Рішення № 139053479, 18.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10568/26

Провадження № 2/127/3154/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Дернової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої позовні тим, що 20.02.2020 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування № Z06.00601.006396512; сума кредиту 55564 грн.; процентна ставка змінювана, 21,99% річних; строк кредиту 36 місяців, строк повернення кредиту 22.02.2023 року. 11.12.2025 року було укладено Договір факторингу № 11-12/25, відповідно до умов якого Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором кредиту та страхування № Z06.00601.006396512 від 20.02.2020 року у розмірі 142 412,93 грн., з яких 55276,33 грн. тіло кредиту, 42532,04 грн. проценти за користування кредитом, 44604,56 грн. заборгованість за комісією, а також судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб.

21.05.2026 року відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він частково визнав позовні вимоги у розмірі 79939,56 грн., з яких: 55276,33 грн. тіло кредиту, 24 663,23 грн. проценти за користування кредитом.

28.05.2026 року позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» було подано до суду відповідь на відзив.

02.06.2026 року відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду заперечення.

При цьому суд, з огляду на подання позивачем документів в електронній формі та їх значний обсяг, враховуючи зміст Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (зі змінами), з метою процесуальної економії, вважає за можливе розглядати (формувати та зберігати) справу у змішаній формі.

Так, відповідно до п.122 Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17серпня 2021 року №1845/0/15-21 (зі змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому з огляду на зазначені вище обставини суд звертає увагу на такі висновки Верховного Суду.

Судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

20.02.2020 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування № Z06.00601.006396512 (далі Договір); сума кредиту 55564 грн.; процентна ставка змінювана, 21,99% річних; строк кредиту 36 місяців, строк повернення кредиту 22.02.2023 року.

Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 55564 грн. підтверджується Меморіальним ордером № 8584143 від 20.02.2020 року.

Вказана обставина не заперечувалася відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заборгованість за Договором складає 142 412,93 грн., з яких 55276,33 грн. тіло кредиту, 42532,04 грн. проценти за користування кредитом, 44604,56 грн. заборгованість за комісією.

Щодо процентів за користування кредитом та ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з умов Договору, кредитні кошти надавалися на 36 місяців, строк повернення кредиту 22.02.2023 року, тобто строк кредитування - 3 календарні роки.

Таким чином, максимальний розмір процентів за користування кредитом становить 36 655,57 грн. (55 564 грн. * 21,99% річних * 3 роки), а не 42 532,04 грн. як заявлено позивачем.

При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу щодо застосування будь-якої іншої процентної ставки, відмінної від 21,99% річних, яка згідно з умовами договору, дійсно, є змінною.

Окрім того, суд зауважує, що проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню виключно в межах строку кредитування (у спірному випадку 3 календарних роки).

Так, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Крім того, у постанові від 23 травня 2018 року по справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» не заявлялися, проте останнє не позбавлене можливості скористатися таким правом щодо відповідних періодів.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, 3 % річних, починаючи включно з 24 лютого 2022 року, та інфляційні втрати, починаючи включно з березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не підлягають стягненню з позичальника на користь позикодавця.

Щодо стягнення комісії.

П. 1.5. Договору передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, за обслуговування кредитної заборгованості передбачено 38477,88 грн.

Закон України «Про споживче кредитування» дозволив встановлювати комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням, поверненням кредиту, та включивши їх до загальних витрат за кредитом (п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8 Закону України Закон України «Про споживче кредитування»).

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит); цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Однак, переліку відповідних послуг щодо обслуговування кредитної заборгованості Договір не містить, а кредитодавець не довів надання таких послуг.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21, якщо у договорі про споживчий кредит не зазначено конкретний перелік додаткових та супутніх послуг, які надаються споживачу, і кредитодавець не довів надання таких послуг, то умова договору про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною.

Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.5. Договору, яким передбачена сплата комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним.

Таким чином, комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 44604,56 грн. стягненню не підлягає.

Щодо правонаступництва.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

11.12.2025 року було укладено Договір факторингу № 11-12/25, відповідно до умов якого Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами (зокрема, за спірним кредитним договором, що підтверджується матеріалами справи).

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які належать до договірних зобов`язань, а саме випливають з кредитних договорів та договорів факторингу, встановив, що права позивача відповідачем ОСОБА_1 порушені частково, а тому вони підлягають захисту, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 1 730,56 грн., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позов задоволено на 65 %).

Керуючись ст. 13, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст. 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором кредиту та страхування № Z06.00601.006396512 від 20.02.2020 року у розмірі 91 931,90 грн., з яких 55 276,33 грн. тіло кредиту, 36 655,57 грн. проценти за користування кредитом.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 1 730,56 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371)

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

СУДДЯ: