Ухвала суду № 139057118, 17.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24001/26

УХВАЛА

17 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Лебедєва Г. В., ознайомившись з позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» (вул. Новомосковська дорога, 3, м. Одеса, 65031),

до відповідача Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078),

про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов сформований через систему «Електронний суд» адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000199/1 від 29.06.2026, UA500500/2026/000221/1 від 23.07.2026, №UA500500/2026/000222/1 від 24.07.2026;

- визнати протиправними та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці за №UA500500/2026/000500 від 29.06.2026, №UA500500/2026/000562 від 23.07.2026, №UA500500/2026/000564 від 24.07.2026.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: доказів сплати судового збору у розмірі 22877,96 грн.

06.08.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №5 від 28.07.2026 року на суму 38581,45 грн.

Розглянувши вказану заяву суддя доходить висновку, про необхідність продовження строку на усунення недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі від 12.08.2026 року, з таких підстав.

Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи , які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду юридичною особою адміністративного позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум з розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року 3328 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Ціна даного позову складає 1906497,00 грн.

Отже, сума судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру становить 22877,96 грн ((1906497,00*1,5%)*0,8= 22877,96 грн).

Позивач для підтвердження сплати судового збору надав до суду платіжну інструкцію №5 від 28.07.2026 року на суму 38581,45 грн, вказавши в заяві про усунення недоліків, що загальна сума судового збору за вимоги майнового та немайнового характеру складає 38581,45 грн (28597,45 грн за вимоги майнового характеру та 9984,00 грн за вимоги не майнового характеру щодо скасування трьох карток відмов в прийнятті митної декларації).

При цьому, частиною 3 ст.9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно даних комп`ютерної програми «ДСС» судовий збір сплачений на підставі платіжної інструкції №5 від 28.07.2026 року на суму 38581,45 грн був зарахований у справі № 420/23201/26.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №810/504/17 судовий збір підлягає сплаті за подання кожного окремого позову (у разі відсутності пільг щодо його сплати), а тому судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову в одній справі, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі тим самим позивачем до того самого суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №160/5879/20.

Разом з тим, в разі ж повернення особі поданої ним позовної заяви остання не позбавлена права звернутись до суду з заявою про повернення сплаченої суми судового збору у відповідності до положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Отже, законодавством встановлено чіткий порядок повернення сплаченої суми судового збору, яка в подальшому на розсуд особи може бути використана для сплати судового збору за подання іншого (нового) позову, в той же час використання сплаченої в одній справі суми судового збору при поданні іншого позову не передбачено законодавством та є порушенням порядку сплати судового збору.

Ухвалою суду від 03.08.2026 в справі №420/23201/26 позов товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» повернуто на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України

Таким чином, у цьому випадку позивач має право повернути сплачений ним судовий збір згідно платіжної інструкції №5 від 28.07.2026 року, однак така квитанція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, оскільки судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.

Зважаючи на викладене, суддя зауважує, що неможливість використання документа про сплату судового збору, який подавався до первинної позовної заяви, яку суд повернув позивачу, не обмежує та не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 7 Закону №3674-VI такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була йому повернута.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №9901/447/21.

Крім того, стосовно наявності у позові майнових вимог (визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів) та немайнових вимог (про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення), суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Враховуючи те, що наслідком прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів є прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, вимого щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації є однією вимогою майнового характеру, оскільки вони є похідними.

Зазначена позиція підтверджується судової практикою Верховного Суду, а саме в постанові від 10 квітня 2020 року по справі 520/1634/19 Верховний Суд висловив наступну правову позицію. «Вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962 «при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні під. 1 п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні».

Тобто, з викладеного вбачається, що ціною позову у зазначеній категорії справ є грошовий вираз майнових вимог позивача, що є різницею митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи вищевикладене, саме сума 1906497,00 грн., яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваних рішеннях, є ціною позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене суддя вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду:

- доказів сплати судового збору у розмірі 22877,96 грн на реквізити Одеського окружного адміністративного суду: банк Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку 899998; код класифікації доходів бюджету 22030101; рахунок UA468999980313171206084015756; отримувач - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; код за ЄДРПОУ отримувача 37607526, призначення платежу: 101 (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Суд вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв`язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

У відповідності до приписів статті 169 КАС України у разі не усунення вищевказаного недоліку позовна заява буде повернута позивачеві.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

У Х В А Л И Л А:

Продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В. Лебедєва