Рішення № 139051571, 29.05.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1702/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь про стягнення 406159,32 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь про стягнення 905618,17 грн., у т.ч. пені в сумі 694064,38 грн., інфляційного збільшення боргу в сумі 150301,85 грн., 3% річних в сумі 61251,94 грн. за прострочення виконання зобов`язань за договором №15 від 05.10.2017 р., обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

05.10.2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Південь» укладений договір про спільний обробіток землі №15, відповідно до умов якого сторони об`єднали свої вклади: КЕВ м. Миколаїв залучило земельну ділянку площею 333,2217 га, вартість обробки якої оцінено в 805063,63 грн. (в редакції додаткової угоди №2 від 19.11.2018), а контрагент залучив грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробку ґрунтів, сівбу, добрива, посадку, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділову репутацію та ділові зв`язки (п.5.1 договору). Позивач зазначає, що умовами договору встановлені права та обов`язки кожного контрагента, порядок ведення спільних справ, визначено внески і частки кожного, визначено правовий режим спільного майна, а також порядок та строки розподілу результатів спільної діяльності.

Так, позивач вказує, що пунктом 7.2 договору встановлено, що прибуток, який отримується сторонами від спільної обробки землі, підлягає розподіл наступним чином: сторона 2 перераховує стороні 1 щомісячно в рівних долях грошові кошти, що дорівнюють вартості внеску сторони 1, визначеному п. 5.1. договору, як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності. Достроковий розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування стороною 2 в строк до п`ятнадцятого числа кожного наступного календарного місяця грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони 1, визначений у договорі. Пунктом 11.2 договору визначено строк дії останнього 7 років, тобто до 05.10.2024 року. Також зазначеним пунктом встановлено обов`язок сторін щодо обов`язкової щорічної індексації (узгодження) вартості внеску сторін на кожен наступний сільськогосподарський рік впродовж строку дії договору, яке проводиться в строк до 1 січня кожного року.

Як стверджує позивач, протягом 2023 року зобов`язання контрагентом сплачені частково, в той час як за 2024 контрагентом свої зобов`язання за договором в добровільному порядку не виконано в жодному місяці, внаслідок КЕВ м. Миколаїв було ініційовані позовні зави та Господарського суду Миколаївської області та судом винесено низку рішень про стягнення, зокрема: 17.07.2023 винесено рішення у справі №915/443/23 про стягнення 667062,30 грн. заборгованості з дострокового розподілу прибутку за період березень-грудень 2022 року, 28.05.2024 винесено рішення у справі №915/123/24, яким стягнуто заборгованість за січень - березень 2023 року, жовтень грудень 2023 року, січень-лютий 2024 року за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 536709,12 грн., 25.11.2024 у справі № 915/815/24 винесено рішення за результатами розгляду якого стягнуто заборгованість з дострокового розподілу прибутку за березень-червень 2024 року в розмірі 268354,54 грн., 25.05.2025 винесено рішення у справі №915/64/25 про стягнення з ТОВ «Прогрес-Південь» заборгованості за договором про спільний обробіток землі №15 від 05.10.2017 за період липень-жовтень 2024 року в сумі 212264,02 грн.

Разом з цим, позивач зауважує, що станом на момент написання позову всі рішення перебувають на виконанні в Центральному ВДВС м. Миколаїв ГУЮ в Миколаївській області, однак жодне рішення не виконано навіть частково.

Наразі позивач зазначає, що у зв`язку з постійними та значними порушеннями умов виконання договору контрагентом та на виконання рекомендацій органу аудиту, КЕВ м. Миколаїв бажає скористатись своїм правом щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу, які за підрахунком за січень 2023 вересень 2024 складає щодо пені 694064,38 грн., 3% річних 61251,94 грн. та інфляційного збільшення боргу 150301,85 грн., які заявлені до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2025 р. вказану позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва (вх. № 16483/25 від 24.11.2025 р.) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 ГПК України не вказано правових підстав заявлених вимог про стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, які заявлено до стягнення; не наведено обґрунтування обраного способу захисту порушених прав позивача; матеріали позовної заяви не містять зазначених вище документів, що підтверджують повноваження О.Вдовиченка на підписання доданого до позову розрахунку позовних вимог, який є складовою заявленого позову.

08.12.2025 від представника позивача Онищенко Л.В. до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. №17419/25), в якій заявником надано пояснення щодо обраного способу захисту та правових підстав позову в частині заявлених вимог про стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат. Також до вказаної заяви додано розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, які підписано представником позивача Онищенко Л.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.12.2025 року вказану позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва (вх. № 16483/25 від 24.11.2025 р.) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 9151702/25 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 21.01.2026 р. о 15:00.

Під час підготовчого засідання 21.01.2026 судом було встановлено необхідність зобов`язання позивача надати належним чином обґрунтовані деталізовані розрахунки інфляційних втрат, пені та 3% річних з урахуванням наявних судових рішень та відповідної заборгованості.

Так, у підготовчому засіданні 21.01.2026 року по справі № 915/1702/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 16.02.2026 року о 09 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що ухвалою суду від 21.01.2026 в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.

16.02.2026 від представника позивача Онищенко Л.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №2034/26), в якій заявником на виконання ухвали суду наведено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат, у зв`язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов`язань за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 95943,64 грн., інфляційне збільшення боргу за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 201432,82 грн., 3% річних за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 108782,86 грн. Разом з цим позивач просить суд повернути надмірно сплачений судовий збір при подані позовної заяви в розмірі 5993,51 грн. Також заявником надано до заяви відповідні розрахунки пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу, а також постанови про повернення виконавчих документів стягувачу щодо виконання судових рішень №915/123/24, № 915/443/23, № 915/815/24 та постанови про відкриття виконавчих проваджень щодо виконання судового рішення у справі №915/64/25.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2026 у справі № 915/1702/25 прийнято заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва про зменшення розміру позовних вимог до 406159,32 грн. (вх. № 2034/26 від 16.02.2026), продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та підготовче засідання відкладено на 13 березня 2026 року о 10:40.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2026 у справі № 915/1702/25 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09 квітня 2026 року о 13:00.

Так, у судовому засіданні господарського суду 09.04.2026 року по справі № 915/1702/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 04.05.2026 року о 15 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що відповідача повідомлено ухвалою суду від 09.04.2026 р. в порядку ст. 120 ГПК України.

Між тим судове засідання у даній справі 04.05.2025 р. не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 року по 08.05.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 р. розгляд справи № 915/1702/25 призначено в судовому засіданні на 29 травня 2026 року о 11:30.

У судове засідання, призначене на 29.05.2026 року, представники сторін не з`явились.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі Електронний суд ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.

Так, ухвала суду про відкриття провадження від 15.12.2025 р. доставлена відповідачу 16.12.2025 р. о 21:36 год., ухвала суду про повідомлення дати підготовчого засідання від 21.01.2026 р. доставлена відповідачу 23.01.2026 р. о 20:13 год., ухвала суду про продовження строку підготовчого провадження від 16.02.2026 р. доставлена відповідачу 17.02.2026 р. о 16:16 год., ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 13.03.2026 р. була доставлена відповідачу 16.03.2026 р. о 09:54 год., ухвала суду про повідомлення дати розгляду справи від 09.04.2026 р. доставлена відповідачу 10.04.2026 о 17:00 год., ухвала суду про повідомлення дати розгляду справи від 14.05.2026 р. доставлена відповідачу 15.05.2026 о 20:34 год., про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки суду про доставку документа в кабінет електронного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неявку представників сторін в судове засідання 29.05.2026 року, судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

05.10.2017 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв (сторона -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Південь" (сторона -2) укладено договір про спільний обробіток землі № 15, відповідно до п. 1.1 якого сторони, що є суб`єктами господарювання, з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети щодо отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності - для сторони-1 та одержання прибутку - для сторони-2 від здійснення ними господарської діяльності, домовились про спільну діяльність та співробітництво без утворення юридичної особи, шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів для ведення спільної господарської діяльності з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

Згідно з п. 2.1. договору для досягнення цілей, визначених цим договором, сторони зобов`язуються, зокрема: обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес сторін. Кожна зі сторін цього договору має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ за цим договором та становлять взаємний інтерес сторін в рамках дії договору.

Відповідно до абз. 3, 7 п. 2.2. договору сторона-1 за цим договором зобов`язується, зокрема:

- попереджати сторону-2 про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самої земельної ділянки;

- забезпечити запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, завчасне реагування щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом`якшення її можливих наслідків.

Згідно з п. 4.1. договору ведення спільних справ сторін, не віднесених цим договором і дорученням до повноважень будь-якого із сторін, здійснюється за їх загальною згодою.

Пунктами 4.4., 4.5. договору визначено, що ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також надання статистичної звітності до відповідних органів або будь-яких інших відомостей, що виникають в ході спільної обробки землі зі стороною-1 доручається стороні-2. Сплата будь-яких видів податків та зборів (в тому числі податку на землю) до місцевого або державного бюджетів покладається на сторону-2.

У відповідності до п.5.1 договору внесок сторони-1 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 360 га, згідно до Акту обміру земельних ділянок, який є невід`ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв`язки та складає 869760,00 грн.

Внесок сторони-2 грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Згідно з п. 5.2 договору вклади учасників вважаються рівними за вартістю. Грошова оцінка вкладу учасників провадиться за погодженням між сторонами, у тому числі з метою встановлення та перегляду часток вкладів сторін залежно від вартості внесків.

У відповідності до п. 5.3 договору вклади сторін можуть бути переглянуті та уточнені сторонами шляхом внесення відповідних змін і доповнень до цього договору.

Відповідно до п.7.1 договору розрахунковим періодом за даним договором є календарний рік.

Пунктом 7.2 договору визначено, прибуток, що отримується сторонами від спільної обробки землі, підлягає розподілу наступним чином: сторона-2 перераховує стороні-1 щомісячно в рівних долях грошові кошти, що дорівнюють вартості внеску сторони-1, визначеному у п. 5.1 договору, як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності. В такому разі сторона-2 самостійно на власний розсуд розпоряджається зібраним врожаєм, отриманим від результату діяльності.

Достроковий розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування стороною-2 в строк до 15 числа кожного наступного календарного місяця грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-1, зазначений у договорі. При цьому прибуток вважатиметься розподіленим достроково лише в разі перерахування стороною-2 грошових коштів стороні-1 в розмірі 1/12 від вартості внеску сторони-1, зазначеному в п. 5.1 договору, в строк до 15.11.2017.

Відповідно до п.п. 7.3., 7.4. договору сплата усіх видів податків та зборів, що належить при здійсненні такого виду діяльності, здійснюється стороною-2 в порядку та у межах, передбаченому чинним законодавством та сутністю підприємства (фізичної особи-підприємця). Сторони домовились, що сплата земельного податку покладається на сторону-2 та сума сплаченого податку не враховується сторонами при розподілі результатів спільної діяльності за підсумками розрахункового періоду.

Згідно з п.п. 9.1. 9.7. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за цим договором в разі виникнення обставин нездоланної сили (форс-мажорні обставини). Під форс-мажорними розуміються зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували на момент підписання договору або виникли незалежно від бажання сторін, виникненню та діям яких вона не могли перешкоджати за допомогою методів та засобів, застосування котрих у конкретній ситуації справедливо вимагати та очікувати від сторони яка потрапила під вплив форс-мажорних обставин, а саме: пожари, повені, засуха, землетруси, епідемія, аварії на транспорті, диверсії, війна, бойові навчання та інші стихійні лиха та природні явища або дії третіх осіб. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталось не з її вини та була відсутня можливість протидіяти виникненню даного порушення. Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин. Сторони домовились, що господарська діяльність, обумовлена цим договором проводиться на страх і ризик кожної із сторін, в такому випадку, в разі виникнення форс-мажорних обставин, обумовлених п. 9.2 договору або інших непередбачених обставин сторона-2 не має права вимагати повернення попередньо розподіленого прибутку або компенсування стороною 1 збитків, що понесла сторона 2.

Відповідно до п. 10.1 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору"), винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним законодавством України.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором.

Відповідно до п. 10.5 договору в разі порушення строку розрахунку зі стороною 1, сторона 2 зобов`язана сплатити на користь сторони 1 пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 11.2 договору цей договір укладений строком на 7 років, тобто до 05.10.2024 з обов`язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік впродовж строку дії договору. Обов`язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що закінчення строку цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Додатками до договору є: схема земельних ділянок та акт обміру земель.

В подальшому сторонами до вказаного договору було укладено додаткову угоду №1 від 21.11.2017, згідно з якою внесені зміни в частині реквізитів сторони-2 відповідача.

Також 19 листопада 2018 року сторонами договору укладено додаткову угоду №2, відповідно до п. 1 якої на підставі проведених стороною-2 геодезичних обстежень земельної ділянки, що залучена за договором для спільного обробітку, метою яких було встановлення її дійсної площі, відповідно до наданих матеріалів технічного звіту з горизонтальної зйомки земельних ділянок ТОВ "Прогрес-Південь" в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 2017 року, сторони домовились внести до договору про спільний обробіток землі наступні зміни, за якими:

- абзац 1 п. 2.2 розділу 2 "Обов`язки сторони-1" викладено в наступній редакції: "Залучити до спільної обробки, що буде проводитись разом зі стороною-2 земельні ділянки, розташовані в межах Тернівського полігону Жовтневого району Миколаївської області, що надані стороні-1 в безстрокове користування, загальною площею 333,2217 га, терміном на 7 років, тобто до 05.10.2024";

- абзац 1 п. 5.1 розділу 5 Внески та частки сторін викладено в наступній редакції: Внесок сторони-1 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 333,2217 га, згідно до Акту обміру земельних ділянок, який є невід`ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв`язки та складає 805 063,63 грн.;

- пункт 4.5 розділу 4 викладено в новій редакції: Сплата будь-яких видів податків та зборів до місцевого та державного бюджетів здійснюються кожною стороною самостійно, сплата податку на землю покладається на сторону-1;

- пункт 7.4 розділу 7 договору викладено в новій редакції: Сторони домовились, що сплата земельного податку покладається на сторону-1 та сума сплаченого податку не враховується сторонами при розподілі результатів спільної діяльності за підсумками розрахункового періоду. При цьому сторона-2 щомісячно до 20-го числа, починаючи з листопада 2018 року, перераховує стороні-1 грошову суму, як компенсацію понесених затрат сторони-1 щодо сплати податку на землю, в розмірі, що вираховується стороною-1 як узгоджене податкове зобов`язання, виходячи зі ставки податку, визначеної Коларівською сільською радою Вітовського району для земельної ділянки, що залучається за даним договором. Про зміну розміру податку на землю сторона-1 зобов`язується повідомляти сторону-2 не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до граничного строку встановленого сторонами даною додатковою угодою, для перерахування стороною-2 грошової суми стороні-1, як компенсації понесених затрат сторони-1 щодо сплати податку за землю, та надати відповідні підтверджуючі документи (копію рішення Коларівської сільської ради Вітовського району). У випадку неповідомлення або невчасного повідомлення стороною-1 сторони-2 щодо зміни суми земельного податку сторона-2 перераховує стороні-1 суму грошових коштів, на яку збільшилась сума земельного податку, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту повідомлення стороною-2 про зміну суми земельного податку. На вимогу сторони-2 сторона-1 має надати бухгалтерський розрахунок суми земельного податку, копію податкової декларації з плати за землю.

Водночас судом з`ясовано, що 02.06.2023 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв був реорганізований в Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління, про що внесено відповідний запис до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно з Положенням про Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики ЗСУ, затверджене наказом командувача Сил Логістики ЗСУ від 26.05.2023 №195, Миколаївське КЕУ є правонаступником Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв.

Надалі, 06.02.2025 Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління було реорганізовано в Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв.

Відтак, позивач є правонаступником всіх прав та обов`язків Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління, яке було правонаступником Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, що був стороною договору про спільний обробіток землі № 15 від 05.10.2017.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України визначено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Так, укладений договір про спільний обробіток землі №15 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України (тут і далі в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як визначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно, до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, за умовами п.7.2 договору прибуток, який отримується сторонами від спільної обробки землі, підлягає розподілу наступним чином: сторона-2 (відповідач) перераховує стороні-1 (позивачу) щомісячно в строк до 15 числа кожного наступного календарного місяця в рівних долях грошові кошти, що дорівнюють вартості внеску сторони-1, визначеному у п. 5.1 договору (805063,63 грн.) як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності.

До того ж судом з`ясовано, що строк дії спірного договору № 15 від 05.10.2017 закінчився 05.10.2024 року, однак під час дії договору відповідачем свої зобов`язання за договором не виконувались належним чином, що обумовило неодноразове звернення Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління до Господарського суду Миколаївської області з позовами про стягнення заборгованості.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2023 у справі № 915/443/23 з відповідача стягнуто 667062,30 грн. заборгованості за договором № 15 від 05.10.2017 за період березень-грудень 2022 року.

Також рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 у справі №915/123/24 було стягнуто з відповідача заборгованість за спірним договором №15 від 05.10.2017 за січень-березень 2023 року, жовтень-грудень 2023 року, січень-лютий 2024 року в розмірі 536709,12 грн. та пеню у розмірі 7649,67 грн.

В подальшому рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2024 у справі №915/815/24 було стягнуто з відповідача заборгованість з дострокового розподілу прибутку за березень-червень 2024 року за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 268354,54 грн. та заборгованість з компенсації податку на землю за грудень 2023 травень 2024 року за договором № 15 від 05.10.2017 в розмірі 59407,62 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2025 р. у справі №915/64/25 було стягнуто з відповідача заборгованість з дострокового розподілу прибутку за липень - жовтень 2024 року за договором № 15 від 05.10.2017 в розмірі 212264,02 грн. та заборгованість з компенсації податку на землю за червень - вересень 2024 року за договором № 15 від 05.10.2017 в розмірі 39928,20 грн.

Судом встановлено, що видані Господарським судом Миколаївської області накази на примусове виконання вищевказаних судових рішень перебувають на примусовому виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

Наразі, з матеріалів справи вбачається, що вище зазначення судові рішення Господарського суду Миколаївської області не виконані, зокрема це підтверджується наявними в матеріалах справи постановами про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2025, що винесені в межах виконавчих проваджень ВП№76210039, ВП№74461092, ВП№77359152, ВП№77359268, ВП№77358985, згідно яких стягувачу були повернуті накази, видані Господарським судом Миколаївської області на виконання рішень у справах №915/443/23, №915/123/24, №915/815/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, суд зазначає, що докази, які б підтверджували факт сплати відповідачем заборгованості за зобов`язаннями березня-грудня 2022, січня-березня 2023, жовтня-грудня 2023, січня-жовтня 2024, що стягнута згідно рішень Господарського суду від 17.07.2023 у справі №915/443/23, від 28.05.2024 у справі №915/123/24, від 25.11.2024 у справі №915/815/24, від 22.05.2025 у справі №915/64/25, в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Наразі з огляду на прийняття згідно з ухвалою суду від 16.02.2026 р. заяви Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва про зменшення розміру позовних вимог до 406159,32 грн. (вх. № 2034/26 від 16.02.2026), предметом розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язань за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 95943,64 грн., інфляційне збільшення боргу за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 201432,82 грн., 3% річних за договором №15 від 05.10.2017 в розмірі 108782,86 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню за зобов`язаннями за період січень-жовтень 2024 року на заборгованість, що була присуджена до стягнення рішеннями судів у справах №915/64/25 та № 915/815/24, № 915/123/24 з урахуванням строку позовної давності в 1 рік та 6-місячного періоду нарахувань в сумі 95943,64 грн.

При здійсненні такого нарахування пені позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2034/26 від 16.02.2026) враховано, що вимоги про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань за договором №15 від 05.10.2017 за період з березня 2022 року по грудень 2022 року були предметом розгляду в судовій справі №915/443/23 та рішенням суду від 17.07.2025 в задоволенні зазначених вимог відмовлено. Крім того, пеня за прострочення виконання зобов`язань за період січень-березень 2023, жовтень-грудень 2023 року була предметом судового розгляду у справі №915/123/24 та рішенням суду від 28.05.2024 присуджена до стягнення частково, тому зазначений період виключений з позовних вимог за вказаним провадженням при перерахунку пені.

Так, невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем дострокового розподілу прибутку за період січня-жовтня 2024 року) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому слід зазначити, що факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі сплати дострокового розподілу прибутку за період січня-жовтня 2024 року останнім не спростовано.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.5 договору в разі порушення строку розрахунку зі Стороною 1, Сторона 2 зобов`язана сплатити на користь Сторони 1 пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України (тут і далі в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань).

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором №15 від 05.10.2017 р. в частині виплати дострокового розподілу прибутку, позивач наділений правом нараховувати відповідачу пеню у встановленому договором розмірі. Між тим з наведеного позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2034/26 від 16.02.2026) розрахунку пені вбачається, що позивачем нараховано пеню в загальній сумі 95943,64 грн., у т.ч.:

- пеню у розмірі 20924,30 грн. на заборгованість з дострокового розподілу прибутку за зобов`язаннями січня-лютого 2024 року, в сумі 134177,28 грн., стягнуту за рішенням суду у справі №915/123/24, за період з 01.03.2025 по 31.08.2025;

- пеню у розмірі 41848,61 грн. на заборгованість з дострокового розподілу прибутку за зобов`язаннями березня-червня 2024 року в сумі 268354,54 грн., стягнуту за рішенням суду у справі №915/815/24, за період з 01.03.2025 по 31.08.2025;

- пеню у розмірі 33171,34 грн. на заборгованість з дострокового розподілу прибутку за зобов`язаннями липня - жовтня 2024 року в сумі 212264,02 грн., стягнуту за рішенням суду у справі №915/64/25, за період з 08.07.2025 по 07.01.2026.

Однак, перевіривши правомірність нарахування заявленої до стягнення пені у розмірі 95943,64 грн. за вказаний позивачем період, судом встановлено, що такий розрахунок не є обґрунтованим з огляду на таке.

Як вже зазначалось вище, за умовами спірного договору сторони погодили сплату стороною-2 на користь сторони-1 достроково розподіленого прибутку у фіксованій сумі.

При цьому достроковий розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідачем в строк до 15 числа кожного наступного календарного місяця грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у договорі, прибуток вважатиметься розподіленим достроково лише в разі перерахування відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 1/12 від вартості внеску сторони-1, зазначеному в п. 5.1 договору.

Тобто, виходячи з вказаної в п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2) вартості внеску позивача у сумі 805063,63 грн., відповідач зобов`язаний був сплачувати в 2024 році на користь позивача достроково розподілений прибуток по 67088,635 грн. щомісячно (805063,63 грн./12 місяц.), при цьому до 15 числа кожного наступного календарного місяця.

Так, судом з`ясовано, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 у справі №915/123/24 було стягнуто з відповідача заборгованість з дострокового розподілу прибутку за зобов`язаннями січня-березня 2023 року, жовтня-грудня 2023 року, січня-лютого 2024 року в розмірі 536709,12 грн.; рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2024 у справі №915/815/24 було стягнуто з відповідача заборгованість з дострокового розподілу прибутку за зобов`язаннями березня-червня 2024 року в розмірі 268354,54 грн.; рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2025 р. у справі №915/64/25 було стягнуто з відповідача заборгованість з дострокового розподілу прибутку за зобов`язаннями липня - жовтня 2024 року у розмірі 212264,02 грн.

В свою чергу позивач мав право нараховувати пеню на зобов`язання відповідача з дострокового розподілу прибутку:

- за період січня 2024 року, починаючи з 16.02.2024 року,

- за період лютого 2024 року, починаючи з 16.03.2024 року,

- за період березня 2024 року, починаючи з 16.04.2024 року,

- за період квітня 2024 року, починаючи з 16.05.2024 року,

- за період травня 2024 року, починаючи з 16.06.2024 року,

- за період червня 2024 року, починаючи з 16.07.2024 року,

- за період липня 2024 року, починаючи з 16.08.2024 року,

- за період серпня 2024 року, починаючи з 16.09.2024 року,

- за період вересня 2024 року, починаючи з 16.10.2024 року,

- за період жовтня 2024 року, починаючи з 16.11.2024 року.

Так, слід зазначити, що право нарахування пені за порушення відповідачем строків з виплати дострокового розподілу прибутку не залежить від наявності/відсутності судового рішення про стягнення заборгованості.

При цьому відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі № 902/669/18) (пункт 83).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункти 91-93).

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений позивачем без урахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин та на період нарахування штрафних санкцій).

В свою чергу нарахування пені згідно з приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України на зобов`язання відповідача з дострокового розподілу прибутку за січень 2024 року припинилось 16.08.2024 року, за лютий 2024 року припинилось 16.09.2024 року, за березень 2024 року припинилось 16.10.2024 року, за квітень 2024 року припинилось 16.11.2024 року, за травень 2024 року припинилось 16.12.2024 року, за червень 2024 року припинилось 16.01.2025 року, за липень 2024 року припинилось 16.02.2025 року, за серпень 2024 року припинилось 16.03.2025 року, за вересень 2024 року припинилось 16.04.2025 року, за жовтень 2024 року припинилось 16.05.2025 року.

В свою чергу нарахування позивачем в межах даної справи пені на заборгованість з дострокового розподілу прибутку за зобов`язаннями січня-лютого 2024 року (в сумі 134177,28 грн., стягнута за рішенням суду у справі №915/123/24), що дорівнює 20924,30 грн., за період з 01.03.2025 по 31.08.2025 є безпідставним, оскільки нарахування пені на існуючу заборгованість за вказаними зобов`язаннями припинилось 16.09.2024 року.

Так само суд вважає безпідставним нарахування позивачем пені на заборгованість з дострокового розподілу прибутку за зобов`язаннями березня-червня 2024 року (в сумі 268354,54 грн., стягнута за рішенням суду у справі №915/815/24), що дорівнює 41848,61 грн., за період з 01.03.2025 по 31.08.2025, оскільки нарахування пені на існуючу заборгованість за вказаними зобов`язаннями припинилось 16.01.2025 року.

Поряд з цим безпідставним є нарахування позивачем пені на заборгованість з дострокового розподілу прибутку за зобов`язаннями липня - жовтня 2024 року (в сумі 212264,02 грн., стягнута за рішенням суду у справі №915/64/25), що дорівнює 33171,34 грн., за період з 08.07.2025 по 07.01.2026, оскільки нарахування пені на існуючу заборгованість за вказаними зобов`язаннями припинилось 16.05.2025 року.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 95943,64 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів виконання зобов`язань зі сплати дострокового розподілу прибутку, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних на суму боргу 1207595,52 грн. за період з 16.12.2022 по 16.12.2025 (1097 дн.), який додано до заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2034/26 від 16.02.2026), судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних в сумі 108782,86 грн. є необґрунтованим, оскільки позивачем невірно визначено суму основного боргу станом на 16.12.2022 р., також позивачем не враховано початок прострочення по зобов`язанням за кожний місяць.

Так, відповідно до довідки позивача про наявність заборгованості контрагента ТОВ «Прогрес-Південь», станом на 16.12.2022 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 579444,41 грн.

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок 3% річних за період з 16.12.2022 по 16.12.2025 (кінцевий строк визначений позивачем) на суму боргу за кожен період/місяць прострочення, а саме:

за зобов`язаннями березня-листопада 2022 року 3% річних становлять 52197,60 грн.:

- за період з 16.12.2022 по 31.12.2023 на суму боргу у розмірі 579444,21 грн. 3 % річних становлять 18145,34 грн. (579444,21 грн. x 3 % x 381 дн. : 365 дн. : 100);

- за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 579444,21 грн. 3 % річних становлять 17383,33 грн. (579444,21 грн. x 3 % x 366 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 579444,21 грн. 3 % річних становлять 16668,94 грн. (579444,21 x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями грудня 2022 року 3% річних становлять 5872,55 грн.:

- за період з 16.01.2023 по 31.12.2023 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

- за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 2012,66 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 366 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями січня 2023 року 3% річних становлять 5701,62 грн.:

- за період з 16.02.2023 по 31.12.2023 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1759,01 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 319 дн. : 365 дн. : 100);

- за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 2012,66 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 366 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями лютого 2023 року 3% річних становлять 5547,22 грн.:

- за період з 16.03.2023 по 31.12.2023 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1604,61 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 291 дн. : 365 дн. : 100);

- за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 2012,66 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 366 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями березня 2023 року 3% річних становлять 5376,28 грн.:

- за період з 16.04.2023 по 31.12.2023 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1433,68 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 260 дн. : 365 дн. : 100);

- за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 2012,66 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 366 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями жовтня 2023 року 3% річних становлять 4196,26 грн.:

- за період з 16.11.2023 по 31.12.2023 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 253,65 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 46 дн. : 365 дн. : 100);

- за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 2012,66 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 366 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями листопада 2023 року 3% річних становлять 4030,83 грн.:

- за період з 16.12.2023 по 31.12.2023 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 88,23 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 16 дн. : 365 дн. : 100);

- за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 2012,66 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 366 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями грудня 2023 року 3% річних становлять 3860,12 грн.:

- за період з 16.01.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1930,17 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 351 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями січня 2024 року 3% річних становлять 3689,65 грн.:

- за період з 16.02.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1759,70 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 320 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями лютого 2024 року 3% річних становлять 3530,18 грн.:

- за період з 16.03.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1600,23 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 291 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями березня 2024 року 3% річних становлять 3359,71 грн.:

- за період з 16.04.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1429,76 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 260 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями квітня 2024 року 3% річних становлять 3194,73 грн.:

- за період з 16.05.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1264,79 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 230 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями травня 2024 року 3% річних становлять 3024,26 грн.:

- за період з 16.06.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1094,31 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 199 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями червня 2024 року 3% річних становлять 2859,29 грн.:

- за період з 16.07.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 929,34 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 169 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями липня 2024 року 3% річних становлять 2688,82 грн.:

- за період з 16.08.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 758,87 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 138 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями серпня 2024 року 3% річних становлять 2518,35 грн.:

- за період з 16.09.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 588,40 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 107 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями вересня 2024 року 3% річних становлять 2353,38 грн.:

- за період з 16.10.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 423,43 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 77 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. 3 % річних становлять 1929,95 грн. (67088,64 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100);

за зобов`язаннями жовтня 2024 року 3% річних становлять 357,85 грн.:

- за період з 16.11.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 10998,10 грн. 3 % річних становлять 41,47 грн. (10998,10 грн. x 3 % x 46 дн. : 366 дн. : 100);

- за період з 01.01.2025 по 16.12.2025 на суму боргу у розмірі 10998,10 грн. 3 % річних становлять 316,38 грн. (10998,10 грн. x 3 % x 350 дн. : 365 дн. : 100).

Так, судом встановлено, що 3% річних за порушення відповідачем зобов`язання з виплати дострокового розподілу прибутку за спірним договором складають 114358,70 грн.

Водночас, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, що заявлені позивачем, а саме 3% річних у розмірі 108782,86 грн.

Щодо нарахованих інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в розмірі 201432,82 грн. в заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2034/26 від 16.02.2026), та встановлено, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем нараховано інфляційні втрати за зобов`язаннями жовтня 2024 на невірну суму, так як нарахування здійснені виходячи із суми боргу 67088,64 грн., замість вірної 10998,10 грн.

Враховуючи викладене, судом здійснено самостійно перерахунок інфляційних втрат за порушення зобов`язання з виплати дострокового розподілу прибутку за спірним договором за зобов`язаннями листопада 2022 року - січня 2023 року, жовтня 2023 року - жовтня 2024 року, а саме:

- за зобов`язаннями листопада 2022 року за період з 01.01.2023 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 18140,32 грн. (67088,64 грн. х 1.27039326 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями грудня 2022 року за період з 01.02.2023 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 17463,90 грн. (67088,64 грн. х 1.26031078 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями січня 2023 року за період з 01.03.2023 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 16876,14 грн. (67088,64 грн. х 1.25154993 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями жовтня 2023 року за період з 01.12.2023 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 14584,80 грн. (67088,64 грн. х 1.21739599 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями листопада 2023 року за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 14017,06 грн. (67088,64 грн. х 1.20893346 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями грудня 2023 року за період з 01.02.2024 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 13693,93 грн. (67088,64 грн. х 1.20411699 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями січня 2024 року за період з 01.03.2024 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 13452,31 грн. (67088,64 грн. х 1.20051544 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями лютого 2024 року за період з 01.04.2024 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 13051,61 грн. (67088,64 грн. х 1.19454273 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями березня 2024 року за період з 01.05.2024 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 12891,65 грн. (67088,64 грн. х 1.19215841 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями квітня 2024 року за період з 01.06.2024 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 12414,63 грн. (67088,64 грн. х 1.18504812 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями травня 2024 року за період з 01.07.2024 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 10703,21 грн. (67088,64 грн. х 1.15953828 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями червня 2024 року за період з 01.08.2024 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 10703,21 грн. (67088,64 грн. х 1.15953828 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями липня 2024 року за період з 01.09.2024 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 10239,24 грн. (67088,64 грн. х 1.15262255 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями серпня 2024 року за період з 01.10.2024 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 9096,46 грн. (67088,64 грн. х 1.13558872 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями вересня 2024 року за період з 01.11.2024 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 67088,64 грн. інфляційні втрати становлять 7749,38 грн. (67088,64 грн. х 1.11550954 - 67088,64 грн.);

- за зобов`язаннями жовтня 2024 року за період з 01.12.2024 по 31.12.2025 на суму боргу у розмірі 10998,10 грн. інфляційні втрати становлять 1041,63 грн. (10998,10 грн. x 1.09471005 - 10998,10 грн.).

Відтак, судом встановлено, що сума інфляційних втрат за порушення відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем складає саме 196119,48 грн., а не 201432,82 грн., як вказано позивачем, тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 196119,48 грн.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва обґрунтовані частково та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, що становить 3658,83 грн. (304902,34 х 4873,91 / 406159,32 грн.)

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь про стягнення 406159,32 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-Південь (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 75а/1, оф. 1005; код ЄДРПОУ 41014051) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва (54056, Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Миру, буд. 62-А; код ЄДРПОУ 08029523) 3% річних в розмірі 108782/сто вісім тисяч сімсот вісімдесят дві/грн. 86 коп., інфляційні втрати в розмірі 196119/сто дев`яносто шість тисяч сто дев`ятнадцять/ грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3658/три тисячі шістсот п`ятдесят вісім/грн. 83 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 17.08.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відрядженні 08-09.06.2026 року та у щорічній відпустці з 13.07.2026 по 22.07.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва