Рішення № 139056898, 18.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 рокусправа № 380/9408/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Галицької окружної прокуратури міста Львова Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області Львівської районної державної адміністрації Львівської області до Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

Галицька окружна прокуратура міста Львова Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області Львівська районна державна адміністрація Львівської області (адреса: вул. Богомольця, 9,м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл.,79005) (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" (адреса: вул. Винниченка, 8,м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл.,79008) (далі - відповідач), з вимогами:

Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" (ідентифікаційний код юридичної особи 33358550, адреса 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 8) щодо невжиття заходів для приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту сховище №48903, що розміщене за адресою: м. Винники, вул. Шевченка, 1д.

Зобов`язати Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" (ідентифікаційний код юридичної особи 33358550, адреса 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 8) привести захисну споруду сховище №48903, що розміщене за адресою: м. Винники, вул. Шевченка, 1д, у стан готовності.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що на балансі відповідача перебуває захисна споруда цивільного захисту сховище № 48903 за адресою: м. Винники, вул. Шевченка, 1д, яка згідно з актами обстежень упродовж тривалого часу (з 2013 по 2024 роки) перебуває у неробочому стані, має несправні системи життєзабезпечення та оцінюється як не готова до використання за призначенням. Прокурор зазначає, що відповідач як балансоутримувач захисної споруди допустив протиправну бездіяльність щодо невиконання вимог законодавства про цивільний захист, не вживши заходів для здійснення ремонтних робіт та забезпечення постійної готовності сховища до укриття населення, що в умовах триваючої збройної агресії та правового режиму воєнного стану становить суттєву загрозу життю та здоров`ю людей. Крім того, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави бездіяльністю уповноважених суб`єктів владних повноважень (ГУ ДСНС у Львівській області та Львівської РДА), які за наявності відомостей про неналежний стан захисної споруди не вжили позовних заходів для зобов`язання балансоутримувача привести споруду до належного стану. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 16 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та залучено до участі у справі третіх осіб.

Ухвалою від 18.08.2026 розглянуто клопотання Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Львівській області про заміну неналежної сторони.

Від Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№45533 від 02.0.62025) у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування вказує на відсутність протиправної бездіяльності зі свого боку. Зазначає, що спірна захисна споруда перебуває у власності Львівської обласної ради, а фінансові витрати на проведення капітального ремонту є неспіврозмірними з дохідною частиною статутної діяльності комунального підприємства. Також стверджує про відсутність у нього ліцензій на виконання відповідних відновлювальних робіт та кваліфікованого персоналу. Відповідач покликається на те, що неодноразово ініціював перед власником майна питання списання захисної споруди з обліку або передачі іншій юридичній особі, а також наголошує на наявності об`єктивних перешкод у доступі до об`єкта через його розташування на закритій території ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика», охорона якої перешкоджала доступу представників підприємства. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо обов`язкових елементів протиправної бездіяльності, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№47676 від 10.06.2025) у якій критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві. Підтримує позовні вимоги і просить задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши позивача, представника відповідача, суд встановив таке.

Спірний об`єкт нерухомого майна будівля бомбосховища літ. «З-1» площею 287,3 кв. м за адресою: Львівська область, м. Винники, вул. Шевченка, 1д, належить на праві спільної комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст Львівської області в особі Львівської обласної ради відповідно до свідоцтва про право власності від 30 травня 2007 року.

Розпорядженням голови Львівської обласної ради від 16 листопада 2005 року № 548-р вказаний об`єкт передано на баланс Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно».

Згідно з паспортом сховища № 48903, його обліковою карткою та даними Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації захисна споруда цивільного захисту (сховище) № 48903 місткістю 300 осіб перебуває на обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, а балансоутримувачем є Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість та майно».

За наслідками технічної інвентаризації від 14 серпня 2013 року та численних періодичних комісійних обстежень, зафіксованих актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 18 липня 2023 року, 06 лютого 2024 року, 17 червня 2024 року, 19 серпня 2024 року та 14 листопада 2024 року за участю представників ГУ ДСНС у Львівській області, органів місцевого самоврядування та відповідача, технічний стан сховища № 48903 визначено як непрацездатний, санітарний стан незадовільний, приміщення сирі та частково затоплені, захисно-герметичні двері і ворота пошкоджені корозією, системи фільтровентиляції, регенерації повітря, противибухові пристрої, системи зв`язку, пожежогасіння та аварійного водопостачання відсутні або перебувають у неробочому стані. Загальний стан готовності захисної споруди № 48903 у всіх актах оцінено як «не готове до використання за призначенням», з висновком про необхідність проведення капітального ремонту та заміни всіх інженерних систем життєзабезпечення.

Спірне сховище з фонду захисних споруд цивільного захисту у встановленому законом порядку не списувалося та з обліку не знімалося, що підтверджується повідомленням ГУ ДСНС у Львівській області від 06 травня 2025 року.

Уповноважені органи контролю Головне управління ДСНС у Львівській області та Львівська районна державна адміністрація позовних вимог щодо спонукання балансоутримувача до приведення сховища у готовність не заявляли, у зв`язку з чим прокурор після попереднього письмового повідомлення звернувся до суду з цим позовом у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеним законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 роз`яснив, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Згідно з частинами першою, третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За змістом частини четвертої статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

За приписами частин третьої-п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

«Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №826/2793/18 та від 06 лютого 2019 року в справі № 810/3046/17 сформульовано визнання «інтересу держави» («публічного інтересу») як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року в справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року в справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року в справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року в справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року в справі № 0440/6596/18.

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який закріплений у статті 129 Конституції України.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року в справі № 806/602/18, від 13 березня 2019 року в справі № 815/1139/18, від 15 жовтня 2019 року в справі № 810/3894/17, від 17 жовтня 2019 року в справі № 569/4123/16-а, від 05 листопада 2019 року в справі № 804/4585/18, від 03 грудня 2019 року в справі № 810/3164/18 та від 01 червня 2022 року в справі № 260/1815/21.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 37- 39, 45 постанови від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 сформулювала загальні умови для звернення прокурора замість органу державної влади (орган місцевого самоврядування), який не здійснює свої відповідні повноваження для захисту інтересів держави:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Спір у справі стосується бездіяльності відповідача, який є власником захисної споруди цивільного захисту, яка упродовж тривалого проміжку часу не приведена у готовність до використання за призначенням, що призводить до загрози життю та здоров`я осіб, які перебувають на зазначеній місцевості.

На переконання суду, невжиття заходів з приведення до стану готовності захисної споруди цивільного захисту - сховища №48903 становить суспільний та державний інтерес, який охороняється законом.

Статтею 27 Конституції України визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 на території України з 24.02.2022 на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на момент вирішення спірних правовідносин.

Статтею 2 Закону України "Про оборону України" оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.

Цивільним захистом, відповідно до статті 4 Кодексу, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Кодексу громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Частина четверта статті 32 Кодексу визначає, що для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Відповідно до частини п`ятої статті 32 Кодексу порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укритів, та ведення його обліку, визначає Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року №138 (далі - Порядок № 138).

Пунктом 3 Порядку № 138 визначено, що балансоутримувач захисної споруди це власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі; утримання захисних споруд це комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 9 Порядку №138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Згідно із пунктом 10 Порядку №138 балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме: не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту; не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Частиною першою статті 20 Кодексу визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.

Згідно із пунктом 11 Порядку №138 вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Так, Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 року № 579 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 року за № 879/32331, якими внормовано питання утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту (далі - Вимоги).

Відповідно до пункту 1 розділу І Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження. До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні і герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, КНТ тощо (пп. 1 п. 2 розділу III Вимог).

Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 Розділу VIII Вимог).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) - здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням.

Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (пп. 4 п. 2 розділу VI Вимог).

Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимог визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 розділу VI Вимог під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди.

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (пп. 8 п. 2 розділу VI Вимог).

Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено пунктом 8 статті 32 Кодексу та пунктом 9 Порядку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сховище № 48903 на території м. Винники перебуває на балансі відповідача Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», обліковується як захисна споруда цивільного захисту та з 2013 року і до моменту вирішення спору перебуває у непридатному для експлуатації стані, що підтверджується складеними актами обстежень.

18.07.2023 у складі уповноважених осіб Відділу цивільного захисту Управління запобігання НС та ЦЗ по ЛМТГ ГУ ДСНС України у Львівській області, Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, КП ЛОР Нерухомість та майно проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання сховища №48903 за адресою: м. Винники, вул.Шевченка, 1д та складено акт оцінки.

У акті оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №48903 від 18.07.2023 вказано, що технічний стан захисної споруди непридатний; санітарний стан не задовільний; загальний стан приміщень сирі, місцями затоплено; системи вентиляції пошкоджені іржею, не робочі; в наявності захисно-герметичні ворота -1 шт, захисно-герметичні двері 2 шт, покриті іржею, наявність тріщин на ущільнюючій гумі, зачиняються не повністю; стан проти вибухових пристроїв відсутні; система регенерації повітря відсутня; електроручні вентилятори, протипилові фільтри, фільтри поглиначі, герметичні клапани, клапани надмірного тиску відсутні; система водопостачання відсутня; безнапірні та напірні баки для питної води наявні 2 шт, пошкоджені іржею та брудні; справність системи опалення відсутня; справність системи електропостачання та електроосвітлення від міської мережі в неробочому стані; справність системи зв`язку та оповіщення відсутні; автоматичні системи пожежогасіння та сигналізації відсутня, укомплектованість первинними засобами пожежогасіння відсутні та інше.

В подальшому, 06.02.2024, 17.04.2024, 19.08.2024, органами ГУ ДСНС України у Львівській області разом із уповноваженими особами в балансоутримувача КП ЛОР Нерухомість та майно складено акти оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища №48903. У даних актах зазначено, що захисну споруду неможливо привести у готовність до використання за призначенням упродовж 12 годин. Стан вищевказаної захисної споруди цивільного захисту населення оцінено як не готове до використання за призначенням. А також, захисна споруда потребує капітального ремонту та заміни всіх систем життєдіяльності та захисту.

У акті оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №48903 від 14.11.2024 зазначено наступне: технічний стан захисної споруди не працездатний; санітарний не задовільний; загальний стан приміщень захаращені, сирі; в наявності захисно-герметичні ворота - 1 шт, захисно-герметичні двері 2 шт, покриті іржею, наявність тріщин на ущільнюючій гумі, зачиняються не повністю; стан проти вибухових пристроїв - відсутні; стан систем вентиляції зокрема повітропроводи наявні, пошкоджені іржею, не робочі; вентилятори витяжної, припливної системи вентиляції відсутні; електроручні вентилятори відсутні; протипилові фільтри відсутні; фільтри-поглиначі відсутні; герметичні клапани відсутні; клапани надмірного тиску відсутні; система регенерації повітря відсутня; стан системи водопостачання відсутня; безнапірні та напірні баки для питної води наявні 2 шт, пошкоджені іржею та брудні; водопровідні труби наявні окремі відрізки труб з ознаками корозії та інше.

Станом на 14.11.2024 сховище №48903 оцінено як не готове до використання за призначенням та надано рекомендації потребує капітального ремонту та заміни всіх систем життєдіяльності та захисту.

Так, належним, допустимим та достатнім доказом усунення особою виявлених перевіркою порушень є акт перевірки з висновками про відсутність порушень та про готовність відповідних сховищ до використання, який може дійсно свідчити про такий факт, оскільки у спірних правовідносинах саме контролюючий орган наділений повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень відповідачем законодавства.

Суд зауважує, що відповідачем реалізоване його процесуальне право на визнання позову.

Суд також зазначає, що відсутність фінансування не звільняє балансоутримувача від дотримання вимог законодавства в сфері цивільного захисту населення та не може визнаватися поважною причиною для відкладення заходів щодо приведення захисної споруди цивільного захисту населення у належний для експлуатації стан.

Твердження відповідача про ініціювання процедури списання сховища також не спростовують протиправної бездіяльності, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства статус захисної споруди зберігається за об`єктом до моменту офіційного прийняття уповноваженим органом рішення про його виключення з фонду захисних споруд цивільного захисту та виключення з відповідного обліку. До настання цієї події балансоутримувач зобов`язаний підтримувати об`єкт у стані готовності.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд наголошує, що недодержання вимог законодавства України у сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) призводить до його обмеженої готовності до використання за призначенням, а захисна споруда не здатна у належному обсязі забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров`я людей.

Невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення укриття до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у справі № 826/12192/16 (постанова від 03.10.2018) та у справі № 820/5164/15 (постанова від 25.07.2019).

Щодо покликань відповідача на перешкоди в доступі до об`єкта з боку сторонніх осіб, суд зауважує, що відповідач як законний володілець майна наділений повноваженнями щодо захисту свого володіння та забезпечення доступу до майна в установленому законом порядку, проте доказів вжиття дієвих заходів правового реагування на усунення перешкод у доступі до сховища відповідачем не надано.

Зважаючи на викладене, суд висновує про наявність протиправної бездіяльності Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» щодо невжиття заходів для приведення захисної споруди сховища № 48903 у належний технічний стан та обґрунтованість вимог про зобов`язання відповідача привести зазначену захисну споруду у стан готовності до використання за призначенням, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. За подання позову Львівською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у загальному розмірі 6 056,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 783.

Оскільки позов задоволено повністю, а відповідачем виступає суб`єкт, який допустив протиправну бездіяльність, сплачена сума судового збору підлягає стягненню з Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» на користь Львівської обласної прокуратури.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 264 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов Галицької окружної прокуратури м. Львова (м. Львів, вул. Богомольця 9, ЄДРПОУ 0291003122) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (м. Львів, вул. Підвальна 6, ЄДРПОУ 38627339) до Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (м. Львів, вул. Винниченка 8, ЄДРПОУ 33358550), за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача Управління майном спільної власності Львівської міської ради (м. Львів, вул. Винниченка 18, ЄДРПОУ 25255072), Львівської обласної ради (м. Львів, вул. Винниченка 18, ЄДРПОУ 22340506) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язати вчинити дії- задовольнити повністю

2. Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" (ідентифікаційний код юридичної особи 33358550, адреса 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 8) щодо невжиття заходів для приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту сховище №48903, що розміщене за адресою: м. Винники, вул. Шевченка, 1д.

3.Зобов`язати Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" (ідентифікаційний код юридичної особи 33358550, адреса 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 8) привести захисну споруду сховище №48903, що розміщене за адресою: м. Винники, вул. Шевченка, 1д, у стан готовності.

4. Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (ЄДРПОУ 33358550) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031, р/р UA138201720343140001000000774 в Державній казначейській службі України, м. Київ) судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна