Рішення № 139050894, 14.08.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.2026 Справа №905/225/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», м.Дружківка Донецької області

про стягнення 91482,30грн шкоди.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», м.Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», м.Дружківка Донецької області, про стягнення 91482,30грн шкоди.

В обґрунтування позовної вимоги позивач послався на виплату ним власнику автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, державний номер НОМЕР_1 , страхового відшкодування на підставі договору №205835ак9юб від 22.07.2019 добровільного комплексного страхування наземного транспорту та виникнення у відповідача як страховика за Полісом серії АО №004406015 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким на момент ДТП був забезпечений транспортний засіб ГАЗ, державний номер НОМЕР_2 , обов`язку відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, що сталася 20.12.2019 у м.Житомир.

Після відкриття провадження у справі позивач надав суду відповідь б/н від 26.02.2024 (вх.№07-07/1744/24 від 27.02.2024, з додатками; а.с.75-80) на відзив, в якій зазначив, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування зобов`язання страхувальника, який завдав шкоди, у зв`язку з чим позивач, який виплатив страхове відшкодування замість відповідача, реалізує право вимоги шляхом звернення з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність; після виплати позивачем страхового відшкодування замість відповідача останній зберіг у себе страхове відшкодування, яке зобов`язаний був виплатити, з огляду на що до спірних правовідносин слід застосувати приписи ст.1212 Цивільного кодексу (далі ЦК) України.

Після відкриття провадження у справі відповідач надав суду:

- відзив б/н від 22.02.2024 (вх.№07-07/1639/24 від 22.02.2024, з додатками; а.с.64-74), в якому стверджує, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню у зв`язку з неподанням позивачем заяви про страхове відшкодування впродовж річного строку; вважає, що посилання позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №910/17324/19, не можуть враховуватись у цій справі, а має бути застосований висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17;

- заперечення б/н від 29.02.2024 (вх.№07-07/1861/24 від 29.02.2024, з додатками; а.с.81-87) на відповідь на відзив, в яких зазначив, що аргументи позивача не спростовують правомірність тверджень відповідача про безпідставність позовних вимог; після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка сталася 20.12.2019 в м.Житомир, до позивача в порядку суброгації перейшло право вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток; тож позивач не є потерпілою особою в розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), а є особою, яка набула права і обов`язки потерпілого після виплати страхового відшкодування; висновки Верховного Суду, на які посилається позивач, ухвалені у справах з іншим суб`єктним складом сторін (за участі фізичних осіб або Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) як спеціального суб`єкта у сфері страхування) та відмінним від цієї справи нормативним регулюванням правовідносин; позивач не дотримав строк подання відповідачу заяви про виплату страхового відшкодування, тому останній відмовив у виплаті; спір між сторонами виник з договірних відносин і приписи ст.1212 ЦК України до них не застосовуються, оскільки регулюють позадоговірні зобов`язання; просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Щодо вимоги про стягнення шкоди.

22.07.2019 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (Страховик, позивач) та ОСОБА_1 (Страхувальник) уклали договір №205835ак9юб добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників наземного транспорту від нещасного випадку на транспорті (далі Договір; а.с.31-38), згідно з п.3 якого Вигодонабувачем за Договором є ОСОБА_2 .

Відповідно до п.4 Договору його предметом, зокрема, є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону та пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (далі ТЗ або автомобіль) та іншим майном, вказаним у п.п.6.1., 6.2. Договору.

Страхова сума для ТЗ за Договором складає 1050000,00грн; страховий тариф 3,65%; страховий платіж 38325,00грн (п.5 Договору).

За змістом п.6.1. Договору застраховано сірий легковий автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2700куб.см, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , власник ОСОБА_2 .

В п.7.3. Договору визначено перелік осіб, допущених до керування застрахованим ТЗ: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За умовою п.8.2. Договору до страхових ризиків відносяться, зокрема, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП).

Згідно з п.10.2. Договору безумовна франшиза застосовується по кожному окремому страховому випадку і за ризиком «збитки внаслідок ДТП» складає 0,5% від страхової суми.

Територія страхування ТЗ Україна (крім території Автономної Республіки Крим та м.Севастополь, а також територій, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження на момент настання події, що має ознаки страхового випадку), країни Європи, Співдружність незалежних держав, республіка Грузія (п.12.1. Договору).

Відповідно до п.13 Договору він діє з 00год 00хв 23.07.2019 до 24год 00хв 22.07.2020.

За змістом підп.25.13.2. п.25.13. Договору у разі пошкодження ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в Кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розд.10 Договору франшизи за відповідним ризиком та визначається з урахуванням, зокрема, такої умови: «На базі СТО за вибором Страхувальника» в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО за вибором Страхувальника; крім авторизованої СТО Страхувальник має право обрати СТО, рекомендоване Страховиком.

В п.25.15. Договору визначено, що у разі визнання страхової події «страховим випадком» страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів з дня складання страхового акта; у разі пошкодження ТЗ страхове відшкодування перераховується на СТО для відновлення ТЗ відповідно до обраного варіанту в п.25.13. Договору.

У разі пошкодження ТЗ страхове відшкодування сплачується Страхувальнику шляхом перерахування на рахунок СТО, обраної відповідно до п.25.13. Договору, згідно з належним чином оформленими документами, в тому числі наданими відповідними підприємствами документами про витрати на компенсацію скоєних збитків (наряд-замовлення, рахунок, акт виконаних робіт та / або документи, визначені в п.24.2. Договору тощо), якщо інше не погоджено між Страховиком та Вигодонабувачем (п.25.16. Договору).

Згідно з п.25.22. Договору до Страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яке Страхувальник (або інша особа, що одержала страхове відшкодування) мають до особи, відповідальної за завдані збитки; право вимоги не пред`являється до осіб, вказаних в розділі 7 Договору як допущених до керування застрахованим ТЗ.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печаткою Страховика.

За відомостями довідки №3019355530840703 від 20.12.2019 про ДТП Управління патрульної поліції в Житомирській області 20.12.2019 о 18:59год за адресою: м.Житомир, вул.Михайла Грушевського, буд.31 сталася ДТП шляхом бокового зіткнення за участі легкових автомобілів марок: Toyota Land Cruiser Prado 150 з номерним знаком НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ), ИЖ 27175 з номерним знаком НОМЕР_5 (водій ОСОБА_3 ), ГАЗ 322122 з номерним знаком НОМЕР_2 (водій ОСОБА_4 ); ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 п.п.12.1., 13.1. Правил дорожнього руху; автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с.12).

Повна дійсна вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля склала 91482,30грн з ПДВ, що підтверджується складеними Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар-Кар» актом №476-19 від 23.12.2019 огляду транспортного засобу (дефектна відомість), рахунком №ССК-К-Г2762 від 23.12.2019 та актом виконаних робіт №СК-К-Г2762 від 02.03.2020 (а.с.18-19, 27-30).

Згідно з виконаним на замовлення позивача звітом №476/19 від 27.12.2019 про оцінку (з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу) вартість завданого застрахованому позивачем ТЗ матеріального збитку складає 103379,79грн; коефіцієнт фізичного зносу ТЗ експерт прийняв рівним « 0» (а.с.21-26).

На підставі Договору та Заяви Страхувальника б/н від 23.12.2019 про подію та на виплату за Договором (а.с.20), виставленого власнику застрахованого автомобіля Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар-Кар» рахунка №ССК-К-Г2762 від 23.12.2019 позивач склав страховий акт №ARX2530091 від 27.12.2019 на суму страхового відшкодування 91482,30грн, безумовна франшиза 00,00грн (а.с.16-17).

Платіжним дорученням №651709 від 16.03.2020 позивач виплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Кар», яке відремонтувало застрахований автомобіль, страхове відшкодування в сумі 91482,30грн з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно акту №ARX2530091, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , рах.№ССК-К-Г2762 від 23.12.2019 без ПДВ» (а.с.9-10).

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Стаття 993 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виплати страхового відшкодування) передбачала, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення встановлене у ст.27 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, що діяла на момент виплати страхового відшкодування).

У постанові від 27.01.2020 у справі №295/614/20 (з урахуванням постанови від 26.02.2020) Богунський районний суд м.Житомира встановив, що 20.12.2019 о 18:55год за адресою: м.Житомир, вул.Котовського (нині вул.Михайла Грушевського), буд.31 ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом ГАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_2 , не вибрав безпечну швидкість руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки ИЖ 27175 з державним номерним знаком НОМЕР_5 (водій ОСОБА_3 ), який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем марки Toyota Land Cruiser Prado з державним номерним знаком НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ), який рухався попереду; в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками; суд визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосувавши до правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.13-14).

Згідно з наданим позивачем витягом з бази даних МТСБУ (а.с.15) на дату ДТП (20.12.2019) Приватне акціонере товариство «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» за Полісом серії АО №004406015 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Поліс) забезпечувало цивільно-правову відповідальність у зв`язку з керуванням автомобілем марки ГАЗ 322132, державний номерний знак НОМЕР_2 , з лімітом відшкодування за майнову шкоду 130000,00грн та франшизою 00,00грн.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Реєстр) в перебігу розгляду цієї справи відповідач змінив своє повне найменування: станом на 14.08.2026 за критерієм пошуку «Код ЄДРПОУ: 13494943» в Реєстрі значиться Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО ДС», м.Дружківка (безкоштовний запит з Реєстру а.с.93). Отже, відбулась зміна повного найменування юридичної особи (скорочене найменування не змінилось), що не свідчить про реорганізацію товариства-відповідача, а страховиком винної у вчиненні ДТП особи є відповідач у цій справі.

Згідно з визначеннями, наведеними у ч.1 ст.1 Закону (тут і далі в редакції, що діяла у період спірних правовідносин): цивільно-правова відповідальність особи, яка не є страхувальником, вважається застрахованою, якщо така особа правомірно володіє забезпеченим транспортним засобом; володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п.1.4.); забезпечений транспортний засіб транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п.1.7.).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП автомобіль марки ГАЗ 322132, державний номер НОМЕР_2 , згідно з приписами п.1.4., п.1.7. ч.1 ст.1 Закону вважався забезпеченим відповідачем транспортним засобом, а ОСОБА_4 особою, відповідальність якої застрахована відповідачем.

Отже, з урахуванням приписів ст.993 ЦК України, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст.22, 28, 29 Закону за загальним правилом особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою ним страхового відшкодування збитки, є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО ДС» (в межах Полісу), однак в Законі передбачено й виключення.

Так, відповідно до підп.37.1.4. п.37.1. ст.37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, якщо шкода заподіяна майну потерпілого.

19.07.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№СУ/010104/3 про виплату 91482,30грн страхового відшкодування, сплаченого позивачем за відновлювальний ремонт застрахованого ним автомобіля внаслідок ДТП, вчиненого з вини ОСОБА_4 , що керував забезпеченим відповідачем транспортним засобом (а.с.8).

Листом №784 від 28.11.2022 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі підп.37.1.4. п.37.1. ст.37 Закону, оскільки з дати скоєння ДТП до подачі позивачем заяви про виплату страхового відшкодування пройшло більше року (а.с.11).

В п.6.13. постанови від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу про стягнення страхового відшкодування, виплаченого за договором добровільного страхування, відступила від правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 15.04.2015 у справі №3-49гс15 щодо непоширення річного строку на вимогу страхової компанії потерпілого, яка виплатила останньому відшкодування за договором добровільного страхування, до страхової компанії винної особи та зазначила, що закріплене в підп.37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування (Верховний Суд не відступив від наведеної правової позиції, зокрема, в постановах від 25.11.2021 у справі №204/5314/18 та від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц).

У постанові від 11.12.2019 у справі №465/4287/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що передбачений у підп.37.1.4 п.37.1. ст.37 Закону строк є присічним і поновленню не підлягає. Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування (Верховний Суд не відступив від цієї правової позиції, зокрема, в постановах від 20.03.2024 у справі №278/44/17 та від 15.05.2024 у справі №161/8285/22).

У постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (п.85); при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності (п.133); відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності із загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності (п.135); у випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку (п.136); звертаючись до суду, позивач не посилається на те, що незвернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому з огляду на вищевикладене підстав для задоволення позову немає (п.158) (Верховний Суд спирався на наведені висновки, зокрема, в постановах від 20.08.2024 у справі №694/1482/21 та від 08.10.2025 у справі №752/11365/21).

Отже, задля відшкодування шкоди за рахунок страховика винної у заподіянні шкоди особи у разі пропуску встановленого Законом річного строку для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування позивач має довести, що: 1) протягом такого річного строку здійснив розумні, необхідні та достатні заходи для отримання відшкодування за рахунок страховика винної особи; 2) строк пропущено через незалежні від позивача причини.

Позивач у цій справі не надав суду доказів здійснення ним розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика за Полісом (відповідача) і не навів причини пропуску більше, ніж на 1,5 роки, встановленого Законом строку для подання відповідачу заяви про виплату страхового відшкодування, а отже, не довів, що існували обставини, які не залежали від його волі та спричинили пропуск вказаного строку, тож зважаючи на правові висновки Верховного Суду, позовна вимога про стягнення з відповідача 91482,30грн шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо посилань позивача на необхідність застосувати до спірних правовідносин приписи ст.1212 ЦК України суд на підставі п.5 ч.4 ст.238 ГПК України визнає наведені у відповіді на відзив аргументи явно неприйнятними з огляду на приписи глави 83 ЦК України.

Щодо строку позовної давності.

У запереченнях б/н від 29.02.2024 на відповідь на відзив (а.с.82-83) відповідач просив застосувати строк позовної давності до позовної вимоги в цій справі, оскільки позивач відправив позов до суду не раніше кінця лютого 2023 року, тоді як позовна давність сплинула 20.12.2022.

Позов у цій справі здано до пересилання 28.02.2023 (конверт а.с.53).

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За приписами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В п.п.91, 96 постанови від 02.07.2025 у справі №903/602/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала: під час дії карантину [встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19] позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023; отже, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду продовжено до 30.06.2023 на строк дії карантину.

З наведеного випливає, що строк позовної давності у цій справі (який не сплинув станом на 02.04.2020) не пропущено, оскільки його було законодавчо продовжено до 30.06.2023, а позивач звернувся до суду до настання цієї дати.

Отже, наслідки спливу позовної давності не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Розподіл судових витрат.

Судовий збір в сумі 2684,00грн покладається на позивача відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.2, 7, 13-15, 33, 74, 76-78, 80, 86, 129, 210, 233, 236-238, 240 (ч.ч.4, 5), 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», м.Київ, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО ДС», м.Дружківка Краматорського району Донецької області, про стягнення 91482,30грн шкоди залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суд склав і підписав повне рішення 18.08.2026.

Суддя О.М. Шилова

надр. 1прим. у справу

(сторони мають електронні кабінети)