Рішення № 139051395, 17.08.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа № 912/1177/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Донецького державного університету внутрішніх справ, вул. Велика Перспективна, 1, м. Кропивницький, 25015

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТА-ПОСТАЧ", пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 96 240,00 грн

Представники:

від позивача - Маленко Н.О., довіреність №05/9-2026 від 01.01.2026,

від відповідача - Михалевич М.М., адвокат, довіреність №7 від 02.02.2026.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Донецького державного університету внутрішніх справ (далі - ДонДУВС, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТА-ПОСТАЧ" (далі - ТОВ "УКРНАФТА-ПОСТАЧ", відповідач) з вимогами:

- визнати недійсним пункт 3.1. договору про закупівлю №100/03-24 від 21.03.2024, в частині включення до ціни договору ПДВ на суму 96 240,00 грн,

- стягнути безпідставно сплачені кошти в сумі 96 240,00 грн ПДВ та судові витрати в сумі 5 324,80 грн за сплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сторонами договору про закупівлю №100/03-24 від 21.03.2024 безпідставно включено в ціну товару ПДВ в розмірі 96 240,00 грн, як наслідок пункт 3.1. договору в цій частині підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 та 217 Цивільного кодексу України, а грошові кошти у розмірі 96 240,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як такі, що безпідставно отримані відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 22.05.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/1177/26 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 16.06.2026 та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

16.06.2026 позивач подав клопотання про долучення до справи доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо проведення публічних закупівель та укладення договору про закупівлю №100/03-24 від 21.03.2024.

16.06.2026 відповідач подав відзив на позов.

16.06.2026 суд відкрив підготовче засідання, в якому постановив ухвалу про залишення відзиву без розгляду, долучення до матеріалів справи доказів, поданих позивачем із клопотанням від 16.06.2026 та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 26.06.2026.

У підготовчому засіданні 26.06.2026 суд відмовив у задоволенні усного клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву. Закрив підготовче провадження у справі №912/1177/26 та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.07.2026.

13.07.2026 позивач подав заяву про долучення документів для підтвердження представництва.

13.07.2026 суд відкрив засідання з розгляду по суті, суд дослідив докази у справі, в якому оголосив перерву до 17.08.2026.

У судовому засіданні 17.08.2026 представник позивача підтримав позов, представник відповідача заперечив проти його задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини.

21.03.2024 між ДонДУВС (далі - Замовник) та ТОВ "УКРНАФТА-ПОСТАЧ" (далі - Постачальник) укладено договір про закупівлю №100/03-24 (далі - Договір, а.с. 12-14), за умовами якого:

- Постачальник зобов`язується поставити Замовнику: дизельне паливо Євро 5 в талонах, код за ДК 021:2015-09130000-9 "Нафта і дистиляти" (далі - товар), а Замовник - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1.),

- загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначена сторонами у Специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3.),

- закупівля здійснюється відповідно до Постанови КМУ від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (з доповненнями та змінами) (п. 1.5.),

- ціна Договору складає 577 440,00 грн, в тому числі ПДВ 96 240,00 грн (п. 3.1.),

- усі розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.1.),

- підставою для оплати поставленого товару є рахунок та видаткова накладна Постачальника на товар (п. 4.2.),

- оплата за поставлений товар здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у даному Договорі, протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної Постачальника на товар (п. 4.3.),

- місце поставки талонів: м. Кропивницький, вул. Бєляєва (Віктора Френчка), 17 (п. 5.4.),

- Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками та діє до завершення воєнного стану, введеного Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами)", але не довше ніж до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного його виконання (п. 10.1.).

У Специфікації (додаток №1 до Договору) визначено найменування товару, його кількість, ціна, яка всього складає 577 440,00 грн, в тому числі ПДВ 96 240,00 грн (а.с. 14 на звороті).

Договір та Специфікація до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками.

До справи надано видаткову накладну №ОТКР-00003891 від 11.04.2024 про поставку товару (талони: ДП+20л у кількості 360 шт, ДП+10л у кількості 480 шт) на загальну суму 577 440,00 грн, в тому числі ПДВ 96 240,00 грн (а.с. 11).

Відповідно до платіжної інструкції №1301 від 25.04.2024 позивач оплатив товар за Договором на загальну суму 577 440,00 грн, в тому числі ПДВ 96 240,00 грн (а.с. 18).

Листом №20998/17-2025 від 23.10.2025 Департамент внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України повідомив позивача про результати планового внутрішнього аудиту діяльності ДонДУВС та рекомендував, зокрема, звернутися до постачальника пального ТОВ "УКРНАФТА-ПОСТАЧ" про відшкодування ПДВ у зв`язку з порушенням вимог постанови КМУ №178 від 02.03.2022 щодо застосування нульової ставки ПДВ (а.с. 16, 27).

ДонДУВС звернувся до ТОВ "УКРНАФТА-ПОСТАЧ" з листом №923-2025 від 12.11.2025 щодо повернення ПДВ в розмірі 96 240,00 грн за Договором та внесення змін до нього (а.с. 17).

Відповідач листом №1747 від 09.12.2025 вказав на відсутність підстав для застосування нульової ставки ПДВ та не погодився з вимогою про його повернення (а.с. 15).

Зазначені обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Щодо визнання недійсним пункту договору.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

У частині 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до частини 1 статті 1 ПК України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

У зв`язку із введенням на всій території України військового стану на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 та з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 02 березня 2022 року №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - Постанова №178).

Пунктом 1 Постанови №178 в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Установчим документом, який регламентує діяльність ДонДУВС є Статут, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.07.2025 №451 (далі - Статут, а.с. 37-51).

Відповідно до пункту 3 розділу І Статуту ДонДУВС (Університет) є неприбутковим державним закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, який належить до сфери управління МВС України та є бюджетною установою.

Засновником Університету є МВС, до компетенції якого належить, серед іншого, забезпечення на базі Університету підготовки кадрів для МВС, Національної поліції України, інших центральних органів виконавчої влади, установ та організацій України (п. 2, 3 Статуту).

Згідно з пунктом 10 розділу VII Статуту кошти загального та спеціального фондів бюджету спрямовуються на виконання статутної діяльності за цільовими призначеннями на поточні та капітальні видатки Університету в межах виділених бюджетних асигнувань і кошторисів, які затверджуються МВС.

Контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за Університетом майна здійснює МВС (пункт 3 розділ VII Статуту).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про національну безпеку України" до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України.

В силу вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про національну безпеку України" Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики, серед іншого, у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки і правопорядку, а також надання поліцейських послуг; охорони та захисту державного кордону України.

За приписами ч. 4 вказаної норми Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

За змістом пункту 7 розділу І Статуту Основними напрямками діяльності Університету, зокрема, є підготовка фахівців для забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку за відповідними освітніми програмами; первинна професійна підготовка поліцейських, яких уперше прийнято на службу в поліції, та післядипломна освіта працівників Національної поліції України; організація та проведення базової загальновійськової підготовки громадян України, які здобувають вищу освіту, та поліцейських.

Отже, визначальним напрямком діяльності ДонДУВС є підготовка спеціалістів, функціональні обов`язки яких будуть пов`язані із забезпеченням охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, що в силу вимог частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію", покладено на Національну поліцію України.

Матеріали справи свідчать, що дизельне паливо закуповується позивачем для заправлення транспортних засобів, які належать до державної форми власності і власником яких є ДонДУВС, що перебуває в сфері управління та відання МВС, відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які містяться в матеріалах справи (а.с. 28-36).

За поясненнями позивача, дизельне паливо, поставлене згідно з Договором, використовувалося Університетом з метою безперебійного забезпечення транспортних засобів державної форми власності, призначених для виконання навчально-службових завдань з підготовки поліцейських.

Враховуючи те, що підготовка поліцейських включає розробку та впровадження алгоритмів дій в умовах воєнного стану, насамперед - реагування на диверсійні і терористичні загрози, охорони стратегічних об`єктів, забезпечення громадського порядку в умовах надзвичайних обставин та безпосередньої взаємодії з іншими суб`єктами сектору безпеки і оборони - навчально-службова діяльність ДонДУВС є складовою системи національної безпеки, а забезпечення цієї діяльності відповідними ресурсами, зокрема, пальним, має безпосередній оборонний і правоохоронний характер і полягає у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на всій території України, а також сприяння у дотриманні державного суверенітету та територіальної цілісності України на виконання пункту 24 частини 1 статті 23 та частини 2 статті 24 Закону України "Про Національну поліцію".

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що дизельне паливо, придбане ДонДУВС, призначене для використання на потреби забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення й інтересів держави, а не для цивільних чи комерційних цілей, оскільки за своєю правовою природою діяльність Університету у межах системи МВС, насамперед спрямована на забезпечення національної безпеки та громадського порядку України.

Системний аналіз вказаних норм права свідчить, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V ПК України та приписи Постанови №178 поширюються на діяльність установ та організацій Міністерства внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, до яких належить позивач.

На підставі викладеного, операції з постачання позивачу товару за Договором оподатковуються за нульовою ставкою, що свідчить про безпідставне включення в ціну Договору, зазначену в пункті 3.1., суми ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 у справі №910/22319/16).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, приписи статті 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин.

При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому, законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20).

За результатами перегляду справи в касаційному порядку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у вказаній постанові відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Зокрема, зміст оспорюваного правочину в цій частині суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним у цій частині.

Оскільки пунктом 3.1. Договору до ціни всупереч вимогам ПК України та постанови КМУ №178 включено суму ПДВ (96 240,00 грн), суд вбачає наявність підстав для визнання недійсним такого пункту Договору про включення до ціни правочину ПДВ.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів.

За змістом правового висновку Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного набуття майна необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для набуття майна. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України.

Як вже зазначено вище, Постанова №178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовувалась з 24.02.2022.

Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Листом №923-2025 від 12.11.2025 позивач, посилаючись на Постанову №178, просив повернути суму сплаченого позивачем ПДВ, в тому числі за Договором, на який відповідач відповів відмовою.

Оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ, тоді як відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 96 240,00 грн, оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком набуття відповідачем майна за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Подібної за змістом правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №916/707/21.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 96 240,00 грн безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За вказаних обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд враховує, що у цій справі витрати позивача на сплату судового збору мають бути покладені на обидві сторони: як на відповідача, так і на позивача, оскільки Договір був укладений за ініціативою та в редакції, запропонованій позивачем як замовником закупівлі, а відповідач, у свою чергу, мав можливість корегувати його умови з метою приведення у відповідність до чинного законодавства на стадії участі у публічній закупівлі шляхом подання відповідної заяви, скарги про зміну тендерної документації, або не укладати договір на відповідних умовах, але, як вбачається з матеріалів справи, цього не зробив. У зв`язку з цим, суд вважає, що спір доведений до судового розгляду за наслідками, в тому числі, неправильних дій позивача.

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути половину сплаченого позивачем судового збору в сумі 2 662,40 грн, а інші 2 662,40 грн судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 3.1. договору про закупівлю №100/03-24 від 21.03.2024 в частині включення до ціни договору податку на додану вартість на суму 96 240,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТА-ПОСТАЧ" (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43012009) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (вул. Велика Перспективна, 1, м. Кропивницький, 25015, ідентифікаційний код 08571423) безпідставно сплачені кошти в сумі 96 240,00 грн ПДВ, а також 2662,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів.

Повне рішення складено 18.08.2026.

Суддя В.Г. Кабакова