Ухвала суду № 139055514, 18.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 серпня 2026 рокуСправа № 160/23442/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виключити ОСОБА_1 з кола осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії, перерахувати розмір пенсії в порядку передбаченому ст. 27, 28, 40, 42, 46, 47, 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 року адміністративний позов залишено без руху у зв`язку з відсутністю документу про сплату судового збору, або доказів на підтвердження звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у сумі 1064,96грн., або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання вимог даної ухвали 14.08.2026 року ОСОБА_1 заявлено клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати судового збору та на підтвердження відсутності доходу надано довідку про доходи. В обґрунтування заявленого клопотання щодо сплати судового збору представник позивача зазначає про відсутність доходів у позивача та що сплачена сума судового збору не має перевищувати 5% доходу позивача за попередній рік.

Розглянувши заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору та надані докази в його обґрунтування, суд доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функцію. Компенсаційна функція полягає у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії. Превентивна функція полягає в попередженні необґрунтованих звернень до судів, у забезпеченні виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов`язків. Соціальна функція проявляється в тому, що судові витрати покликані забезпечити фактичну доступність до правосуддя.

Якщо компенсаційна функція судового збору лежить за межами судового процесу, то від виконання превентивної та соціальної функції судового збору безпосередньо залежить виникнення та розвиток судового процесу.

Європейський суд з прав людини у рішенні по "Справа "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)" від 19.06.2001 року окремо наголосив, щохарактеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду.

"Право на суд" не є абсолютним. Воно можебутипіддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєюприродоюпотребує регулюваннязбокудержави. Гарантуючисторонамправодоступудо суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків",пункт 1статті6 Конвенції залишаєдержавівільний вибір засобів,що використовуватимуться для досягнення цієї мети,але в той час,коли Договірнідержави мають можливістьвідхиленнявіддотримання вимог Конвенції щодо цього,остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається заСудом.

Проте Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).

Конституційний Суд України урішенні "У справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першоїстатті 5 Закону України "Про судовий збір"у взаємозв`язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права"" № 12-рп/2013 від 28.11.2013 року, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Таким чином, "право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення помірного судового збору. Вимога про помірність судового збору означає, перш за все, те, що майнове становище не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, закон має встановлювати можливості щодо скорочення або скасування судових витрат.

Відповідно до п.1 ч. 1ст. 8 Закону України "Про судовий збір",враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Згідно частини 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Саме з цих підстав підлягає встановленню термін майновий стан.

Відповідно дост. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

З зазначених норм можна зробити висновок, що під поняттям "майновий стан" розуміється сукупність належних особі майнових прав та обов`язків.

В контексті відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Вказані обставини є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом".

Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Так, надана заявником довідка відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників доходу про відсутність доходу за 2025 рік не може бути доказом того, що майновий стан позивача перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору, позаяк долучена до матеріалів адміністративного позову копія довідки не дає можливості встановити розмір річного доходу позивача за минулий рік.

При цьому суд зауважує, що позивач проживає на території держави Ізраїль, а тому відсутність доходу на території України не може свідчити про безумовне скрутне матеріальне становище та відсутність коштів для сплати судового збору.

Також разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору позивачем не було надано доказів відсутності доходу на території Ізраїлю, де проживає позивач.

Таким чином, оскільки подані копії документів на підтвердження незадовільного майнового стану не містять інформації про доходи позивача за весь рік, що передував року подання до суду позову, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити.

Аналогічна правова позиція узгоджується в ухвалі Верховного Суду від 14.07.2020 року по справі №160/12865/19.

Із зіставлення вимог закону з доводами позивача, наведеними для звільнення його від сплати судового збору, можна дійти висновку, що ним не надано доказів наявності підстав для звільнення від сплачення судового збору, визначенихстаттею 8 Закону № 3674-VI.

Зокрема, факт відсутності доходів не є апріорі підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки скаржник може отримувати дохід із інших джерел, окрім заробітної плати, бути працевлаштованим станом на дату подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, отримувати виплати із центру зайнятості, тощо.

Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена у Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.04.2022 у справі № 9901/377/21.

Отже, недоліки позову не усунені позивачем у строк, встановлений судом.

Згідно з п. 1 ч.4ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства Українипозовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що станом на 18.08.2026 року вимоги суду, викладені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 р., не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, суд вважає, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позов слід повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - повернути ОСОБА_1 .

Копію ухвали про повернення позовної заяви, направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна