Ухвала суду № 139056508, 17.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 серпня 2026 року м. Київ № 320/31883/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Кічук Ірини Ростиславівни в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Кічук Ірини Ростиславівни в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 44768034) щодо невжиття заходів до виготовлення та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно заповідного фонду заповідного урочища «Ладижинська діброва», внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 44768034) відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити проведення робіт з виготовлення та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду заповідного урочища «Ладижинська діброва», внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач не вчиняє дій щодо проведення робіт із виготовлення та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду з підстав, які, на думку позивача, не передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду є встановленим законом періодом часу, протягом якого особа має право звернутися до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів. Встановлення процесуальних строків, зокрема, спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, своєчасність судового захисту та належне виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду його поновлення можливе за наявності поважних причин. Такими причинами можуть бути обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, не залежали від волевиявлення особи, були істотними та підтверджуються належними доказами.

Для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити момент, коли відповідна особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а у випадку звернення суб`єкта владних повноважень - момент виникнення підстав, які надають йому право на пред`явлення відповідних вимог.

При цьому визначення моменту, коли особа «повинна була дізнатися» про відповідні обставини, має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи, характеру спірних правовідносин, обсягу законодавчо визначених повноважень відповідного суб`єкта та об`єктивної можливості отримати інформацію про такі обставини.

За змістом позовних вимог прокурор оскаржує бездіяльність щодо проведення робіт із виготовлення та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з Положенням про заповідне урочище місцевого значення «Ладижинська діброва» (далі - Урочище), затвердженим наказом Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації від 10.04.2024 № 82, Урочище створене відповідно до рішення облвиконкому № 384 від 18.08.1983.

Відповідно до охоронного зобов`язання № 330/24 від 10.04.2024 філії «Гайсинське лісове господарство» передано під охорону та дотримання встановленого режиму територію Урочища загальною площею 62 га.

Наказами по ДП «Ліси України» № 1824 від 18.10.2024, № 2328 від 31.12.2024 та № 6 від 01.01.2025 філію «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» припинено шляхом приєднання до філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Разом з тим судом встановлено, що ще 25.02.2013 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Державному підприємству «Гайсинське лісове господарство» видано охоронне зобов`язання ЗУ № 24/555-766, відповідно до якого підприємство було зобов`язане забезпечувати режим охорони та збереження Урочища з метою збереження ділянки високопродуктивних еталонних дубово-ясеневих насаджень віком понад 80 років.

У подальшому наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 864 «Про припинення Державного підприємства «Гайсинське лісове господарство» ДП «Гайсинське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Пунктом 8 зазначеного наказу визначено, що ДП «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Гайсинське лісове господарство».

Водночас судом встановлено, що відомості про визначення меж та встановлення їх у натурі (на місцевості) об`єкта природно-заповідного фонду - заповідного урочища «Ладижинська діброва» - відсутні.

Згідно з даними Державного земельного кадастру 17.12.2014 внесено відомості про право власності Вінницької обласної державної адміністрації та право постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» земельною ділянкою з кадастровим номером 0524184600:01:006:0005, площею 259,0841 га, яка належить до категорії земель лісогосподарського призначення з цільовим призначенням 09.01 - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 17.12.2014 зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку за Вінницькою обласною державною адміністрацією та право постійного користування нею за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України».

Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, передбачені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані.

Водночас інформація про проведення робіт щодо винесення в натурі (на місцевості) меж заповідного урочища «Ладижинська діброва» відсутня.

Наведене свідчить про те, що питання щодо розроблення документації із землеустрою та встановлення меж зазначеного об`єкта природно-заповідного фонду не було вирішено протягом тривалого періоду.

За таких обставин суд звертає увагу, що предметом звернення прокурора до суду є обставини, які, за його твердженням, мають тривалий характер та існують протягом значного періоду часу.

Водночас із позовної заяви не вбачається належного обґрунтування того, чому відповідні обставини були встановлені прокуратурою саме у зазначений у позовній заяві момент та з яких причин вони не могли бути встановлені раніше.

Саме по собі зазначення прокурором дати, з якої він вважає себе обізнаним про відповідне порушення, не може автоматично визначати початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

При вирішенні цього питання суд має враховувати не лише момент фактичного отримання прокурором відповідної інформації, а й те, коли, з урахуванням законодавчо визначених функцій та повноважень прокуратури, характеру спірних правовідносин і тривалості обставин, на які посилається прокурор, він повинен був бути обізнаним про відповідне порушення.

Такий підхід зумовлений необхідністю забезпечення дотримання процесуальних строків та принципу юридичної визначеності. При цьому суд не виходить із того, що на прокуратуру покладено обов`язок здійснювати загальний нагляд за діяльністю інших органів державної влади. Проте у випадку реалізації прокурором визначеної законом функції щодо представництва інтересів держави в суді він повинен діяти в межах установлених законом повноважень та обґрунтувати наявність передбачених законом підстав для такого представництва.

У цьому контексті прокурор не може обмежитися посиланням на те, що відповідне порушення було встановлено ним під час проведення конкретного вивчення чи перевірки, якщо обставини, покладені в основу позову, за твердженням самого прокурора, існують протягом тривалого часу.

Інше тлумачення фактично дозволяло б визначати початок перебігу процесуального строку виключно залежно від моменту, коли прокурор вирішив провести відповідне вивчення, незалежно від тривалості існування спірних правовідносин та об`єктивної можливості встановити відповідні обставини раніше.

У такому випадку суб`єкт владних повноважень фактично міг би визначати початок перебігу процесуального строку шляхом самостійного визначення моменту проведення відповідного вивчення, що не відповідало б меті встановлення строків звернення до суду та принципу юридичної визначеності.

У цій справі суд звертає увагу на те, що заповідне урочище «Ладижинська діброва» існує з 1983 року, щодо нього протягом тривалого часу існували відповідні охоронні зобов`язання, а питання щодо належного оформлення меж об`єкта природно-заповідного фонду, за твердженням самого прокурора, залишається невирішеним протягом десятків років.

За таких обставин прокурору належить обґрунтувати не лише момент фактичного виявлення відповідних обставин, а й причини, з яких вони не були встановлені раніше, з урахуванням визначених законом функцій прокуратури та конкретних обставин цієї справи.

Зокрема, суд вважає необхідним з`ясувати, коли саме прокуратурі стало або з урахуванням обставин справи повинно було стати відомо про відсутність належно встановлених меж об`єкта природно-заповідного фонду, а також з яких причин відповідні обставини не були встановлені та належним чином оцінені раніше.

Саме по собі проведення прокурором вивчення відповідних матеріалів у певний момент часу не свідчить про те, що до цього моменту прокуратура об`єктивно була позбавлена можливості отримати відповідну інформацію.

Водночас суд не ставить під сумнів передбачене законом право прокурора на звернення до суду в інтересах держави у випадках та порядку, визначених законом. Разом з тим реалізація такого права здійснюється з дотриманням установлених процесуальних строків. Тому у разі звернення до суду після тривалого періоду існування відповідних правовідносин прокурор має належним чином обґрунтувати момент, з якого він вважає себе обізнаним про відповідне порушення, а також причини, з яких такі обставини не могли бути встановлені раніше.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 зазначено, що початок перебігу строку звернення до суду у випадку звернення суб`єкта владних повноважень пов`язується з виникненням підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог. Встановлення процесуальних строків спрямоване, зокрема, на забезпечення юридичної визначеності та не може тлумачитися таким чином, щоб держава отримувала можливість необмежено в часі реалізовувати право на звернення до суду залежно від моменту, коли відповідний суб`єкт вирішив здійснити перевірку або вивчення певних обставин.

Аналогічний підхід має бути застосований і в цій справі, оскільки наявність у прокурора передбачених законом повноважень щодо представництва інтересів держави не означає можливості довільного визначення моменту виникнення підстав для звернення до суду та не звільняє його від необхідності дотримуватися встановлених законом процесуальних строків.

Більше того, якщо прокурор посилається на тривалу бездіяльність уповноваженого органу, який, на його думку, протягом значного періоду не здійснював належного захисту інтересів держави, саме по собі посилання на таку бездіяльність не усуває необхідності визначити момент, коли відповідні обставини стали або повинні були стати відомими прокурору.

У цьому випадку прокурор також має надати належне обґрунтування того, чому за наявності відповідної бездіяльності протягом тривалого часу прокуратура встановила її лише у визначений у позовній заяві момент, які саме об`єктивні обставини перешкоджали встановити її раніше та що саме зумовило звернення до суду лише після спливу значного періоду часу.

Посилання на тривалу бездіяльність іншого державного органу за відсутності належного обґрунтування причин, з яких відповідні обставини не були раніше встановлені прокуратурою в межах реалізації її законодавчо визначених повноважень, саме по собі не може свідчити про дотримання строку звернення до суду.

При цьому суд не вимагає від прокурора доведення того, що прокуратура повинна була здійснювати постійний загальний контроль за діяльністю відповідного органу. Йдеться про необхідність обґрунтувати, чому саме в цій конкретній справі обставини, які стали підставою для звернення до суду та, за твердженням прокурора, існували протягом десятків років, не були встановлені раніше та коли саме у прокуратури виникли об`єктивні підстави для їх виявлення і судового захисту.

Крім того, суд звертає увагу, що листування прокурора з органами державної влади саме по собі не змінює встановленого законом порядку обчислення строку звернення до суду та не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду.

Так само посилання прокурора на суспільну значимість предмета спору та необхідність захисту інтересів держави саме по собі не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних причин, які перешкоджали своєчасному зверненню до адміністративного суду.

Таким чином, у цій справі підлягає з`ясуванню не лише питання щодо моменту, коли прокурору фактично стало відомо про відповідне порушення, а й питання щодо того, коли, з урахуванням характеру спірних правовідносин, тривалості відповідних обставин та визначених законом функцій і повноважень прокуратури, прокурор повинен був бути обізнаним про таке порушення.

За наведених обставин прокурору належить надати належне обґрунтування причин, з яких обставини, що існували протягом тривалого часу, були встановлені лише у зазначений у позовній заяві момент, а також зазначити конкретні об`єктивні обставини, які перешкоджали їх встановленню раніше та своєчасному зверненню до суду.

Саме по собі посилання на дату проведення прокурором відповідного вивчення або перевірки не може автоматично визначати початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, якщо з огляду на характер спірних правовідносин, тривалість відповідних обставин та законодавчо визначені повноваження прокуратури не обґрунтовано, чому такі обставини не могли бути встановлені раніше.

Відтак прокурору необхідно обґрунтувати дотримання строку звернення до адміністративного суду, зазначивши конкретний момент, коли йому стало відомо або, з урахуванням характеру спірних правовідносин та визначених законом повноважень, повинно було стати відомо про відповідне порушення, а також навести об`єктивні та документально підтверджені обставини, які перешкоджали встановити таке порушення та звернутися до суду раніше.

Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строку звернення до адміністративного суду без заяви про поновлення такого строку, або якщо підстави, наведені у відповідній заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або зазначити інші підстави для його поновлення.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що наведені у позовній заяві обставини не містять належного та достатнього обґрунтування причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а належних доказів на підтвердження таких причин позивачем не надано. За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з підстав недотримання вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на наведене позивачу необхідно усунути встановлений недолік шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій зазначити конкретні та об`єктивні обставини, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду, обґрунтувати причини, з яких відповідне порушення не було встановлено раніше, з урахуванням характеру спірних правовідносин та визначених законом функцій і повноважень прокуратури, а також надати належні та допустимі докази на підтвердження таких обставин.

Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Кічук Ірини Ростиславівни в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

Встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

У зв`язку з відсутністю у суді можливості друкування документів, які надходять через підсистему "Електронний Суд" чи на офіційну електронну адресу суду, документи до суду направляти засобами поштового зв`язку або нарочно у паперовому вигляді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.