Рішення № 139054687, 18.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 серпня 2026 р. Справа № 640/10606/19

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грейндж" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Грейндж" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасуваня рішень.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що позапланова перевірка на об`єкті реконструкції у березні 2019 року проведена на підставі наказу відповідача віл 11.03.2019 №192 "Про проведення позапланової перевірки". Проту, у вказаний період такого об`єкту будівництва як "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі (літ. А) на вул. Русанівська набережна, 3 у Дніпровському районі м. Києва" взагалі не існувало, оскільки отанній був введений в експлуатацію ще 01.02.2019 року, шляхом реєстрації Декларації № КВ 141190321231, та будь-які будівельні або підготовчі роботи щодо нежитлового приміщення за вказаною адресою не проводились.

Позивач зазначає, що оскільки необхідність перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації не було підставою позапланової перевірки об`єкту реконструкції (абз. 4 п. 7 Порядку №553), посадові особи відповідача не були уповноважені на з`ясування цих питань під час позапланвоої перевірки у період з 11-26 березня 2019 року.

Позивач вказує, що в порушення вимог чинного законодавства протоколи від 26.03.2019 року розглянуті без участі уповноваженого представника ТОВ "Грейндж" та за відсутності доказів повідомлення останнього про дату та час розгляду справи.

Разом з тим позивач зазначає, що об`єкт будівництва за адресою: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 3 (реконструкція) загальною площею 467 квадратних метрів належить товариству на праві приватної власності; реконструкція зазначеного об`єкта відповідно до частини четвертої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не потребує отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою; проєктна документація на реконструкцію об`єкта розроблена відповідно до державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджена у встановленому законом порядку; будівельні роботи здійснені на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 27.07.2018 №КВ061182081754 та були завершені з прийняттям об`єкта в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 01.02.2019 №КВ141190321231.

На адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову

Ухвалою суду від 18.06.2019 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року в задоволенні клопотання ТОВ "Грейндж" про забезпечення позову відмовлено.

На адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2019 відкрито провадження, адміністративну справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Представник відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позову в повному обсязі, зазначивши, що відповідальність за достовірність даних, зазначених замовником у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, покладається на замовника, а функції органу державного архітектурно-будівельного контролю на етапі подання таких документів зведено до перевірки повноти даних, вказаних замовником будівництва у відповідному документі декларативного характеру.

Далі, на виконання Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, Київським окружним адміністративним судом направлено цю адміністративну справу до Вінницького окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 дана справа передана на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Комару П.А.

Ухвалою суду від 26.03.2025 справу прийнято до провадження і вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від представника відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду, шодо відомостей стосовно актуальності справи.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

ТОВ "Грейндж" станом на липень 2018 року було власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Русанівська Набережна, будинок 3, загальною площею 467 квадратних метрів, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 липня 2018 року № 130819454 (а.с.52).

У липні 2018 року позивачем подано до відповідача повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі по вулиці Русанівська Набережна, 3 у Дніпровському районі міста Києва", який за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

27 липня 2018 року відповідачем у встановленому законом порядку зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо зазначеного об`єкта, про що присвоєно реєстраційний номер № КВ061182081754.

Після завершення виконання будівельних робіт позивачем до відповідача подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка була зареєстрована 01 лютого 2019 року за № КВ141190321231.

Далі, на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації ТОВ "Грейндж" 05 лютого 2019 року у встановленому законом порядку було зареєстровано право власності на новоутворений у результаті реконструкції об`єкт нежитловий будинок загальною площею 667,5 квадратних метрів, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Русанівська Набережна, будинок 3, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 лютого 2019 року №155167311.

Разом з тим матеріалами справи підтверджено, що 17 жовтня 2018 року (вх.№073/7776) до відповідача надійшло звернення ГО "Громадський люстраційний рух" від 11 жовтня 2018 року вих.№9 щодо незаконної забудови парків на Русанівській набережній.

На підставі зазначеного звернення та наказу Департаменту від 22 жовтня 2018 року № 820 було розпочато проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі (літера А) по вулиці Русанівська набережна, 3 у Дніпровському районі міста Києва".

Департаментом направлено лист від 25 жовтня 2018 року № 073-10157 на адресу ТОВ "Грейндж", ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "БК Шатро" (нова назва ТОВ "Шатро Інжинірінг") щодо необхідності прибуття до Департаменту з документами, необхідними для проведення перевірки.

Крім того, Департамент звернувся до комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" з листом від 04 лютого 2019 року №073-1167 щодо надання копії матеріалів інвентаризаційної справи на нежитлову будівлю (літера А), розташовану за адресою: місто Київ, Русанівська набережна, будинок 3, у Дніпровському районі міста Києва.

У відповідь на даний лист до Департаменту надійшов лист комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 11 лютого 2019 року № 062/14-1885 (И-2019), згідно з яким, з урахуванням матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: місто Київ, Русанівська набережна, будинок 3, встановлено, що загальна площа нежитлової будівлі до реконструкції становила 467 квадратних метрів.

Згідно зі статтею 41 Закону та відповідно до Порядку №553, на підставі звернення ОСОБА_2 від 01.03.2019 та наказу Департаменту від 11.03.2019 року №192 Департаментом було розпочато проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва: "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі (літ. А) на вул. Русанівська набережна, 3 у Дніпровському районні міста Києва".

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухое майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №149939384 від 27.11.2018 встановлено, що ТОВ "Грейндж" з 13.07.2018 року володіло нежитловою будівлею (літ. А) загальною площею 467 кв.м.

Також в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що нежитлова будівля (літ. А) на вул. Русанівська набережна, 3 загальною площею 467,0 кв.м. була реконструйована шляхом прибудови та надбудови, чим суттєво збільшено зовнішню конфігурацію об`єкта, без отриання містобудівних умов та обмежень.

Оскільки ТОВ "Грейндж" станом на час реєстрації повідомлення про початок виконання будівльних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № КВ 061182081754 від 27.07.2018 не володіло на законних підставах нежитловими приміщеннями загальною площею 643, 4 кв.м, воно не могло бути замовником будівництва та не могло затверджувати проектну документацію.

За письмовим рішенням керівника перевірку було подовжено на два робочі дні у строк з 25.03.2019 по 26.03.2019.

За результатами перевірки посадовою особою Департаментом складено акт перевірки від 26.03.2019, враховуючи виявлені порушення Департаментом винесено припис замовнику будівництва ТОВ "Грейндж" про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 26.03.2019, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.03.2019 та складено протоколи про правопорушеня в сфері містобудівної діяльності від 26.03.2019.

Розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Департаментом було винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 09.04.2019 №38/19/073-3298, №39/19/073-3299, якими ТОВ "Грейндж" визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених пунтом 4 частини 2 статті 2, а саме експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи в акті готовності об`єкта до експлуатації та пунктом 2 частини 2 статті 2, виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинене щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до лб`єктів з незначними наслідкам (СС1) Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штрафи.

Вважаючи протиправними рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України від 17.02.2011 № 3038-VІ "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон № 3038-VІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересі.

Відповідно до статті 26 Закону № 3038-VІ забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, завершальним етапом проектування та будівництва об`єктів містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

У відповідності до частини першої статті 36 Закону № 3038-VІ право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Частина перша статті 39 Закону № 3038-VІ визначає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 39 Закону № 3038-VІ датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до суду.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Частиною другою статті 39-1 Закону № 3038-VI передбачено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Абзацом шостим пункту 15 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 р. № 747) визначено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, абзацом восьмим пункту 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750) визначено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що право на забудову та виконання будівельних робіт реалізується виключно за умови дотримання встановленої законом поетапної процедури, яка включає отримання вихідних даних, розроблення та затвердження проєктної документації, виконання будівельних робіт, прийняття об`єкта в експлуатацію та подальшу реєстрацію права власності. Для об`єктів з незначними наслідками (СС1) підставою для виконання будівельних робіт є подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а завершальним етапом є реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою закон пов`язує момент прийняття об`єкта в експлуатацію та можливість оформлення права власності.

Водночас, законодавством прямо передбачено обов`язок замовника будівництва нести відповідальність за повноту та достовірність відомостей, зазначених у повідомленні про початок виконання будівельних робіт і декларації про готовність об`єкта до експлуатації. У разі встановлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, відповідний орган уповноважений скасувати як право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення, так і реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з частиною першою статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Пунктами 1, 2, 3 частиною третьою статті 41 Закону № 3038-VI визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Законом України від 05.04.2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі також Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

За змістом частини четвертої статті 2 Закон № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Водночас в частині п`ятій статті 2 Закон № 877-V передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Отже заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) у порядку, встановленому Законом №877-V, з урахуванням особливостей, визначених Законом №3038-VI.

Згідно з вимогами частини шостої статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону № 877-V на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначаються Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі Порядок № 553 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 2 якого, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Відповідно до положення пункту 7 Порядок № 553 необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, є однією з підстав для проведення позапланової перевірки. При цьому, така перевірка проводиться протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Згідно з пунктами 16, 17 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14 в складі Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у питанні можливості оскарження рішення, яке вичерпало свою дію шляхом виконання, сформував висновок, відповідно до якого позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Аналізуючи положення статті 41 Закону № 3038-VI Верховний Суд у постанові від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а дійшов наступних висновків:

"…для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

Водночас, на думку колегії суддів після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.".

Аналогічна правова позиція була висловлена також у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 №826/9967/18, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 23.07.2019 у справі №826/5607/17, від 09.06.2021 у справі №826/2123/18, від 18.06.2021 у справі №420/3572/19, від 17.10.2023 у справі №440/12326/21, від 14.03.2024 у справі № 640/1622/20 та інших.

Крім того, вирішуючи питання можливості скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, Верховний Суд у постановах від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16 та від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а, від 01.10.2019 № 826/9967/18, від 05.06.2019 у справі № 815/3172/18, від 23.07.2019 у справі № 826/5607/17, від 18.06.2021 у справі №420/3572/19 дійшов висновку, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення позивачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт. Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

У справі, яка розглядається, судом було встановлено, що скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації здійснено відповідачем після того як позивачем уже було зареєстровано право власності на даний об`єкт будівництва.

Натомість, після реєстрації права власності на об`єкт будівництва, у разі виявлення визначених законом ознак, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, орган державного архітектурно - будівельного контролю зобов`язаний вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень у сфері містобудівної діяльності та наслідків самочинного будівництва аж до звернення з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.

Вчинення саме таких дій у разі виявлення ознак самочинного будівництва об`єкта, будівельні роботи на якому вже завершено і стосовно якого зареєстровано декларацію про його готовність до експлуатації, зареєстровано право власності на нього, і буде належним виконанням органом державного архітектурно - будівельного контролю своїх повноважень, ефективним способом судового захисту.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №826/12543/16, а також у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 30.03.2021 у справі №826/5513/17 та від 24.10.2022 у справі №640/22599/19, від 17.10.2023 у справі №440/12326/21.

Також, зміст наведених судом у цьому рішенні норм свідчить про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно - будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, також складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевірка проводиться у присутності суб`єкта містобудівної діяльності або його представника.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №810/3517/17, від 22.10.2018 у справі №153/876/17, від 10.07.2019 у справі №521/17659/17.

Аналізуючи наведене, можна зробити висновок, що прийняттю будь - якого рішення контролюючим органом передує відповідна перевірка, за результати якої і встановлюється дотримання суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Також, слід зазначити, що наявність порушень, без їх належного встановлення та доведення, не є підставою для скасування реєстрації декларацій, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.

Так, згідно п.1.7 та 6.4 розділу VI Акту позапланової перевірки від 26.03.2019, інспектором під час перевірки з`ясовувались 2 питання: щодо достовірності даних, зазначених у повідомленні про початок виконання будівельних робіт та щодо достовірності даних, зазначених у Декларації про готовність об`єкту для експлуатації. Однак, ані згідно наказу відповідача від 11.03.2019 №192 "Про проведення позапланової перевірки", ані згідно з направленнями від 11.03.2019 та 25.03.2019 зазначені питання не були підставою для проведення позапланової перевірки.

Крім того, позивачем зазначено, що вищевказана позапланова перевірка проводилась без участі уповноваженої особи ТОВ "Грейндж" та без повідомлення інших суб`єктів перевірки, ФОП ОСОБА_1 та ТВ "Шатро Інжинірінг" про її проведення.

Відповідачем же у відзиві зазначено, що під час проведенняперевірки посадовою особою Департаменту, уповноваженій особі замовника будівництва ТОВ "Грейндж" - Тарко А.С. було пред`явлено службове посвідчення та надано копію відповідного направлення для проведення планового (позапланового) заходу, про що свідчить відповідна відмітка.

Крім того, уповноважена особа ТОВ "Грейндж" ОСОБА_3 відмовився від отримання акту перевірки від 26.03.2019, припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 26.03.2019, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.03.2019 та протоколу про правопорушення в сфері містобудівної діяльності від 26.03.2019, у зв`язку з чим, вказані вище матеріали складені за результатами перевірки були надіслані рекомендованим листом від 27.03.2019 №073-2880 з повідомленням (р. 0104403941298) на адресу ТОВ "Грейндж". Одночасно уповноважену особу ТОВ "Грейндж" було запрошено до Департаменту на 09.04.2019 на розгляд справ про правопорушення в сфері містобудівної діяльності.

На розгляд справ 09.04.2019 до Департаменту уповноважені особи ТОВ "Грейндж" не з`явились.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої, частини десятої статті 39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Згідно з частиною першою статті 39-1 Закону №3038-VI у разі якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а також у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів надати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідних відомостей до реєстру, а також до повідомлення або декларації.

Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону №3038-VI у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

Відомості про набрання законної сили судовим рішенням про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, вносяться до Реєстру будівельної діяльності.

Таким чином, право на виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасоване у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ньому недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 15 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (далі - Порядок №466) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, також може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт особисто або рекомендованим листом з повідомленням чи через електронний кабінет;

отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником будівництва;

встановлення під час проведення перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Держсервісбуд не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про скасування реєстрації повідомлення вносить до реєстру відповідний запис.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, за рішенням суду, що набрало законної сили.

Як слідує з вищенаведених норм права виключною підставою для скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та декларації про початок будівництва є встановлений факт здійснення самочинного будівництва, зокрема, якщо: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що невідведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження. При цьому, виявлені недостовірні дані, зазначені у деклараціях про початок виконання будівельних робіт або про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, повинні відповідати одній із зазначених умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом.

Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації, однак може бути підставою для притягнення винних осіб до відповідальності іншого характеру.

Аналогічні підходи до застосування зазначених вище актів законодавства викладені, зокрема, Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 у справі №814/1914/16, 26.06.2018 у справі №826/20445/16, від 18.10.2018 у справі №695/3442/17, від 23.10.2018 у справі №826/9275/17, від 13.12.2018 у справі №522/6212/17, від 22.01.2019 у справі №826/17907/17, від 07.10.2021 у справі №640/11869/20.

Так, у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №420/1674/19 міститься правовий висновок, згідно із яким зі змісту положень статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553(далі - Порядок №553) слідує, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, заходи, які здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть проводитися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

За правилами статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

З огляду на викладене, повідомлення про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення позивачем дій щодо реалізації наданого йому цим повідомленням права на проведення будівельних робіт (реконструкції).

Разом з тим, після реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №804/1510/16 та від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, від 01.10.2019 №826/9967/18, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 23.07.2019 у справі №826/5607/17, від20.01.2021 у справі №420/1674/19, від 04.08.2021 у справі №640/20369/18.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежилий будинок (Літера "А") загальною площею 667,5 кв.м., зареєстрований на власника ТОВ "Грейндж", підставою для державної реєстрації вказана декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 01.02.2019 № КВ 141190321231.

Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на такий об`єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування, позивач вправі сумлінно розраховувати на використання належного майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №640/20369/18, від 24.10.2022 у справі №640/22599/19, від 01.02.2023 у справі №826/10042/17.

Судом досліджено, що Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував подані замовником будівництва на об`єкт будівництва «Реконструкція приміщень нежитлової будівлі (літ.А) вул. Русанівська набережна, 3 у Дніпровському районі м. Києва» повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 27.07.2018 № КВ 061182081754 та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 01.02.2019 № КВ 141190321231.

Однак, на підставі звернення ОСОБА_2 від 01.03.2019 та наказу Департаменту від 11.03.2019 №192 Департаментом було розпочато проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва: "Реконстукція приміщень нежитлової будівлі (літ. А) на вул. Русанівська набережна, 3 у Дніпровському районі м. Києва "

За інформацією, зазначеною замовником будівництва ТОВ "Грейндж" у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідкаи (СС1) №КВ 061182081754 віл 27.07.2018 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідкаи (СС1) №КВ 1411903212131 від 01.02.2019:

- проектна документація розроблена ФОП ОСОБА_1 під керівництвом головного інженера проекту ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат АР №006201), затверджена наказом директора ТОВ "Грейндж" від 12.07.2018;

- у графі "Основні показники об`єкта будівництва" та "Загальна площа нежитлових приміщень об`єкта будівництва" зазначена загальна площа об`єкта будівництва - 643,4 кв.м;

- у графі "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані" зазначено "Не вимагається згідно п.25 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Мінрегіону України від 06.11.2017 "289";

- у графі "Земельна ділянка використовується для будівництва на підставі" зазначено "Не зазначається згідно ч.4 ст. 34 Закону"

Відповідач наголошує на тому, що замовником будівництва наведено недостовірні дані у повідомлені, так як замовником будівництва виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення у результаті якої площа нежитлового приміщення з 467 кв.м. збільшилась до 667,5 кв.м, а таке збільшення загальної площі нежитлового приміщення передбачає зміну зовнішньої конфігурації приміщення, що передбачає отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва. Замовником будівництва у повідомленні №КВ 061182081754 віл 27.07.2018 в частині інформації про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки зазначено "не видаються", а тому, замовником будівництва наведено недостовірні дані у повідомлені та у декларації про готовність в частині належним чином розробленої та затвердженої проектної документації.

Однак, наявні в матеріалах справи докази, на переконання суду, не підтверджують факт наведення замовником у повідомленні про початок виконання будівельних робіт недостовірних даних.

Водночас, за приписами ст. 29 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до п. 25 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 06.11.2017 № 289 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2017 за № 1437/31305, реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, розміщення в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення віднесено до об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються.

Відповідно до п.3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Дійсно, органи державного архітектурно-будівельного контролю встановлюють достовірність даних, зазначених у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та перевіряють наявність чи відсутність факту самочинного будівництва, не лише під час перевірки, але й в ході здійснення інших заходів контролю.

Оскільки з матеріалів справи та наданих доказів неможливо встановити факт зміни зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, спірного нежитлового приміщення, позивачем не доведено наявності у відповідача обов`язку отримання містобудівних умов та обмежень через те, що збільшення внаслідок реконструкції площі приміщення передбачає зміну зовнішньої конфігурації приміщення, має бути встановлений за результатом архітектурно-будівельного контролю, або на підставі аналізу документів, проте, головне, щоб такі висновки були належним чином доведені на основі встановлених даних.

Суд звертає увагу на те, що реконструкція нежитлового приміщення, що здійснюється без зміни зовнішньої конфігурації будівлі, не передбачає необхідності отримання містобудівних умов та обмежень, при цьому, виходячи з приписів ст. ст. 73-76 КАС України, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами те, що реконструкція зі збільшенням площі приміщення відбулась з огляду на збільшення саме зовнішньої конфігурації приміщення, зокрема, але не виключно, результатами позапланового заходу архбудконтролю, висновком експертизи тощо. За таких обставин, суд вважає, що доводи, якими відповідач заперечує позовні вимоги, базуються не на доведених обставинах, а на припущеннях, адже зміна зовнішньої конфігурації приміщення матеріалами справи не підтверджується.

Суд також зазначає, що відсутність у відповідача актуальної інформації щодо спірного об`єкта нерухомості, не може безумовно свідчити про наведення позивачем недостовірних даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт та у декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено, що декларація про готовність до експлуатації об`єкта була вчинена позивачем з порушенням вимог ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі». Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (у справі «Лелас проти Хорватії».

Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, позивач вправі розраховувати на використання належного майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень, за умови, якщо орган ДАБК не доведе належними доказами, що вчинення позивачем дій, які призвели до отримання/легалізації декларації про готовність до експлуатації, зумовлено наданням недостовірних відомостей чи порушення вимог законодавства.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Суд також застосовує практику Європейського суду з прав людини у справі «Беслер проти Італії» у рішенні від 05.01.2000, де зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» ЄСПЛ наголошено, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами, воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

У рішенні ЄСПЛ «Єтретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» від 24.06.2003 зазначено: «особа - суб`єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що ними під час виконання своїх повноважень допущено помилки».

У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях від 23.09.1982 по справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», та від 01.06.2006 по справі «Федоренко проти України», ЄСПЛ наголошено на необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами публічними та приватними шляхом забезпечення пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. За ч. 4 цієї статті забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

При розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно надати відповіді на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити..

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" вказано, що за подання до адміністративного суду позовної позови немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року складав 1921,00 грн.

Суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 7684 грн за чотири вимоги.

Згідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.03.2019 №б/н "Про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил", що винесений ТОВ "Грейндж" щодо об`єкту "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі (літ. А) на вул. Русанівська набережна, 3 у Дніпровському районі м. Києва".

Визнати протиправним та скасувати припис Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.03.2019 №б/н "Про зупинення підготовчих та будівельних робіт", що винесений ТОВ "Грейндж" щодо об`єкту "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі (літ. А) на вул. Русанівська набережна, 3 у Дніпровському районі м. Києва".

Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.04.2019 №38/19/073-3298 про накладення на ТОВ "Грейндж" штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.04.2019 №39/19/073-3299 про накладення на ТОВ "Грейндж" штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грейндж" понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 7684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейндж" (вул. Лариси Руденко, 6-А, офіс 203, м. Київ, 02140, ЄДРПОУ 42272207)

Відповідач: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва (вул. Хрещатик, 32-А, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 40224921)

Суддя Комар Павло Анатолійович