Рішення № 139051250, 17.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2026Справа № 910/2099/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (пл.Івана Франка, буд.5, м.Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421)

до Фізкультурно-оздоровчого центру «Централізована система дитячо-юнацьких спортивних клубів за місцем проживання «Голосієво» (вул.Антоновича, буд.156, м.Київ, 03150; ідентифікаційний код 36203172)

про стягнення 16 939,62 грн

За участі представників:

позивача: Галдецький Я.А.;

відповідача: Кушнарьова Л.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізкультурно-оздоровчого центру «Централізована система дитячо-юнацьких спортивних клубів за місцем проживання «Голосієво» про стягнення 16 939,62 грн, з яких 10 616,07 грн заборгованості, 5 093,76 грн інфляційних втрат та 1 229,79 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товару (теплова енергія) № 7532317-06 від 23.02.2021 щодо оплати спожитої теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

10.03.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.07.2026, а також встановлено сторонам строк до 15.06.2026 для надання письмових пояснень:

- щодо укладення сторонами додаткової угоди до договору про закупівлю товару (теплова енергія) № 7532317-06 від 23.02.2021 про коригування обсягів теплової енергії та її вартості у відповідності до фактичних обсягів споживання у 2021 році;

- щодо необхідності зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі 904/1809/24.

04.06.2026 від відповідача надійшли пояснення, у яких він повідомив про те, що фактичний обсяг споживання теплової енергії за 2021 рік був більшим за обсяг, визначений у договорі, у зв`язку з чим сторони 30.12.2021 уклали додаткову угоду з метою приведення договірних зобов`язань у відповідність до фактичних показників споживання теплової енергії та здійснення остаточних розрахунків між сторонами. У вирішенні питання про зупинення провадження у справі відповідач поклався на розсуд суду.

У підготовче засідання 06.07.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 06.07.2026 за клопотанням сторін судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 13.08.2026.

У підготовче засідання 13.08.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 13.08.2026 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.08.2026.

У судове засідання 17.08.2026 з`явились представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду усні пояснення щодо суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача, також, надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову не заперечував.

У судовому засіданні 17.08.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.02.2021 між Фізкультурно-оздоровчим центром «Централізована система дитячо-юнацьких спортивних клубів за місцем проживання «Голосієво» (замовник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (учасник) було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія) № 7532317-06 (далі - Договір), згідно з пунктами 1.1 - 1.2 якого учасник зобов`язується поставити замовнику товар, зазначений в пункті 1.2 Договору, а замовник - прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим Договором. Найменування товару - ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія). Товар за цим Договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що теплова енергія поставляється замовнику у кількості 11 Гкал, згідно з додатком № 1 до цього Договору.

Ціна цього Договору становить 15 394,13 грн без ПДВ, крім того ПДВ сумою 3 078,83 грн, разом 18 472,96 грн (пункт 3.1 Договору).

При цьому за умовами пунктів 3.2, 3.6 Договору ціна цього Договору на дату укладення визначена згідно з тарифами, затвердженими у встановленому порядку. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами з дня їх введення в дію відповідно до умов Договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору розрахунки проводяться щомісяця:

- шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3 діб після пред`явлення учасником рахунка на оплату товару або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітний період згідно з додатком № 4;

- шляхом попередньої оплати, яка здійснюється у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (із змінами та доповненнями).

До рахунка на оплату товарної продукції учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання-передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату (пункт 4.3 Договору).

Підпунктами 6.1.15, 6.1.16 пункту 6.1 Договору визначено такі обов`язки замовника: здійснювати систематичний контроль обсягів споживання теплової енергії у межах затвердженого фінансування видатків; у разі перевищення обсягів споживання, замовник зобов`язаний терміново письмово повідомити учасника про необхідність обмеження/припинення теплопостачання.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього Договору з 01.01.2021 (пункти 10.1, 10.2 Договору).

У додатку № 1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії замовнику.

Додаток № 4 до Договору врегульовує порядок розрахунків за теплову енергію.

Згідно з пунктом 2 додатку № 4 до Договору сплату за вказаними в пункті 3 цього додатка документами замовник виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 3 додатку № 4 до Договору передбачено, що замовник щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: просп.Повітрофлотський, 58:

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння замовник повертає в ЦОК);

- акт приймання-передавання товарної продукції;

- рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до додатку № 8 до Договору об`єктом теплопостачання є приміщення за адресою: м.Київ, вул.Жилянська, 45.

30.12.2021 сторони уклали додаткову угоду до Договору, якою змінили ціну Договору, яка склала 18 452,60 грн з ПДВ, обсяг теплової енергії, що поставляється за цим Договором, який склав 10,2093 Гкал, а додаток № 1 до Договору викладено в новій редакції.

У пункті 1.3 додатку № 1 до Договору в редакції додаткової угоди від 30.12.2021 до Договору наведено орієнтовний розподіл теплової енергії в Гкал по кварталам:

І квартал: 7,8352 Гкал, в тому числі: січень 2,76760 Гкал, лютий 2,83220 Гкал, березень 2,23540 Гкал

ІІ квартал: 0,65170 Гкал, в тому числі: квітень 0,65170 Гкал, травень 0,00 Гкал, червень 0,00 Гкал

ІІІ квартал: 0,00 Гкал, в тому числі: липень 0,00 Гкал, серпень 0,00 Гкал, вересень 0,00 Гкал,

IV квартал: 1,7224 Гкал, в тому числі: жовтень 0,62240 Гкал, листопад 1,100 Гкал, грудень 0,00 Гкал.

Як зазначає позивач, він на виконання своїх договірних зобов`язань упродовж 2021 року постачав теплову енергію до об`єкта теплопостачання відповідача, яку останній спожив, однак її вартість повністю не оплатив, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 10 616,07 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлену теплову енергію, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 10 616,07 грн заборгованості, 5 093,76 грн інфляційних втрат та 1 229,79 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України (який був чинний на дату укладення і виконання Договору) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач мав поставити відповідачу упродовж 2021 року теплову енергію на суму 18 452,60 грн в загальному обсязі 10,2093 Гкал, квартальний та місячний розподіл якої наведено у додатку № 1 до Договору.

Водночас, як встановлено судом, позивач на виконання Договору у 2021 році поставив відповідачу теплову енергію загальною вартістю (з урахуванням коригувань) 31 615,51 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи, односторонньо підписані позивачем акти приймання-передачі товарної продукції № 1/2021-7532317-06 від 31.01.2021 на суму 4 647,80 грн, № 2/2021-7532317-06 від 28.02.2021 на суму 4 756,30 грн, № 3/2021-7532317-06 від 31.03.2021 на суму 3 754,06 грн, № 4/2021-7532317-06 від 30.04.2021 на суму 1 094,44 грн, № 8/2021-7532317-06 від 31.08.2021 на суму 1 639,84 грн, № 10/2021-7532317-06 від 31.10.2021 на суму 1 515,66 грн, № 11/2021-7532317-06 від 30.11.2021 на суму 6 821,04 грн, № 12/2021-7532317-06 від 31.12.2021 на суму 7 385,88 грн, № 3/2022-7532317-06 від 31.03.2022 на суму 0,24 грн, № 1/2023-7532317-06 від 31.01.2023 на суму -0,24 грн, № 7/2023-7532317-06 від 31.07.2022 на суму 0,49 грн.

В контексті викладеного слід зауважити, що пунктом 3 додатку № 4 до Договору встановлено обов`язок відповідача щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у ЦОК за адресою: просп.Повітрофлотський, 69: акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду; акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Доказів виконання відповідачем пункту 3 додатку № 4 до Договору щодо отримання актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не містить і доказів відмови відповідача від підписання таких актів.

Отже, у розумінні умов Договору, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Доказів на підтвердження обмеження чи припинення теплопостачання у спірний період матеріали справи також не містять.

Натомість факт постачання у період із січня по грудень 2021 року теплової енергії на об`єкт відповідача за адресою: м.Київ, вул.Жилянська, 45, а також її обсяг підтверджуються: корінцями нарядів на включення та відключення будинку на відповідні опалювальні сезони, довідками про нарахування за теплову енергію, обліковими картками, актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, а також відомостями обліку споживання теплової енергії.

Суд відзначає, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) як доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15 та від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19).

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем доведено за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів фактичне постачання відповідачу теплової енергії та її споживання відповідачем, що свідчить про необхідність оплати наданих житлово-комунальних послуг.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, який підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними; факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до частин 2, 5 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у пункті 2 додатку № 4 до Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати спожитої теплової енергії мали бути виконані не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відтак, беручи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку основного боргу за теплову енергію вбачається, що станом на початок 2021 року у сторін було позитивне сальдо розрахунків у сумі 2 546,84 грн і відповідачем упродовж 2021 року було сплачено 18 452,60 грн, що становить ціну Договору, визначену в додатковій угоді від 30.12.2021 до Договору, а заборгованість виникла внаслідок перевищення прогнозованого обсягу споживання (у листопаді 2021 року та грудні 2021 року) та збільшення у жовтні 2021 року тарифу на теплову енергію відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2145 від 13.10.2021.

Враховуючи наявність у сторін укладеного Договору на постачання теплової енергії упродовж 2021 року, а також зважаючи на вищенаведені положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які визначають, що теплова енергія постачається безперервно і її ціна формується на підставі тарифу на теплову енергію, у суду відсутні підстави вважати, що поставка позивачем і споживання відповідачем у 2021 році теплової енергії, що перевищує визначені Договором обсяги, відбулося поза межами договірних відносин.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошових зобов`язань відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10 616,07 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 093,76 грн інфляційних втрат та 1 229,79 грн 3% річних.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розраховані позивачем розміри 3% річних у сумі 1 229,79 грн та інфляційних втрат у сумі 5 093,76 грн не перевищують розмірів, розрахованих судом, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах згідно з неспростованими відповідачем розрахунками позивача.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 10 616,07 грн заборгованості, 1 229,79 грн 3% річних та 5 093,76 грн інфляційних втрат.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 328,00 грн, відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізкультурно-оздоровчого центру «Централізована система дитячо-юнацьких спортивних клубів за місцем проживання «Голосієво» (вул.Антоновича, буд.156, м.Київ, 03150; ідентифікаційний код 36203172) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (пл.Івана Франка, буд.5, м.Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість в розмірі 10 616 (десять тисяч шістсот шістнадцять) грн 07 коп., 3% річних в розмірі 1 229 (одна тисяча двісті двадцять дев`ять) грн 79 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 093 (п`ять тисяч дев`яносто три) грн 76 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.08.2026.

Суддя Т.П. Капцова