Рішення № 139051759, 18.08.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.2026м. СумиСправа № 920/1061/23(920/738/26)Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1061/23(920/738/26)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт (вул. Каденюка Леоніда,1, м. Шостка, Сумська область, 41100; код 34113412)

до відповідачів: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), 3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 )

про стягнення 15750 грн 74 коп.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів 15750,74 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 28.02.2026 та 2662,40 грн судового збору.

Ухвалою від 19.06.2026 суд ухвалив: прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1061/23 банкрутство ТОВ Шосткинське підприємство Харківенергоремонт та відкрити провадження у справі; справа № 920/1061/23(920/738/26) підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

29.06.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог за період з 01.11.2021 по 31.05.2023 включно по особовому рахунку № НОМЕР_1 та відмовити у задоволенні позову в цій частині; відмовити позивачу у стягненні з відповідачів витрат на надіслання поштової кореспонденції; звільнити відповідача ОСОБА_1 від обов`язку відшкодування судових витрат позивача на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір.

06.07.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій просить суд відхилити викладені у відзиві доводи відповідача, долучити до матеріалів справи документи, а саме: копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 15.09.2020 № 1760/і, акта перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія від 03.11.2025, досудове попередження на ім`я ОСОБА_1 , реєстр «Перелік попереджень боржникам станом на 30.09.2024» та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що аргументація ОСОБА_1 грунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права, припущеннях і не підтверджується належними і допустимими доказами.

08.07.2026 до суду надійшли заперечення першого відповідача на відповідь на відзив, в яких просить суд визнати акт перевірки роботи системи опалення від 03.11.2025 щодо будинку № 18, наданий ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» разом із відповіддю на відзив, неналежним та недопустимим доказом у зв`язку з порушенням строків його подання; відмовити у задоволенні позовних вимог за позовом до ОСОБА_1 та відповідно до ст. 246 ГПК України постановити окрему ухвалу щодо ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» за фактом систематичного порушення законодавства у сфері комерційного обліку та введення суду в оману шляхом посилань на нечинні нормативно-правові акти, в застосуванні неповіреного лічильника та ненадання або приховування від суду та відповідача вихідних даних, з яких беруться первинні розрахунки для розподілу теплопостачання на метр квадратний, та яка саме площа місць загального користування (МЗК) будинку береться для нарахування коштів.

10.07.2026 до суду надійшли додаткові пояснення позивача щодо заперечень відповідача на відповідь на відзив, в яких просить суд при вирішенні спору врахувати наведені правові доводи як такі, що спростовують заперечення відповідача.

16.07.2026 до суду надійшли додаткові пояснення першого відповідача , в яких просить суд визнати наданий позивачем розрахунок плати за загальнобудинкові потреби необгрунтованим та недоведеним у зв`язку з офіційним визнанням відсутності первинних технічних даних місць загального користування; винести окрему ухвалу в порядку ст. 246 ГПК України для направлення до відповідних контролюючих органів з метою реагування на виявлені факти введення суду в оману та приховування технічних параметрів будівлі; відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про долучення доказів і клопотання ОСОБА_1 щодо визнання Акту перевірки роботи системи опалення від 03.11.2025 неналежним і недопустимим доказом суд зазначає наступне.

Положеннями частини 2 статті 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно з ч. 8 цієї статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас позивач додав до позову не той Акт перевірки роботи системи опалення від 03.11.2025 (за іншою адресою), і разом з відповіддю на відзив подав правильний, але при цьому він не наводить жодних аргументів щодо поважності пропуску зазначеного строку.

За таких обставин суд констатує порушення порядку подання доказу - Акту перевірки роботи системи опалення від 03.11.2025, що є підставою для неприйняття його до розгляду. Оскільки відповідач не заперечував проти долучення інших документів, що додані до відповіді до відзиву та які надані позивачем для обґрунтування своєї позиції у справі після отримання відзиву, що об`єктивно унеможливлювало їх подання разом з позовом, суд вирішив прийняти їх до розгляду.

Розглянувши клопотання сторін про винесення окремої ухвали, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 6 статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

Окрема ухвала суду у розумінні положень ст. 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Таким чином, за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

При винесенні окремої ухвали слід враховувати, що вказівки стосовно усунення порушень законності чи недоліків у діяльності підприємств і організацій не повинні виходити за межі компетенції господарського суду.

При цьому, вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду та є його правом, а не обов`язком, яке суд може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору порушення певним органом чи особою вимог законодавства. (відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 913/768/21). Отже, право суду постановити окрему ухвалу є самостійним і не залежить від волевиявлення учасника судового процесу.

До того ж, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін.

Виходячи з аналізу правових норм ГПК України, суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено винесення окремої ухвали за клопотанням сторін у справі; судом самостійно встановлюється наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені ст. 246 ГПК України.

Постановлення окремої ухвали є прерогативою суду в разі виявлення судом порушень сторонами законодавства або виявлення недоліків в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб.

Відтак, дослідивши матеріали справи, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторін про винесення окремої ухвали.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

З 15.10.2006 ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІ.

Позивач в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2025-2026 роки надавало послугу з постачання теплової енергії, утому числі для багатоквартирного будинку 18 по вул. Миру в місті Шостка.

Відповідно до довідки ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» від 20.03.2026 у квартирі АДРЕСА_2 вищевказаного будинку, опалювальна площа якої 78,3 кв.м, зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Крім того вказана обставина підтверджується інформаційними довідками про реєстрацію місця проживання осіб наданих Сектором реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб ШМР.

З обігової відомості по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я Пуди Миколи Петровича, вбачається, що в період з листопада 2021 року по лютий 2026 року за вказаною адресою здійснювалися щомісячні нарахування за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Таким чином, відповідачі є індивідуальними споживачами в розумінні Закону.

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснються виключно на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено відповідні виключення з моделі правовідносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а саме, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтями 633, 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому відповідно до ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Так п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону, у системному зв`язку з наведеними вище положеннями ЦК України, встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

На підставі п. 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з ч.7 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» shkhaer.com 01.10.2021 та на офіційному вебсайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Тому договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги ( п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021).

На адресу позивача у встановлений Законом порядок та строк не надходило жодних рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

Квартира № 70 у будинку № 18 по вул. Миру в м. Шостка відключена від системи централізованого опалення будинку.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019) (далі Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

На підставі п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика 315).

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу І Методики 315 розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Тотожні положення щодо обов`язку індивідуального споживача приймати участь в розподілі обсягів теплової енергії визначені також і в договорі.

Предметом Договору є надання виконавцем споживачу послуги з постачання теплової енергії, обсяг якої визначається зокрема як частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики 315.

Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку 18 по вул. Миру в місті Шостка лічильником. Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідачів не надходили.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачам за період з листопада 2021 року по лютий 2026 року включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актом готовності вузла обліку теплової енергії до початку опалювального сезону, показаннями теплового лічильника на загальну суму 15750,74 грн.

Відповідачами в свою чергу не було сплачено вартість наданої послуги з постачання теплової енергії за вказаний вище період, що являє собою прострочення відповідачами грошового зобов`язання.

Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 30 Договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами та плати за абонентське обслуговування. За п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 Договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі.

Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У зв`язку з несплатою відповідачами вартості наданої послуги з постачання теплової енергії, виникла заборгованість в сумі 15750,74 грн перед позивачем за Договором, що є порушенням майнових прав та інтересів останнього.

Ураховуючи, що відповідачами заборгованість погашено не було, позивач звернувся з позовом до суду.

За ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачі не розрахувалися за послуги, чим порушили права та охоронювані законом інтереси позивача.

Суд відхиляє аргументи відповідача в частині відсутності між сторонами укладеного договору на постачання теплової енергії, оскільки відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 між сторонами є укладеним через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Разом з тим, в силу положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від споживача не вимагається вчинення будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, адже, як вже зазначено, відповідно до вимог цього Закону такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Оскільки квартира, наймачами якої є відповідачі, є частиною житлового будинку за адресою: вул. Миру, 18 у м. Шостка, відповідно, співвласники якого не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, відтак типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 є укладеним у силу вимог Закону.

Доводи відповідача про те, що квартира відключена від системи централізованого опалення будинку та облаштована системою індивідуального опалення не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (далі Правила) відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика розподілу).

На підставі підп. 13 п. 45 Правил індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно з абз. 2 п. 3 розділу І Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

За п. 2 розділу 1 Методики розподілу загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Таким чином, витрати на опалення місць загального користування, до яких належать - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо) є однією із складових загальнобудинкових потреб на опалення. При цьому ще існують витрати на опалення допоміжних приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) та витрати на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Згідно з п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Відключення квартири відповідача, що розташована в житловому багатоквартирному будинку, від мереж централізованого опалення, не звільняє його від обов`язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, разом з іншими власниками, пропорційно до займаної ними площі.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку -приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав, та згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 цього Закону співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Згідно зі ст. 382 ЦК України та статтей 4, 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

За п. 24 Правил визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалюване приміщення.

При проектуванні та будівництві житлових будинків забудовник здійснює вибір системи теплозабезпечення і теплоспоживання будинку, з врахуванням техніко-економічної доцільності та вимог законодавства, у тому числі в частині опалення місць загального користування.

Теплова енергія подається в житловий будинок № 18 по вул. Миру в м. Шостка через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

Таким чином, волевиявлення споживача щодо користування/не користування спільним майном багатоквартирного будинку не впливає на його обов`язок з відшкодування витрат на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування не виключає загальнобудинкові потреби на опалення всієї будівлі/будинку, оскільки це входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.

Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Слід наголосити, що саме співвласники повинні спільно вирішувати питання щодо внутрішніх мереж і систем опалення, утеплення належного їм будинку тощо, надаючи завдання обслуговуючому підприємству, а не навпаки.

Чинним законодавством передбачений порядок врегулювання відносин між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. У разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості споживач має право викликати виконавця або його представника для проведення перевірки кількості та/або якості наданої послуги. Оформлення претензій споживачів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 Закону. Оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених статтею 28 Закону.

Отже, відповідач не надав суду документального підтвердження незадовільної якості послуг.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2026 у справі № 920/1061/23(920/656/25) зазначив, що відключення окремої квартири не є тотожним відключенню багатоквартирного будинку від централізованого теплопостачання. Окрема квартира є невід`ємною складовою багатоквартирного будинку, а тому власник такої квартири продовжує брати участь у відшкодуванні витрат на загальнобудинкові потреби незалежно від способу опалення власного приміщення. Відповідачі помилково ототожнюють відключення квартири із припиненням функціонування системи теплопостачання всього будинку.

Таким чином, сам факт відключення квартири не припиняє обов`язку відповідачів оплачувати визначену законодавством частку витрат на загальнобудинкові потреби з постачання теплової енергії.

Безпідставними є також доводи відповідача щодо неправомірного застосування позивачем Методики № 315.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» саме Методика № 315 є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок розподілу між співвласниками багатоквартирного будинку обсягів теплової енергії, спожитої будинком. Верховний Суд у пунктах 64 67 постанови від 25.05.2026 у справі № 920/1061/23(920/656/25) прямо зазначив, що навіть за відсутності достовірних відомостей щодо площ місць загального користування чи окремих елементів внутрішньобудинкової системи Методика № 315 передбачає порядок визначення та розподілу між споживачами відповідних обсягів теплової енергії.

Відповідач у свою чергу зазначає, що нарахування плати за теплову енергію здійснювалось неправильно, посилаючись на відсутність у позивача інформації щодо площ місць загального користування.

Для розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби позивачем застосовувались відповідні положення розділу ІV Методики 315, відповідні номери формул якого зазначені у розрахунках заборгованості.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІV Методики 315 у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд):

для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %;

для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %;

для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %;

для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку (формула № 26 Методики 315).

Враховуючи відсутність у позивача даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах по будинку № 18 по вул. Миру, позивач нараховував відповідачам витрати за спожиту теплову енергію на загальнобудинкові потреби відповідно до пунктів 8, 9 Розділу ІV Методики 315.

Наведеним вище спростовуються доводи відповідача щодо того, що позивачем неправомірно розрахована заборгованість за теплову енергію відповідно до Методики 315.

Доказів необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку цього боргу відповідачами не надано.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про незаконність нарахувань у зв`язку із закінченням строку повірки загальнобудинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.

Суд відхиляє вказані доводи з огляду на таке.

Слід зауважити, що повірка вузла комерційного обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, в якому розташована квартира відповідача, проведена у вересні 2020 року, що підтверджується актом готовності вузла обліку теплової енергії до опалювального сезону від 08.10.2020.

Відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та нормативно-правових актів у сфері метрології міжповірочний інтервал для засобів вимірювальної техніки такого типу становив чотири роки, тобто наступна повірка мала бути проведена у вересні 2024 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

04.06.2023 постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 втратила чинність у зв`язку із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 № 440, яка фактично зберегла правовий механізм продовження чинності результатів повірки, уточнивши особливості його застосування залежно від території.

Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 № 440 позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану, чинні: на територіях можливих бойових дій протягом шести місяців з дати припинення можливості бойових дій на таких територіях відповідно до переліку.

З 05.07.2022 м. Шостка віднесено до території можливих бойових дій, тобто на день закінчення строку повірки та протягом усього спірного періоду м. Шостка входило до Переліку територій можливих бойових дій.

Таким чином, строк дії свідоцтва про повірку № 1760/і від 15.09.2020, який закінчився вже після введення воєнного стану, відповідно до постанови КМУ №440 07.04.2023 вважається продовженим, а результати вимірювання, отримані із застосуванням такого засобу комерційного обліку, є належними та допустимими доказами обсягу спожитої теплової енергії.

Жодних доказів того, що зазначений вузол обліку був визнаний непридатним до експлуатації, знятий з комерційного обліку або що його показання офіційно визнані недостовірними, відповідач суду не надав.

Відтак, твердження відповідача щодо використання неповіреного засобу обліку теплової енергії не відповідають дійсності.

Доводи відповідача про відсутність доказів належного надання послуг спростовуються матеріалами справи, оскільки додані позивачем до позовної заяви документи підтверджують факт технічної готовності будинку до подачі теплоносія, фактичного споживання теплової енергії в будівлі, що свідчить про надання послуги відповідно до вимог Правил № 830. Показники загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії свідчать про обсяги теплової енергії, спожитої на опалення будинку, включно з місцями загального користування та забезпеченням функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, що узгоджується з положеннями ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Факт функціонування системи централізованого теплопостачання будинку підтверджується показаннями загальнобудинкового вузла комерційного обліку теплової енергії, які є підставою для визначення обсягу теплової енергії, спожитої будинком, відповідно до ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Методики № 315.

Посилання відповідача виключно на зміст одного з актів перевірки роботи системи опалення, саме по собі не є підставою для висновку про ненадання послуги за наявності інших доказів, що підтверджують її надання.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фактично послуги з постачання теплової енергії до місць загального користування і допоміжних приміщень будинку для мешканців будинку 18 по вул. Миру в місті Шостка позивачем не надавались, відповідачами суду не надано.

У даному разі матеріалами справи підтверджено та відповідачами не спростовано, що позивач виконав свої обов`язки відповідно до договору, а саме: надав відповідачам послуги з постачання теплової енергії у період з 01 листопада 2021 року по 28 лютого 2026 року.

Заперечення відповідача щодо не вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з претензією до відповідача для мирного врегулювання спору, не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до позиції, викладеній у постанові Верховного суду від 26.03.2020 у справі № 1.380.2019.002643, досудове врегулювання спору полягає у вчиненні сукупності дій, за допомогою якого юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.

Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує. Вказана правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі 1-2/2002.

Посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано досудового порядку вирішення спору є необґрунтованим, оскільки кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Згідно зі ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Таким чином, недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб`єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.

Отже, сторона, що постраждала, може звернутися за вирішенням господарського спору безпосередньо до суду, не дотримуючись жодної процедури його досудового врегулювання, за винятком випадків, коли обов`язковість дотримання процедури досудового врегулювання спору передбачено ратифікованим Україною міжнародним договором.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Ураховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачами зобов`язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 до 28.02.2026, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів 15750,74 грн заборгованості.

Перший відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

На підставі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На переконання відповідача перебіг трирічної позовної давності до позовних вимог, що включає період з 01.11.2021 по 31.05.2023, сплив.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні введений воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що на момент ухвалення судового рішення в цій справі, триває.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану доповнений розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, зокрема, п. 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX внесено зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, у розділі Прикінцеві та перехідні положення: пункт 19 викладено в такій редакції: 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України виключено Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності. Цей Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025.

Таким чином, строки, визначені статтею 257 ЦК України (загальна позовна давність) з моменту введення воєнного стану (з 24.02.2022) продовжені на строк його дії, а з 30.01.2024 - зупиняється на строк дії такого стану, тобто залишок строку позовної давності почав перебіг з 04.09.2025.

Отже, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за пред`явленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за період з 01.11.2021 по 31.05.2023 не сплив.

Позивач просить стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

На підставі частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з пунктами 8, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

ОСОБА_1 подав до суду копію посвідчення № 036609 де вказано, що він є інвалідом ІІ групи безстроково.

Верховний Суд у постанові від 12.10.2023 у справі № 924/163/23 звернув увагу на те, що відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсація судового збору у цивільних, адміністративних та господарських справах у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам сторони, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 як інваліда ІІ групи звільнено від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 887,47 грн має бути компенсовано за рахунок держави та відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 1774,94 грн слід покласти на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівнозначних сумах, а саме: по 887,47 грн з кожного.

Крім того позивач просить суд вирішити питання про стягнення з відповідачів витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: витрат на направлення поштової кореспонденції іншим учасникам справи.

Згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на направлення поштової кореспонденції відповідачам позивачем надано суду фіскальний чек на суму 390,00 грн. Тому в зв`язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на направлення поштової кореспонденції покладаються на відповідачів у рівнозначних сумах, а саме: по 130,00 грн на кожного.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 15750 грн 74 коп. (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень 74 копійки) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 28.02.2026.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт (вул. Каденюка Леоніда,1, м. Шостка, Сумська область, код 34113412) у порядку компенсації за рахунок держави 887 грн 47 коп. (вісімсот вісімдесят сім гривень 47 копійок) витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 130 грн (сто тридцять гривень) витрат на направлення поштової кореспонденції.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 887 грн 47 коп. (вісімсот вісімдесят сім гривень 47 копійок) судового збору та 130 грн (сто тридцять гривень) витрат на направлення поштової кореспонденції.

6. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 887 грн 47 коп. (вісімсот вісімдесят сім гривень 47 копійок) судового збору та 130 грн (сто тридцять гривень) витрат на направлення поштової кореспонденції.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено 18.08.2026.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

СуддяВ.В. Яковенко