Ухвала суду № 139055195, 17.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 серпня 2026 рокуСправа №215/5525/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, про продовження строку для подання відповіді на відзив, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про підтвердження повноважень у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни, відповідача-2: виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни, в якій позивач просить суд:

- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни розглядати заяву від 29.12.2025 року вх. С-473-П, де присутня вимога звільнення її начальника і визнати відсутність відмови від такої процедури протиправною бездіяльністю і порушенням статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та зобов`язати надати запрошення на повторний розгляд заяви і виконати правовий порядок ст. 59 Конституції України.

В обґрунтування позову позивач вказує, що остання є особою з інвалідністю І групи та потребує належного забезпечення соціальними послугами з догляду. Зазначає, що 29.12.2025 року звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради із заявою, зареєстрованою за вхідним номером С-473-П, у якій порушувала питання щодо припинення компенсаційних виплат ОСОБА_2 за здійснення догляду за нею на непрофесійній основі та призначення компенсаційних виплат за надання соціальних послуг з догляду на професійній основі. Позивач зазначає, що її звернення було розглянуто відповідачем комісійно без її участі, при цьому вона не була повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви, що, на її думку, позбавило її можливості надати пояснення, докази та належним чином захистити свої права та законні інтереси. Позивач вважає, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, не виконав покладені на нього законом обов`язки щодо забезпечення реалізації її права на соціальний захист, діяв не у спосіб, визначений Конституцією України та законами України, та допустив порушення принципу верховенства права. Також позивач посилається на положення статей 3, 21, 22, 46, 92 Конституції України та статті 13 Закону України «Про соціальні послуги», зазначаючи, що держава гарантує особам з інвалідністю право на соціальне забезпечення, а органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані забезпечувати реалізацію таких прав. На переконання позивача, чинне законодавство не містить заборони щодо припинення компенсаційних виплат за догляд, який здійснюється на непрофесійній основі, та одночасного вирішення питання про призначення компенсації за надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, однак відповідач безпідставно не вжив відповідних заходів та не забезпечив належний розгляд її заяви. Крім того, позивач вказує на порушення відповідачем вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян», оскільки вважає, що її звернення не було розглянуто з дотриманням встановленої процедури, а прийняте рішення не забезпечило ефективного поновлення її порушених прав. У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду її заяви від 29.12.2025 року № С-473-П та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради повторно розглянути її звернення з дотриманням вимог законодавства.

15.06.2026 року ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області адміністративну справу №215/5525/26 за вказаним позовом передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду виходячи із приписів ст. ст. 20, 29 КАС України.

07.07.2026 року справа №215/5525/26 надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.

13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено. Витребувано від Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради: інформацію про те, чи приймалось рішення (відповідь) за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.12.2025 року вх. С-473-П; в разі прийняття рішення (відповіді) за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.12.2025 року вх. С-473-П подати до суду. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 30.07.2026 року. Судом попереджено Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

27.07.2026 року від Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки спірне звернення позивача від 29.12.2025 було адресоване та розглянуте виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради, а не Управлінням праці та соціального захисту населення в особі начальника відділу правового забезпечення. У зв`язку з цим відповідач просив суд замінити неналежного відповідача на належного - виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради. Крім того, відповідач зазначив, що звернення позивача було розглянуто у строки та в порядку, визначені Законом України «Про звернення громадян», за результатами його розгляду 15.01.2026 підготовлено та направлено позивачу письмову відповідь із вичерпними роз`ясненнями щодо всіх порушених питань, а тому бездіяльність з боку відповідача відсутня. Також відповідач вказав, що вимоги щодо видачі направлення ОСОБА_2 для проходження навчання з догляду на професійній основі не могли бути задоволені, оскільки останнім не було подано повного пакета документів, передбаченого постановами Кабінету Міністрів України №430 від 01.06.2020 та №859 від 23.09.2020, зокрема декларації про доходи та документів, що підтверджують зареєстроване місце проживання. За результатами перевірки відомостей про місце проживання встановлено їх невідповідність, у зв`язку з чим управління повідомило заявника про необхідність усунення недоліків та залишило заяву без руху. Окремо відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не є законним представником свого повнолітнього сина, тому не наділена правом звертатися від його імені щодо включення до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі. Крім цього, відповідач послався на численні судові рішення, ухвалені у справах за участю цієї ж позивачки, якими у задоволенні аналогічних вимог щодо видачі направлення на навчання, встановлення компетенції та визнання протиправною бездіяльності було відмовлено, а також зазначив, що вимога фізичної особи про встановлення компетенції суб`єкта владних повноважень не відповідає природі компетенційного спору, який відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України може виникати виключно між суб`єктами владних повноважень. З огляду на викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

28.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради про заміну неналежного відповідача відмовлено. Залучено до участі у справі №215/5525/26 у якості співвідповідача як виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради (вул. Антона Ігнатченка, буд. 1А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50079, код ЄДРПОУ 04052554). Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №215/5525/26 за вказаною позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

30.07.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло пояснення, в якому позивач зазначила, що отриманий нею відзив не відповідає вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, на її думку, поданий неналежним відповідачем, не містить необхідних додатків, дати підписання, належного засвідчення та підтвердження повноважень особи, яка його підписала. Позивач також вказала, що відповідач, на її переконання, не забезпечив належного розгляду її звернення щодо надання соціальних послуг з догляду на професійній основі та не сприяв реалізації її права на соціальний захист як особи з інвалідністю І групи. Крім того, позивач зазначила, що обмеження, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1040, не можуть застосовуватися всупереч положенням Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, а тому вважає, що її права підлягають ефективному судовому захисту. Посилаючись на статті 3, 8, 21, 22, 46, 55 Конституції України, статті 2, 5, 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України та статтю 7 Закону України «Про звернення громадян», позивач просила суд врахувати подані пояснення під час вирішення спору та застосувати ефективний спосіб захисту її порушених прав.

31.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про надання підтвердження щодо повноважень, продовження строку для подання відповіді на відзив та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

04.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло заперечення на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 року в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів. У поданих запереченнях позивач зазначила, що не погоджується з висновками суду щодо відмови у витребуванні доказів, оскільки, на її думку, саме зазначені докази мають істотне значення для правильного вирішення спору та встановлення фактичних обставин справи. Позивач вказала, що предметом її позову є не лише питання надання відповіді на звернення від 29.12.2025 року № С-473-П, а дотримання відповідачем встановленого законом порядку його розгляду, у зв`язку з чим необхідним є встановлення обставин щодо того, ким, коли, де та у якому порядку здійснювався розгляд її заяви, хто був присутній під час такого розгляду, чи складалися відповідні документи за результатами розгляду звернення та чи була вона повідомлена про дату, час і місце розгляду. Посилаючись на положення частини четвертої статті 9, статей 70, 77, 80, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зазначила, що суд зобов`язаний вживати заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, у тому числі шляхом витребування доказів, які учасник справи не має можливості отримати самостійно. Також ОСОБА_1 зазначила, що, на її думку, ухвала суду від 13.07.2026 року створює перешкоди для встановлення фактичних обставин справи, оскільки судом фактично досліджується лише факт направлення відповіді на звернення, тоді як позивачем оскаржується саме неналежний порядок розгляду її заяви та порушення процедури прийняття рішення. Крім того, позивач послалася на те, що судом не було вирішено питання щодо необхідності підтвердження повноважень представника відповідача, який підписав відзив на позовну заяву, а також щодо її клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та продовження строку для подання відповіді на відзив. У зв`язку з наведеним позивач просила врахувати викладені заперечення під час подальшого розгляду справи, задовольнити клопотання про витребування доказів та встановити обставини щодо порядку і процедури розгляду її заяви від 29.12.2025 року №С-473-П.

Також, 04.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. У поданому клопотанні позивач просила суд змінити порядок розгляду адміністративної справи №215/5525/26 та призначити її до розгляду за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначила, що спір, який розглядається у даній справі, не є справою незначної складності, оскільки стосується дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду її звернення від 29.12.2025 року № С-473-П, реалізації права на соціальний захист як особи з інвалідністю І групи та необхідності встановлення фактичних обставин щодо прийняття рішення за результатами розгляду звернення. Позивач вказала, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, на її думку, унеможливлює повноцінну реалізацію її процесуальних прав, зокрема права на надання пояснень, подання доказів, участь у їх дослідженні, заявлення клопотань та заперечень. Також ОСОБА_1 зазначила, що для правильного вирішення спору необхідно встановити додаткові обставини, зокрема щодо порядку, часу, місця та осіб, які здійснювали розгляд її заяви від 29.12.2025 року № С-473-П, факту повідомлення її про розгляд звернення та наявності рішення, прийнятого за результатами такого розгляду. Посилаючись на положення статей 12, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач вважала, що суд при вирішенні питання щодо форми провадження повинен врахувати значення справи для сторін, складність спору, обсяг доказів та необхідність забезпечення ефективного судового захисту. У зв`язку з наведеним позивач просила суд призначити розгляд адміністративної справи №215/5525/26 за правилами загального позовного провадження.

06.08.2026 року від Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради до суду надійшов повторний відзив на позовну заяву, за змістом аналогічний відзиву, поданому до суду 27.07.2026 року. У повторному відзиві відповідач знову зазначає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки звернення позивача від 29.12.2025 року було адресоване та розглянуте виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради, а не Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради в особі начальника відділу правового забезпечення. Надаючи оцінку наведеним доводам, суд зазначає, що питання щодо належності відповідача у цій справі, а також заявленого відповідачем клопотання про заміну неналежного відповідача вже було предметом судового розгляду та отримало належну правову оцінку в ухвалі суду від 28.07.2026 року. З огляду на те, що повторний відзив від 06.08.2026 року не містить нових обставин, доказів чи доводів, які б не були предметом оцінки суду під час вирішення питання щодо належності відповідача, суд не вбачає підстав для повторного розгляду зазначеного питання. Відтак доводи відповідача щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача судом відхиляються як такі, що вже були оцінені судом та не спростовують висновків, викладених в ухвалі суду від 28.07.2026 року.

06.08.2026 року від виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що звернення позивача від 29.12.2025 року було адресоване та розглянуте саме виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради, за результатами чого позивачу надано письмову відповідь від 15.01.2026 року за вих. №С-473-П/06-20. Відповідач посилається на положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Криворізької міської ради від 31.03.2016 року № 381 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів», а також Положення про Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради, зазначаючи, що Управління є структурним підрозділом виконавчого комітету, на який покладено безпосереднє виконання окремих повноважень у сфері соціального захисту населення. При цьому відповідач зазначає, що окремі питання, порушені позивачем у зверненні, зокрема щодо надання соціальних послуг з догляду, направлення ОСОБА_2 для проходження навчання, включення його до відповідного переліку та призначення компенсації, належать до компетенції Управління праці та соціального захисту населення. Щодо звернення позивача від 29.12.2025 року відповідач зазначає, що воно було зареєстроване за вх. № С-473-П, передане для розгляду відповідним посадовим особам та розглянуте в межах наданих повноважень. За результатами його розгляду позивачу надано письмову відповідь за підписом голови районної у місті ради, якою надано роз`яснення щодо порушених у зверненні питань. Відповідач також посилається на те, що питання щодо звільнення начальника Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради Номеровської Тетяни Миколаївни було розглянуто відділом з питань служби в органах місцевого самоврядування і кадрової роботи виконкому, за результатами чого позивачу надано відповідь від 30.12.2025 року № 24/04-24/607. Крім того, відповідач зазначає про наявність судових рішень у низці адміністративних справ, у яких, на його думку, вже надавалась оцінка аналогічним вимогам позивача щодо надання ОСОБА_2 направлення для проходження навчання та реалізації права на отримання соціальних послуг з догляду на професійній основі. Також відповідач заперечує проти позовної вимоги про встановлення наявності компетенції (повноважень), посилаючись на положення статей 4, 19 КАС України та правові висновки Верховного Суду щодо правової природи компетенційних спорів. На думку відповідача, компетенційні спори виникають між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, тоді як позивач у цій справі є фізичною особою. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

12.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання, в якому позивач просила зобов`язати відповідача надати підтвердження повноважень особи, яка підписала відзив на позовну заяву, продовжити строк для подання відповіді на відзив, призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та повернути відзив особі, яка його подала, як такий, що, на її думку, не відповідає вимогам ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначила, що отриманий нею відзив не містить належного підтвердження повноважень особи, яка його підписала, не відповідає вимогам процесуального закону щодо змісту та оформлення, не містить належних доказів на підтвердження викладених у ньому заперечень, а наведені у відзиві обставини, на її думку, не стосуються предмета спору. У зв`язку з цим позивач вважала, що такий відзив підлягає поверненню, а строк для подання відповіді на відзив має бути продовжений до вирішення заявленого клопотання.

В період з 03.08.2026 року по 16.08.2026 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Вирішуючи дані клопотання, суд враховує наступне.

Щодо клопотання про витребування доказів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з частиною другою статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів має бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вживала для отримання цього доказу самостійно, та докази вжиття таких заходів або причини неможливості самостійного отримання доказу.

Суд зазначає, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України, відповідно до частини першої якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас частиною третьою статті 77 КАС України передбачено, що суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просить витребувати докази щодо обставин розгляду її заяви від 29.12.2025 року № С-473-П, а саме встановити дату, час, місце розгляду заяви, коло осіб, які брали участь у її розгляді, факт повідомлення позивача про розгляд звернення та інші обставини.

Разом з тим, суд звертає увагу, що предметом доказування у даній справі є встановлення факту наявності або відсутності протиправної бездіяльності відповідача при розгляді звернення позивача та дотримання вимог законодавства щодо порядку надання відповіді на таке звернення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було надано письмову відповідь за результатами розгляду звернення позивача від 29.12.2025 року №С-473-П, а ухвалою суду від 13.07.2026 року у відповідача вже було витребувано інформацію щодо прийняття рішення (відповіді) за результатами розгляду зазначеного звернення та, у разі наявності, зобов`язано надати відповідний документ.

Отже, судом вжито необхідних процесуальних заходів для отримання доказів, які мають значення для вирішення спору.

При цьому вимоги позивача щодо витребування відомостей про внутрішню організацію роботи відповідача, зокрема щодо конкретного часу, місця проведення розгляду звернення, складу осіб, які брали участь у його опрацюванні, не є такими, що безпосередньо впливають на вирішення заявлених позовних вимог, оскільки сама по собі відсутність особистої участі заявника у розгляді звернення не свідчить автоматично про протиправність дій суб`єкта владних повноважень.

Крім того, позивачем не наведено достатнього обґрунтування, яким саме чином запитувані докази можуть підтвердити порушення її прав або спростувати доводи відповідача, а також не доведено неможливість самостійного отримання таких відомостей у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання про витребування доказів є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів слід відмовити.

Щодо повноважень особи, якою підписано відзив на позовну заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Поданий Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 06.08.2026 року через підсистему Електронний суд, підписаний головою районної у місті ради Сергієм Кушніром.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради є Кушнір Сергій Іванович.

За наведених обставин, суд відхиляє доводи позивача з приводу того, що відзив на позовну заяву підписаний особою без підтвердження її повноважень, оскільки судом встановлено, що останній підписаний та поданий особою як керівником виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Кушніром Сергієм Івановичем.

Стосовно аргументів позивача про відхилення доводів відзиву, наведених ним зауважень щодо його змісту, суд зауважує, що оцінку доводам сторін, їх прийняття або відхилення, суд надає при розгляді справи, а отже оцінка наведеним у відзиві доводам буде надана під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для повернення Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради поданого ним відзиву на позовну заяву.

Щодо клопотання позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Згідно з частиною другою статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до частини третьої статті 163 КАС України відповідь на відзив подається у строк, встановлений судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 про відкриття провадження у справі позивачу було встановлено строк п`ять днів з дня отримання відзиву на позов для подання відповіді на відзив.

Разом із тим подання відповіді на відзив є процесуальним правом позивача, а не його обов`язком.

Суд зазначає, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність об`єктивних причин, що унеможливлювали подання відповіді на відзив у встановлений судом строк, а також не надано доказів на підтвердження таких обставин.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тож, відповідно до ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

В даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними ст. 44 КАС України із урахуванням норм, передбачених главою 10 "Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження" КАС України.

Позивач не навіла обґрунтованих підстав того, що справа не може бути розглянута без попереднього усного заслуховування пояснень сторін щодо суті спору.

Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Таким чином, підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відсутні.

Керуючись статтями 12, 44, 77, 80, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів, про продовження строку для подання відповіді на відзив, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про підтвердження повноважень - відмовити.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя С. В. Прудник