Рішення № 139057543, 18.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/13032/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.07.2025 № 124150004758 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 15.07.2025р. ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, зарахувавши пільговий стаж роботи в період трудової діяльності з 29.06.1989р. по 30.06.2001р. та з 13.09.2002р. по 15.03.2004р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправну відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначено, що пенсійний орган правомірно прийняв спірне рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Зазначає, що відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників. Форма довідки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920. У довідці, зокрема, повинні зазначатись: періоди роботи, що зараховуються до пільгового стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, до яких належить цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку. Пільгові довідки видаються підприємствами, установами, організаціями або їхніми правонаступниками тільки на підставі документів. Робота у шкідливих та важких умовах після 21 серпня 1992 відповідно до пункту 4.1 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383 від 18.11.2005 Затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України зараховується до пільгового стажу, якщо право на це підтверджене результатами атестації робочого місця. Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у ОСОБА_1 відсутнє, оскільки відсутні необхідні документи.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України.

15.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №124150004758 від 22.07.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за віком.

Згідно рішення вік заявниці 54 роки 08 місяців 04 дні, страховий стаж позивача становить 37 років 11 місяців 09 днів (в т.ч. додаткові роки за Списком №1 1 рік), пільговий стаж позивача становить 01 рік 06 місяців 04 дні. Згідно поданих документів до страхового стажу позивача зараховано всі періоди.

Також у рішенні відповідач вказав, що відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників. Форма довідки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920. У довідці, зокрема, повинні зазначатись: періоди роботи, що зараховуються до пільгового стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, до яких належить цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку. Пільгові довідки видаються підприємствами, установами, організаціями або їхніми правонаступниками тільки на підставі документів. Робота у шкідливих та важких умовах після 21 серпня 1992 відповідно до пункту 4.1 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383 від 18.11.2005 Затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України зараховується до пільгового стажу, якщо право на це підтверджене результатами атестації робочого місця.

Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у ОСОБА_1 відсутнє, оскільки відсутні необхідні документи.

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач оскаржила його до суду.

Надаючи оцінку вимогам позивача суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

У силу пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Також частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") /надалі - Закон №1058-IV/ передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом пункту 2 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

23.01.2020 Конституційний Суд України ухвалив Рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.

Цим Рішенням Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.

У пункті 2 резолютивної частини Рішення Суд зазначив, що стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

А відповідно до пункту 3 згаданого Рішення Суд визначив, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: (...) жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що вимогами для призначення пенсії за віком жінкам з підстави, визначеної пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII), визначено: 1) досягнення віку 55 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 25 років; 3) наявність пільгового стажу роботи за списком №2 тривалістю щонайменше 10 років.

Аналогічні вимоги містяться також у пункті 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.

Згідно з частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув зразкову адміністративну справу №360/3611/20 та у рішенні від 21.04.2021 визначив такі ознаки типових справ:

а) позивач - особа, яка: звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"; на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років; набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення";

б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.

У пункті 119 згаданого рішення визначено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Встановлені вище обставини цього спору свідчать про те, що справа №440/13032 є типовою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №360/3611/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 зазначила, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: (...) жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ та на цій підставі вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що надалі підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

За наведених обставин на час виникнення спірних відносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення віку 50 років.

Як наслідок, на час виникнення спірних відносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для позивача у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 дійшла висновку, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Щодо вимоги про зарахування позивачці до пільгового стажу за Списком № 2 періоду її роботи з 29.06.1989 по 30.06.2001 та з 13.09.2002 по 15.03.2004, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За приписами пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Системний аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

При цьому суд враховує, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у спірні періоди працювала в Рубіжанському виробничому об`єднанні «Краситель», а саме:

29.06.1989 року прийнята в цех № 19 апаратником змішування 4 розряду ( запис № 3);

01.12.1991р. працювала в цеху № 19 апаратником синтезу 4 розряду ( запис № 4);

18.02.2000р. служба в соціальних сферах - прибиральник громадських туалетів (запис № 5);

18.05.2000р. відділ соціальної сфери - паспортист ( запис № 6);

30.06.2001р. звільнена за ст.36 п.1 КЗпП України ( запис № 7);

13.09.2002р. прийнята в цех № 2 апаратником синтезу 4 розряду по терміновому трудовому договору на 3 місяці ( запис № 12);

14.12.2002р. зарахована на постійне місце роботи ( запис № 13)

Нижче даного запису міститься печатка, відповідно до якої ОСОБА_1 має право на пільгову пенсію;

15.03.2004р. звільнена за ст.36 п.1 КЗпП ( запис № 14).

Постанова КМУ від 24 червня 2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». Для періодів роботи до 2016 року застосовуються попередні постанови, що діяли на той час (зокрема, Постанова Кабміну колишнього СРСР від 26 січня 1991 року №10 та Постанова КМУ від 16 січня 2003 року № 36).

Відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 , підтверджено, що ОСОБА_1 працювала на посадах, які передбачені Списком №2, а саме (хімічне виробництво, апаратник):

- 29.06.1989 30.11.1991 (апаратник змішування);

- 01.12.1991 17.02.2000 (апаратник синтезу);

- 13.09.2002 15.03.2004 (апаратник синтезу, разом строковий та постійний).

Разом з цим суд зазначає, що робота на посаді прибиральника громадських туалетів та у відділі соціальної сфери на посаді паспортиста не передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, а тому не підлягає до зарахуванню як пільговий стаж ОСОБА_1 .

Суд відмічає, що згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Тобто, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Таким чином, суд вважає, що записи у трудовій книжці є належним доказом роботи ОСОБА_1 зі шкідливими умовами праці у період з 29.06.1989 30.11.1991 на посаді апаратник змішування; з 01.12.1991 17.02.2000 на посаді апаратник синтезу та з 13.09.2002 15.03.2004 на посаді апаратник синтезу.

Доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день та інших доказів, які підтверджували б невиконання позивачем роботи на вказаних посадах у період з 29.06.1989 30.11.1991, з 01.12.1991 17.02.2000 та з 13.09.2002 15.03.2004, до суду не надано.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.07.2025 № 124150004758 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, період її роботи з 29.06.1989 30.11.1991, з 01.12.1991 17.02.2000 та з 13.09.2002 15.03.2004.

Між тим, уповноваженим органом для призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого входить розгляд документів, розрахунок страхового та пільгового стажу. Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За таких обставин, через неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу дострокову пільгову пенсію за віком задоволенню не підлягають.

Отже, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 15.07.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрія,10, м. Львів, 79000, код ЄРДПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 22.07.2025 № 124150004758.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 29.06.1989 30.11.1991, з 01.12.1991 17.02.2000 та з 13.09.2002 15.03.2004 до пільгового стажу за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.07.2025 року з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко