Рішення № 139056393, 17.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Київ № 320/34755/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 роботу на шахті «Луганська» виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» в період: з 07.08.1990 по 21.09.1990 підземним учнем гірника очисного забою з повним робочим днем під землею (1 міс. 15 днів); з 22.09.1990 по 16.01.1991 підземним гірником 2 розряду з повним робочим днем під землею (3 міс. 25 днів); з 17.01.1991 по 25.04.1991 підземним гірником 5 розряду з повним робочим днем під землею (3 міс. 9 днів); з 25.11.1991 по 06.10.1994 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею (2 роки 10 міс. 12 днів); з 07.10.1994 по 02.01.1995 підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею 2 міс. 27 днів); з 03.01.1995 по 13.01.1998 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею (3 роки 11 днів); роботу на шахті ім. І. В. Чеснокова виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» в період з 14.01.1998 по 07.03.1998 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті (1 міс. 25 днів) та здійснити призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 20.07.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №1 згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки вважає, що його страховий стаж згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 17.08.1990, що відноситься до Списку №1, є достатнім для призначення пенсії. Наголошено, що дані трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.08.1990 містять відповідні записи про характер виконуваної роботи ОСОБА_1 . При цьому вказано, що відповідачем-2 в оскаржуваному рішенні не зазначено в чому полягає неповнота або невідповідність записів в трудовій книжці позивача. Окрім того, на думку позивача, посилання пенсійного органу в оскаржуваному рішенні на відсутність довідки, що підтверджує пільговий характер роботи, є безпідставним, оскільки архів підприємства перебуває на тимчасово окупованій території, а відповідальність за видачу уточнюючої довідки про характер виконуваної працівником роботи несе адміністрація підприємства, де особа працювала.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначено про правомірність оскаржуваного рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки у долучених до заяви документах на призначення пенсії відсутні довідки, що підтверджують пільговий характер роботи. При цьому, вказано, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає саме підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності із Списками, затвердженими Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , виданим Кіровським МВ УМВС України в Луганській області 24.04.2000.

Користуючись своїм правом, позивач 20.07.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зменшенням пенсійного віку.

На підтвердження стажу роботи на посадах, віднесених до Списку №1 позивачем надано належним чином засвідчену копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.08.1990.

За принципом екстериторіальності, розглянувши заяву позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 27.07.2023 №262840006443 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю пільгового стажу для призначення пенсії.

Так, у вказаному рішенні, серед іншого, зазначено, що пільговий стаж особи не зараховано, оскільки у долучених документах відсутні довідки, що підтверджують пільговий характер роботи.

Вважаючи рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV визначено, що громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону №1788-XII.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).

Зміст наведених норм права свідчить про те, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. При цьому для зарахування періоду роботи на посадах, віднесених до Списку №1 у період до 21.08.1992 необхідне підтвердження документами відповідних умов праці, а за період після 21.08.1992 - підтвердження результатів проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Відповідно до частини 1 статті 48 КЗпП України, статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 04.03.2020 у справі №367/945/17 та від 27.04.2020 у справі №367/4230/17.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 стало незарахування до пільгового стажу відповідних періодів роботи, оскільки до поданих документів не було долучено довідок, що підтверджують пільговий характер виконуваної роботи.

Суд зазначає, що згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 17.08.1990 позивач працював:

- на шахті «Луганська» виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» в період:

з 07.08.1990 по 21.09.1990 підземним учнем гірника очисного забою з повним робочим днем під землею;

з 22.09.1990 по 16.01.1991 підземним гірником 2 розряду з повним робочим днем під землею;

з 17.01.1991 по 25.04.1991 підземним гірником 5 розряду з повним робочим днем під землею;

з 25.11.1991 по 06.10.1994 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею;

з 07.10.1994 по 02.01.1995 підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею;

з 03.01.1995 по 13.01.1998 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею;

- на шахті ім. І. В. Чеснокова виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» в період з 14.01.1998 по 07.03.1998 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті.

Таким чином, в трудовій книжці позивача чітко зазначено періоди роботи з посиланням на відповідні накази, її характер, що, в свою чергу, виключає необхідність надання уточнюючих довідок.

Поряд з цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 8 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються «Список №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» і «Список № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах», затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 № 1173.

Крім цієї постанови Списки №1 та №2 були затверджені постановами:

- Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10;

- Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162;

- Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36;

- Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.

Відповідно до пункту 1 розділу І «Гірничі роботи» Списку №1 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, до професій і посад, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах належать: гірничі роботи:

- всі робочі, інженерно-технічні робітники і службові, які зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобування вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних та нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівельних шахтах, рудників та інших підземних будівель, а також усі працівники, які зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робочих та службовців (медперсонал підземних (медпунктів, робітники підземного телефонного зв`язку та ін.).

Згідно зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженим Кабінетом Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, до професій і посад, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах належать:

- 10100000 I. Гірничі роботи - код 10100000: видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд:

- 10101000 1. Підземні роботи у шахтах, рудниках та на копальнях з видобування корисних копалин; у геологорозвідуванні; на дренажних шахтах; на будівництві шахт, рудників, копальнях: 1010100а а) усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах; 1010100д-23187 Майстер, майстер гірничий;

- 10103000 2. Підземні роботи з будівництва, реконструкції, технічного переоснащення і капітального ремонту: гірничих вироблення, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших будівель: 1010300а-11717 Гірничі робітники підземні; 1010300а-17491 Прохідники.

Разом з тим, суд зазначає, що вказані гірничі роботи у спірний період також були віднесені до професій і посад, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

Таким чином, вищенаведеними положеннями законодавства та наданими доказами підтверджується те, що позивач працював повний робочий день на роботах за Списком №1 у періоди з 07.08.1990 по 25.04.1991 та з 25.11.1991 по 07.03.1998.

Посилання відповідача-2 на відсутність довідок, що підтверджують пільгових характер роботи суд вважає безпідставними, оскільки, як було зазначено судом, в трудовій книжці позивача чітко зазначено періоди роботи з посиланням на відповідні накази та її характер.

При цьому, суд звертає увагу, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача, зокрема в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачів до відповідних архівних установ для підтвердження або спростування автентичності спірних записів у трудовій книжці позивача.

Більше того, архів підприємства, в якому працював позивач, перебуває на тимчасово окупованій території.

Водночас, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.

Подібних висновків дійшов також Верховний Суд у постановах від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 09.08.2019 у справі №229/954/17, від 31.10.2019 у справі №711/10426/16-а, від 18.03.2020 у справі №243/6299/17, від 08.04.2020 №428/4816/17.

У постанові від 06.04.2022 у справі № 423/3259/16-а Верховний Суд зазначив, що покликання пенсійного органу на те, що «зарахувати спірний стаж роботи позивача є неможливим у зв`язку з відсутністю пільгової довідки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки підприємство знаходиться на території, яка не контролюється українською владою і на якій органи виконавчої влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, позивач не має доступу до архівів установ та підприємств на цій території. Такі обставини не можуть покладати надмірного тягаря на позивача щодо підтвердження стажу його роботи та створювати перешкоди у реалізації права на пенсійне забезпечення.

Відтак, суд виходить з того, що підстави для відмови у підтвердженні права на зарахування до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періодів роботи з 07.08.1990 по 25.04.1991 та з 25.11.1991 по 07.03.1998 до пільгового стажу за Списком №1 згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 27.07.2023 №262840006443 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 роботу на шахті «Луганська» виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» в період: з 07.08.1990 по 21.09.1990 підземним учнем гірника очисного забою з повним робочим днем під землею (1 міс. 15 днів); з 22.09.1990 по 16.01.1991 підземним гірником 2 розряду з повним робочим днем під землею (3 міс. 25 днів); з 17.01.1991 по 25.04.1991 підземним гірником 5 розряду з повним робочим днем під землею (3 міс. 9 днів); з 25.11.1991 по 06.10.1994 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею (2 роки 10 міс. 12 днів); з 07.10.1994 по 02.01.1995 підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею 2 міс. 27 днів); з 03.01.1995 по 13.01.1998 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею (3 роки 11 днів); роботу на шахті ім. І. В. Чеснокова виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» в період з 14.01.1998 по 07.03.1998 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті (1 міс. 25 днів) та здійснити призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 20.07.2023, суд зазначає таке.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2000 (заява №38722/02)). «Ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13).

Тобто, призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов`язання пенсійний орган призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу щодо обчислення страхового стажу для призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що судом не обчислюється дійсний загальний страховий стаж, оскільки суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено на органи виконавчої влади, до якої відноситься відповідач, який і повинен вирішити питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачу, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача, а тому, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, а саме з зарахуванням до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: на шахті «Луганська» виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» в період: з 07.08.1990 по 21.09.1990 підземним учнем гірника очисного забою з повним робочим днем під землею (1 міс. 15 днів); з 22.09.1990 по 16.01.1991 підземним гірником 2 розряду з повним робочим днем під землею (3 міс. 25 днів); з 17.01.1991 по 25.04.1991 підземним гірником 5 розряду з повним робочим днем під землею (3 міс. 9 днів); з 25.11.1991 по 06.10.1994 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею (2 роки 10 міс. 12 днів); з 07.10.1994 по 02.01.1995 підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею 2 міс. 27 днів); з 03.01.1995 по 13.01.1998 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею (3 роки 11 днів); на шахті ім. І. В. Чеснокова виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» в період з 14.01.1998 по 07.03.1998 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті (1 міс. 25 днів).

Відповідно до пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, суд доходить висновку, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23

Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, відсутні підстави для покладання на цього відповідача обов`язку щодо відновлення порушеного права позивача.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок протиправного рішення відповідача-2, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 27.07.2023 №262840006443 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 20.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, а саме з зарахуванням до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів: на шахті «Луганська» виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» в період: з 07.08.1990 по 21.09.1990 підземним учнем гірника очисного забою з повним робочим днем під землею (1 міс. 15 днів); з 22.09.1990 по 16.01.1991 підземним гірником 2 розряду з повним робочим днем під землею (3 міс. 25 днів); з 17.01.1991 по 25.04.1991 підземним гірником 5 розряду з повним робочим днем під землею (3 міс. 9 днів); з 25.11.1991 по 06.10.1994 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею (2 роки 10 міс. 12 днів); з 07.10.1994 по 02.01.1995 підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею 2 міс. 27 днів); з 03.01.1995 по 13.01.1998 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею (3 роки 11 днів); на шахті ім. І. В. Чеснокова виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» в період з 14.01.1998 по 07.03.1998 підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті (1 міс. 25 днів).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.