Рішення № 139051754, 18.08.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.2026м. СумиСправа № 920/798/26Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/798/26

за позовом Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми,

Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 23823253)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Білоуса Олександра Миколайовича

( АДРЕСА_1 ,

рнокпп НОМЕР_1 )

про стягнення 28 778 грн 87 коп.,

Суть спору. 18.06.2026 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 28 778 грн 87 коп. за використання без оформлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:14:003:0075 площею 0,0794 га за адресою АДРЕСА_2 за період з 06.10.2023 по 31.05.2026, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №920/798/26 та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Копія ухвали суду від 22.06.2026 про відкриття провадження у справі №920/798/26, надіслана на адресу відповідача, що зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: Фізична особа-підприємець Білоус Олександр Миколайович - АДРЕСА_1 , була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Разом з тим, відповідно до інформації, що міститься у копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Білоус Олександра Миколайовича є АДРЕСА_1 .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18.).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог суду не подав.

Згідно зі статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до договору купівлі-продажу майна з аукціону від 23.11.2006, зареєстрованого в реєстрі за №5-2042, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.12.2006 №12984849 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Відповідачем на праві приватної власності зареєстровано нерухоме майно (нежитлове приміщення, склад під літ.Е-Е1 загальною площею 314,9 кв.м та приміщення столярки літ Ж-1 загального площею 76,1 кв.м), розташоване за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 17а (а.с.28-30).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2026 №НВ-0001050162026 зазначене нерухоме майно відповідача розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,0794 га, кадастровий номер 5910136600:14:003:0075, категорія землі - промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (хімічної, деревообробної промисловості, металургії та оброблення металу, переробки та утилізації чорних та кольорових металів, вторинної сировини, виготовлення меблів та столярної продукції, легкої, поліграфічної та іншої промисловості, виробництво продуктів харчування та товарів широкого вжитку)», власником якої є Сумська міська територіальна громада в особі Сумської міської ради (а.с. 10-16).

У той же час, відомості щодо укладання між Сумською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Білоус Олександром Миколайовичем (далі ФОП Білоус Олександр Миколайович) договору оренди вищевказаної земельної ділянки комунальної власності під нерухомим майном Відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Сумській області, зазначеної в листі (а.с. 39) по Відповідачу як платнику відсутня сплата земельного податку та/або орендної плати за вказану вище земельну ділянку за 2023-2025 роки.

Листом від 11.02.2026 №06.01-16/179 Позивач звертався до Відповідача з вимогою про усунення порушень земельного законодавства та необхідність належного оформлення користування вищевказаною земельною ділянкою під належним йому нерухомим майном (а.с. 34), а також відповідно до змісту листа від 06.04.2026 №06.01-16/455 пропонував добровільно сплатити розмір недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:14:003:0075 (а.с. 32-33).

Поряд з цим, матеріали справи не містять відповіді ФОП Білоуса Олександра Миколайовича на вищевказані листи-повідомлення та/або виконання їх вимог.

Відповідно до розрахунку Сумської міської ради за період з 06.10.2023 по 31.05.2026 місцевий бюджет недоотримав дохід у сумі 28 778 грн 87 коп. за користування Відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:003:0075 (а.с. 41).

При цьому, за твердженням Позивача, Відповідач продовжує користуватися означеними земельними ділянками комунальної власності під належним йому нерухомим майном по теперішній час, попри відсутність договору оренди таких земельних ділянок.

Таким чином, в обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що з 06.10.2023 по 31.05.2026 Відповідач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:14:003:0075 без правовстановлюючих документів, а тому, відповідно до положень статей 1212 - 1214 ЦК України, повинен відшкодувати Сумській міській раді 28 778 грн 87 коп. безпідставно збережених коштів за вказаний період.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Суд встановив, що Відповідач у період з 06.10.2023 по 31.05.2026 (спірний період відповідно до наданого Позивачем розрахунку) був власником нерухомого майна розташованого за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 17а. Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 30).

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання об`єкту нерухомості, що належить Відповідачу на праві власності, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а тому, у зв`язку з користуванням відповідачем нерухомим майном, презюмується його користування земельною ділянкою, якщо іншого не доведено.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельних ділянок, а тому, відповідно, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для Відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення Відповідачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:14:003:0075 у спірний період, зокрема укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Суд встановив, що земельна ділянка за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 17а, на якій розташоване нерухоме майно Відповідача, є сформованою, останній присвоєний кадастровий номер 5910136600:14:003:0075.

Власником вищевказаної земельної ділянки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є Сумська міська територіальна громада в особі Сумської міської ради.

За таких обставин, у період користування спірною земельною ділянкою без укладення відповідного договору оренди Відповідач мав сплачувати власнику земельної ділянки Сумській міській раді орендну плату.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За статтею 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»).

У відповідності до статті 23 Закону України «Про оцінку земель», технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку розмір безпідставно збережених коштів проведений з урахуванням площі спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, на підставі нормативно грошової оцінки, зазначеної у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.03.2026 № НВ-9958702372026 (а.с. 27).

При цьому, відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру, відомості про нормативно грошову оцінку вказаної земельної ділянки у 2023 році, 2024 році та 2025 році відсутні, а відтак Сумською міською радою обраховано нормативно-грошову оцінку з урахуванням відповідного коефіцієнту індексації такої земельної ділянки у 2023-2025 роках.

Згідно з п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України (далі- ПК) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 289.2 ст. 289 ПК Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Таким чином, розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2023-2025 роки розраховувався з урахуванням листів ГУ Держгеокадастру від 12.01.2026 № 6-28-0.221-353/2-26, від 13.01.2025 №6-28-0.22-18/71-25, від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24 щодо визначення індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 - 2025 роки, відповідно до яких значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2023 рік становить 1,051, за 2024 рік 1,12, за 2025 1,08.

Таким чином нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки за 2025 рік становить: 611 306,49 : 1,08 = 566 024 грн 53 коп.

Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки за 2024 рік становить: 566 024,53 : 1,12 = 505 379 грн 04 коп.

Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки за 2023 рік становить: 505 379,04 : 1,051= 480 855 грн 42 коп.

Розглянувши та перевіривши вказаний вище розрахунок, суд встановив, що даний розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

У відповідності до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0001050162026 від 17.06.2026 вид цільового призначення спірної земельної ділянки визначений як 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (хімічної, деревообробної промисловості, металургії та оброблення металу, переробки та утилізації чорних та кольорових металів, вторинної сировини, виготовлення меблів та столярної продукції, легкої, поліграфічної та іншої промисловості, виробництво продуктів харчування та товарів широкого вжитку).

Рішенням Сумської міської ради від 24.06.2020 № 7000-МР «Про встановлення плати за землю» підпунктом 1.3 визначаються ставки орендної плати з 01.01.2021 року за користування земельними ділянками згідно з додатком 3.

Рішеннями Сумської міської ради від 14 липня 2022 року № 3025 МР та від 09.08.2023 №3994-МР були внесені зміни до рішення від 24.06.2020 №7000-МР «Про встановлення плати за землю», якими, зокрема, викладено в новій редакції ставки орендної плати за користування земельними ділянками. Для виду цільового призначення 11.02. «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (хімічної, деревообробної промисловості, металургії та оброблення металу, переробки та утилізації чорних та кольорових металів, вторинної сировини, виготовлення меблів та столярної продукції, легкої, поліграфічної та іншої промисловості, виробництво продуктів харчування та товарів широкого вжитку)», зокрема для складських приміщень, ставка встановлена на рівні 2%.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку під час визначення суми орендних платежів за період 06.10.2023 по 31.05.2026 останнім враховано: нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:003:0075 за 2026 рік, що складає 611 306 грн 49 коп.; нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:003:0075 з застосуванням значення коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2025 рік (1,08), що складає 566 024 грн 53 коп.; нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:003:0075 з застосуванням значення коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2024 рік (1,12), що складає 505 379 грн 04 коп.; нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:003:0075 з застосуванням значення коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2023 рік (1,051), що складає 480 855 грн 42 коп. розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з цільового призначення земельної ділянки 2 %.

Суд при перевірці здійсненого Позивачем розрахунку порушень вимог чинного законодавства не виявлено.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги Сумської міської ради про стягнення з Фізичної особи-підприємця Білоуса Олександра Миколайовича на свою користь 28 778 грн 87 коп. безпідставно збережених коштів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 3 328 грн 00 коп. підлягає стягненню на його користь з Відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білоуса Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 23823253) кошти в сумі 28 778 (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 87 коп. за використання без оформлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:14:003:0075 площею 0,0794 га за адресою м. Суми, вул. Білопільський шлях, 17а за період з 06.10.2023 по 31.05.2026.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білоуса Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 23823253) в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (вул. Садова, 33, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 40456009) відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.08.2026.

СуддяС.В. Заєць