Рішення № 139056932, 18.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 р. № 400/927/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , до відповідачаУправління Державної міграційної служби в Миколаївській області в особі Заводського відділу у м. Миколаєві УДМС у Миколаївській області, вул. Шосейна, 2,м. Миколаїв,54029, провизнання відмови від 08.10.2025 року № К-47/6/4810-25/4810/23-25 протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , діючи як законний представник в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Заводського відділу у м. Миколаєві УДМС у Миколаївській області, у якій просить:?Визнати протиправною відмову Заводського відділу у м. Миколаєві УДМС у Миколаївській області, викладену в листі від 08.10.2025 року № К-47/6/4810-25/4810/23-25, у видачі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв`язку з досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII; Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Заводського відділу у м. Миколаєві УДМС у Миколаївській області оформити та видати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв`язку з досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, без передачі будь-яких даних про особу до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР), без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук та без використання будь-яких засобів ЄДДР.

?В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після досягнення дитиною 16-річного віку вони звернулися до Заводського відділу у м. Миколаєві УДМС у Миколаївській області із заявою про оформлення та видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паперової книжечки зразка 1992 року. Проте відповідач листом від 08.10.2025 року № К-47/6/4810-25/4810/23-25 відмовив у задоволенні заяви, мотивуючи тим, що чинним законодавством України (зокрема Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус») передбачено оформлення та видачу паспорта громадянина України виключно у формі ID-картки із безконтактним електронним носієм.

?Позивач наголошує, що збір персональних даних, внесення їх до локальних та централізованих електронних баз даних (ЄДДР), а також присвоєння дитині цифрового ідентифікатора (УНЗР) у вигляді штрих-коду або числового коду суперечить її релігійним переконанням, свободі світогляду і віросповідання, заснованим на християнському віровченні (що підтверджується довідкою Управління Миколаївської Епархії Української Православної Церкви).Примушування громадян до прийняття ID-картки замість традиційного паспорта-книжечки є звуженням існуючих прав і свобод (ст. 22 Конституції України), порушує право на приватне життя (ст. 32 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 30.01.2026 року відповідачу було надано 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів у підтвердження своєї правової позиції.

?Ухвала суду була отримана відповідачем належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Проте Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, будь-яких клопотань про продовження процесуальних строків або заяв про визнання чи заперечення позову до суду не направляв.

?Відповідно до ч. 4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

?Згідно з ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

?Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступні обставини:

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 про що свідчить свідоцтво про народження.Матір`ю неповнолітньої дитини є ОСОБА_1 , яка згідно з ч.1 ст.242 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.56 КАС України виступає її законним представником у суді.

У зв`язку з досягненням дитиною 16-річного віку, позивач (законний представник) разом із неповнолітньою дитиною звернулися до Заводського відділу у м. Миколаєві УДМС у Миколаївській області із письмовою заявою (вх. № К-47/6/4810-25 від 2025 року), в якій просили оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.

Листом Заводського відділу у м. Миколаєві УДМС у Миколаївській області від 08.10.2025 року №К-47/6/4810-25/4810/23-25 позивачу було відмовлено у задоволенні поданої заяви. Відмова обґрунтована тим, що з набранням чинності Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, видача паспортів громадянина України здійснюється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм (ID-картки), а нормативно-правова база не передбачає процедури виготовлення бланків паспортів у формі книжечки зразка 1992 року.

Згідно з Довідкою Управління Миколаївської Єпархії Української Православної Церкви, наданою до матеріалів справи, ОСОБА_1 та її дитина ОСОБА_2 є віруючими християнами та парафіянами Храму Святителя Миколая (м. Миколаїв). Їхні релігійні переконання та духовні засади унеможливлюють прийняття будь-яких цифрових/числових ідентифікаторів особи (включаючи УНЗР), присвоєння штрих-кодових імен, а також надання згоди на обробку персональних даних у базах даних та автоматизованих реєстрах.

?Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних норм права та аналізу судової практики.

?Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

?Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

?Стаття 22 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

?Стаття 32 Конституції України гарантує, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

?Статтею 35 Конституції України кожному гарантується право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, суд, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Вирішуючи питання про відповідність даної справи ознакам типової справи, які вказані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. по справі № 806/3265/17, суд виходить з того, що суть спору зводиться до відмови відповідача оформити неповнолітній дитині паспорт громадянина України зразка 1994 р. у вигляді паспортної книжечки. До заяви додавалися необхідні для оформлення паспорта документи. Відповідь відповідача дає підстави вважати, що у видачі паспорту у формі паспортної книжечки відмовлено. Таким чином, ознаки даної справи дають суду підстави розглядати її як типову до зразкової справи № 806/3265/17.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 19.09.18 у зразковій справі №806/3265/17 дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення особи до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Крім того, перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14.06.2007 р.). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність і статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі "Gropperaio AG and Others v. Switzerland" від 28.03.1990 р.).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги позицію ЄСПЛ у рішенні по справі "Х`ю Джордан проти Великої Британії": "Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу".

Також, у постанові від 19.09.18 по справі №806/3265/17 Велика Палата вказала, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Таким чином, позивач має право на оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки, відповідно до висновків постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.18 по справі №806/3265/17.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №398 від 03.04.2019 та наказу МВС України від 06.06.2019 №456 Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, окрім іншого заявник повинен надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

При цьому, відповідно до вимог КАСУ, заявник має права звертатися до адміністративного суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, лише у разі протиправної відмови у видачі такого паспорту.

Суд вимушений констатувати, що у цьому випадку, правотворець та судова практика створила як для позивача, так і для відповідача, алгоритм дій, який містить логічну помилку idem per idem. Оскільки, відповідач не має право задовольнити вимоги позивачки про оформлення паспорта книжечки, без відповідного судового рішення, а позивач не має можливості звернутися до суду для отримання рішення, без відповідної відмови відповідача.

За таких обставин, суд виходить з того, що у цьому випадку відсутні протиправні дії відповідача, оскільки по-перше, він діяв відповідно до вимог постанови КМУ №398 та Тимчасового порядку №456, які вимагають надання відповідного судового рішення, по-друге, своїм листом про відмову, відповідач, як раз створюють підстави для звернення позивача до суду та отримання відповідного судового рішення, на підставі якого можливо оформити видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Тобто, відповідач у цьому випадку діяв правомірно.

Отже, в задоволені позову в частині визнання протиправною відмову у видачі паспорта у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ - відмовити.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені вище, суд з метою відновлення прав позивача, вважає за необхідно задовольнити позов в частині зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Заводського відділу оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18, провадження №11-460за18) та відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.

Позов задовольнити частково.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив у розмірі 1331,20 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов ОСОБА_1 містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".

Отже, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачу в розмірі 1331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області в особі Заводського відділу у м. Миколаєві УДМС у Миколаївській області (вул. Шосейна, 2,м. Миколаїв,54029 08674181) задовольнити частково.

2. Зобов`язати Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області в особі Заводського відділу у м. Миколаєві УДМС у Миколаївській області(вул. Шосейна, 2,м. Миколаїв,54029, код ЄДРПОУ 08674181) у зв`язку із досягненням 16-річного віку оформити та видати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області в особі Заводського відділу у м. Миколаєві УДМС у Миколаївській області (вул. Шосейна, 2, м. Миколаїв,54029 код ЄДРПОУ 08674181) на користь ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1331,20 грн.

5.Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко