Рішення № 139054590, 30.03.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2026Справа № 910/503/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Чернігівського колективного підприємства "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства України

до Акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 673 764, 00 грн та розірвання договору

Представники учасників справи:

Від позивача: Матвійчук А.С. (поза межами приміщення суду);

Від відповідача: Никоненко О.В. (поза межами приміщення суду).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Чернігівське колективне підприємство "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення 508 569, 08 грн та розірвання Договору поставки № 13/4638-МТР/25 від 26.09.2025.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору поставки № 13/4638-МТР/25 від 26.09.2025 в частині оплати поставленого позивачем товару у строки передбачені Договором, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути вищевказану суму з відповідача та розірвати договір поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 відкрито провадження у справі № 910/503/26, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд збільшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 673 764, 00 грн та розірвати Договір поставки № 13/4638-МТР/25 від 26.09.2025.

30.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить суд призначити розгляд справи № 910/503/26 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог та вказав, що останній має право відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України не здійснювати оплату товару поставленого видатковою накладною № 381 від 23.12.2025, оскільки позивачем недопоставлено товар у кількості 196 одиниць на суму 5 021 388, 00 грн.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо позовних вимог про розірвання договору та зазначив, що зі сторони відповідача поставлений обсяг товару частково оплачено, що свідчить про наміри відповідача і у подальшому виконувати свої договірні зобов`язання з метою виконання договору зі свого боку.

Також відповідач зазначив, що зацікавлений у продовженні дії даного договору, оскільки має потребу у замовленому обсязі товару для використання його у виробничій діяльності та робить все можливе від нього для належного виконання своїх зобов`язань, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 задоволено клопотання Чернігівського колективного підприємства "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства України про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, судове засідання призначено на 09.03.2026 року.

17.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку.

18.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині, в якій представник відповідача просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 673 764, 00 грн у зв`язку з сплатою заборгованості.

20.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

23.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про повернення судового збору, в якій представник позивача просить суд повернути позивачу сплачений судовий збір у розмірі 8 085, 17 грн.

26.02.2026 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 зави Чернігівського колективного підприємства "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства України та Акціонерного товариства "Укрнафта" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

09.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 09.03.2026 підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.03.2026 не заперечував проти задоволення заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Судом у судовому засіданні 09.03.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, спір вирішується з її урахуванням.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.03.2026 підтримав заяву про закриття провадження в частині основного боргу у розмірі 673 764, 00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 09.03.2026 не заперечував проти задоволення заяви відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог.

Крім того, у судовому засіданні 09.03.2026 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.03.2026 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Судом у судовому засіданні 09.03.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 30.03.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.03.2026 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.09.2025 між Добровільним пожежним товариством України Чернігівське колективне підприємство «Пожтехніка» (далі - Постачальник) та Акціонерним товариством «Укрнафта» (далі - покупець) укладено Договір поставки № 13/4638-МТР/25 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строк щити пожежні, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар на умовах Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору номенклатура, кількість, ціна Товару визначені у Специфікації до Договору, що є Додатком №1 до Договору та є невід`ємною частиною (далі - Специфікація).

Пунктами 3.1, 3.3 Договору передбачено, що ціна Товару в Договорі визначається в національній валюті України та вказується в Специфікації. Загальна ціна Договору становить - 5 478 275,00 грн (п`ять мільйонів чотириста сімдесят вісім тисяч двісті сімдесят п`ять гривень 00 копійок), ПДВ (20%) - 1 095 655,00 грн (один мільйон дев`яносто п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок), разом з ПДВ - 6 573 930,00 грн (шість мільйонів п`ятсот сімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять гривень 00 копійок).

Згідно з пунктом 4.2 Договору розрахунок за Товар (кожну окрему партію Товару) здійснюється після здійснення процесу приймання за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) у строки, зазначені в Специфікації, які відраховуються з дати підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) (у випадку, якщо Постачальником Товару є резидент України) або акту (-ів) приймання-передачі Товару (у випадку, якщо Постачальником Товару є нерезидент України).

Відповідно до пункту 5.1 Договору строк поставки, умови поставки (у тому числі, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс-2020»), орієнтовне місце поставки, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів визначаються в Технічній специфікації. Про точне місце поставки Товару Покупець письмово повідомляє Постачальника протягом 5 робочих днів з дати підписання Договору.

Датою поставки Товару вважається дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо Постачальником Товару є резидент України) (п. 5.5 Договору).

Як встановлено пунктом 6.1 Договору Постачальник зобов`язаний щоразу не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дати поставки Товару (в тому числі кожної частини /партії Товару) письмово сповістити Покупця про дату надходження Товару вантажоотримувачу АТ «Укрнафта» та іншу інформацію, що необхідна Покупцю для прийняття Товару.

В пункті 6.9 Договору встановлено, що якщо в процесі приймання Товару (в межах однієї партії у разі поставки Товару партіями), Постачальник передав Покупцю меншу кількість Товару, ніж це встановлено цим Договором, Покупець має право вимагати передання кількості Товару, якої не вистачає або відмовитись від поставленого Товару та його оплати.

Сторони дійшли згоди, що у разі порушення Постачальником зобов`язань за цим Договором, Покупець має право в односторонньому порядку застосувати до Постачальника оперативно - господарську санкцію, а саме: відмовитись від встановлення на майбутнє господарських відносин з Постачальником (п. 8.9 Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (шляхом проставлення власноручного підпису або накладання електронних підписів) та діє до 30.06.2026, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами грошових зобов`язань за Договором (п. 12.1 Договору).

Так, Специфікацією (Додаток №1 до Договору поставки №13/4638-МТР/25) передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця наступний Товар:

- щит пожежний закритого типу в комплекті з ящиком для піску та засобами пожежогасіння (пожежним інструментом) в кількості 220 шт., на загальну суму 4 750 900,00 грн;

- щит пожежний закритого типу в комплекті з ящиком для піску в кількості 46 шт., на загальну суму 727 375,00 грн.

Загальна вартість Товару, що постачається за Специфікацією складає 6 573 930,00 грн з ПДВ.

Вищевказаною Специфікацією визначено строк оплати Товару (партії Товару), а саме: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Також, згідно з пунктом 8 Технічної Специфікації (Додаток № 2 до Договору поставки № 13/4638-МТР/25 від 26.09.2025) термін поставки Товару складає 120 календарних днів з дати укладання договору на закупівлю.

Так, на виконання умов Договору, позивачем частково було поставлено АТ «Укрнафта» Товар на загальну суму 1 522 542,00 грн з ПДВ, а саме:

- 27.10.2025 - щит пожежний закритого типу в комплекті з ящиком для піску та засобами пожежогасіння (пожежним інструментом) у кількості 2 шт. на загальну суму 51 828,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №329 від 27.10.2025; - 30.10.2025; щит пожежний закритого типу в комплекті з ящиком для піску у кількості 15 шт. на загальну суму 284 625, 00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №331 від 30.10.2025;

- 11.11.2025 - щит пожежний закритого типу в комплекті з ящиком для піску у кількості 27 шт. на загальну суму 512 325,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №337 від 11.11.2025;

- 23.12.2025 - щит пожежний закритого типу в комплекті з ящиком для піску та засобами пожежогасіння (пожежним інструментом) у кількості 26 шт., загальною вартістю 673 764,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №381 від 23.12.2025.

Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем Товар на загальну суму 340 208,92 грн, а саме: 12.12.2025 на суму 28 462,50 грн (платіжна інструкція №118052УГ25 від 12.12.2025); 18.12.2025 - 17 990,93 грн (платіжна інструкція №120375УГ25 від 18.12.2025); 23.12.2025 - 33 837,07 грн (платіжна інструкція №121905УГ25 від 23.12.2025); 23.12.2025 - 20 779,14 грн (платіжна інструкція №121906УГ25 від 23.12.2025);30.12.2025 - 49 154,59 грн (платіжна інструкція №125281УГ25 від 30.12.2025); 09.01.2026 - 107 101,13 грн (платіжна інструкція №3884УГ26 від 09.01.2026); 16.01.2026 - 82 883,56 грн (платіжні інструкції №5905УГ26, №5907УГ26 від 16.01.2026).

Так, 02.12.2025 ЧКП «Пожтехніка» ДПТ направив претензію №3 (вих. №55) АТ «Укрнафта», у зв`язку з тим, що відповідач протягом встановленого Специфікацією строку не здійснив оплату першої партії поставленого товару, в якій просив протягом десяти днів з дня отримання претензії сплатити 51 828,00 грн.

Після отримання претензії відповідачем було оплачено поставлений товар на суму 51 828,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №120375УГ25 від 18.12.2025 та №121905УГ25 від 23.12.2025.

Згодом, 08.12.2025 ЧКП «Пожтехніка» ДПТ направив претензію № 4 (вих. 58) АТ «Укрнафта», в якій просив протягом десяти днів з дня отримання претензії сплатити 284 625, 00 грн.

Після отримання претензії відповідачем було оплачено поставлений товар на загальну суму 98 396,23 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №118052УГ25 від 12.12.2025, №121906УГ25 від 23.12.2025, №125281УГ25 від 30.12.2025.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач систематично не виконував умови Договору поставки № 13/4638-МТР/25 від 26.09.2025, своєчасно не здійснював оплату поставленого позивачем Товару, що свідчить про істотне порушення умов договору, то 30.12.2025 позивач направив претензію №162 від 29.12.2025 відповідачу, в якій просив протягом семи календарних днів перерахувати грошові кошти за поставлений товар у сумі 747 708,36 грн, що складається з вартості поставок за видатковими накладними №329 від 27.10.2025, №331 від 30.10.2025, 11.11.2025 (848778,00 грн) за урахуванням здійсненних оплат та пропонував розірвати Договір поставки №13/4638-МТР/25 від 26.09.2025 шляхом підписання Додаткової угоди.

Вищевказана претензія була отримана відповідачем 02.01.2026, що підтверджується трекінгом відправлення №1403400138843.

Після отримання претензії, 09.01.2026 відповідачем частково оплачено Товар на суму 189 984,69 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3884УГ26 від 09.01.2026, №5905УГ26, №5907УГ26 від 16.01.2026).

Також, відповідач направив відповідь №01/01/13/10/28/02-02/01/645 від 12.01.2026, в якій заперечив проти розірвання Договору поставки №13/4638-МТР/25.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору поставки № 13/4638-МТР/25 від 26.09.2025 в частині оплати поставленого позивачем товару у строки передбачені Договором, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості 673 764, 00 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.01.2026) та розірвати Договір поставки № 13/4638-МТР/25 від 26.09.2025.

Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з заяв по суті спору та заяви про закриття провадження у справі, яка подана відповідачем, останнім повідомлено про сплату основного боргу в повному обсязі, на підтвердження чого надано відповідні платіжні інструкції.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Верховний Суду у своїй постанові від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20 зазначив, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Аналогічні правові позиції висловили Велика Палата Верховного Суду у справі № 13/51-04 (постанова від 26.06.2019) і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 916/144/18 (постанова від 25.07.2019).

За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 673 764, 00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями:

- № 8299УГ26 у розмірі 152570,72 грн (дата оплати 22.01.2026);

- № 8743УГ26 у розмірі 355998,36 грн (дата оплати 23.01.2026);

- № 10817УГ26 у розмірі 33688,20 грн. (дата оплати 29.01.2026);

- № 16851УГ26 у розмірі 32003,79 грн. (дата оплати 06.02.2026);

- № 19097УГ26 у розмірі 608 072,01 грн. (дата оплати 13.02.2026).

Отже, провадження у справі в частині стягнення 673 764, 00 грн. заборгованості з оплати Товару підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимог про розірвання Договору поставки № 13/1438- МТР/25 від 26.09.2025, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема, положеннями статей 655, 662, 663, 693, 712 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Судом встановлено, що Специфікацією до Договору поставки передбачено, що строк оплати партії Товару становить 30 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Як зазначалося вище, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 1 522 542,00 грн з ПДВ, а відповідачем, в свою чергу, здійснено оплату такого товару лише на суму 340 208, 92 грн.

Отже, з урахуванням строків оплати поставки останньої партії товару, заборгованість відповідача перед позивачем становить 673 764, 00 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Позивач у позовній заяві зазначає, що останній є виробником щитів пожежних та інших засобів пожежогасіння.

Для виробництва вказаних товарів ЧКП «Пожтехніка» ДПТ придбаває необхідні комплектуючі у контрагентів.

Так у період дії Договору позивачем, зокрема, було придбано у: ТОВ «ТК-Будстрой» відповідно до Договору №1 від 03.02.2025 та видаткових накладних №155, №156, №157 від 31.10.2025, №169, №170, №171, №172, №173, №174 від 28.11.2025 - листи та труби на загальну суму 423 010,34 грн; ТОВ «Порошкові фарби України» згідно з Договором поставки №0807/2025 від 08.07.2025 та видатковими накладним №23366 від 15.09.2025, №914 від 12.11.2025 - фарби порошкові загальною вартістю 39 835,50 грн; ТОВ «Науково-виробнича Фірма «Фактор» відповідно до видаткових накладних №604 від 17.10.2025, №650 від 03.11.2025 - порошок вогнегасний «Фактор АВС-30» загальною вартістю 179 965,80 грн.

Однак, як зазначає позивач, зважаючи на те, що АТ «Укрнафта» своєчасно не здійснює оплати за поставлений позивачем товар, ЧКП «Пожтехніка» ДПТ позбавлена можливості закупити необхідні складові для виготовлення товару, передбаченого Договором поставки №13/4638-МТР/25, що в свою чергу призводть до затримки у поставці товару АТ «Укрнафта» та порушення умов укладеного сторонами Договору.

Позивач вказує на те, що за весь час дії Договору відповідач жодного разу не дотримався строків оплати товару та лише частково здійснив оплату поставленого Товару на суму 340 208,92 грн, що складає 22% від загальної вартості поставленого товару.

Таким чином, укладаючи Договір поставки №13/4638-МТР/25, позивач розраховував на те, що АТ «Укрнафта» буде добросовісно дотримуватися умов Договору та своєчасно здійснювати оплату поставленого Товару, отримання якої забезпечило б безперебійне виготовлення щитів пожежних, однак відповідач не сплачував вчасно за поставлений позивачем Товар, що свідчить про істотне порушення умов Договору, яке унеможливлює подальше його належне виконання.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 12.6 Договору дострокове розірвання Договору можливе лише за взаємною письмовою згодою Сторін, що оформлюється шляхом укладення додаткової угоди до Договору, крім випадків передбачених Договором.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвати Договір поставки №13/3638-МТР/25 від 26.09.2025 шляхом підписання Додаткової угоди (претензія №162 від 29.12.2025).

Однак, відповідач від розірвання вказаного Договору за взаємною згодою, відмовився (лист № 01/01/13/10/28/02-02/01/645 від 12.01.2026).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач неодноразово прострочував оплату поставленого позивачем Товару, а саме:

- за видатковою накладеною № 329 від 27.10.2026 - строк оплати до 26.11.2025

(оплачено відповідачем 23.12.2025);

- за видатковою наклад № 331 від 30.10.2025 - строк оплати до 29.11.2025 (оплачено відповідачем 12.12.2025, 23.12.2025, 30.12.2025, 09.01.2026, 16.01.2026);

- за видатковою накладеною № 337 від 11.11.2025 - строк оплати до 11.12.2025 (оплачено відповідачем 16.01.2026, 22.01.2026 та 23.01.2026);

- за видатковою накладною № 381 від 23.12.2025 - строк оплати до 22.01.2026 (оплачено відповідачем 29.01.2026, 06.02.2026).

В листі №01/01/13/10/28/02-02/01/645 від 12.01.2026 відповідач зазначив, що питання розрахунків за поставлений позивачем Товар перебуває на постійному контролі керівництва та намагається здійснювати розрахунки відповідно до зазначених строків і докладає всіх можливих зусиль для їх скорочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішення суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд відзначає, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем неодноразово порушено умови Договору поставки №13/4638-МТР/25 від 26.09.2025 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем Товар, що на думку суду, є істотним порушенням відповідачем умов Договору.

За наведених обставин, заявлені позивачем вимоги в частині розірвання Договору поставки №13/4638-МТР/25 від 26.09.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

У п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Наведеною нормою Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі.

Позивачем подано клопотання про повернення судового збору у розмірі 8 085, 17 грн, провадження за якою було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України), отже, сума судового збору, сплачена позивачем за подання позовної заяви у зазначеній частині 8 085, 17 грн. (тобто в тій частині позовної вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 673 764, 00 грн., провадження за якою було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України), підлягає поверненню.

Судові витрати по сплаті судового збору за вимогу про розірвання Договору поставки, у зв`язку із задоволенням позову в цій частині, сплаченого позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8 відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/503/26 в частині стягнення 673 764, 00 грн основного боргу закрити.

2. Позовні вимоги Чернігівського колективного підприємства "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства України до Акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 673 764, 00 грн та розірвання договору задовольнити частково.

3. Розірвати Договір поставки № 13/4638-МТР/25 від 26.09.2025, укладений між Чернігівським колективним підприємством "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства України та Акціонерним товариством "Укрнафта" за результатами процедури закупівлі UA-2025-07-15-003060-а.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (адреса: 04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Чернігівського колективного підприємства "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства України (адреса: 14020, місто Чернігів, вулиця Шевченка, будинок 162 А; код ЄДРПОУ 05388859) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

5. Повернути Чернігівському колективному підприємству "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства України (адреса: 14020, місто Чернігів, вулиця Шевченка, будинок 162 А; код ЄДРПОУ 05388859) з Державного бюджету судовий збір у розмірі 8 085 (вісім тисяч вісімдесят п`ять) грн 17 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2026 року.

Суддя М.Є. Літвінова