Ухвала суду № 139055518, 18.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 серпня 2026 року Справа №160/18538/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., перевіривши матеріали за заявою військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 160/18538/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

13.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 160/18538/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, обґрунтована таким.

На розгляді Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 160/18538/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року позов було задоволено частково, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію невикористану додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2022, 2023 роки із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 15.06.2023 року по 19.05.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 року по справі № 160/18538/25 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року - без змін.

Ухвалою Верховного суду від 04.06.2026 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року та постанову третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 року у справі № 160/18538/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Пунктами 1 та 3 частини 2 статті 361 КАС України, передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: -істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; - скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Наказом командира по стройовій частині військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2023 року №146 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 26 травня 2023 року №482 заступником командира 2 танкової роти з морально-психологічного забезпечення 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 , з 15 червня 2023 року зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і вважати таким, що з 15 червня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, з посадовим окладом, за 18 тарифним розрядом, 4230,00 гривень на місяць, шпк СТАРШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ. ВОС - 3410003.

Наказом командира по стройовій частині військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2024 №118 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» було звільнено з військової служби у відставку.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI наказу №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Законодавець розрізняє винагороди, які мають постійний характер, тобто такі, що є загальними і не залежать від конкретних обставин об`єктивної дійсності чи особистих характеристик військовослужбовця, та одноразові винагороди, пов`язані з певними особливостями бойових завдань (виконаної військовослужбовцем роботи; територією, на якій такі завдання / робота виконувались, тощо), фізичним станом військовослужбовця.

Отже, в постанові від 07.05.2026 року в справі №280/8933/24 Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що кошти одержані військовослужбовцем відповідно до Постанови №168 містять одноразовий характер.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.06.2024 року №181, довідки військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення при звільненні ОСОБА_1 від 10.07.2025 року №1884/411/2135, картки особового рахунку військовослужбовця у 2023-2024 роках під час служби у військовій частині НОМЕР_1 не виплачувались одноразові компенсації додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).

12 травня 2023 року пункт 4 Постанови № 704 викладено в наступній редакції «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Установити, що посадові оклади військовослужбовців розвідувальних органів (крім військовослужбовців строкової військової служби) встановлюються відповідно до розмірів посадових окладів, установлених цією постановою для відповідних посад військовослужбовців Збройних Сил (додаток 2), із коефіцієнтом: для військовослужбовців кадрового складу - 1,8.

Отже, з 20 травня 2023 року пункт 4 постанови Кабміну «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. №704 передбачає сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI наказу №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Враховуючи вищенаведене, грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки повинна була би здійснюватися виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою на день звільнення з військової служби, а не відповідно до порядку, який діяв в період невикористання відпусток за відповідний рік.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі № 320/29450/24 залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, яким у свою чергу визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

При цьому, судом першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішення суду по суті взято за основу постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі № 320/29450/24 в тому числі й позовних вимог, щодо компенсації за невикористані відпустки.

Постановою Верховного суду від 16.07.2026 року в справі №320/29450/24 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено.

Враховуючи прийняття постанови Верховного суду від 16.07.2026 в справі №320/29450/24 відповідно до пункту 3 частини 2 статті 361 КАС України наявні підстави для перегляду справи за нововиявленими обставинами.

На підставі викладеного заявник просить суд:

- скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та постанову третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 року в частині зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію невикористану додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2022, 2023роки із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 15.06.2023 року по 19.05.2023т року, з урахуванням раніше виплачених сум у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами (стаття 362 КАС України).

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі № 320/29450/24 скасовано постановою Верховного Суду від 16.07.2026.

До суду заявник звернувся 12.08.2026.

Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду (пункт 3 частини першої статті 363 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 364 КАС України заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 366 КАС України протягом п`яти днів з дня після надходження заяви до адміністративного суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 364 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною другою статті 366 КАС України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 169 КАС України).

Розглянувши матеріали заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 364 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.

Так, до заяви додається документ про сплату судового збору (пункт 3 частини третьої статті 364 КАС України).

За подання до адміністративного суду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Станом на 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Позивач фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, що стосуються перерахунку грошового забезпечення, і які є похідними від позовної вимоги про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного обрахунку грошового забезпечення позивача, тобто фактично з однією вимогою немайнового характеру.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1331,20 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Військова частина НОМЕР_1 не має пільг щодо сплати судового збору, тож має сплатити подання до адміністративного суду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150% ставки від 1331,20 грн з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання заяви в електронній формі, а саме 1730,56 грн (1996,80 грн * 0,8).

Заявник звернувся з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, обґрунтованим таким.

Діяльність військових частин щодо представництва у суді регулюється Інструкцією з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 року №744 (зі змінами).

Так, при поданні рапорту на сплату судового збору в поточному місяці, відповідні суми можуть бути включені на фінансування до заявки на потребу в коштах для сплати судового збору за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» не раніше наступного місяця, а така заявка, у випадку її задоволення, може бути профінансована ще через місяць, тобто процедура отримання фінансування на сплату судового збору займає не менше ніж 2 місяці, і це за умови, що така сума взагалі буде погоджена у відповідній статті видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Неможливість сплати судового збору військовими частинами має процедурні перешкоди, які не можуть бути самостійно вирішені військовими частинами, а формальний підхід судів у цьому питанні ставить військові частини, як учасників судових процесів, в завідомо уразливе становище порівняно з іншими учасниками судових процесів, що порушує принцип рівності перед судом та законом.

Особливе значення таке ураження в правах має під час війни.

Військова частина НОМЕР_1 вважає, що норма: п.п. а) п.2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», яка надає підставу для звільнення від сплати судового збору для військовослужбовців може бути застосована як аналогія закону до військової частини як платника судового збору.

Конституційний Суд України також вказав, що в державі, керованій правовладдям, реалізація права на доступ до суду має залежати насамперед від суті спору та інших значущих обставин, що пов`язані з питаннями права у цій справі, й не має залежати першочергово або винятково від фінансових можливостей сторони юридичного спору . Чинною редакцією спеціального закону та сталою судовою практикою, в тому числі Верховного Суду, яка склалася в Україні протягом дії воєнного стану, законодавець фактично позбавив військові частини на швидке та безоплатне звернення з позовами до суду та зобов`язав їх сплачувати судовий збір на загальних підставах, а також у встановлених законом розмірах. Проте, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики причиною для відступу Великої Палати Верховного Суду від висловленого раніше висновку може бути зміна суспільного контексту, через який застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2024 року у справі № 925/1440/22, від 18 вересня 2024 року у справі № 918/1043/21).

Враховуючи ситуацію, яка склалася у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, зокрема у фінансової спроможності військової частини сплачувати судовий збір за позовами у спорах, що виникли в процесі оборонних закупівель, висновок ВП ВС у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, не може бути релевантним до застосування за суб`єктом та характером спірних правовідносин у справах, зокрема, щодо поставки товару для державних потреб в оборонній закупівлі для забезпечення обороноздатності країни з метою надання можливості ефективного ведення бойових дій.

Так на розгляді в судах першої, апеляційної та касаційних інстанцій знаходиться понад 200 судових справ учасником в яких виступає військова частина НОМЕР_1 . Важливо врахувати, що у період воєнного стану видатки державного бюджету першочергово спрямовуються на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Як свідчить практика ЄСПЛ в багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для отримання захисту своїх прав чи інтересів і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди щодо такої можливості.

Так, ЄСПЛ у пункті 52 рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначив: «Суд повторює, як він уже постановляв у багатьох випадках, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов`язків… Положення, яке містить у собі «право на суд», з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено… Навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду. Застосувавши такий підхід ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі № 170/129/21 зазначила, що співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов`язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов`язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).

Враховуючи практику ЄСПЛ, з метою забезпечення належного балансу між інтересами держави щодо отримання судового збору, з одного боку, і правом позивача (військової частини) на розгляд його справи у судовому порядку з іншого, у світлі конкретних обставин, вважаємо, що в інтересах правосуддя з точки зору необхідності забезпечення права на доступ до суду та справедливого судового розгляду слід звільнити військову частину НОМЕР_1 від сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання заявника, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Тобто скаржник має демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Тривалий процес сплати судового збору, який спричинено відсутністю коштів у суб`єкта владних повноважень, не може бути підставою для звільнення або відстрочення від його сплати, а також для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

За усталеною практикою Верховного Суду сформовано правовий висновок про те, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Зважаючи на те, що підстава для сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами виникла 16.07.2026 (дата ухвалення постанови Верховного Суду у справі № 320/29450/24), і саме з цієї дати у відповідача і виник обов`язок для вирішення питання щодо сплати судового збору за подання заяви у цій справі, що б свідчило про дотримання відповідачем обов`язку добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами.

Натомість доказів того, що відповідач добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та розпочав процедуру сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до її подання 13.08.2026 суду не надано.

З приводу посилання скаржника на введення в Україні воєнного стану суд зазначає, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість сплати судового збору та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило необхідність його продовження.

Скаржником до поданого клопотання не додано будь-яких доказів того, що введення воєнного стану на території України вплинуло на можливість початку процедури для сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка мала бути розпочата з 16.07.2026.

Впорядкування внутрішніх процедур суб`єкта владних повноважень щодо реалізації права на подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв`язку з чим не може бути визнано підставою для звільнення від сплати судового збору.

Відсутність коштів для сплати судового збору не є підставою для звільнення суб`єкта владних повноважень від його сплати.

З огляду на наведене, клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору не належить до задоволення, а зазначений недолік заяви може бути усунено шляхом надання суду або банківських виписок по всіх рахунках із вихідними залишками станом на час звернення до суду з цією позовною заявою, або документа про сплату судового збору за позовними вимогами майнового характеру у розмірі 1730,56 грн за такими реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 364 КАС України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення.

Заявник обґрунтовує наявність підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, прийняття постанови Верховного суду від 16.07.2026 в справі №320/29450/24, якою касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено.

Суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 набрала чинності 20.05.2023, тобто її норми застосовні до правовідносин, що виникли з 20.05.2023.

Разом з тим, заявник просить скасувати рішення в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію невикористану додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2022, 2023роки із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 15.06.2023 року по 19.05.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум у зв`язку з нововиявленими обставинами.

У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 364 КАС України заявник у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не зазначає, яким чином скасування Верховним Судом рішень першої та апеляційної інстанції у справі № №320/29450/24, які дійсно були підставою для перегляду судових рішень у цій справі, впливає на правовідносини, що виникли до набрання чинності постановою № 481, правомірність якої була предметом розгляду у справі № 320/29450/24.

Для усунення вказаного недоліку заявник на виконання пункту 5 частини другої статті 364 КАС України має надати суду уточнену заяву з зазначенням нововиявлених обставин, якими обґрунтовується вимога про перегляд судових рішень в частині вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію невикористану додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2022, 2023роки із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 15.06.2023 року по 19.05.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 256, 364 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Залишити без руху заяву військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 160/18538/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Запропонувати заявнику протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»:

- уточнену заяву з зазначенням нововиявлених обставин, якими обґрунтовується вимога про перегляд судових рішень в частині вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію невикористану додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2022, 2023роки із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 15.06.2023 року по 19.05.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- документ про сплату судового збору за позовними вимогами майнового характеру у розмірі 1730.56 (одна тисяча сімсот тридцять гривень 56 коп.) грн.

Якщо недоліки заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.

Копію ухвали про залишення заяви без руху невідкладно надіслати заявнику до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.Г. Секірська