Рішення № 139054090, 18.08.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/6503/26

Провадження № 2/489/3504/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судових засідань Бородіною В.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Першої миколаївської державної нотаріальної контори про скасування арешту,

встановив:

В липні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Першої миколаївської державної нотаріальної контори про скасування арешту, накладеного на нерухоме майно.

Свої вимоги мотивувала тим, що 15.06.2001 між нею та ОСОБА_4 на Універсальній товарній біржі «Ріко-Альянс» було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого вона купила кв. АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала продавцю ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Універсальною біржею «Південь» за № 022 від 23.04.1999. В подальшому 20.05.2005 згідно рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-2471/2005 визнано дійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 15.06.2011 Універсальною товарною біржею «Ріко-Альянс» за № 172; визнано за ОСОБА_1 право власності на кв. АДРЕСА_1 .

При реєстрації речових прав на нерухоме майно згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.04.2026 ОСОБА_1 стало відомо, що на належну їй квартиру накладено арешт на підставі ухвали б/н від 29.04.1997 Народного суду Ленінського району при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТБ «Нерухомість Південь». В подальшому згідно рішення суду від 12.03.1998 в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено, рішення набрало законної сили. Проте з невідомих підстав арешт з кв. АДРЕСА_1 знято не було. Враховуючи викладене, станом на час набуття позивачем права власності на вказану квартиру та станом на теперішній час підстави для вказаного арешту нерухомого майна відсутні.

На переконання позивача ОСОБА_1 , існування вказаного арешту, накладеного на її майно, перешкоджає їй як власнику реалізувати свої права вільного користування, розпорядження та володіння зазначеною квартирою, в зв`язку з чим вона звернулась із даним позовом до суду.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд скасувати обтяження на кв. АДРЕСА_1 , вжите 29.04.1997 Народним судом Ленінського району за позовом ОСОБА_2 , власником якої вказано ОСОБА_3 , додаткові дані архівний номер 58406NIKOLAEV1, архівна дата 23.09.1997, дата виникнення 05.05.1997, № реєстра 8594-21, внутр. № 4Е0115382АЕЕ2В2Е6329, коментар № НОМЕР_1 .

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 16.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

17.08.2026 на адресу суду від представника відповідача Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить суд у задоволенні вимог до нотаріальної контори відмовити. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що нотаріальна контора не приймала рішення щодо накладення заборони,а лише як реєстраційний орган вносила реєстраційні записи до базового реєстру. На момент реєстрації обтяження і до теперішнього часу нотаріальна контора діяла як реєстраційний орган, жодних повідомлень про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна до відповідача не надходило. Нотаріуси не мають повноважень щодо прийняття рішень про внесення змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно поза встановленої чинним законодавством процедури.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлена судом про розгляд справи належним чином, у позовній заяві просила суд про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, повідомлені судом про розгляд справи належним чином. Повідомлення відповідачів про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та доданих до неї документів, а також розміщенням оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада». Направлена на їх адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання. Правом на подання відзиву на позовну заяву вони скористались, причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

15.06.2001 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на Універсальній товарній біржі «Ріко-Альянс» було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_1 купила кв. АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала продавцю ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Універсальною біржею «Південь» за № 022 від 23.04.1999. Договір купівлі-продажу зареєстровано в КП «ММБТІ» 22.06.2021 за № 17358 (а.с. 3).

Згідно рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2005 по справі № 2-2471/2005 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 визнано дійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 15.06.2011 Універсальною товарною біржею «Ріко-Альянс» за № 172; визнано за ОСОБА_1 право власності на кв. АДРЕСА_1 (а.с. 4).

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав від 23.04.2026 кв. АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 6).

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.04.2026 на кв. АДРЕСА_1 накладено обтяження у вигляді арешту (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 3536279, зареєстровано 31.07.2006 за № 3536279 реєстратором Перша миколаївська державна нотаріальна контора, підстава обтяження ухвала, б/н, 29.04.1997, Народний суд Ленінського району, позивач ОСОБА_6 , власник ОСОБА_3 , додаткові дані - архівний номер 58406NIKOLAEV1, архівна дата 23.09.1997, дата виникнення 05.05.1997, № реєстра 8594-21, внутр. № 4Е0115382АЕЕ2В2Е6329, коментар № НОМЕР_1 (а.с. 7).

Згідно рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.03.1998 по справі № 2-2/1998 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товарної біржі «Нерухомість-Південь» про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 17.05.1996 відмовлено (а.с. 14-18).

У відповідності до ухвали Миколаївського обласного суду від 15.04.1998 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.03.1998 залишено без змін (а.с. 19-20).

Відповідно до довідки архіваріуса Інгульського районного суду м. Миколаєва справу № 2-2/1998 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товарної біржі «Нерухомість-Південь» про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання (а.с. 13). Копія ухвали про забезпечення позову по вказаній справі, на підставі якої було накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 , - відсутня.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд . Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

В ст. 391 ЦК України зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 344/12223/19 від 05.10.2022).

Згідно з ст. 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яку ратифіковано Україною 17.07.1997 та яка набрала чинності для України 11.09.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

З інформації про заборону відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , судом встановлено, що заборона на відчуження об`єкту нерухомості накладена у 1997 році (зареєстрована у 2006 році), а спірне нерухоме майно з 15.06.2001 зареєстровано на праві власності за позивачем. Станом на час набуття ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру, а також станом на теперішній час справу, в межах якої було накладено арешт на майно, було розглянуто, в задоволенні позову відмовлено. Забезпечення позову не було скасовано з невідомих причин; копія ухвали про забезпечення позову не збереглась.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 155 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, а саме від 24.07.1996) якщо в позові буде відмовлено, вжиті заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з постановленням рішення або після цього постановити ухвалу про скасування забезпечення позову.

Суд вважає, що безпідставна заборона відчуження нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 , необґрунтовано обмежує право позивача на розпорядження своїм майном, що суперечить вимогам національного законодавства та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, однак та підлягають частковому задоволенню в частині вимог до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Щодо вимог до Першої миколаївської державної нотаріальної контори в цій частині позову необхідно відмовити, оскільки нотаріальна контора не є належним відповідачем у даній справі.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Подібний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Перша миколаївська державна нотаріальна контора у даній справі не є особою, в інтересах якої було накладено арешт на майно.

Нотаріальна контора не приймала рішення про накладення заборони, а лише на виконання наказу Міністерства юстиції України від 27.05.1997 № 41/5 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, накладення арешту), яким затверджено «Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна» як реєстру вальний орган, вносив реєстраційні записи до Базового реєстру (пп. 1.2, 1.3, 1.4 Положення). Нотаріус не має повноважень на власний розсуд прийняти рішення про припинення (накладення) обтяження, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, вимоги позивача в частині до Першої миколаївської нотаріальної контори необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. положень ст. 141 ЦПК України, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, оскільки позивачем ОСОБА_1 не було заявлено вимог про стягнення з відповідачів судового збору, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Першої миколаївської державної нотаріальної контори про скасування арешту задовольнити частково.

Скасувати скасувати обтяження (арешт) на кв. АДРЕСА_1 , вжите 29.04.1997 Народним судом Ленінського району за позовом ОСОБА_2 , власником якої вказано ОСОБА_3 , додаткові дані архівний номер 58406NIKOLAEV1, архівна дата 23.09.1997, дата виникнення 05.05.1997, № реєстра 8594-21, внутр. № 4Е0115382АЕЕ2В2Е6329, коментар № НОМЕР_1 .Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 судовий збір в розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).

В задоволенні вимог до Першої миколаївської державної нотаріальної контори відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомо, остання відома адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Перша миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, ЄДРПОУ 02892729, адреса: м. Миколаїв, вул. Аркасівська, 14/6.

Повний текст рішення складено 18.08.2026.

Суддя Г.А. Микульшина