Рішення № 139056884, 18.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 рокусправа № 380/26155/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Пустомитівської окружної прокуратури до Щирецької селищної ради, за участю третіх осіб Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Пустомитівської окружної прокуратури до Щирецької селищної ради, за участю третіх осіб Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо утворення у складі виконавчих органів ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини;

- зобов`язати відповідача утворити та погодити у встановленому законом порядку в складі виконавчих органів ради спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 селище міського типу Щирець включено до Списку історичних населених місць України. Положеннями статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено прямий обов`язок органу місцевого самоврядування населеного пункту, занесеного до зазначеного Списку, утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Прокурор зазначає, що відповідачем такий орган у структурі виконавчих органів не створено, відповідні погодження не ініційовано, що свідчить про протиправну бездіяльність селищної ради та створює загрозу неналежного захисту пам`яток і публічних інтересів держави у сфері збереження культурного надбання. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 06.01.2025 суддею Кисильовою О.Й. відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №7/р від 26.01.2026 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено суддю Грень Н.М.

Ухвалою від 30.01.2026 прийнято справу до провадження.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№4757 від 21.01.2026) у якому просить відмовити у задоволені позову. В обґрунтування якого вказує на безпідставність позовних вимог. Селищна рада зазначає, що в її структурі функціонує відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, до завдань якого віднесено питання містобудування та збереження архітектурного вигляду. Відповідач стверджує, що чинне законодавство не встановлює конкретних граничних строків для створення окремого органу, а утворення окремої структури потребує додаткових витрат з місцевого бюджету, що є обмеженим у період дії воєнного стану. Крім того, на замовлення ради розроблено історико-архітектурний опорний план смт. Щирець, а фактів руйнування чи пошкодження пам`яток не зафіксовано.

Від третьої особи Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на адресу суду надійшли додаткові пояснення (вх.№5115 від 22.01.2025) в яких підтримала позовні вимоги прокурора. В обґрунтування вказує, що приписи частини третьої статті 3 та частини другої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» носять імперативний характер та зобов`язують місцеву раду історичного населеного місця утворити орган охорони культурної спадщини з обов`язковим дотриманням процедури погодження. Зазначила, що жодних звернень від відповідача щодо погодження створення такого органу не надходило.

Від Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації на адресу суду надійшли додаткові пояснення (вх.№67045 від 18.08.2025) у яких зазначила про обґрунтованість позову. В обґрунтування вказує, що орган неодноразово скеровував на адресу відповідача листи про необхідність виконання вимог закону щодо утворення профільного органу та погодження кандидатури його керівника, однак належних дій селищна рада не вчинила, що нівелює реалізацію державних гарантій у пам`яткоохоронній сфері.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» селище міського типу Щирець Львівської області включено до Списку історичних населених місць України.

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, 817, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ).

Рішенням Щирецької селищної ради від 04.02.2021 № 136 затверджено Положення про відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Щирецької селищної ради.

Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА листами від 27.01.2022 № 16-290/0/2-22, від 15.11.2023 № 16-3626/0/2-23, від 16.05.2024 № 16-1979/0/2-24 та від 04.10.2024 № 16-3894/0/2-24 інформував Щирецьку селищну раду про необхідність утворення спеціально уповноваженого органу з питань охорони культурної спадщини та погодження його створення й керівника відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

У відповідь на звернення Департаменту та запити Пустомитівської окружної прокуратури Щирецька селищна рада листами від 18.10.2024 № 03-19/2-1041 та від 21.10.2024 № 03-19/2-1042 повідомила, що окремий спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини не створювався, питання його створення буде вирішуватися після припинення або скасування воєнного стану через обмеженість фінансових ресурсів громади, а до того часу загальні містобудівні функції здійснює відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства.

Відповідно до відомостей Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА, відповідач не звертався до уповноважених центрального та регіонального органів за погодженням утворення органу охорони культурної спадщини чи призначення його керівника.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору, суд керувався таким.

Відповідно до статті 54 Конституції України охорона культурної спадщини, збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, є обов`язком держави.

Преамбулою Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, до яких, серед інших, належать виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України», з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України затверджено Список історичних населених місць України, у який увійшло місто Харків Харківської області (1654 рік).

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, передбачених підпунктом 5 пункту "б" частини першої статті 31 (організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників) і підпунктом 10 пункту "б" статті 32 (забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання) Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено повноваження районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини.

Крім того, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітує перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об`єктів культурної спадщини

Частиною 4 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та сільські, селищні, міські голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.

Також, ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» закріплено, що відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, відповідні фінансові санкції за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Таким чином, наведені вище положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» закріплюють імперативну норму щодо утворення органом місцевого самоврядування спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (відповідних виконавчих органів охорони культурної спадщини) у складі виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, зокрема у випадку занесення населеного пункту до Списку історичних населених місць України.

Аналіз наведених законодавчих положень свідчить про те, що занесення населеного пункту (смт Щирець) до Списку історичних населених місць України покладає на відповідний орган місцевого самоврядування прямий безумовний обов`язок утворити спеціально уповноважений виконавчий орган охорони культурної спадщини та забезпечити погодження його створення з уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Посилання відповідача на те, що його функції у цій сфері виконує відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, суд відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання обов`язкового погодження Міністерства культури та стратегічних комунікацій України щодо створення у структурі вказаного підрозділу органу з пам`яткоохоронним статусом та погодження призначення його керівника з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА. Відсутність належним чином утвореного та погодженого органу унеможливлює повноцінне виконання передбачених статтями 6, 44, 45 Закону № 1805-III повноважень, зокрема щодо складення обов`язкових приписів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Аргументи відповідача щодо воєнного стану та відсутності бюджетних коштів також не можуть слугувати правовою підставою для невиконання імперативних вимог закону. Охорона культурної спадщини в умовах збройної агресії набуває особливого значення, а внутрішні фінансові чи організаційні труднощі суб`єкта владних повноважень не звільняють його від виконання обов`язків, встановлених державою в публічних інтересах.

Відтак, на даний час відповідачем не утворено виконавчого органу з охорони культурної спадщини та не вжито заходів щодо погодження питання утворення такого виконавчого органу у складі виконавчих органів ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини з Міністерством культури та інформаційної політики України, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та нівелює виконання селищною радою обов`язків та повноважень, визначених цим Законом.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.

Статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради належить організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників

Згідно із ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, серед іншого, належить забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини Кролевецької міської ради повинен бути утворений радою у складі її виконавчих органів у формі відділу, управління або іншого органу.

Неутворення відповідного спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та недотримання порядку призначення його керівника може стати передумовою визнання винесених, прийнятих, виданих неуповноваженим органом/особами (в даному випадку Охтирською міською радою) розпоряджень, рішень, приписів, постанов, незаконними, а відтак відсутності державних механізмів захисту об`єктів культурної спадщини.

Таким чином, Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області, як орган місцевого самоврядування, допустила у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимог згаданих нормативно-правових актів у складі виконавчих органів міської ради, як населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, не утворила спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини - відповідний виконавчий орган.

Зважаючи на вищенаведене, суд висновує про протиправність бездіяльності відповідача щодо утворення у складі виконавчих органів ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.

З врахуванням вищенаведеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 139 КАС України з відповідача на користь прокуратури не стягується, оскільки відповідачем є суб`єкт владних повноважень, а витрати прокурора, пов`язані зі сплатою судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ( Львівська обл., м. Пустомити, вул. Шевченка 3, ЄДРПОУ 0291003127) в інтересах держави до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області (Львівська обл., смт. Щирець, пл. Ринок 8, ЄДРПОУ 04372193), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації ( м. Львів, вул. Винниченка 18/114, ЄДРПОУ 38557581), Міністерства культури та стратегічних комунікацій України ( м. Київ, вул. І. Франка 19, ЄДРПОУ 43220275) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області щодо неутворення у складі виконавчих органів ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.

3. Зобов`язати Щирецьку селищну раду Львівського району Львівської області (пл. Ринок, 8, смт Щирець, Львівський район, Львівська область, 81160; код ЄДРПОУ 04372193) утворити та погодити у встановленому законом порядку в складі виконавчих органів ради спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна