Ухвала суду № 139051608, 17.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"17" серпня 2026 р. Справа № 916/3317/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" (08290, Київська область, Бучанський район, смт Гостомель, вул. Чкалова, буд. 37-Б, офіс 318, код ЄДРПОУ 43838503) про забезпечення позову №2-1601/26 від 13.08.2026 по справі №916/3317/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" (08290, Київська область, Бучанський район, смт Гостомель, вул. Чкалова, буд. 37-Б, офіс 318, код ЄДРПОУ 43838503)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАГРОПРОМТРАНС" (68803, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Шевченка, буд. 33, кв. 3 ЄДРПОУ 40657692)

про стягнення 579 677,67 грн

ВСТАНОВИВ:

13.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАГРОПРОМТРАНС", в якій просить суд стягнути з відповідача 579 677,67 грн. збитків, завданих неналежним виконанням Договору № 49-1224 від 04.12.2024 та пошкодженням вантажу під час міжнародного автомобільного перевезення за Заявкою № 09 від 23.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами укладений договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні № 49-1224 від 04.12.2024, на виконання якого сторонами підписано Заявку № 09 від 23.02.2026.

Водночас позивач зазначає, що 27.02.2026 під час виконання рейсу за вказаною Заявкою, на залізничному переїзді по вул. Молодіжна, с. Великий Щимель, Корюківського району, Чернігівської області, сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення вказаного транспортного засобу з тепловозом, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 472687 від 27.02.2026, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм Гувенгіль Муслюх Насі Правил дорожнього руху, а саме здійснення проїзду залізничного переїзду на заборонений сигнал світлофора (червоний).

Як вказує позивач, внаслідок зіткнення транспортний засіб (напівпричеп) перекинувся, що призвело до зміщення укладки вантажу, випадання частини вантажу з транспортного засобу, механічного пошкодження, забруднення, розриву упаковки та підмочки снігом, що призвело до збитків в загальному розмірі 579 677,67 грн., які складаються з: прямі втрати товарної продукції (1110 пошкоджених рулонів шпалер) 408 688,13 грн; вартість транспортних послуг на ліквідацію наслідків ДТП 10 172,00 грн; вартість вантажних робіт на місці ДТП 9 535,82 грн; вартість сортування уцілілої продукції 57 077,94 грн; матеріальні витрати на перепакування продукції 25 425,68 грн; вартість робіт на перепакування продукції 33 294,83 грн; додаткові витрати на документальне оформлення 35 483,27 грн.

Разом із позовом до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, згідно з якою позивач просить суд забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАГРОПРОМТРАНС" про стягнення 579 677,67 грн шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАГРОПРОМТРАНС", та знаходяться і/або надійдуть у майбутньому на його поточних, депозитних (вкладних), кредитних та інших рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах та інших фінансових установах на території України, в межах суми позовних вимог у розмірі 579 677,67 грн.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними і допустимими доказами, зокрема Договором № 49-1224 від 04.12.2024, Заявкою № 09 від 23.02.2026, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 000047 від 27.02.2026, актом Чернігівської митниці № 1 від 27.02.2026, актом АТ «Слов`янські шпалери-КФТП» № 1 від 05.03.2026, експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати серії ЧН № 054517 від 05.03.2026, а також матеріалами досудового врегулювання спору (претензії вих. № 141 від 06.03.2026 та вих. № 17 від 13.03.2026).

При цьому позивач вказує, що відповідач, отримавши претензію позивача вих. № 17 від 13.03.2026 з вимогою добровільно відшкодувати завдані збитки у розмірі 579 677,67 грн, у встановлений претензією строк вимоги не задовольнив та жодних заходів до врегулювання спору не вжив, що, на думку позивача, свідчить про відсутність наміру відповідача добровільно виконувати свої договірні зобов`язання.

Позивач також зазначає, що предметом позову, з яким Позивач звернувся до суду, є стягнення грошових коштів, а саме 579 677,67 грн, підставою позову в цій справі визначено стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАГРОПРОМТРАНС" 579 677,67 грн збитків, завданих неналежним виконанням Договору № 49-1224 з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні від 04.12.2024 та пошкодженням вантажу під час міжнародного автомобільного перевезення за Заявкою № 09 від 23.02.2026, тобто вимоги мають майновий характер. Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Позивач також посилається на висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, згідно з яким у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права Відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Отже, на думку позивача, враховуючи викладене, наявні всі підстави для забезпечення позову з огляду на те, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на кошти Відповідача у межах суми 579 677,67 грн (ціна позову у даній справі) забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним та співмірним.

Також позивач зазначає, що застосування обраного Позивачем заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язано із предметом позову та не порушить прав та охоронюваних законом інтересів Відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у Відповідача, що, в свою чергу, дозволить створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" про забезпечення позову №2-1601/26 від 13.08.2026, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

При цьому, у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як встановлено судом, до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" про забезпечення позову не додано жодних доказів.

Фактично, заявник посилається лише на те, що відповідач, отримавши претензію позивача вих. № 17 від 13.03.2026 з вимогою добровільно відшкодувати завдані збитки у розмірі 579 677,67 грн, у встановлений претензією строк вимоги не задовольнив та жодних заходів до врегулювання спору не вжив, що, на думку позивача, свідчить про відсутність наміру відповідача добровільно виконувати свої договірні зобов`язання.

Водночас, суд зауважує, що згідно з висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

З огляду на викладене, висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Це підтверджується тим, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив те, що наведений у зазначеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

Таким чином, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18.

При цьому, суд враховує, що предметом спору є стягнення з відповідача 579 677,67 грн. збитків, завданих неналежним виконанням Договору № 49-1224 від 04.12.2024 та пошкодженням вантажу під час міжнародного автомобільного перевезення за Заявкою № 09 від 23.02.2026.

Тобто, заявлені до стягнення кошти не є безспірною заборгованістю відповідача перед позивачем, та така заборгованість не виникла на підставі договору, натомість, обставини щодо наявності заявлених до стягнення збитків, їх розміру, протиправної поведінки відповідача, його вини та причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та збитками підлягають дослідженню та встановленню під час розгляду справи по суті.

Суд бере до уваги, що для вжиття заходів забезпечення позову важливим є момент об'єктивного існування ризиків, які визначені зокрема у частині другій статті 136 ГПК України, та необхідності їх підтвердження відповідними доказами.

Водночас, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що відповідачем вживалися чи вживаються будь-які дії щодо відчуження будь-якого майна, його зміни чи існування інших обставин, з якими пов`язується необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Не надано позивачем також і будь-яких доказів, що підтверджують наявність у відповідача відкритих виконавчих проваджень, арештів, наявності податкового боргу/застави, тощо.

Отже, на думку суду, вказане, із врахуванням при цьому відсутності жодних доказів вчинення відповідачем дій щодо уникнення або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, свідчить про безпідставність таких посилань позивача.

За таких обставин, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням критеріїв розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК".

Зазначене, водночас, не позбавляє позивача прав звернутися до суду із відповідною заявою, надавши докази, що підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ч.6 ст.140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" про забезпечення позову №2-1601/26 від 13.08.2026 по справі №916/3317/26.

Ухвала суду набирає законної сили 17.08.2026 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.

Суддя Ю.М. Щавинська