, від 04.09.2018 у справі №279/7157/15-а та від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а, у якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Також у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21 Верховний Суд зазначив, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність виконання відповідачем судового рішення Суд також бере до уваги аргументи відповідача, що за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 позивачу нараховано різницю в пенсії у розмірі 272361,48 грн. та внесено до Реєстру судових рішень.

Згідно з Конституцією України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами. Такими законами є Закони України про Державний бюджет України на кожний рік, Бюджетний кодекс України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно з п. 20 та п. 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Виплата нарахованих коштів на виконання рішення суду підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 розділу ІІ Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України» від 22.12.2014 № 28-2 основним завданням управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування пенсій та виплати пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами). Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.

Органи Пенсійного фонду України фінансують виплату пенсій за рахунок коштів Державного бюджету, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами" у межах виділених асигнувань.

При цьому, Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня Пенсійний фонд України.

25 січня 2012 року Конституційним Судом України прийнято рішення у справі № 3-рп/2012, у мотивувальній частині якого зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України.

Згідно з частиною сьомою статті 20 Бюджетного кодексу України за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

Враховуючи викладене, згідно рішень Конституційного суду України № 3-рп/2012 та №20-рп/2011 Кабінет Міністрів України має правові підстави врегулювати питання здійснення соціальних виплат та допомоги в межах фінансових ресурсів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет».

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак, прийняті органами державної влади рішення, направлені для досягнення вказаних цілей, повинні піддаватись судовому контролю з особливою увагою. Водночас, за межами воєнного стану, при досягненні інших суспільних цілей, розсуд держави є істотно вужчим, оскільки відповідно до частини першої статті 17 Конституції України захист суверенітету та територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Суд погоджується із відповідачем, що обмеження прав людини і громадянина під час війни може бути, однак очевидним є те, що в умовах воєнного стану підстави для його виправдання є іншими ніж у мирний час. Питання оцінки таких обмежень обумовлюються, серед іншого, i тим, що у військовий час органи державної влади з метою здійснення оборони держави можуть надавати перевагу аргументам, які обумовлюють посилення обороноздатності (потреби оборони), а не тим, які націлені на індивідуальні права.

Абзацом 3 п.п. 2 п. 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2, кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік затверджений постановою КМ України від 05.02.2026 № 127 "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік".

Планом доходів і видатків ГУ ПФ України в Харківській області на 2026 рік, затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України 24 лютого 2026 року, видатки за рахунок коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування:

- на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 24941,4 тис грн;

- на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень у сумі 24102,1 тис грн;

за рахунок коштів Державного бюджету України:

- на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 44511,5 тис грн;

- на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень у сумі 23825,0 тис грн.

Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати визначено п. 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Видатки на виплату нарахованих пенсій за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішенням суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Відтак, виплата коштів на виконання рішення суду здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

Відповідачем було вжито всіх можливих та залежних від нього заходів щодо виконання судового рішення.

Подальші заходи щодо виділення коштів із Державного бюджету на фінансування виконання вказаного судового рішення від відповідача не залежить, оскільки ситуація зумовлена дефіцитом бюджетних призначень на фінансування таких виплат у загальнодержавному масштабі.

Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Як вже зазначалось, підставою для застосування положень ч. 1 ст. 378 КАС України є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Суд встановив, що виконання судового рішення у повному обсязі наразі неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Суд також бере до уваги, що стан виконання рішення відповідачем (тобто його не повне виконання) не скасовує саму сутність права позивача на соціальне забезпечення.

Отже, виконання рішення суду фактично здійснюється, хоча його повне виконання можливе певних умов (припинення воєнного стану та належного фінансування), тому відсутні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду.

Таким чином, відповідач, в межах наданих повноважень, вжив належні дії задля виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/11563/25.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст.248, 256, 295, 378 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України позивача про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Ширант А.А.