Ухвала суду № 139056472, 17.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

17 серпня 2026 року м.Київ №320/32630/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у межах адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним рішення у частині та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним пункт 8 Розділу VI «Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2026 році», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 373 від 26.02.2026, в частині невключення учасників бойових дій та військовослужбовців до переліку осіб, які користуються спеціальними умовами участі у конкурсному відборі на навчання для здобуття ступеня доктора філософії (в аспірантуру);

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до Наказу № 373 від 26.02.2026 року, передбачивши для учасників бойових дій та військовослужбовців право на використання спеціальних умов участі у конкурсному відборі на третій (освітньо-науковий) рівень вищої освіти (складання внутрішніх вступних випробувань у ЗВО, у тому числі з використанням дистанційних технологій).

Одночасно з подачею позовної заяви, позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання Київського університету права Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 23745145) тимчасово, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № [вказати після присвоєння], допустити ОСОБА_1 до участі у конкурсному відборі на навчання для здобуття вищої освіти третього (освітньо-наукового) рівня (доктор філософії / PhD) за спеціальністю 081 «Право» у 2026 році на підставі складання внутрішніх вступних випробувань у ЗВО зі спеціальності/методології наукових досліджень та іноземної мови (у тому числі з використанням дистанційних технологій проведення іспитів).

Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що вступна кампанія до аспірантури у 2026 році має обмежені часові строки, у зв`язку з чим розгляд справи по суті після завершення вступних випробувань може позбавити його можливості фактично реалізувати право на участь у конкурсному відборі. Позивач зазначає, що як військовослужбовець він об`єктивно позбавлений можливості взяти участь у вступних випробуваннях за загальною процедурою, оскільки їх проведення передбачає особисту присутність у пунктах тестування. За інформацією Київського регіонального центру оцінювання якості освіти, викладеною у листі від 13.08.2026 № 01-8-94-2026, проведення вступних випробувань дистанційно або за іншим графіком не передбачено, а реєстрація на ЄВВ у межах спеціальної сесії не здійснюється. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову до завершення вступної кампанії може призвести до втрати ним можливості взяти участь у конкурсному відборі у 2026 році, внаслідок чого навіть у разі задоволення позову подальше поновлення його права на участь у відповідній вступній кампанії буде неможливим або істотно ускладненим. Як захід забезпечення позову позивач просить тимчасово, до набрання законної сили рішенням суду, зобов`язати Київський університет права Національної академії наук України допустити його до участі у конкурсному відборі на навчання за третім (освітньо-науковим) рівнем вищої освіти за спеціальністю 081 «Право» шляхом складання внутрішніх вступних випробувань, у тому числі із використанням дистанційних технологій. Позивач вважає такий захід співмірним із заявленими вимогами, оскільки він не передбачає автоматичного зарахування до аспірантури, а лише забезпечує можливість пройти вступні випробування та взяти участь у конкурсному відборі.

Матеріали заяви про забезпечення позову були передані судді Лисенко В.І. для подальшого розгляду Відділом ДЗК суду 17.08.2026.

Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача.

При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також має враховувати наявність безпосереднього зв`язку між обраним заходом забезпечення та предметом спору, а також те, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання можливого судового рішення. Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у цій справі є вимоги про визнання протиправним та нечинним пункту 8 розділу VI Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2026 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26.02.2026 № 373, у частині невключення учасників бойових дій та військовослужбовців до переліку осіб, які користуються спеціальними умовами участі у конкурсному відборі на навчання для здобуття ступеня доктора філософії, а також про зобов`язання Міністерства освіти і науки України внести відповідні зміни до зазначеного наказу.

Натомість заявлений позивачем захід забезпечення полягає у зобов`язанні Київського університету права Національної академії наук України, який не є відповідачем у цій справі, тимчасово допустити позивача до участі у конкурсному відборі на навчання за спеціальністю 081 «Право» шляхом складання внутрішніх вступних випробувань у закладі вищої освіти.

Отже, заявлений захід забезпечення позову безпосередньо не відповідає змісту заявлених позовних вимог.

Предметом позову є оцінка правомірності нормативного положення, встановленого наказом Міністерства освіти і науки України № 373 від 26.02.2026, та питання щодо обов`язку саме Міністерства освіти і науки України внести зміни до цього нормативного акта. Водночас заявлений захід забезпечення спрямований на врегулювання індивідуальних правовідносин між позивачем та конкретним закладом вищої освіти - Київським університетом права Національної академії наук України.

При цьому питання щодо допуску позивача до конкретного конкурсного відбору, визначення форми вступних випробувань, їх проведення та участі позивача у відповідній вступній кампанії не є безпосереднім предметом заявлених позовних вимог.

Таким чином, заявлений захід забезпечення фактично спрямований не на забезпечення виконання можливого судового рішення за заявленими у справі вимогами, а на попереднє вирішення іншого індивідуального питання - щодо допуску конкретної особи до конкурсного відбору в конкретному закладі вищої освіти.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач просить зобов`язати вчинити відповідні дії Київський університет права Національної академії наук України, тоді як зазначений заклад вищої освіти не є відповідачем у цій справі. Вимоги позову до цього суб`єкта не заявлені, а питання щодо правомірності його дій чи бездіяльності предметом судового розгляду не є.

За таких обставин покладення на особу, яка не є учасником справи як відповідач, обов`язку щодо допуску позивача до конкурсного відбору фактично означало б вирішення судом питання, яке не є предметом цього адміністративного спору.

Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 150 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У даному випадку такого зв`язку та співмірності суд не встановлює, оскільки задоволення заяви призвело б до виникнення у Київського університету права НАН України обов`язку допустити позивача до конкретної конкурсної процедури, тоді як у позовному провадженні суд має вирішити питання щодо правомірності пункту 8 розділу VI наказу МОН № 373 та наявності підстав для внесення змін до цього наказу.

Крім того, запитуваний захід не спрямований на збереження існуючого стану правовідносин до вирішення спору по суті, а, навпаки, передбачає надання позивачу конкретного права на участь у конкурсному відборі, яке є предметом обґрунтування його позовної позиції.

За змістом частини десятої статті 150 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У цій справі заявлений захід формально не є тотожним позовним вимогам, однак його застосування фактично створило б для позивача індивідуальну можливість реалізувати спосіб участі у конкурсному відборі, який він обґрунтовує як наслідок протиправності оспорюваного положення Порядку прийому. Отже, питання про наявність у позивача відповідного права фактично було б вирішене до розгляду справи по суті.

Саме ж по собі звернення особи до суду з позовом та наявність спору щодо правомірності нормативного положення не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову. Заявник має довести існування передбачених статтею 150 КАС України обставин та необхідність застосування саме обраного ним заходу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд має встановити реальну загрозу правам позивача та безпосередній зв`язок між такою загрозою, предметом спору і заходом забезпечення.

Отже, з огляду на те, що заявлений захід забезпечення не перебуває у безпосередньому зв`язку з предметом заявленого позову, спрямований на врегулювання інших правовідносин, стосується особи, яка не є відповідачем у справі, а його застосування фактично призвело б до попереднього вирішення індивідуального питання щодо допуску позивача до конкурсного відбору, суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Крім того, заявлений захід не має безпосереднього зв`язку з предметом позову та не спрямований на забезпечення виконання можливого судового рішення за заявленими вимогами.

У зв`язку з цим заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, - відмовити.

Копію ухвали суду надіслати учасникам справи (їх представникам) через підсистему Електронний суд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Лисенко В.І.