Рішення № 139055166, 18.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокуСправа №160/3248/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН-ПАК» до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору: 12.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН-ПАК» до Південно-Східної митниці, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2025 №UA110130/2025/000200/1;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості від 12.08.2025 №UA110130/2025/000201/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією №25UA25UA110130015714U2 від 12.08.2025 та №25UA110130015716U0 від 12.08.2025, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

27.02.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митними деклараціями №25UA25UA110130015714U2 від 12.08.2025 та №25UA110130015716U0 від 12.08.2025 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Також, вказав, що надані позивачем до митного оформлення документи не містили відомостей про всі складові митної вартості. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН-ПАК» укладено контракт від 01.11.2024 № U240111 та додаток до нього у формі Специфікації № 05 від 11.04.2025 з «ZHEJIANG KINCESS INNOVATIVE MATERIALS CO., LTD.», Китай на закупівлю поліпропіленової плівки на умовах FOB-NINGBO (Китай).

Вартість партії товару на умовах контракту підтверджується зовнішньоекономічним договором (контракт) купівлі-продажу товарів від 01.11.2024 № U240111, Доповненням до зовнішньоекономічного договору(контракту) у формі специфікації від 11.04.2025 № 05, Проформою-інвойсом від 11.04.2025 №32250524, інвойсом-фактурою від 21.05.2025 №2250524, інвойсом-фактурою від 09.06.2025 №250524-2, платіжною інструкцією в іноземній валюті від 28.04.2025 №284 (30% передплата), платіжною інструкцією в іноземній валюті від 21.05.2025 № 285 (70% передплата).

Партія товару складається з 2 контейнерів, на кожен контейнер постачальник надав окремий інвойс, а саме:

- Інвойс-фактура від 03.06.2025 № KC250524А на товар в контейнері 1.

- Інвойс-фактура від 03.06.2025 № KC250524 на товар в контейнері 2.

Товар перевозився морським транспортом на умовах Договору транспортного експедитування від 27.05.2025 №2705/25/01 за маршрутом Нінбо (Китай) - Гданськ, Польща. На підтвердження вартості перевезення та супутніх послуг з товаром в порту надано такі документи:

Для контейнерів 1,2: Заявка на міжнародне експедирування вантажів від 29.05.2025 №290525/01, Коносамент від 08.06.2025 № QN25050590, АКТ надання послуг морського перевезення від 11.08.2025 №26355, АКТ надання послуг портового обслуговування від 11.06.2025 №154, Рахунок на оплату морського перевезення від 06.08.2025 № РФ - 26355, ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ від 07.08.2025 №12364.

Декларантом до митного контролю та оформлення за ЕМД від 12.08.2025 25UA25UA110130015714U2 заявлено імпортовану партію товару в контейнері 1, нараховано такі платежі (мито 020 вид платежу складає 87288,37 грн, ПДВ 028 вид платежу складає 286037,28 грн) разом - 373325,65 грн.

До декларації надано наступні документи:

Зовнішньоекономічний договір товарів від 01.11.2024 № U240111, (контракт) купівлі-продажу;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту), специфікація від 11.04.2025 № 05;

Інвойс-проформа від 11.04.2025 №32250524;

Інвойс-фактура від 21.05.2025 №2250524;

Інвойс-фактура від 09.06.2025 №250524-2;

Інвойс-фактура від 03.06.2025 № KC250524А;

Платіжна інструкція в іноземній валюті від 28.04.2025 № 284;

Платіжна інструкція в іноземній валюті від 21.05.2025 № 285;

Договору транспортного експедитування від 27.05.2025 №2705/25/01;

Заявка на міжнародне експедирування вантажів від 29.05.2025 №290525/01 (морське перевезення);

Коносамент від 08.06.2025 N QN25050590;

Рахунок на оплату морського перевезення від 06.08.2025 № РФ 26355;

Акт надання послуг морського перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ, Польща від 11.06.2025 №152;

АКТ надання послуг портового обслуговування від 11.06.2025 №154;

ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ від 07.08.2025 №12364;

Договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 24.07.2023 № 24/07;

Договір пpo організацію перевезень автомобільним транспортом від 01.08.2025 №01082025-2;

Заявка на автоперевезення від 01.08.2025 № 16;

Автотранспортна накладна від 05.08.2025 №26534A;

Довідка з транспортно-експедиційних витрат від 05.08.2025 №05.08-1;

Рахунок-фактура на оплату автотранспортного перевезення від 05.08.2025 №01082025-2.

Комерційні та товаросупровідні документи що підтверджують вартість товару на умовах FOB-NINGBO (Китай).

транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість обробки товару в порту та перевезення товару за маршрутом FOB-NINGBO (Китай)- Гданськ, Польща.

транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення партії (контейнеру) товару за маршрутом Гданськ, Польща -кордон-Дніпро (Україна).

Декларантом було отримано повідомлення Південно-східної митниці від 12.08.2025 №1047342, в якому посадова особа відповідача витребувала додаткові документи.

Декларант у ивідповідь на запит митного органу направив лист №120825-1 від 12.08.2025 про відсутність можливості надання додаткових документів, зазначених в частині 4 статті 53 МКУ в 10 денний термін. Просив продовжити митне оформлення товару згідно чинного законодавства з урахування вище зазначених аргументів.

12.08.2025 в повідомлені відповідача № 1047375 отримано Рішення про коригування митної вартості від 12.08.2025 № UA110130/2025/000201/1 в електронному вигляді в форматі XPS/PDF підписане КЕП.

Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що «За технічних обставин зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості № UA110130/2025/000201/1 надсилаємо окремим повідомленням».

12.08.2025 декларантом було подано та оформлено ЕМД від 12.08.2025 № 25UA110130015767U2 (мито - 020 вид платежу складає 95517.13 грн, ПДВ - 028 вид платежу складає 313002.29 грн) разом - 408519,42 грн.

Також, декларантом до митного контролю та оформлення за ЕМД 25UA110130015716U0 від 12.08.2025 заявлено імпортовану партію товару в контейнері 2, нараховано наступні платежі (мито - 020 вид платежу складає 85286,58 грн, ПДВ - 028 вид платежу складає 279477,58 грн) разом - 364764,16 грн.

До декларації надано такі документи:

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 01.11.2024 № U240111;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту), специфікація від 11.04.2025 № 05;

Інвойс-проформа від 11.04.2025 №32250524;

Інвойс-фактура від 21.05.2025 №2250524;

Інвойс-фактура від 09.06.2025 №250524-2;

Інвойс-фактура від 03.06.2025 № KC250524В;

Платіжна інструкція в іноземній валюті від 28.04.2025 № 284;

Платіжна інструкція в іноземній валюті від 21.05.2025 № 285;

Договору транспортного експедитування від 27.05.2025 №2705/25/01;

Заявка на міжнародне експедирування вантажів від 29.05.2025 №290525/01 (морське перевезення);

Коносамент від 08.06.2025 № QN25050590;

Рахунок на оплату морського перевезення від 06.08.2025 № РФ 26355;

Акт надання послуг морського перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ, Польща від 11.06.2025 №152;

АКТ надання послуг портового обслуговування від 11.06.2025 №154;

ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ від 07.08.2025 №12364;

Договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 24.07.2023 № 24/07;

Договір про організацію перевезень автомобільним транспортом від 20.05.2025 №20052025-3;

Заявка на автоперевезення від 01.08.2025 № 15;

Автотранспортна накладна від 06.08.2025 №26534B;

Довідка з транспортно-експедиційних витрат від 05.08.2025 №05.08-1;

Рахунок-фактура на оплату автотранспортного перевезення від 06.08.2025 №01082025-1.

Комерційні та товаросупровідні документи що підтверджують вартість товару на умовах FOB-NINGBO (Китай).

транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість обробки товару в порту та перевезення товару за маршрутом FOB-NINGBO (Китай)- Гданськ, Польща.

транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення партії (контейнеру) товару за маршрутом Гданськ, Польща -кордон-Дніпро (Україна).

Декларантом було отримано повідомлення Південно-східної митниці від 12.08.2025 №1047336, в якому посадова особа відповідача витребувала додаткові документи.

Декларант на запит митного органу направив лист від 12.08.2025 №120825-3 про відсутність можливості надати додаткових документів, зазначених в частині 4 статті 53 МКУ в 10 денний термін. Просив продовжити митне оформлення товару згідно чинного законодавства з урахування вище зазначених аргументів.

12.08.2025 в повідомлені відповідача № 1047366 отримано Рішення про коригування митної вартості від 12.08.2025 № UA110130/2025/000200/1 в електронному вигляді в форматі XPS/PDF підписане КЕП.

Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що «За технічних причин гр. 33 Рішення надіслана окремим повідомленням».

12.08.2025 декларантом було подано та оформлено ЕМД від 12.08.2025 №25UA110130015772U1 (мито - 020 вид платежу складає 96111.87 грн, ПДВ - 028 вид платежу складає 314951.21 грн) разом - 411063,08 грн.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що заявлені декларантом відомості щодо виробника товару не підтверджено документально, що впливає на вартість оцінюваного товару, суд зазначає таке.

Посилання відповідача на ненадання до митного органу відомостей щодо виробника товару є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України такі відомості не відносяться до документів, що підтверджують числові значення митної вартості, а лише можуть вимагатись та досліджуватись (за наявності) митним органом у разі, якщо документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України мають розбіжності, ознаки підробки або не містять всієї інформації.

Посилаючись на відсутність відомостей щодо виробника товару, відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.

Отже, ненадання позивачем відомостей щодо виробника товарів не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товарів, оскільки надання таких відомостей не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товарів.

Враховуючи надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товарів, яка підлягає сплаті, у повідомленні митницею не зазначено, у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання відомостей щодо виробника товарів.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що надані декларантом до митного оформлення сертифікати якості товарів мають недоліки у оформлені, суд зазначає таке.

Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, твердження відповідача щодо змісту сертифікатів якості товару є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України такі відомості не відносяться до документів, що підтверджують числові значення митної вартості, а лише можуть вимагатись та досліджуватись (за наявності) митним органом у разі, якщо документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України мають розбіжності, ознаки підробки або не містять всієї інформації.

Зазначаючи про недоліки змісту сертифікатів якості товарів, відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України.

Отже, сумніви митного органу щодо змісту сертифікатів якості товарів не можуть бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товарів, оскільки надання таких відомостей не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товарів.

Враховуючи надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товарів, яка підлягає сплаті, в повідомленні митницею не зазначено, у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання відомостей щодо виробника товару.

Щодо доводів митниці про неможливість підтвердження заявленої митної вартості товарів на підставі документів на перевезення вантажу, суд зазначає таке.

Відповідно до умов Контракту та Специфікації, поставка товару здійснювалась на умовах FOB (Інкотермс 2010).

Суд вказує, що у разі використання правил Інкотермс FОВ (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.

Згідно п. п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження транспортування задекларованих відповідно до митної декларації товарів позивачем надано:

1.Зовнішньоекономічний договір товарів від 01.11.2024 № U240111, (контракт) купівлі-продажу;

2. Доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту), специфікація від 11.04.2025 № 05;

3. Інвойс-проформа від 11.04.2025 №32250524;

4. Інвойс-фактура від 21.05.2025 №2250524;

5. Інвойс-фактура від 09.06.2025 №250524-2;

6. Інвойс-фактура від 03.06.2025 № KC250524А;

7. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 28.04.2025 № 284;

8. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 21.05.2025 № 285;

9. Договору транспортного експедитування від 27.05.2025 №2705/25/01;

10. Заявка на міжнародне експедирування вантажів від 29.05.2025 №290525/01 (морське перевезення);

11. Коносамент від 08.06.2025 N QN25050590;

12. Рахунок на оплату морського перевезення від 06.08.2025 № РФ 26355;

13. Акт надання послуг морського перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ, Польща від 11.06.2025 №152;

14. АКТ надання послуг портового обслуговування від 11.06.2025 №154;

15. ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ від 07.08.2025 №12364;

16. Договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 24.07.2023 № 24/07;

17. Договір пpo організацію перевезень автомобільним транспортом від 01.08.2025 №01082025-2;

18. Заявка на автоперевезення від 01.08.2025 № 16;

19. Автотранспортна накладна від 05.08.2025 №26534A;

20. Довідка з транспортно-експедиційних витрат від 05.08.2025 №05.08-1;

21. Рахунок-фактура на оплату автотранспортного перевезення від 05.08.2025 №01082025-2;

22. Інвойс-фактура від 03.06.2025 № KC250524В;

23. Договір про організацію перевезень автомобільним транспортом від 20.05.2025 №20052025-3;

24. Заявка на автоперевезення від 01.08.2025 № 15;

25. Автотранспортна накладна від 06.08.2025 №26534B;

26. Рахунок-фактура на оплату автотранспортного перевезення від 06.08.2025 №01082025-1.

Митним органом також не заперечується надання відповідних документів.

Враховуючи доводи та твердження сторін, саме щодо достатності документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на підставі документів на перевезення вантажу, суд звертає увагу на таке.

У п. 14 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2, вказано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Тому, надані позивачем документи до митного оформлення про транспортні витрати та калькуляції транспортних витрат є належними та допустимими доказами понесених позивачем витрат на перевезення товару.

Отже, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товарів, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надана перевізником довідка про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Щодо твердження відповідача про ненадання документів, підтверджуючих вартість зберігання вантажу на складі в порту Німеччини, суд зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що вартість транспортування товарів морем підтверджується заявкою на міжнародне експедирування вантажів від 29.05.2025 №290525/01, Коносаментом від 08.06.2025 № QN25050590, актом надання послуг морського перевезення від 11.08.2025 №26355, актом надання послуг портового обслуговування від 11.06.2025 №154, рахунком на оплату морського перевезення від 06.08.2025 № РФ 26355 та платіжною інструкцією від 07.08.2025 №12364.

У зазначених документах вказано номер контейнеру, в якому транспортувався товар до м. Дніпро, окремо визначається вартість операцій з цим контейнером.

Суд критично оцінює твердження митниці про те, що у наданих рахунках до розрахунку вартості не входить вартість зберігання, демедж, форми контролю, що призначаються митницею, вартість повернення порожнього контейнера, вартість страхування вантажу, оскільки витрати, пов`язані з дотриманням терміну передбаченого/нормованого зберігання вантажу не більше 10 діб в порті, не нараховуються. Понаднормове зберігання, демедж відсутні, вартість повернення порожнього контейнера входить до вартості транспортування, страхування вантажу не здійснювалось.

Також, зауважень митниці про відсутність відомостей щодо опису товару та його ваги у наданих документах щодо складових митної вартості, суд не бере до уваги, оскільки опис товару та його вага наявні у Специфікації, комерційних інвойсах, пакувальному листі, автотранспортній накладній від 05.08.2025 №26534A та від 06.08.2025 №26534B.

Щодо інших зауважень митного органу щодо неточностей у документах, які були надані до контролюючого органу задля митного оформлення, суд зазначає про таке.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18 зазначив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товарів.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості товарів, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорювані рішення прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 12.08.2025 №UA110130/2025/000200/1 та від 12.08.2025 №UA110130/2025/000201/1 прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак, не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, тому, є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності і мотиви суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України також підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН -ПАК» (Ідентифікаційний код: 34870651, місцезнаходження: 49022, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6) до Південно-Східної митниці (Ідентифікаційний код: 43971371, місцезнаходження: 49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2025 №UA110130/2025/000200/1.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості від 12.08.2025 №UA110130/2025/000201/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (Ідентифікаційний код: 43971371, місцезнаходження: 49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН -ПАК» (Ідентифікаційний код: 34870651, місцезнаходження: 49022, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6) судовий збір в розмірі 2 662, 40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон