Рішення № 139055498, 18.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокуСправа №160/4621/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2026р. через систему Електронний суд ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем;

- зобов`язати відповідача, привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів обліку позивача шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30.01.2026р. із застосунку «Резерв+», а також із відповіді на адвокатський запит, отриманої 13.02.2026р., йому стало відомо, що він є порушником правил військового обліку, у зв`язку з чим, ТЦК та СП звернувся до Нацполіції, щоб доставити його для складання протоколу, причина: «не прибув за повісткою до ТЦК та СП». Позивач зазначає, що жодної повістки він не отримував, а відповідачем не надано до суду такого підтвердження. Позивач вважає, що відомості про порушення ним правил військового обліку внесені до Реєстру безпідставно, оскільки факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 КУпАП не доведено, протокол щодо нього не складався, до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не притягувався. Також, невідомо, чи вчинялись відповідачем дії щодо отримання його персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Вважаючи, що внесення до Реєстру даних про порушення правил військового обліку щодо нього є безпідставним та таким, що протирічить чинному законодавству, звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 30.03.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, та запропоновано, зокрема, відповідачеві протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 27.02.2026р. (адміністративний позов), 31.03.2026р. (ухвалу суду) в робочий час, що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18,251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

На виконання вищенаведеної ухвали суду, 01.04.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 26.02.2026р. був переданий з обліку призовників. 10.08.2004р. згідно ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача визнано придатним до військової служби, з того часу, у тому числі з початку оголошення воєнного стану та мобілізації, в порушення вимог чинного законодавства, жодного разу до ТЦК та СП не звертався та медичний огляд не перепроходив, а тому у відповідача на сьогодні відсутні відомості про перепроходження медичного огляду позивачем, що відповідно до норм чинного законодавств, є порушенням правил військового обліку. Так, реалізуючи надані законодавством повноваження, відповідачем була сформована та направлена мобільною групою повістка № 5357975 позивачу за місцем його реєстрації, у якій повідомлялося про необхідність з`явитися 13.11.2025р. о 09 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак позивач за викликом не з`явився, про причини неявки не повідомив. З вказаних вище підстав, у зв`язку з порушенням позивачем правил військового обліку (неприбуття по повістці), його було визнано порушником військового обліку, про що повідомлено шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображено у «Резерв+». Відповідач зазначив, що виключити відомості з Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку не є можливим поки він не з`явиться до органів ТЦК та СП та не пройде військово-лікарську комісію, що передбачено чинним законодавством України. Також, відповідач вказав, що таке повідомлення не є звинуваченням особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а також не є свідченням про існування справи про адміністративне правопорушення або постанови, а також не є повісткою, а здійснюється лише з метою виклику особи для забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення, в тому числі з метою захисту права такої особи надавати пояснення та докази відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Якщо громадянин отримав інформацію про те, що його розшукує ТЦК та СП, він має якнайшвидше прибути то ТЦК та СП, у якому перебуває на обліку задля складання протоколу про адміністративне правопорушення, надання пояснень та доказів невинуватості. Відповідач вважає, що діяв в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано з дотримання норм законодавства, а тому у задоволенні позовним вимог позивача слід відмовити.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.08.2026р. через велику завантаженість суду адміністративними справами військовозобов`язаних та військовослужбовців, перебування судді Конєвої С.О. у щорічних чергових відпустках, що об`єктивно унеможливлювало здійснення адміністративного судочинства у даний період, розгляд даної справи було продовжено відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 18.08.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 18.08.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі - ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується змістом копії паспорту позивача серії НОМЕР_1 виданим Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, наявної у справі.

Згідно інформації із еВОД позивача, сформованого 30.01.2026р. у застосунку «Резерв+» встановлено, що він є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , звання рядовий, номер в реєстрі оберіг: 261220201425692400012, ВОС 999097, відомості про відстрочку відсутні, постанова ВЛК: придатний, дата ВЛК: 10.08.2004р.

Також, згідно із інформації із еВОД позивача видно, що у ньому наявні графи із позначками: «Порушення правил військового обліку», причина звернення до Нацполції: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення: «19.11.2025».

У відповідь на адвокатський запит відповідач листом № 1642 від 13.02.2026р. повідомив позивача про те, що у ТЦК та СП наявні відомості, які можуть свідчити про вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв`язку з чим, позивачу необхідно особисто прибути до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Як зазначив позивач у позові, оскільки жодної повістки він не отримував, факт вчинення позивачем правопорушення не доведено, протокол щодо нього не складався, до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не притягувався, а тому зазначені відомості про порушення ним правил військового обліку внесено в Реєстрі безпідставно.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).

За правилами ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 15 Порядку № 1487 визначено, що за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»:

- взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.

У разі звернення призовника, військовозобов`язаного або резервіста до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за новим задекларованим місцем проживання в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.05.2024 Порядок № 1487 доповнений пунктом 15-1, згідно якому до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти (за наявності у них дійсних військово-облікових документів) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через центри надання адміністративних послуг, на підставі яких районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, орган СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів вносять зміни до відповідних облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; для резервістів - військовий квиток.

За правилами п.22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: п. 17-1 - відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону № 1951-VIII).

Також і згідно пункту 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2024р. №559 (далі Порядок №559) передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

Військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вважаються недійсними.

Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів слідує, що законодавцем встановлена відповідна процедура, яка передує внесенню змін до відповідного Реєстру у разі наявності/відсутності чи виправлення недостовірних відомостей, які містяться у згаданому Реєстрі, а саме: особа, виявивши щодо себе недостовірні відомості у Реєстрі, має спочатку звернувся у згаданому вище порядку до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, що, в свою чергу, пов`язано з обов`язком органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомості Реєстру у відповідність з персональними даними такої особи.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , номер в реєстрі оберіг: 261220201425692400012, звання: рядовий, ВОС: 999097, відомості про відстрочку відсутні, постанова ВЛК: придатний, дата ВЛК: 10.08.2004р., що підтверджується змістом копії еВОД позивача, наявної у справі.

Також, зі змісту вказаного еВОД позивача встановлено, що у ньому наявні відомості станом на 30.01.2026р. про порушення позивачем правил військового обліку, причина звернення до Нацполції: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення: «19.11.2025».

Як зазначив позивач у позові, жодна повістка на його адресу не надходила, факт вчинення позивачем правопорушення не доведено, протокол щодо нього не складався, до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не притягувався, тому вважає, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо порушення ним правил військового обліку є недостовірними.

Так, з аналізу вищенаведених норм законодавства та встановлених обставин справи у їх сукупності слідує, що у разі коли позивач вважає, що відомості у Реєстрі про порушення правил військового обліку щодо нього є недостовірними та які, на думку позивача, мають бути виправлені відповідачем, то він повинен звернутися із відповідною заявою про приведення зазначених відомостей у відповідність до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) в порядку визначеному п.4 Порядку №559 та приписами п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ.

Відтак, ухвалою суду від 30.03.2026р. були здійснені заходи щодо витребування у позивача доказів його звернення до відповідача із відповідною заявою про виключення відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку в порядку п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, представником позивача через систему «Електронний суд» 13.04.2026р. на підтвердження факту звернення до ІНФОРМАЦІЯ_6 про виправлення недостовірних відомостей, які містяться в Реєстрі щодо нього та внесення відповідних змін про виключення відомостей щодо порушення ним правил військового обліку, було надано копію заяви позивача.

Надаючи правову оцінку вищенаведеній копії змісту Заяви позивача адресовану ІНФОРМАЦІЯ_2 про виключення з реєстру інформації про порушення правил військового обліку (без дати), суд приходить до висновку, що зазначена заява не може вважатися належним та допустимим доказом у справі для підтвердження факту звернення позивача в порядку визначеному п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що додана заява не містить всіх обов`язкових реквізитів для встановлення дійсних обставин справи, а саме: відсутня дата звернення із заявою, що, в свою чергу, унеможливлює суду встановити факт такого звернення позивача із заявою до органу ведення Реєстру до моменту подання цього позову до суду (до 26.02.2026р.).

Окрім цього, позивачем до суду не надано доказів направлення зазначеної заяви на адресу відповідача та її отримання останнім, натомість, позивач обмежився наданням до суду лише копії заяви без її відповідної дати та без доказів направлення/вручення її відповідачеві у встановленому законодавством порядку (вручення особисто/направлення засобами поштового зв`язку) до моменту подання даного позову до суду.

За таких обставин, судом критично надається правова оцінка наданій позивачем до суду копії заяви щодо звернення до відповідача, в якій відсутнє зазначення обов`язкових реквізитів (дати) та доказів направлення її до ІНФОРМАЦІЯ_4 до моменту подання даного позову до суду (до 26.02.2026р.), а тому така заява не може бути належним доказом звернення позивача із заявою до відповідача у порядку, встановленому п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ.

Отже, вважаючи відомості про порушення правил військового обліку, які були внесені відповідачем 19.11.2025р. до відповідного Реєстру, недостовірними та протиправними, позивач із мотивованою заявою про виправлення таких відомостей до відповідача, як органу ведення цього Реєстру, фактично не звертався, а відтак, не подана позивачем заява у порядку, встановленому п.4 Порядку №559 та п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ відповідачем не могла бути розглянута та відповідне право позивача відповідачем і не могло бути порушеним.

Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено вище, що додана позивачем заява до матеріалів справи про виключення відомостей з Реєстру про порушенням ним правил військового обліку подана без зазначенням дати у заяві та без надання доказів її направлення відповідачу до моменту подання даного позову до суду (до 26.02.2026р.), суд приходить до висновку, що така заява не може бути належним доказом підтвердження звернення позивача із вмотивованою заявою до відповідача у порядку, визначеному п.4 Порядку №559 та п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ, а тому така заява позивачем фактично не подавалась, відповідачем дане питання за його заявою не вирішувалось, відповідно, права та інтереси позивача ще не є порушеними, тому позовні вимоги позивача у цій справі є передчасними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Відсутність порушеного права на момент звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.03.2019р. у справі №826/16994/15 та від 21.12.2019р. у справі №812/120/17 та є релевантними до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 КАС України.

У зв`язку із наведеними вище встановленими обставинами та аналізом приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що позивачем мотивована заява про виправлення недостовірних даних стосовно позивача, які містяться у Реєстрі у відповідності до п.4 Порядку №559 та п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ до відповідача не подавалась, а відповідно, протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.

Як уже зазначалося судом вище, не може бути покладено в основу даного судового рішення в якості належного доказу порушення відповідачем права позивача копія заяви позивача про виключення відомостей в Реєстрі щодо порушення ним правил військового обліку, оскільки зазначена копія заяви не містить обов`язкових реквізитів (дати) та доказів її направлення відповідачу, а відповідно, вона не може бути належним доказом порушення відповідачем права позивача на момент його звернення до суду з даним позовом (26.02.2026р.), з урахуванням того, що судовому захисту підлягають лише порушені права на момент звернення до суду, а не ті, які будуть порушені у майбутньому (після звернення до суду з позовом) у розумінні ст. 5 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність дій відповідача у даних спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивач не звертався до відповідача із мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей щодо нього до моменту подання даного позову до суду, а подання такої заяви позивачем без зазначення дати її складення та доказів її направлення відповідачу, не може вважатися належним доказом дотримання останнім встановленої процедури згідно п.1 ч.2 ст.9 Закону №1951-УІІІ, тому у суду не має правових підстав робити висновок про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не межах повноважень та у не спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача у даних правовідносинах на момент звернення до суду з цим позовом (26.02.2026р.), оскільки позивач із мотивованою заявою до відповідача у порядку, встановлену п.4 Порядку №559 та п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-УІІІ не звертався, відповідач ще не приймав жодного рішення про відмову у виправленні таких недостовірних відомостей стосовно позивача, а тому обґрунтовані підстави для визнання дій відповідача протиправними у спірних правовідносинах у цій справі у адміністративного суду відсутні.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд не знайшов обґрунтованих правових підстав для задоволення основної позовної вимоги (визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем), тому і у задоволенні позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, які носять похідний характер від основної вимоги, позивачеві також слід відмовити.

Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Аналогічне правозастосування наведене і у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026р. у справі №160/25181/26.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 064,96 грн. сплаченого згідно квитанції про сплату № 3817-9373-5190-4538 від 17.03.2026р. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 138, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з урахуванням вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва