Рішення № 139056409, 17.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Київ № 320/26952/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач / податковий, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.02.2019 №0026330-5006-1027;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.02.2023 №0072162-2408-1027.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки будинок, що належить йому на праві власності, знаходиться в непридатному стані. Окрім того, за посиланням позивача, відповідачем не було враховано того факту, що 17.04.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування, відповідно до якого позивач передав ОСОБА_2 у власність частки будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано до розгляду судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву вказано, що 21.02.2019 та 27.02.2023 Головним управлінням ДПС у Київській області платнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було сформовано податкові повідомлення-рішення щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2018 - 2022 роки, які були направленні платнику рекомендованим поштовим відправленням. Зауважено, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , відноситься до об`єктів нерухомого майно, що не підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. При цьому, акт огляду житлового будинку від 28.09.2018, відповідно до якого в будинку за адресою: АДРЕСА_2 не виконані внутрішні оздоблювальні роботи, монтажні роботи з облаштування внутрішніх інженерних мереж та сантехнічного обладнання, не звільняє позивача від обов`язку сплати податків.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши заявлене клопотання про розгляд справи за участю сторін, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторона по справі може подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд зазначає, що частинами п`ятою-шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Зважаючи на те, що категорія та складність справи, кількість сторін, обсяг та характер доказів у справі, характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання, суд дійшов висновку про відсутність необхідності призначати розгляд справи в судовому засіданні.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов таких висновків.

Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Київській області 21.02.2019 та 27.02.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення №0026330-5006-1027 та №0072162-2408-1027 відповідно, якими позивачу визначено податкові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єкта нерухомого майна - будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України до об`єктів нежитлової нерухомості відносяться будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

будівлі промислові та склади;

будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

інші будівлі.

Зокрема, підпунктом «ґ» пункту підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, до таких об`єктів належить житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Положеннями підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України (далі - ЖК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським об`єднанням (громадський житловий фонд);

жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Стаття 7 ЖК України передбачає, що квартири і будинки державного та громадського житлового фонду, непридатні для проживання, можуть бути переобладнані для використання в інших цілях або знесені за рішенням виконавчого органу відповідної Ради або місцевої державної адміністрації. Обстежувати стан цих будинків слід періодично у строки, встановлені Кабінетом Міністрів України - не менше одного разу на п`ять років.

Згідно з підпунктами 5,10 пункту б частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать делеговані (державні) повноваження щодо обліку житлового фонду, здійснення контролю за його використанням, а також щодо обліку об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим постановою Ради міністрів Української РСР від 26.04.1984 за №189 (далі - Положення), яке є чинним на теперішній час, визначено процедуру визнання жилих приміщень непридатними для проживання та їх переведення в нежилі для використання в інших цілях.

За пунктами 1, 3, 5, 6, 7 Положення, жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам. Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. У такому разі, для обстеження стану жилих будинків виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів призначає комісію, яка при визнанні жилого будинку (жилого приміщення) непридатним для проживання вносить виконавчому комітету місцевої Ради пропозицію з проектом відповідного рішення.

Згідно з пунктом 8 Положення рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання приймає виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів.

Пунктом 10 Положення передбачено, що виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів або утворювані ними органи управління, а також відповідні підприємства, установи, організації ведуть облік непридатних для проживання жилих будинків (жилих приміщень) та видають довідки (виписки з рішень виконавчого комітету місцевої Ради) про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає санітарним і технічним вимогам.

Якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку.

Системний аналіз наведених вище правових норм свідчить, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є одним із видів податку на майно, особливістю якого, є встановлення його ставок та пільг на місцевостях відповідними повноважними органами місцевого самоврядування.

Із матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Київській області 21.02.2019 та 27.02.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення №0026330-5006-1027 та №0072162-2408-1027 відповідно, якими позивачу визначено податкові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єкта нерухомого майна - будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Cуд зауважує, що об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості При цьому, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням селищної ради.

Відтак, власник об`єкта житлової нерухомості може підтвердити, що житлова нерухомість непридатна для проживання на підставі рішення органу місцевого самоврядування про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку.

Судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 (справа № 320/986/19), яка набрала законної сили 12.09.2019, зобов`язано виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області на підставі акту огляду житлового будинку від 28.09.2018 прийняти відповідне рішення щодо придатності чи непридатності для проживання житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 .

Втім, як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області на момент розгляду справи рішення суду не виконав, не провів обстеження житлового приміщення та не прийняв відповідне рішення щодо придатності чи непридатності для проживання житлової нерухомості, що належить позивачеві та за яким було визначено податкове зобов`язання останньому.

За наведеного, суд дійшов висновку, що підстави відмови Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо прийняти відповідного рішення щодо придатності чи непридатності для проживання житлової нерухомості позивача є протиправними, що і призвело до прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення відповідачем, які разом і порушили права позивача, оскільки без даного рішення, щодо непридатності житла для проживання було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд звертає увагу на те, що недотримання суб`єктом владних повноважень вимог закону при вчиненні дій та прийнятті рішення не повинне тягти за собою відповідальність та негативні наслідки для особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу. В даному випадку позивач мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто, наявність «правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності "правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010, в пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини якого стверджується: «що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинно базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки».

Суд наголошує, що рішенням від 22.11.2007 р. у справі «Україна-Тюмень» проти України» у пункті 49 Європейський суд з прав людини вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». У пункті 55 зазначеного рішення надано тлумачення «пропорційності втручання» в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.

Отже, скориставшись правом на звернення до органу місцевого самоврядування щодо визнання житлової нерухомості непридатної для проживання, позивач міг розраховувати на прийняття вказаного рішення відповідно до норм чинного законодавства. Не прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення призвело до порушення прав позивача та як наслідок прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. За висновком суду, обмеження позивача в цьому праві, суперечить принципу юридичної визначеності.

Крім того, суд звертає увагу, що 17.04.2018 між позивачем та ОСОБА_2 був укладено договір дарування, згідно якого позивач передав ОСОБА_2 у власність частку будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином на момент ухвалення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень позивач не був одноосібним власником будинку, оскільки половина цього будинку належала іншій особі.

Разом з тим, суд враховує, що рішеннями Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №320/3292/19 та від 31.10.2022 у справі №320/15097/21, які набрали законної сили, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015, 2020 роки щодо об`єкта нерухомого майна - будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 з вищенаведених судом підстав.

Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2019 № 0026330-5006-1027 та від 27.02.2023 № 0072162-2408-1027, а відтак - про наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2147,20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.02.2019 №0026330-5006-1027.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.02.2023 №0072162-2408-1027.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, Київська область, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, 5А, код ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.