Ухвала суду № 139057252, 18.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38660/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи», в якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд:

- визнати неправомірною дію Державного підприємства «Інформаційні судові системи» щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого Мисана Василя Миколайовича за протоколом від 12.09.2025 в Господарському суді Івано-Франківської області у справі №909/961/25 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи;

- скасувати автоматизований відбір кандидата на призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство №909/961/25 за протоколом від 12.09.2025 в Господарському суді Івано-Франківської області;

- зобов`язати Державне підприємство «Інформаційні судові системи» здійснити повторне автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого у справі №909/961/25 Господарського суду Івано-Франківської області про неплатоспроможність боржника - фізичної особи з дотриманням принципів черговості, рівної кількості справ про банкрутство, з урахуванням навантаження кожного арбітражного керуючого;

- винести окрему ухвалу відносно Державного підприємства «Інформаційні судові системи» та надіслати відповідному органу досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 376-1 КК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її як арбітражного керуючого включено до автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство в усіх господарських судах України, за усіма видами економічної діяльності за КВЕД та організаційно-правовими формами господарювання боржників без обмежень, а кількість справ, які перебувають у неї на виконанні, дорівнює нулю. Позивач вважає, що з нульовим показником навантаження вона мала першочергове право на призначення, проте за протоколом автоматизованого розподілу від 12.09.2025 у справі №909/961/25 Господарського суду Івано-Франківської області арбітражним керуючим призначено Мисана Василя Миколайовича, у якого на виконанні дві справи, чим, на переконання позивача, порушено принципи черговості та рівної кількості справ про банкрутство. Позивач стверджує, що відбір кандидатів здійснюється не в автоматичному, а в ручному режимі або за допомогою невірно введених до системи алгоритмів, що може містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 376-1 КК України.

Ухвалою суду від 24.11.2025 позовну заяву було залишено без руху; 25.11.2025 від позивача надійшли документи на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01.12.2025 позивача звільнено від сплати судового збору, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву.

16.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, зокрема з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а Державне підприємство «Інформаційні судові системи» при здійсненні функцій адміністратора автоматизованої системи не наділене владними управлінськими функціями. Того ж дня відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Позивачем подано відповідь на відзив (22.12.2025) та додаткові пояснення (24.12.2025), відповідачем - заперечення (23.12.2025).

Крім того, учасниками справи подано низку заяв та клопотань, а саме: заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог; клопотання позивача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; клопотання позивача про виклик свідка; клопотання позивача про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів; клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; клопотання позивача про витребування доказів.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, суд виходить з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин; таким критерієм може бути також пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначеннями частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового, проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Згідно з частиною першою статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

Згідно з пунктом 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється господарським судом з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, у тому числі шляхом застосування автоматизованої системи.

Наведене свідчить, що визначення кандидатури арбітражного керуючого шляхом автоматизованого відбору є складовою процесуальної діяльності господарського суду під час розгляду конкретної справи про банкрутство (неплатоспроможність), а результат такого відбору реалізується господарським судом при постановленні відповідного судового рішення у справі про банкрутство.

Звертаючись з даним позовом, позивач фактично оспорює результати автоматизованого відбору кандидатури арбітражного керуючого у справі №909/961/25 Господарського суду Івано-Франківської області, тобто дії, вчинені при здійсненні судочинства у конкретній господарській справі. Суд зауважує, що законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами.

Той факт, що Державне підприємство «Інформаційні судові системи» в силу своїх функціональних завдань здійснює адміністрування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка використовується при визначенні судом кандидатури арбітражного керуючого у конкретній господарській справі про банкрутство, не наділяє це підприємство владними управлінськими функціями. Дії щодо автоматизованого розподілу у справах про банкрутство не є проявом владно-управлінських функцій цього підприємства.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що визначення кандидатури арбітражного керуючого у зазначеній справі здійснено з порушенням установлених принципів, що може містити ознаки правопорушення, передбаченого статтею 376-1 КК України, якою встановлено відповідальність за незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя. Разом з тим адміністративному суду не надано повноважень встановлювати факти в кримінальному процесі. Адміністративне судочинство не може використовуватися як альтернативний або попередній механізм кримінального переслідування, а також як спосіб ініціювання досудового розслідування поза межами процедур, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України. Отже, позивач фактично підмінює предмет спору, надаючи йому вигляд адміністративного, тоді як у дійсності це є спір про нібито незаконне втручання в автоматизовану систему розподілу.

За наведеного суд доходить висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що провадження у справі №420/38660/25 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з тим, що спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, подані учасниками справи заяви та клопотання (про залучення третіх осіб, збільшення розміру позовних вимог, виклик свідка, розгляд справи колегіально, розгляд справи за правилами загального позовного провадження, витребування доказів) вирішенню по суті не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд роз`яснює позивачу, що у разі наявності відомостей про можливе вчинення кримінального правопорушення, зокрема передбаченого статтею 376-1 Кримінального кодексу України, він має право звернутися із заявою про кримінальне правопорушення до відповідного органу досудового розслідування в порядку, визначеному статтями 214, 216 Кримінального процесуального кодексу України. Таке звернення підлягає внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та подальшому розслідуванню слідчим із здійсненням процесуального керівництва прокурором. Крім того, позивач має право у разі невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора в порядку, передбаченому статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України, до слідчого судді відповідного місцевого суду.

Оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами як адміністративної юрисдикції адміністративних судів, так і юрисдикції будь-якого іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.

У постанові від 10 червня 2021 року у справі №380/1854/20 Верховний Суд зазначив, що вжите в законі формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, які можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення. Подібну за змістом правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18 та від 16 жовтня 2019 року у справі №1340/4052/18.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №420/38660/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (вул. Джона Маккейна, 40, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 34614292) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя О.Я. Бойко

.