Рішення № 139051198, 18.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026Справа № 910/6683/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

про стягнення 46 610,94 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 46 610,94 грн шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, як особа, відповідальна за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не у повному обсязі сплатив суму страхового відшкодування у порядку зворотньої вимоги, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6683/26, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

25.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.07.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.02.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено», предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску. Вигодонабувачем за цим договором визначено Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

03.03.2023 у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю застрахованого у позивача автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Toyota RAV-4 Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 28.03.2023 у справі № 464/1427/23 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до рахунку на оплату № 0000001936 від 13.03.2023, виставленого ФОП Кіндрат Р.Я. та акту виконаних робіт № 0000004950 від 30.03.2023, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 101 876,76 грн.

За результатами розгляду заяви страхувальника позивачем складено страховий акт № ARX3645801 від 20.04.2023, відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 101 876,76 грн на рахунок ФОП Кіндрат Р.Я.

Водночас, вигодонабувачем за договором страхування від 23.02.2023 (АТ «Ощадбанк) листом від 13.04.2023 № 11/6-16/548 було погоджено перерахування коштів страхового відшкодування на рахунок СТО - ФОП Кіндрат Р.Я.

Платіжною інструкцією від 24.04.2023 № 967128 підтверджується перерахування позивачем суми страхового відшкодування у розмірі 101 876,76 грн на рахунок СТО - ФОП Кіндрат Р.Я.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota RAV-4 Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі полісу ЕР/211752821, позивач звернувся до відповідача із заявою від 02.06.2023 № 5245/18/ЦВ про виплату страхового відшкодування, у якій із посиланням на ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України просив сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 101 876,76 грн.

Відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на користь у розмірі 55 265,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.07.2023 № 98264.

Оскільки відповідач не у повному обсязі сплатив позивачу суму страхового відшкодування та жодного обґрунтування визначення суми коштів у виплаченому ним розмірі не надав, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому заявив до стягнення з відповідача суму недоплаченого останнім страхового відшкодування у розмірі 46 610,94 грн.

Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами проведення господарської операції з надання послуг ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 . При цьому, позивачем при розрахунку вартості страхового відшкодування не враховано зносу транспортного засобу. Так, за результатами проведення оцінки залученим відповідачем експертом ФОП Видута Д.Ю. було складено Звіт № 83-D/12/19 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 06.07.2023, яким визначено вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП у розмірі 55 265,82 грн, яка відповідачем була виплачена. В решті вимоги позивача відповідачем не визнаються.

Позивач у відповіді на відзив вказав на безпідставність та необґрунтованість викладених відповідачем у відзиві заперечень щодо позовних вимог, заперечив щодо врахування Звіту № 83-D/12/19 від 06.07.2023, складеного ФОП Видута Д.Ю. на замовлення відповідача, оскільки такий документ відображає лише оціночну та можливу вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, тоді як реальним доказом понесених витрат є акт виконаних робіт разом із рахунком СТО. При цьому, позивач вказав на безпідставність застосування до автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 коефіцієнту фізичного зносу, оскільки строк експлуатації даного автомобіля на момент ДТП не перевищував 7 років.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом Toyota RAV-4 Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена постановою Сихівського районного суду м. Львова від 28.03.2023 у справі № 464/1427/23.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що відносини між відповідачем як страховиком та власником транспортного засобу Toyota RAV-4 Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_2 врегульовані полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/211752821 (ліміт відповідальності страховика за матеріальну шкоду становить: 160 000,00 грн; франшиза - 0,00 грн).

Доказів того, що ОСОБА_3 не мала права керувати автомобілем Toyota RAV-4 Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_2 матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що вказана особа керувала вищевказаним транспортним засобом на законних підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-VI (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (надалі - Методика).

Відповідно до п. 8.2 Методики, сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ визначається за наступною формулою:

Сврз=Ср+см+Сс х(1-Ез), де: Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу; Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів; Сс - вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту.

Відповідно до п. 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Згідно з п.п. 7.38 Методики коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

У п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, а саме: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 вбачається, що рік випуску цього автомобіля - 2020, тобто, станом на дату ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 років, а тому у даному випадку коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю.

Водночас, згідно з наданим відповідачем Звітом № 83-D/12/19 від 06.07.2023 визначено вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП у розмірі 55 265,82 грн, яка розрахована з урахуванням зносу даного автомобіля. Так, оцінювачем при розрахунку було застосовано коефіцієнт фізичного зносу - 0,2909.

Із долученого до вказаного Звіту контрольного листа № 83- D/12/19 вбачається, що оцінювачем було зафіксовано ознаки того, що автомобіль Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 відновлювався ремонтом.

Однак, суд критично оцінює вищевказаний Звіт, наданий відповідачем, та наведені у ньому результати, оскільки огляд оцінювачем автомобіля було проведено значно пізніше (21.06.2023), за проведений ФОП Кіндрат Р.Я. огляд (13.03.2023), та вже після проведення відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

При цьому, як вбачається із складеного ФОП Кіндрат Р.Я. акта огляду транспортного засобу від 13.03.2023, будь-яких пошкоджень, які не пов`язані зі спірною ДТП, не зафіксовано, тоді як визначені у ремонтній калькуляції № 1.003.23.0 роботи та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з завданими застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені у довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду в сукупності з актом огляду автомобіля після ДТП, і відповідачем не надано доказів протилежного.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Таким чином, оскільки страхове відшкодування виплачувалось на рахунок СТО, і відповідачем жодних доказів того, що такі пошкодження не пов`язані з ДТП, не представлено, в зв`язку з чим, суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, визначеної у рахунку СТО № 0000001936 від 13.03.2023.

При цьому, суд враховує доводи відповідача щодо відсутності підпису власника транспортного засобу Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 на Акті виконаних робіт № 0000004950 від 30.03.2023, однак вказані обставини не свідчать вірогідно про незгоду страхувальника із визначеною сумою ремонтних робіт, враховуючи, що така сума коштів у розмірі 101 876,76 грн була сплачена позивачем саме на рахунок СТО згідно виставленого рахунку, що обґрунтовано свідчить про подальше відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Таким чином, враховуючи, що відповідач сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 55 265,82 грн у добровільному порядку, з урахуванням встановленої судом належної до сплати суми страхового відшкодування в розмірі 101 876,76 грн, стягненню з відповідача підлягає різниця у розмірі 46 610,94 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 74 ГПК України и кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 46 610,94 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного рішення: 18.08.2026.

Суддя Т. Ю. Трофименко