Рішення № 139051081, 18.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/82/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 Справа № 908/1503/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВА КОМПАНІЯ СИНЕРГІЯ СЕРВІС», (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 6, офіс 3)

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акмолінська 28», (69014, м. Запоріжжя, вул. Миколи Корищенка, буд. 28)

про стягнення 6601,46 грн.

22.06.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 20.06.2026, (вх. № 1752/08-07/26 від 22.06.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВА КОМПАНІЯ СИНЕРГІЯ СЕРВІС», м. Запоріжжя до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акмолінська 28», м. Запоріжжя про стягнення 6601,46 грн. заборгованості за договором про надання бухгалтерських послуг № 313 від 31.01.2022, в тому числі 5892,23 грн. основного боргу за надані послуги, 506,80 грн. інфляційних втрат та 202,43 грн. 3 % річних.

Пунктом першим резолютивної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 справу № 908/1503/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1503/26, справі присвоєно номер провадження справи 4/193/26, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 525, 526, 610, 903 ЦК України, договором про надання бухгалтерських послуг № 313 від 31.01.2022, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 5892,23 грн. основного боргу за надані послуги, 506,80 грн. інфляційних втрат та 202,43 грн. 3 % річних, а всього 6601,46 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1503/26 відповідачу запропоновано у строк до 10.07.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості - навести свій контр розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 23.06.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1503/26 доставлена до електронного кабінету Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акмолінська 28» - 23.06.2026 18:36, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи».

Передбачена частиною 10 розділу 1. Підсистема «Електронний кабінет» Положення, наявне в матеріалах справи підтвердження доставлення заявнику електронної копії оскаржуваної ухвали на його електронну пошту свідчить про належність повідомлення сторони.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1503/26.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 23.06.2026 у справі № 908/1503/26 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 23.07.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 18.08.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВА КОМПАНІЯ СИНЕРГІЯ СЕРВІС» (Виконавець, позивач у справі) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Акмолінська 28»(Замовник, відповідач у справі) укладений Договір про надання бухгалтерських послуг № 313 (Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов?язання щодо надання бухгалтерських послуг. Послуги замовляються та надаються в інтересах власників, співвласників, наймачів,орендарів, користувачів житлових і нежитлових приміщень будинку № 28, що розташований по вул. Миколи Корищенка у м. Запоріжжя.

Згідно п. 2.1.1 оплачувати послуги в установлені договором строки, визначені п. 3.1 цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 29.12.2023, сторони обумовили що за надання послуг Замовник щомісячно сплачує Виконавець загальну суму в розмірі 4300, 00 грн. без ПДВ та без урахування вартості канцелярії згідно з затвердженим Замовником переліком послуг (Додаток 1) до 10 (десятого) числа місяця,наступного за розрахунковим.

При виконанні додаткових послуг виконавця, що не пов?язані з наданням передбачених Додатком 1 до договору №313 від 31.01.2022, замовник сплачує окремо, згідно виставлених рахунків (Додаток 2) (п.3.2 Договору,в редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2023).

Додатковою угодою № 2 від 30.04.2025 сторони керуючись пунктом 7.4. Договору №313 від 31.01.2022 року «Про надання бухгалтерських послуг» домовились припинити дію договору №313 від 31.01.2022 року «Про надання бухгалтерських послуг» з 01 травня 2025 року, окрім положень в частині проведення остаточних взаєморозрахунків.

Пунктом 2 Додаткової угоди №2 від 30.04.2025 сторони обумовили, що визнають наявність заборгованості ОСББ «АКМОЛІНСЬКА 28» перед ТОВ «ЖКСС» за станом на 30.04.2025 року у розмірі 5892,23 грн.

Сторони не мають претензій щодо якості та обсягів виконаних робіт за договором №313 від 31.01.2022 року «Про надання бухгалтерських послуг» (п. 3 Додаткової угоди № 2 від 30.04.2025).

Оскільки відповідачем оплата за надані послуги не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 5892,23 грн. основного боргу за надані послуги. Крім того, за невиконання грошового зобов`язання позивачем нараховані 506,80 грн. інфляційних втрат та 202,43 грн. 3 % річних.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін врегульовані Договором про надання бухгалтерських послуг № 313 від 31.01.2022, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як передбачено ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ст.ст. 599, 601 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як встановлено та зазначено судом вище, в рамках Договору про надання бухгалтерських послуг № 313 від 31.01.2022 позивачем були надані ОСББ «Акмолінська 28» бухгалтерські послуги на загальну суму 5892,23 грн.

Крім того, 30.04.2025 головою правління ОСББ «Акмолінська 28» Лелекою А.М., як представником відповідача, підписано гарантійний лист, яким відповідач підтвердив наявність заборгованості у розмірі 5 892,23 грн. та взяв на себе зобов`язання погасити її у строк до 31.08.2025.

Також судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи Акт звіряння взаєморозрахунків за період січень-квітень 2025, скріплений підписами уповноважених осіб сторін та печатками підприємств, в якому відображено, що ОСББ «Акмолінська 28» станом на 30.04.2025 визнає заборгованість перед ТОВ «ЖИТЛОВА КОМПАНІЯ СИНЕРГІЯ СЕРВІС» в розмірі 5892,23 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Отже, наявність заборгованості відповідача у розмірі 5 892,23 грн. підтверджується Додатковою угодою № 2 від 30.04.2025, гарантійним листом від 30.04.2025 та актом звіряння взаєморозрахунків за період січень - квітень 2025 року, підписаними уповноваженим представником відповідача.

На підставі викладеного, оскільки основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 5892,23 грн. за надані послуги станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 5892,23 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 506,80 грн. інфляційних втрат та 202,43 грн. 3 % річних, посилаючись на прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих за Договором послуг.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, для правильного визначення розміру інфляційних втрат та 3 % річних необхідним є встановлення суми простроченого грошового зобов`язання, дати настання строку його виконання та періоду прострочення.

Згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2023 за надання послуг Замовник щомісячно сплачує Виконавцю визначену договором суму до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Разом з тим, матеріали справи не містять актів наданих послуг, з яких можливо встановити, за який саме розрахунковий місяць надавалися відповідні послуги та яка сума підлягала оплаті за кожний окремий період. У зв`язку з цим суд позбавлений можливості достовірно встановити дату настання строку виконання грошового зобов`язання щодо кожної складової заявленої до стягнення заборгованості та, відповідно, визначити початок перебігу прострочення.

При цьому Додатковою угодою № 2 від 30.04.2025 сторони припинили дію Договору з 01.05.2025, за винятком положень щодо проведення остаточних взаєморозрахунків, та прямо визнали наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 30.04.2025 у розмірі 5 892,23 грн. Крім того, відповідно до наявного у матеріалах справи гарантійного листа від 30.04.2025 відповідач зобов`язався погасити зазначену заборгованість до 31.08.2025.

Таким чином, навіть з урахуванням визнання відповідачем суми основної заборгованості, матеріали справи не містять належного та достатнього обґрунтування того, з якої саме дати позивач визначив початок прострочення для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, а також за які саме періоди здійснено відповідні нарахування. Позивач не надав належного розрахунку, який дозволяє перевірити, з якої саме дати, на яку суму та за який період здійснено нарахування 506,80 грн. та 202,43 грн.

Водночас сам факт визнання відповідачем заборгованості у розмірі 5 892,23 грн. не свідчить про прострочення її сплати з 30.04.2025, оскільки гарантійним листом від 30.04.2025 відповідач зобов`язався погасити зазначену заборгованість до 31.08.2025.

Отже, у разі визначення позивачем початку прострочення раніше 01.09.2025 такі нарахування не можуть вважатися обґрунтованими.

Враховуючи, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд не може самостійно визначати замість позивача періоди прострочення та здійснювати новий розрахунок заявлених до стягнення сум.

За таких обставин, з огляду на відсутність у матеріалах справи достатніх доказів для встановлення періоду прострочення та перевірки правильності нарахування інфляційних втрат і 3 % річних, суд доходить висновку про недоведеність заявлених вимог у цій частині.

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 506,80 грн. інфляційних втрат та 202,43 грн. 3 % річних слід відмовити.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав докази на підтвердження наявності основної заборгованості, однак не надав належного та достатнього обґрунтування періодів прострочення та правильності нарахування інфляційних втрат і 3 % річних.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5892,23 грн. основного боргу за надані послуги. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Що стосується витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивачем до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат віднесено 4 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які він просив покласти на відповідача.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України суд також враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також поведінку сторін та інші обставини, що мають значення для розподілу судових витрат.

До позовної заяви додано копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 02.02.2025, укладеного між адвокатом Іваницею Оленою Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВА КОМПАНІЯ СИНЕРГІЯ СЕРВІС».

Згідно з актом про надання правової допомоги від 19.06.2026 адвокатом відповідно до договору про надання правничої допомоги від 02.02.2025 надано послугу з підготовки (складання) проєкту позовної заяви. Вартість наданої послуги становить 4 500,00 грн. без ПДВ.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

З огляду на наведене, враховуючи наявність договору про надання правничої допомоги, акта про надання правової допомоги від 19.06.2026, зміст та обсяг фактично наданої адвокатом послуги, ціну позову, характер спірних правовідносин та відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат у сумі 4 500,00 грн. є документально підтвердженим та співмірним із виконаною адвокатом роботою.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позовні вимоги були заявлені у загальному розмірі 6 601,46 грн., з яких задоволено вимогу про стягнення 5 892,23 грн. основного боргу, а у задоволенні вимог про стягнення 506,80 грн. інфляційних втрат та 202,43 грн. 3 % річних відмовлено.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 016,54 грн. У решті витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 483,46 грн. такі витрати покладаються на позивача.

При цьому суд зазначає, що визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу між сторонами, не є зменшенням погодженого сторонами договору розміру гонорару адвоката, а є наслідком застосування встановленого ч. 4 ст. 129 ГПК України правила пропорційного розподілу судових витрат у зв`язку з частковим задоволенням позову.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4 016,54 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВА КОМПАНІЯ СИНЕРГІЯ СЕРВІС», м. Запоріжжя до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акмолінська 28», м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акмолінська 28», (69014, м. Запоріжжя, вул. Миколи Корищенка, буд. 28, ідентифікаційний код юридичної особи 44037472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВА КОМПАНІЯ СИНЕРГІЯ СЕРВІС», (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 6, офіс 3, ідентифікаційний код юридичної особи 44521343) 5892 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн. 23 коп. заборгованості, 4016 (чотири тисячі шістнадцять) грн. 54 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 36 коп. судового збору. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 18» серпня 2026 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.