Ухвала суду № 139052009, 18.08.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" серпня 2026 р., м. Черкаси Справа №925/1136/26

Господарський суд Черкаської області в складі судді Г.М.Скиби, розглянувши заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС Смолтранс", Волинська область, Ковельський район, смт.Ратне, вул.Центральна,7

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєо-Пакторг", м.Черкаси, вул.Одеська, 34, офіс 202

про видачу судового наказу за вимогами про стягнення 137426,88 грн заборгованості за договором-заявкою №11.06 перевезення вантажів від 11.06.2026, що укладений в письмовій (електронній) формі, та понесених судових витрат у виді судового збору та витрат на правову допомогу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГС Смолтранс" звернулось до Господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу за грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєо-Пакторг" про стягнення 137426,88 грн основного боргу за договором перевезення вантажів.

18.08.2026 Господарським судом Черкаської області було видано судовий наказ за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС Смолтранс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєо-Пакторг" заборгованості за договором -заявкою №11.06 про надання послуг перевезення вантажів в розмірі 137426,88 грн та судові витрати у розмірі 332,80 грн.

Розглянувши заяву позивача в частині стягнення з боржника 9300 грн витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні в цій частині з огляду на наступне.

Як встановлено судом, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС Смолтранс" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєо-Пакторг" 9300 грн витрат на правову допомогу за невиконання зобов`язання за договором №11.06 про надання послуг перевезення від 11.06.2026 заявлена в порядку наказного провадження, не відповідає приписам ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою.

За приписами Господарського процесуального кодексу (ГПК) України стягнення витрат на адвоката в наказному провадженні є спірним. Господарський суд має відмовити у їх стягуванні, оскільки наказне провадження розглядається без виклику сторін, що унеможливлює подання боржником заперечень щодо співмірності гонорару (порушує принцип змагальності сторін в процесі).

Процедура наказного провадження передбачає розгляд лише чітких, документально підтверджених і фактично безспірних вимог (ст. 148 ГПК України). Понесені витрати на правову допомогу адвоката за своєю суттю вимагають перевірки їх співмірності (ст. 126 ГПК України), що виходить за межі спрощеного безспірного розгляду справи в процедурі наказного провадження і може вирішуватись лише за правилами позовного провадження.

Згідно з ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Порядок та форма звернення до суду з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, розділом II "Наказне провадження".

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, який укладений у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим розділом (ст.154 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз наведених приписів процесуального законодавства, свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер. Заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право і сам факт подання заяви боржником є достатньою підставою для скасування судового наказу, так як закон не зобов`язує суд на цій стадії перевіряти обґрунтованість заперечень боржника. Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

З аналізу вказаних норм чинного законодавства, слідує, що витрати кредитора на правову допомогу не є заборгованістю за договором, а є іншими витратами, які сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов`язання.

Вимоги про сплату витрат на парову допомогу у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом компенсаційного характеру за порушення зобов`язань, яка спрямована на відновлення порушеного права кредитора.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу в цій частині.

Згідно ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Згідно ч.2 ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст.12, 148, 151, п.3 ч.1 ст.152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС Смолтранс" (44101, Волинська область, Ковельський район, смт.Ратне, вул.Центральна,7, код ЄДРПОУ 45964233) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєо-Пакторг" (18000, м.Черкаси, вул.Одеська,34, офіс 202, код ЄДРПОУ 45454823) в частині вимоги про стягнення 9300 грн витрат на правову допомогу за невиконання зобов`язання за договором-заявкою на перевезення вантажів №11.06 від 11.06.2026, що укладений в письмовій (електронній) формі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Г.М.Скиба