Рішення № 139052978, 18.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13252/26

провадження 2/760/15900/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання Гержової С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Конюшко Денис Борисович, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, пені та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Конюшка Дениса Борисовича - звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», у якому просила стягнути з відповідача невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 106 555,08 грн, пеню в розмірі 2 364,65 грн, три проценти річних у розмірі 236,46 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема 1 064,96 грн судового збору, 6 800,00 грн витрат на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 02 січня 2026 року о 13 годині 25 хвилин на вул. Княгині Ольги, 5-Л у місті Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та належного позивачці автомобіля Toyota Highlander, державний номерний знак НОМЕР_2 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивачки було пошкоджено. Цивільно-правова відповідальність позивачки була застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом № 234804653. Позивачка скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку та звернулася до відповідача із заявою про страхову виплату. На підставі складеного на замовлення позивачки звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту № 71/02-26 від 18 лютого 2026 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Highlander визначена в розмірі 214 955,47 грн. Відповідач 20 березня 2026 року перерахував позивачці 108 400,39 грн страхового відшкодування. Тому позивачка визначила невиплачену частину страхового відшкодування як різницю між 214 955,47 грн та 108 400,39 грн, що становить 106 555,08 грн. Позивачка також вказувала, що відповідач прострочив належне виконання грошового зобов`язання, у зв`язку із чим на суму 106 555,08 грн за період із 20 березня до 15 квітня 2026 року нарахувала 2 364,65 грн пені та 236,46 грн трьох процентів річних.

У відзиві на позов представник ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» заперечував проти задоволення позову. Відповідач зазначив, що після отримання 05 січня 2026 року повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його представник того самого дня оглянув пошкоджений транспортний засіб і склав акт огляду № 109.00019526. Вартість відновлювального ремонту була визначена страховиком із використанням ліцензованого програмно-технічного комплексу Audatex. Згідно з ремонтною калькуляцією № 109.000195 від 28 січня 2026 року вартість ремонту без урахування податку на додану вартість становила 108 400,39 грн, і цю суму відповідач 20 березня 2026 року перерахував на банківський рахунок позивачки. Відповідач посилався на те, що автомобіль позивачки експлуатувався понад п`ять років, тому відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при визначенні вартості ремонту могли враховуватися складові частини, які відповідають технічним характеристикам автомобіля та є аналогами оригінальних деталей. Оскільки позивачка обрала виплату страхового відшкодування на власний банківський рахунок, сума мала визначатися без податку на додану вартість. Відповідач також вважав, що складений на замовлення позивачки звіт № 71/02-26 не може бути покладений в основу визначення страхової виплати, оскільки страховик своєчасно провів огляд транспортного засобу, а зазначений звіт складено за результатами іншого огляду та з урахуванням ширшого переліку пошкоджень. Окремо відповідач заперечував проти стягнення витрат на оцінку та професійну правничу допомогу, посилаючись на відсутність підстав для замовлення позивачкою самостійної оцінки після своєчасного огляду автомобіля страховиком, а також на недоведеність і неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу.

У відповіді на відзив представник позивачки підтримав позовні вимоги. Зазначив, що 04 червня 2026 року відповідач додатково перерахував позивачці 22 583,22 грн, що, на думку позивачки, підтверджує заниження первісно визначеного страховиком розміру відшкодування. Позивачка вважала, що додаткова виплата не свідчить про повне виконання відповідачем своїх зобов`язань. Також представник позивачки стверджував, що первісну ремонтну калькуляцію відповідач склав за цінами станом на 28 січня 2026 року, а не на дату дорожньо-транспортної пригоди, та що своєчасне проведення страховиком огляду не надає його розрахунку наперед установленої доказової сили і не позбавляє потерпілу особу права доводити інший розмір шкоди.

У додаткових письмових поясненнях представник відповідача повідомив, що після подання відзиву ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» замовило додаткове визначення вартості відновлювального ремонту. Відповідно до звіту № 683/26 від 25 травня 2026 року та ремонтної калькуляції Audatex вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки без податку на додану вартість визначена в розмірі 130 983,61 грн. У зв`язку із цим 04 червня 2026 року відповідач перерахував позивачці 22 583,22 грн доплати, а загальний розмір здійсненої страхової виплати становив 130 983,61 грн. Відповідач наполягав, що з урахуванням цієї доплати його зобов`язання перед позивачкою виконані повністю.

Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» письмових пояснень щодо суті заявлених вимог не подало.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 11 червня 2026 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes-Benz була застрахована цим страховиком, а врегулювання страхового випадку здійснювалося відповідачем у порядку прямого врегулювання.

У судове засідання, призначене на 11 серпня 2026 року, учасники справи не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представники позивачки, відповідача та третьої особи подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник позивачки просив врахувати позов та відповідь на відзив, представник відповідача - відзив і додаткові пояснення та відмовити в задоволенні позову.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

За таких обставин суд розглянув справу за відсутності учасників на підставі наявних у ній письмових доказів.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 є власницею автомобіля Toyota Highlander, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2017 року випуску, VIN НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 19 січня 2026 року у справі № 466/124/26, яка набрала законної сили 29.01.2026 року, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Указаною постановою встановлено, що 02 січня 2026 року о 13 годині 25 хвилин у місті Львові на вул. Княгині Ольги, 5-Л він, керуючи автомобілем Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Toyota Highlander, державний номерний знак НОМЕР_2 , унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

На дату дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля Toyota Highlander була застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом № 234804653.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes-Benz була застрахована АТ «СК «ІНГО» за полісом № 230338243.

05 січня 2026 року позивачка повідомила ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про дорожньо-транспортну пригоду та обрала пряме врегулювання страхового випадку.

Того самого дня представник відповідача оглянув автомобіль Toyota Highlander і склав акт огляду транспортного засобу № 109.00019526. В акті зафіксовано пошкодження задніх лівих дверей, зовнішньої ручки задніх лівих дверей, накладки шахти вікна, лівої боковини та клейового комплекту бокового скла, а також необхідність відповідних ремонтних і фарбувальних робіт.

Згідно з ремонтною калькуляцією Audatex № 109.000195 від 28 січня 2026 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки без податку на додану вартість визначена в розмірі 108 400,39 грн.

12 лютого 2026 року автомобіль був повторно оглянутий оцінювачем ОСОБА_3 на замовлення позивачки.

За результатами цього огляду складено звіт № 71/02-26 від 18 лютого 2026 року, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу визначена в розмірі 1 177 429,24 грн, вартість відновлювального ремонту - 214 955,47 грн, а розмір витрат на відновлювальний ремонт, зменшений на суму податку на додану вартість, - 187 549,24 грн.

Вартість робіт у цьому звіті визначена в розмірі 31 200,00 грн, матеріалів - 19 318,08 грн, складових частин - 164 437,39 грн із податком на додану вартість або 137 031,16 грн без такого податку.

Акт огляду, складений оцінювачем на замовлення позивачки 12 лютого 2026 року, крім пошкоджень, відображених у первісному акті страховика, містить також відомості про пошкодження декоративних накладок, скла задніх лівих дверей, склопідіймача, кріплення внутрішньої ручки, панелі ручки, замка дверей, напрямної скла, ліхтаря, облицювальних елементів та необхідність відновлення геометрії кузова.

Водночас у цьому акті зазначено про наявність слідів попереднього відновлювального ремонту більше трьох деталей кузова.

За проведення оцінки позивачка 12 лютого 2026 року сплатила ФОП ОСОБА_4 6 800,00 грн.

25 лютого 2026 року представник позивачки склав заяву про страхову виплату, у якій просив перерахувати належне страхове відшкодування на банківський рахунок ОСОБА_1 . За матеріалами страхового врегулювання зазначену заяву отримано страховиком 26 лютого 2026 року.

20 березня 2026 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» перерахувало на користь позивачки 108 400,39 грн страхового відшкодування без податку на додану вартість, що підтверджується банківською випискою.

Згідно з поданими відповідачем звітом № 683/26 від 25 травня 2026 року та ремонтною калькуляцією Audatex вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Highlander без податку на додану вартість визначена в розмірі 130 983,61 грн, у тому числі: ремонтні роботи - 21 240,00 грн, фарбувальні роботи і матеріали - 27 713,21 грн, запасні частини - 82 030,40 грн.

04 червня 2026 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» додатково перерахувало позивачці 22 583,22 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 26911598 та випискою з банківського рахунку позивачки.

Отже, загальна сума виплаченого позивачці страхового відшкодування становить 130 983,61 грн.

Позивачка не подавала заяви про зменшення розміру позовних вимог або відмову від позову та у відповіді на відзив продовжувала наполягати на заявлених вимогах.

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України від 21.05.2024 № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №3720-ІХ).

Закон «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Частиною 1 статті 19 Закону № 3720-ІХ передбачено, що у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку.

Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення.

Потерпіла особа, яка скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку і звернулася із заявою про страхову виплату до страховика потерпілої особи, втрачає право на звернення до страховика відповідальної особи за отриманням страхової виплати.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 3720-ХІ у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

.Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 3720-ІХ у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Відповідно до статті 27 Закону № 3720-ІХ страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону № 3720-ІХ страховик (МТСБУ) має право для визначення (з`ясування) причин, обставин настання страхового випадку та визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залучати своїх працівників або осіб, які здійснюють професійну оціночну діяльність відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Згідно з частиною 4 статті 31 Закону № 3720-ІХ водії, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого (знищеного) майна зобов`язані зберігати пошкоджене (знищене) майно, у тому числі транспортні засоби, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, до того часу, поки його не огляне представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ), а також забезпечити можливість проведення огляду пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, представниками страховика (МТСБУ).

Страховик (МТСБУ) зобов`язаний провести огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом 10 робочих днів з дня повідомлення страховика (МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду чи в більший строк за зверненням осіб, зазначених у цій частині, щодо належного їм майна. Зазначені особи звільняються від обов`язку зберігання пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортних засобів, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, якщо з причин, що не залежать від них, їхніх дій чи бездіяльності, представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, у строк, передбачений цим абзацом.

Огляд представником страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, оформляється актом огляду, що складається у двох примірниках та підписується представником страховика (МТСБУ) та потерпілою особою (її представником), один із яких надається потерпілій особі (її представнику). Акт огляду може оформлюватися у формі електронного документа відповідно до вимог законодавства.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом визначеного абзацом другим цієї частини строку, після повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, такий страховик (МТСБУ) відшкодовує потерпілій особі здійснені витрати на визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна. Визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна здійснюється відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. У разі якщо представник страховика (МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, з причини незабезпечення потерпілою особою можливості для проведення такого огляду, зазначене відшкодування не здійснюється.

Частиною 5 статті 32 Закону № 3720-ІХ передбачено, що граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.

Отже, при врегулюванні страхового випадку в порядку прямого врегулювання страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі реальної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (за вирахуванням ПДВ при виплаті на рахунок потерпілого). Потерпіла особа має право на доказування розміру завданої шкоди, однак такі докази підлягають оцінці у сукупності з актами огляду, складеними страховиком у встановлені законом строки, та наданими розрахунками з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів.

Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Факт настання 02 січня 2026 року страхового випадку, вина водія автомобіля Mercedes-Benz у дорожньо-транспортній пригоді, належність пошкодженого автомобіля позивачці та обов`язок відповідача здійснити страхову виплату в порядку прямого врегулювання учасниками справи не заперечуються і підтверджуються матеріалами справи.

Спір між сторонами стосується розміру страхової виплати та наявності після здійснених відповідачем платежів невиконаного грошового зобов`язання.

Після відкриття провадження у справі відповідач додатково сплатив позивачці 22 583,22 грн. Позивачка не зменшила розмір позовних вимог, не відмовилася від позову в цій частині та прямо зазначила, що продовжує підтримувати первісно заявлені вимоги.

Отже, між сторонами залишився неврегульований спір як щодо належного розміру страхового відшкодування, так і щодо правових наслідків здійсненої після пред`явлення позову доплати.

За таких обставин підстав для закриття провадження у справі або в частині позовних вимог за пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України немає.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), відповідно до якої провадження може бути закрите у зв`язку з відсутністю предмета спору за умови, що на час ухвалення рішення між сторонами не залишилося неврегульованих питань. У цій справі така умова відсутня.

Разом із тим здійснена відповідачем виплата підлягає врахуванню при вирішенні спору по суті.

У межах 22 583,22 грн зобов`язання відповідача припинилося виконанням відповідно до статей 598, 599 ЦК України, тому підстав для повторного стягнення цієї суми немає.

Після врахування зазначеної виплати непогашеною за розрахунком позивачки залишилася сума 83 971,86 грн, яка складається з 27 406,23 грн податку на додану вартість та 56 565,63 грн різниці між визначеною у звіті позивачки вартістю ремонту без податку на додану вартість - 187 549,24 грн - і загальною сумою виплаченого відповідачем страхового відшкодування - 130 983,61 грн.

Щодо суми податку на додану вартість суд виходить із того, що позивачка у заяві про страхову виплату просила перерахувати кошти на власний банківський рахунок. За такого способу отримання виплати частина п`ята статті 27 Закону № 3720-IX прямо передбачає визначення її розміру за вирахуванням податку на додану вартість, якщо інший розмір витрат на здійснення ремонту не погоджений між страховиком і потерпілою особою. Доказів такого погодження матеріали справи не містять. Тому 27 406,23 грн податку на додану вартість, включені позивачкою до заявленої суми страхового відшкодування, стягненню з відповідача не підлягають.

Оцінюючи вимоги в частині решти 56 565,63 грн, суд враховує, що відповідач провів огляд транспортного засобу 05 січня 2026 року, тобто в день повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та в межах десятиденного строку, встановленого частиною четвертою статті 31 Закону № 3720-IX. Тому передбачений цією нормою спеціальний випадок визначення потерпілою особою розміру шкоди та відшкодування страховиком витрат на проведення оцінки внаслідок непроведення страховиком своєчасного огляду в цій справі не настав.

Суд погоджується з доводами позивачки, що сам факт проведення огляду страховиком не надає його розрахунку наперед установленої доказової сили та не позбавляє потерпілу особу права подавати інші докази розміру шкоди. Проте подані позивачкою докази мають бути оцінені з урахуванням спеціального порядку визначення страхової виплати, установленого статтею 27 Закону № 3720-IX, та повинні переконливо підтверджувати, що розрахований і виплачений страховиком розмір відновлювального ремонту є недостатнім.

Звіт № 71/02-26 складено за результатами огляду автомобіля 12 лютого 2026 року, більш ніж через місяць після дорожньо-транспортної пригоди та первісного огляду страховиком. Акт огляду, що є складовою цього звіту, містить істотно ширший перелік пошкоджених деталей і ремонтних операцій, ніж акт огляду страховика від 05 січня 2026 року. При цьому позивачка не надала інших доказів того, що всі додатково зазначені оцінювачем пошкодження виникли саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 02 січня 2026 року, а не існували до неї або не пов`язані з попереднім ремонтом транспортного засобу.

В акті огляду від 12 лютого 2026 року зафіксовано наявність слідів попереднього відновлювального ремонту більше трьох деталей кузова.

Крім того, визначаючи вартість складових частин у розмірі 164 437,39 грн, оцінювач на замовлення позивачки виходив із вартості нових деталей. Натомість на час дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації автомобіля перевищував п`ять років. Отже, частина третя статті 27 Закону № 3720-IX дозволяла включити до розрахунку вартість складових частин, які відповідають технічним характеристикам автомобіля та є аналогами оригінальних деталей.

Саме різниця у переліку деталей, обсязі ремонтних робіт і вартості складових частин зумовила істотну відмінність між розрахунками сторін.

Подані відповідачем ремонтні калькуляції складені з використанням програмно-технічного комплексу Audatex, можливість застосування якого прямо передбачена частиною п`ятою статті 27 Закону № 3720-IX у разі виплати коштів на рахунок потерпілої особи.

За результатами додаткової перевірки відповідач збільшив суму виплати до 130 983,61 грн, включивши до розрахунку додаткові роботи та деталі.

Водночас звіт позивачки не містить достатнього обґрунтування необхідності врахування саме всіх визначених у ньому деталей і операцій як наслідку цієї дорожньо-транспортної пригоди та застосування при грошовій виплаті на користь позивачки вартості нових оригінальних складових частин.

Посилання позивачки на те, що первісна калькуляція відповідача складена за цінами станом на 28 січня 2026 року, саме по собі не доводить заниження страхової виплати. Позивачка не навела розрахунку, який би засвідчував, яким чином використання цін на зазначену дату порівняно з 02 січня 2026 року вплинуло на розмір виплати, та не довела, що саме різниця в датах, а не різний перелік деталей, обсяг робіт і застосування аналогів оригінальних запасних частин спричинила відмінність у розрахунках.

Жодна зі сторін не заявляла клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Суд відповідно до принципів змагальності та диспозитивності не може замінювати сторону у виконанні її обов`язку доказування або самостійно формувати доказову базу на підтвердження позовних вимог.

При цьому суд окремо зазначає, що фактичне проведення та оплата відновлювального ремонту не є обов`язковою передумовою виникнення права потерпілої особи на страхову виплату.

Частина п`ята статті 27 Закону № 3720-IX допускає перерахування страхової виплати безпосередньо на банківський рахунок потерпілої особи до проведення ремонту. Тому відсутність у справі документів про фактичний ремонт автомобіля не є самостійною підставою для відмови у позові.

Водночас матеріали справи не містять доказів погодження між позивачкою і відповідачем вартості відновлювального ремонту в іншому розмірі, ніж визначений страховиком відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 3720-IX.

Оцінивши докази окремо та в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачка не довела наявності у відповідача після виплати 130 983,61 грн невиконаного зобов`язання зі сплати ще 83 971,86 грн страхового відшкодування. Відтак вимога про стягнення 106 555,08 грн невиплаченої частини страхового відшкодування задоволенню не підлягає: в частині 22 583,22 грн - у зв`язку з припиненням зобов`язання належним виконанням після пред`явлення позову, а в частині 83 971,86 грн - у зв`язку з недоведеністю права на отримання страхової виплати в такому розмірі.

Щодо пені та трьох процентів річних суд зазначає таке.

Заяву про страхову виплату страховик отримав 26 лютого 2026 року. Отже, встановлений частиною п`ятою статті 32 Закону № 3720-IX граничний шістдесятиденний строк для прийняття рішення та здійснення виплати не сплив у визначений позивачкою період із 20 березня до 15 квітня 2026 року.

Первісну виплату відповідач здійснив 20 березня 2026 року, тобто в межах передбаченого Законом строку.

Позивачка нарахувала пеню і три проценти річних на 106 555,08 грн саме за період із 20 березня до 15 квітня 2026 року. Оскільки протягом цього періоду строк виконання зобов`язання ще не закінчився, прострочення відповідача не настало.

Крім того, позивачка не довела існування простроченої основної заборгованості в розмірі 106 555,08 грн. Тому відсутні підстави для стягнення 2 364,65 грн пені та 236,46 грн трьох процентів річних у межах заявлених позовних вимог і наведеного позивачкою розрахунку.

Витрати в розмірі 6 800,00 грн на складення звіту № 71/02-26 також не підлягають відшкодуванню відповідачем як складова страхової виплати, оскільки страховик провів огляд пошкодженого автомобіля у строк, встановлений частиною четвертою статті 31 Закону № 3720-IX. Відповідно, передбачена цією нормою підстава для відшкодування витрат на самостійне визначення потерпілою особою розміру шкоди відсутня.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, понесені позивачкою витрати зі сплати судового збору, на проведення оцінки та професійну правничу допомогу покладаються на позивачку і стягненню з відповідача не підлягають.

При цьому частина третя статті 142 ЦПК України, яка передбачає можливість стягнення з відповідача судових витрат у разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, до спірних правовідносин не застосовується, оскільки позивачка після отримання додаткової виплати не відмовилася від відповідної частини позову та продовжувала підтримувати первісно заявлені вимоги в повному обсязі.

Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц (провадження № 61-12504св20), про те, що частина третя статті 142 ЦПК України застосовується лише тоді, коли позивач не підтримує вимог унаслідок їх задоволення відповідачем.

Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, статтями 15, 16, 22, 526, 530, 598, 599, 610, 625, 1187, 1188 ЦК України, статтями 18, 19, 26, 27, 31, 32, 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», про стягнення 106 555,08 грн невиплаченої частини страхового відшкодування, 2 364,65 грн пені та 236,46 грн трьох процентів річних - відмовити.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 , покласти на позивачку.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 18.08.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Конюшко Денис Борисович, адреса для листування: 01001, м. Київ, а/с № 499, РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322.

Третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, код ЄДРПОУ 16285602.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".

Головуюча суддя Н.В. Сердюк