Рішення № 139055170, 17.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа №160/28778/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо не здійсниння перерахунку на користь ОСОБА_1 військового збору відповідно до пільгової ставки 1,5% для військовослужбовців та повернення неправомірно утриманих коштів в сумі 4 172 (чотири тисячі сто сімдесят дві) гривні;

- зобов?язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 надмірно стягнутого військового збору відповідно до пільгової ставки 1,5% для військовослужбовців та повернення неправомірно утриманих коштів в сумі 4 172 (чотири тисячі сто сімдесят дві) гривні;

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо не проведення виплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації утриманого ПДФО в сумі 21 457 (двадцять одна тисяча чотириста п?ятдесят сім) гривень відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 15.01.2004 №44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу»;

- зобов?язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 грошової компенсації утриманого ПДФО в сумі 21 457 (двадцять одна тисяча чотириста п?ятдесят сім) гривень відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 15.01.2004 р. №44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 по справі №160/28313/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні визнано протиправною, зобов?язано Відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2023 по 23.08.2023 у розмірі 178 437 грн 68 копійок. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 №160/28313/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 в справі №160/28313/23 змінено, викладено третій абзац у наступній редакції: «Зобов?язати Спеціалізовану прокуратури у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2023 по 23.08.2023 у розмірі 119208,49 (сто дев?ятнадцять тисяч двісті вісім) гривень 49 копійок». Вказані судові рішення були виконані Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону 02.09.2025 шляхом переведення коштів на рахунок поивача. При виплаті зазначеної компенсації 02.09.2025 на картку надійшло 91 750 гривень у зв?язку із утриманням з повної суми, у розмірі 119 208, 49 грн, 18% ПДФО та 5% військового збору. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому зауважує, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі № 200/10402/21, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023, зобов?язано Спеціалізовану прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби з розрахунку 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, що передбачена статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі № 200/10402/21 Спеціалізованою прокуратурою 23.08.2023 здійснено перерахунок та сплачено ОСОБА_1 недораховані кошти у сумі 119 208,49 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 770, № 771, № 772 від 21.08.2023. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі № 160/28313/23 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Зобов?язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2023 по 23.08.2023 у розмірі 178 437,68 грн. Не погодившись із прийнятим судовим рішенням позивачем оскаржено його в апеляційному порядку. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі № 160/28313/23 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 змінено та зобов?язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2023 по 23.08.2023 у розмірі 119 208,49 грн. На виконання вказаного судового рішення у справі № 160/28313/23 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2023 по 23.08.2023 у розмірі 91 790,53 грн, а також відраховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 21 457,53 грн та військовий збір у розмірі 5 960,43 грн, що підтверджується платіжними інтрукціями № 1271, № 1272, № 1273 від 01.09.2025. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам спірних правовідносин, з доводами заявника не погоджуємося, вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні, оскільки об?єктом оподаткування військовим збором є не грошове забезпечення військовослужбовця за період його безпосередньої участі в АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення ООС, а компенсація середнього заробітку за час розрахунку при звільненні за період з 29.03.2023 по 23.08.2023 то, такий дохід відповідно до вимог військовим збором за ставкою чинного законодавства оподатковуються 5 відсотків. Також, оскільки, компенсація середнього заробітку за час розрахунку при звільненні була виплачена після звільнення позивача зі служби, фізична особа - платник податку не виконує обов?язки несення служби, то законодавчі підстави для компенсації податку на доходи фізичних осіб, що утримується з будь-яких доходів таких платників за раніше відпрацьований час, відсутні. Вказані доходи включаються до його загального місячного оподатковуваного доходу згідно з підпунктом 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 Кодексу, як інші доходи, і оподатковуються на загальних підставах за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Судом втсановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з жовтня 2015 року по березень 2021 року перебував на службі в органах прокуратури України.

Наказом виконувача обов?язків керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об?єднаних сил від 12.03.2021 за № 119-к ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 22.02.2021 № 56 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини п?ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (у зв?язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), 3 14 березня 2021 року звільнено з посади прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону, з виключенням зі списків особового складу військової прокуратури об?єднаних сил та усіх заходів забезпечення.

Оскільки в день звільнення (14.03.2021) не було здійснено розрахунку у повному обсязі, ОСОБА_1 звернувся за захистом порушених прав до Донецького окружного адміністративного суду з відповідним позовом (справа № 200/10402/21).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №200/10402/21, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023, зобов?язано Спеціалізовану прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби з розрахунку 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, що передбачена статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі № 200/10402/21 Спеціалізованою прокуратурою 23.08.2023 здійснено перерахунок та сплачено ОСОБА_1 недораховані кошти у сумі 119 208,49 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 770, № 771, № 772 від 21.08.2023.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі № 160/28313/23 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №160/28313/23 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 змінено та зобов?язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2023 по 23.08.2023 у розмірі 119 208,49 грн.

Вказані судові рішення були виконані Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону 02.09.2025 шляхом переведення коштів на рахунок поивача. При виплаті зазначеної компенсації 02.09.2025 на картку надійшло 91 750 гривень у зв?язку із утриманням з повної суми, у розмірі 119 208, 49 грн, 18% ПДФО та 5% військового збору.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% з виплаченої позивачу на виконання рішення суду у справі № 160/28313/23, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення у період проходження ним військової служби.

Таким чином, враховуючи те, що рішенням від 30.10.2024 у справі №160/28313/23 встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі середнього заробітку позивачу, останній не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №825/761/17, від 29.07.2020 року у справі №814/142/17 та від 08.02.2023 у справі №420/9834/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо утримання військового збору у розмірі 5% з виплаченої позивачу на виконання рішення суду у справі № 160/28313/23, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Зокрема, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Між тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Як установлено судом, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі № 160/28313/23 відповідач виплатив середній заробіток з утриманням з нарахованого доходу військовий збір за ставкою 5%. Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу, повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення є протиправними.

Суд звертає увагу, що втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати позивачу суму військового збору, оскільки саме бездіяльність останнього призвела до виплати позивачу такої вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.

Аналогічного змісту позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 825/761/17.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.10.2024 року №4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024, застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання). Відтак, відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5 відсотки військового збору (5% замість 1,5%) з виплаченої індексації грошового забезпечення позивача.

Суд зазначає, що позовна заява позивача не містить жодних доводів щодо компенсації військового збору.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з метою належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне задовольнити позов, визнавши протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо утримання (відрахування) військового збору в розмірі 5% виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі № 160/28313/23 з донарахованого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2023 по 23.08.2023 у розмірі 119 208,49 грн., зобов`язавши Спеціалізовану прокуратуру сфері оборони Східного регіону повернути на користь ОСОБА_1 надмірно стягнутий військовий збір у розмірі 4 172 гривні та визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ЄДРПОУ 39969443 щодо не проведення виплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації утриманого ПДФО в сумі 21 457 гривень, зобов?язавши Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 грошової компенсації утриманого ПДФО в сумі 21 457 гривень.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 1, 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо утримання (відрахування) військового збору в розмірі 5% на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №160/28313/23 з донарахованого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.03.2023 по 23.08.2023 у розмірі 119 208,49 грн..

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру сфері оборони Східного регіону повернути на користь ОСОБА_1 надмірно стягнутий військовий збір у розмірі 4172гривні.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо не проведення виплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації утриманого ПДФО в сумі 21457 гривень.

Зобов?язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 грошової компенсації утриманого ПДФО в сумі 21457 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська