Рішення № 139053202, 26.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3544/25

Провадження № 2-а/761/163/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Пономаренко Н.В. розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в місті Києві, Департаменту патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року до Шевченківського районного суду надійшла через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в місті Києві, Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивач просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 17.01.2025 серії ЕНА №3875036 та закрити справу про адміністративне правопорушення

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовував тим, що 17.01.2025 на ОСОБА_1 (далі також - позивач) під час виконання службових обов`язків, посадовою особою Головного управління Національної поліції в місті Києві (далі також - відповідач), а саме інспектором 2 взводу 1 роти 3 бат. полк -2 УПП в місті Києві капітаном поліції Світайло Олегом Валерійовичем, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 17.01.2025 серії ЕНА № 3875036 (далі - постанова), за порушення вимог ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі також - Закон). Порушення мотивоване тим, що 17.01.2025 о 10 год. 40 хв. за адресою: м. Київ, по Бориспільському Шосе, позивач керував транспортним засобом ТЗ Renault Dokker реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (ідентифікаційний код 23243188), який підлягає у обов`язковому технічному контролю, чим порушив т. 35 Закону України «Про дорожній рух». Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

У позовній заяві зазначено, що з винесеною постановою позивач категорично не згоден, вважає постанову незаконною, оскільки вказаного в ній правопорушення не вчиняв, позивач працює старшим майстром підрозділу виконання заявок Центру з обслуговування обліку Департаменту з експлуатації розподільчих мереж Операційної дирекції в ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ». ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є учасником ринку електричної енергії, оператором системи розподілу, яке здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Київської області на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 08.11.2018 №1382 «Про видачу ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 23.09.2020 №1749). Основний видом діяльності ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є розподіл електричної енергії, на підтвердження чого надаємо витяг та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивач мотивує позов тим, що легкові автомобілі оператора системи розподілу (ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі») усіх типів марок і моделей не проходять обов`язковий технічний контроль, оскільки вони є: - службовими автомобілями; - не використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку; - використовуються для виконання власних виробничих завдань оператора системи розподілу (ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі»), основним видом діяльності якого є розподілення електроенергії.

У позовній заяві вказано, що транспортний засіб Renault Dokker реєстраційний номер НОМЕР_1 , є легковим ТЗ, про що вказано в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , не є таксі та не використовується для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Транспортний засіб Renault Dokker реєстраційний номер НОМЕР_1 використовується як службовий автомобіль.

Позивачем вказано, що, в свою чергу, до постанови інспектором 2 взводу 1 роти 3 бат. полк 2 УПП в місті Києві капітан поліції Світайло Олегом Валерійовичем не додано жодного доказу на підтвердження неналежного технічного стану транспортного засобу. Крім того, відповідно подорожнього листа 02-АДД службового легкового автомобіля від 17.01.2025, виданого ДТЕК Київські регіональні електромережі ОСОБА_1 з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., було допущено до керування автомобілем Renault Dokker реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є службовим легковим автомобілем і використовується для службових поїздок, а не для перевезення вантажів та пасажирів.

В обґрунтування позову, позивачем вказано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Також зазначено, що ч. 3 ст. 121 КУпАП не передбачено відповідальності осіб за відсутність бризговиків.

У зв`язку із викладеним, позивач із оскаржуваною постановою категорично не згоден, вважаю постанову незаконною, оскільки вказаного в ній правопорушення не вчиняв, що підтверджується наступним, а тому просить задовольнити позовну заяву.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.

До суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Годятської Альоии Вікторівни про залучення до участі у справі співвідповідача, відповідно до якого представник позивача просила суд: залучити до участі у справі № 761/3544/25 в якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції (ідентифікаційний код 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3)

26.03.2025 до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в місті Києві у якому відповідачем вказано, що жодних прав позивача останній не порушував, жодних постанов щодо позивача не виносилось. Одночасно з відзивом до суду надійшло клопотання відповідача про заміну відповідача до Головного управління Національної поліції в місті Києві на належного відповідача Департамент патрульної поліції.

04.03.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Годятської Альоии Вікторівни надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, яке прийнято судом.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва 26.09.2025 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Годятської Альоии Вікторівни про залучення до участі у справі співвідповідача по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в місті Києві, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у справі про адміністративне правопорушення, - задоволено. Залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в місті Києві, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у справі про адміністративне правопорушення, - Департамент патрульної поліції в якості співвідповідача.

У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ст.ст. 159,162 КАС України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї. Як вбачається з матеріалів справи відповідач Департамент патрульної поліції отримали копію позовної заяви та ухвалу суду від 26.09.2025 - 26.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.6 ст. 162 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини..

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 17.01.2025 року поліцейським інспектором 2 взводу 1 роти 3 батальйону полку -2 Управління патрульної поліції в місті Києві капітаном поліції Світайлом Олегом Валерійовичем винесено постанову серії ЕНА № 3875036 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі відносно позивача ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 121 КУпАП, згідно з якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

При цьому, як зазначено у вказаній постанові, що 17.01.2025 о 10 год. 31 хв. в м. Києві по Бориспільському Шосе, ОСОБА_1 керував транспортним засобом який підлягає обов`язковому технічному контролю, чим порушив вимоги ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частино 3 ст. 121 КУпАП

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Приписами статті 90 КАС України регламентовано, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються КАС України, КУпАП, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 р. за № 1306 та є публічно-правовими, оскільки стосуються притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

За положеннями статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У силу ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Таким чином, притягнути до адміністративної відповідальності можливо лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

При цьому, саме адміністративне правопорушення може існувати лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Згідно п.31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім того, згідно п. 31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів9.9і9.11цих Правил.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб Renault Dokker д.н.з. НОМЕР_1 є легковим ТЗ, та належить на праві власності ПРАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Транспортний засіб Renault Dokker реєстраційний номер НОМЕР_1 , є легковим ТЗ, про що вказано в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Транспортний засіб Renault Dokker реєстраційний номер НОМЕР_1 використовується як службовий автомобіль.

Відповідно до довідки ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» вих. № 07/200-55 від 21.01.2025, яка видана позивачу ОСОБА_1 про те, що він дійсно працює в ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» з 11 вересня 2015 року (наказ 1014-к від 07 серпня 2015 року) на посаді старшого майстра дільниці Бориспіль східного регіону підрозділу з обслуговування приладів обліку центру з обслуговування департаменту з експлуатації розподільних мереж операційної дирекції.

Відповідно до розділу 2 посадової інструкції старшого майстра підрозділу виконання заявок Центру з обслуговування обліку Департаменту з експлуатації розподільчих мереж Операційної дирекції, введеної в дію наказом Генерального директора №87-к від 28.01.2021, основні завданням старшого майстра:

- Перевірка інструктажів з охорони праці працівників, їх навчання, перевірку знань, створення протоколів перевірки знань, проведення протиаварійного, протипожежного тренувань та вибірковий контроль безпосередньо на робочому місці на території, що обслуговується Товариством;

- Виконання аварійних заявок наданих диспетчером у побутових споживачів, виконання відключень, підключень та перевірку відключеного стану за завданнями, в межах території, що обслуговується Товариством, інше

ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є учасником ринку електричної енергії, оператором системи розподілу, яке здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Київської області на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 08.11.2018 №1382 «Про видачу ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 23.09.2020 № 1749). Основний видом діяльності ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є розподіл електричної енергії, що підтверджується витягом та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідь на адвокатський запит від 20.01.2025 (вхідний Товариства 698 від 20.01.2025) від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надано відповідь № 08/100/515 від 21.01.2025, що ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є учасником ринку електричної енергії, оператором системи розподілу, яке здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Київської області на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 08.11.2018 №1382 «Про видачу ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 23.09.2020 №1749). Основний видом діяльності ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є розподіл електричної енергії. Товариство не використовує транспортний засіб ВАЗ 21043 р.н. НОМЕР_3 в якості таксі чи як автомобіль для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Товариство не має ліцензії чи інші дозвільні документи на здійснення діяльності з перевезення пасажирів (в тому числі таксі) або вантажів з метою отримання прибутку. Товариство не надає послуги з перевезення пасажирів (в тому числі послуги таксі) або вантажів з метою отримання прибутку, а тому не отримує прибуток (доходи) від таких послуг.

Згідно з Подорожнім листом службового легкового автомобіля серії 02-ААД № 256839 10554121 від 13. січня 2025-17 січня 2025 , виданого ДТЕК Київські регіональні електромережі, ОСОБА_1 13.01.2025 з 08 год. 00 хв. до 17 .01.2025 17 год. 00 хв., було допущено до керування автомобілем Renault Dokker реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що автомобіль, яким керував позивач, є службовим автомобілем, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, доказів зворотного матеріали справи не містять.

В свою чергу, згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).

Згідно вимог ч.3 ст.121 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п. «б» п. 31.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 29 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про дорожній рух» технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Поняття обов`язковості технічного контролю транспортних засобів розкрито положеннями статті 35 Закону України «Про дорожній рух». Зокрема, обов`язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

При цьому, згідно п.п. 1-3 ч.2 ст.35 вказаного закону обов`язковому технічному контролю не підлягають: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про автомобільний рух» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до п.п 15 пункту 2 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 (далі - Порядок) транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом, обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Для віднесення автомобіля до об`єкту обов`язкового технічного огляду слід використовувати термінологію, що наведена у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ №176 від 18 липня 1997 року (далі - Правила).

Пунктом 1 цих Правил визначено порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

За змістом пункту 7 Правил дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються: транспортними засобами спеціального призначення; транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації; службовими легковими автомобілями; транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.

Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб Renault Dokker реєстраційний номер НОМЕР_1 , повною масою 1768 кг, являється легковим-загальним-GENERAL, універсалом - В та належить ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основним видом діяльності ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є розподіл електричної енергії. Окрім цього, видами економічної діяльності ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» також є: професійно-технічна освіта (85.32), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12); будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (42.22), інший види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19).

Системний аналіз положень статті 35 Закону України «Про дорожній рух» дає підстави для висновку про те, що обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Тобто, однією з визначальних обставин є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів - з метою отримання прибутку.

При цьому, як вже зазначалось, що відповідно до подорожнього листа серії 02-ААД № 256839 10554121 службового легкового автомобіля від 13.01.2025 виданого ДТЕК Київські регіональні електромережі, ОСОБА_2 10.05.2023 з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., було допущено до керування автомобілем ВАЗ 21043 державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 13.01.2025 з 08 год. 00 хв. до 17 .01.2025 17 год. 00 хв., було допущено до керування автомобілем Renault Dokker реєстраційний номер НОМЕР_1 , та оскільки, такий автомобіль є службовим легковим автомобілем і використовується для службових поїздок, а не для перевезення вантажів та пасажирів, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/483/17 та у постанові Верховного Суду у справі № 731/186/17 від 08 липня 2020 року.

Однак, не зважаючи на те, що згідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у оскаржуваній постанові, не надано будь-якої оцінки поясненням позивача.

Крім того, суду взагалі не надано та в постанові не зазначено доказів скоєння позивачем правопорушення зазначеного у постанові від 17.01.2025, серії ЕНА № 3875036 в порядку ст. 251 КУпАП, а саме щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів. При цьому такі докази не були надані відповідачем.

Між тим, відповідач по справі не подано відзиву та доказів в обґрунтування наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.121 КУпАП, суду надано не було.

З урахуванням наведеного, в даному випадку слід окремо зазначити, що відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення ним Правил дорожнього руху.

З оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що за наявності не спростованого твердження позивача про не порушення ним ПДР, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Крім того, суд взяв до уваги, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, де зазначено, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що вина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.121 КУпАП, не доведена у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини, принцип презумпції невинуватості поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

Оскільки доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем не надано, суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, прийшов до висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідачем, в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною частиною статті КУпАП.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В той же час, в порушення вказаних вимог, інспектором не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, відповідач Департамент патрульної поліції, який отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, у встановлений строк відзив на позов, із викладенням заперечень проти нього, не подав.

Крім того на необхідність посилання працівником патрульної поліції, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, у постанові про накладення стягнення на докази, які б в повній мірі підтверджували факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем, вказав Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 21.01.2021 у справі № 157/703/20.

В даному випадку, суду не надано доказів наявності в діях позивача усіх ознак складу правопорушення за ч.3 ст.121 КУпАП, викладених в оскаржуваній постанові від 17.01.2025 року обставин.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною частиною ч. 3 статті 121 КУпАП.

Згідно з статтею 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України передбачено, зокрема, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

- залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

- скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

- скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Виходячи з вищевикладеного, диспозиція статті не передбачає визнання дій протиправними чи незаконними, якщо розглядається справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при складанні оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню та вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕНА № 3875036 від 17.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП України. При цьому, з урахуванням вимог п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку про закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП України.

Слід зауважити, що вимоги ч.3 ст. 286 КАС України передбачають, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч.4 ст. 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас, суд, враховуючи вимоги ст. 48 ч. 3 КАС України, має право залучати до участі у справі співвідповідача лише згодою позивача.

У відповідності до частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Частиною 4 статті 48 КАС України передбачено, що якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

В свою чергу Управління патрульної поліції в м. Києві не зареєстровано як юридичну особу, а тому не є неналежним відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 КАС України передбачено, що під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду від 26.12.2019 по справі N 724/716/16-а, Верховний суд дійшов висновків, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас колегія суддів зазначила, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка, бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Зазначене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі N 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі N 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі N 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі N 552/6381/17 (пункт 39), від 1 квітня 2020 року у справі N 520/13067/17 (пункт 75) та від 7 липня 2020 року у справі N 438/610/14-ц (пункт 54)). Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такої позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові по справі № 543/775/17 від 18.03.2020 року.

З огляду на викладене, враховуючи задоволення позовних вимог щодо вимоги про щодо скасування оскаржуваної постави, то суд приходить до висновку, що потрібно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Департаменту патрульної поліції на користь позивача судовий збір саме в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. ст. 38, 121, 251, 254, 280, 289 КУпАП, Закону України «Про дорожній рух», суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в місті Києві, Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Постанову від 17 січня 2025 року серії ЕНА № 3875036, винесену інспектором 2 взводу 1 роти 3 батальну полку - 2 Управління патрульної поліції в місті Києві капітана поліції Світайлом Олегом Валерійовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст.121 КУпАП - скасувати.

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 17 січня 2025 року сері ЕНА № 3875036.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь на користь на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

З урахуванням ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в місті Києві, код ЄДРПОУ: 40108583, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15.

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3.

Суддя: