Рішення № 139054781, 18.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 серпня 2026 р. Справа № 120/16403/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня №1" Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня №1" Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №105/25/2654/Р від 12.06.2025 позивачу відмовлено у встановленні групи інвалідності. На переконання позивача, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, адже позивач впевнений, що при винесенні рішення відповідачем не було враховано основного діагнозу та ускладнень, тому таке рішення має бути скасованим.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що під час розгляду справи позивача члени експертної команди дослідили усі надані документи , а також відповідні медичні записи , що підтверджували стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що міститься в електронній системі охорони здоров`я, а також документи, що були надані до електронного направлення. За результатами розгляду, відповідно до п. 35 Порядку, колегіально більшістю голосів членів експертної команди було прийнято рішення про відсутність у особи інвалідності.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та зауважує позивач, він має в анамнезі діагноз: Інша уточнена хронічна обструктивна хвороба легені.

12.06.2025 комунальним некомерційним підприємством "Вінницька міська клінічна лікарня №1" було проведено оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 , за результатами якого прийнято рішення №105/25/2654/Р про відсутність підстав для визнання позивача особою з інвалідністю.

З Висновком відповідача позивач категорично не згодний, враховуючи наявність необоротних порушень функцій організму. Вказує те, що стан здоров`я тільки погіршується, а наявні захворювання посилюються, що, в свою чергу, призводить до певного обмеження життєдіяльності.

Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII (далі - Закон № 875) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (ст. 3 Закону № 875).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" № 2961-IV (далі - Закон № 2961) медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та ст. 7 Закону № 2961, Кабінет Міністрів України постановою від 03.12.2009 № 1317, затвердив Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Положення № 1317).

Згідно із п. 3 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення № 1317).

За правилами п. 11 Положення № 1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Відповідно до п. 15 Положення № 1317, комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно із п. 17 та 19 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої

наказом Міністерства охорони здоров`я України № 561 від 05.09.2011, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за №1295/20033 (далі - Інструкція № 561), медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхіднихлабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (п. 1.10 Інструкції № 561).

Однак, на думку позивача, при винесенні оскаржуваного рішення та не встановлення групи інвалідності, відповідачем не було враховано медичної документації, наданої позивачем та невірно встановлено стан його здоров`я.

Слід наголосити на тому, що МОЗ України за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу, доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

Водночас, підставою для встановлення групи інвалідності є стійкі значно виражені, виражені або помірно виражені функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до обмеження життєдіяльності хворого в значно вираженому, вираженому або в помірному ступеню та потребують соціальної допомоги, соціального захисту, підтримки.

Суд враховує, що згідно вимог законодавства, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Критеріями встановлення групи інвалідності є не діагноз, а його наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які, в свою чергу, призвели до обмеження життєдіяльності. Саме ступінь порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності є критеріями встановлення тієї чи іншої групи інвалідності.

Проте, суд звертає увагу на те, що вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи, є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це, з поміж іншого, вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 0.04.2021 у справі № 160/12235/19.

Верховний Суд в постанові від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19 зазначив, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності, є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.

Водночас, в обґрунтування позовної заяви позивачем лише зазначено про те, що відповідач належним чином не проаналізував наданих позивачем документів, при цьому, позивач не зазначив жодних фактичних обставин, які суд мав би перевірити та оцінити, окрім, як посилання на загальні норми та абстрактні порушення.

Належних доводів щодо порушення процедури огляду та при прийнятті оскаржуваного рішення, позивачем також не наведено. Доводи позивача в цій частині є загальними.

Суд не може замінювати собою медичну комісію та встановлену процедуру, але має право скасувати її рішення та зобов`язати провести повторний огляд, якщо процедура була порушена. Суд може перевірити процедуру прийняття рішення (дотримання термінів, повноту врахування документів, законність складу комісії тощо). Проте, відповідних доводів з наданням документального підтвердження, позивачем не надано.

Таким чином, спірне рішення прийняте відповідачем на підставі та в межах наданих повноважень, а позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ґрунтуються на помилковому трактування норм законодавства та суб`єктивних доводах, що не підтверджуються документально.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄЄМСТВО «ВІННИЦЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ №1» Вінницької міської ради (вул. Хмельницьке шосе, 96, м. Вінниця, 21029, код ЄДРПОУ 05484126)

Суддя Комар Павло Анатолійович