Ухвала суду № 139050983, 17.08.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

"17" серпня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/875/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригуза П.Д., розглянувши матеріали справи,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Т", код ЄДРПОУ - 37445259, 04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 10, кв. 115,

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Транс Плюс", код ЄДРПОУ - 40916646, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Івана Франка, буд. 1Е, квартира 11,

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Т", звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника на свою користь суми боргу за надані послуги за договором про надання послуг перевезення вантажів №17102025eх від 17 жовтня 2025 року на загальну суму 52 059.65 грн з якої: 36 000.00 грн - основний борг; 1985.14 грн - інфляційні втрати; 665.75 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами; 6751.23 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання та 6657.53 грн - штраф, передбачений умовою у п. 4.4. договору.

Розглянувши подану заяву, судом встановлені підстави для відмови у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Статтею 150 ГПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо заявником є юридична особа, у заяві зазначаються реквізити рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг (ч. 6 ст. 150 ГПК України).

У разі зазначення в заяві реквізитів рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку (ч. 7 ст. 150 ГПК України).

Судом встановлено, що на виконання приписів ч. 6 ст. 150 ГПК України, заявник вказав такі реквізити розрахункового рахунку в тексті своєї заяви. Разом з тим, всупереч положенням ч. 7 ст. 150 ГПК України, заявником не долучено до матеріалів своєї заяви документу, що підтверджує наявність такого рахунку.

Пунктом 1 частини 1 ст. 152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Оцінюючи заяву також в частині стягнення додатково, як пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, так і штрафу, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу в зазначеній частині, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ГПК України, Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно з ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з наступного.

Суд зазначає, що нарахована пеня та штраф у вказаних розмірах такою неоспорюваною заборгованістю не являється.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За приписами ч. 3 ст. 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 152, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Керуючись ст. 150, 152, 234 ГПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні заяви про видачу судового наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Т", код ЄДРПОУ - 37445259, 04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 10, кв. 115, до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Транс Плюс", код ЄДРПОУ - 40916646, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Івана Франка, буд. 1Е, квартира 11, про стягнення коштів у загальному розмірі 52 059.65 грн (вх. №02.3.1-05/936/26 від 14.08.2026 року) - відмовити повністю.

2. Повідомити заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Разом з тим, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскарженню до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 255 - 257 ГПК України.

Суддя П. Д. Пригуза