Рішення № 139050678, 17.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 серпня 2026 року Справа № 903/514/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу № 903/514/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трак ойл груп, м. Радивилів, Рівненська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Франко логістик, с. Губин-Перший, Луцький район

про стягнення 530 378,90 грн,

в с т а н о в и в:

27.05.2026 сформовано в системі Електронний суд, а 28.05.2026 зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву №01-52/575/26 Товариства з обмеженою відповідальністю Трак ойл груп, в якій позивач просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Франко логістик на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трак ойл груп заборгованість за договором купівлі-продажу №56 від 15.12.2025 в сумі 530 378,90 грн, в т.ч. 470 000,00 грн суми основної заборгованості; 60 378,90 грн пені.

27.05.2026 сформовано в системі Електронний суд, а 28.05.2026 зареєстровано в Господарському суді Волинської області заяву про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою №01-87/3068/26 Товариства з обмеженою відповідальністю Трак ойл груп, в якій позивач просив накласти арешт на майно, а саме: на рухоме майно, нерухоме майно, грошові кошти, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю ФРАНКО ЛОГІСТИК, у межах суми 570 378,90 грн.

28.05.2026 документ сформовано в системі Електронний суд та зареєстровано в Господарському суді Волинської області заперечення на заяву про забезпечення позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю Франко логістик просить у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак ойл груп» про забезпечення позову відмовити.

Ухвалою суду від 01.06.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Трак Ойл Груп про забезпечення позову від 27.05.2026 відмовлено.

Ухвалою від 02.06.2026 було залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Трак ойл груп; постановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Трак ойл груп впродовж 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути допущені при поданні заяви та визначені в мотивувальній частині ухвали суду недоліки.

12.06.2026 документ сформовано в системі Електронний суд та зареєстровано в Господарському суді Волинської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Трак ойл груп заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 17.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу суду від 17.06.2026 надіслано сторонам 18.06.2026 до їх електронних кабінетів.

01.07.2026 документ сформовано в системі Електронний суд та зареєстровано в Господарському суді Волинської області відзив на позов Товариства з обмеженою відповідальністю Франко логістик, в якому відповідач ставить під сумнів усі копії документів, що додані до позовної заяви, і на підставі абз. 2 ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України просить витребувати у позивача оригінали усіх копій документів, що додані до позовної заяви.

У відзиві відповідач просить:

- у задоволені позовних вимог відмовити повністю;

- витребувати у позивача оригінали усіх поданих додатків до позовної заяви;

- не брати до уваги додатки, надані у копіях до позовної заяви на підставі абз. 2 ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу та/або ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України;

- судові витрати відповідача на надання правової допомоги в розмірі 5 000 грн стягнути із позивача.

Ухвалою суду від 07.07.2026 у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів усіх копій документів, доданих до позовної заяви, відмовлено.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників, то датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступні обставини.

15 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак ойл груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Франко логістик" було укладено договір купівлі продажу №56.

Відповідно до п.1.1 1.2 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти в подальшому іменований товар, а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного договору. Під товаром у цьому Договорі вважаються: паливо дизельне.

Кількість та ціна на кожну партію товару обумовлюються продавцем та покупцем та підтверджується виставленими рахунками-фактури, що є частиною даного договору.

Відповідно п. 2.1.1 продавець зобов`язується передати у власність покупця товар відповідно до п.1.1 даного договору з оформленням накладних.

Згідно з п. 2.2.1 покупець зобов`язується вчасно й у повному обсязі проводити оплату товару продавця.

Пунктом 3.1 сторони погодили, що кількість товару, що постачається за договором, визначається сторонами у рахунках-фактурах та накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.3.3 кількість фактично поставленого покупцеві товару визначається підписаними сторонами накладними на відпуск товару.

Пунктами 5.1-5.2 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування вартості товару покупцем на рахунок постачальника. Оплата вартості кожної партії товару здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати.

Згідно з п. 7.1-7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього договору та чинним законодавством України.

У випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочення за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 10.1-10.2 даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами її діє до 31 грудня 2026 року, а в частив взаєморозрахунків - до їхнього повного завершення. Закінчення терміну дії договору не звільняє вину сторону від відповідальності за його невиконання. Договір може були продовжений па повий строк або розірваний до закінчення строку його дії за письмовою згодою сторін. При цьому сторона, що виступає ініціатором розірвання договору, повинна повідомити іншу сторону про свій намір не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів про своє бажання.

На момент укладення цього договору постачальник та покупець погодили, що ціни на товар, вказані у справі документації, діють у проміжку часу між датою поставки до збігу строку, відведеного на оплату. При цьому сторони визнали, що у раз прострочення в оплаті за поставлений товар, покупець. здійснюючи погашення заборгованості повинен здійснити її перерахунок з врахуванням росту курсу долара США, виходячи з його курсу на міжбанківському ринку

Пунктом 10.5 передбачено, що договір складений у двох екземплярах, по одному для кожної сторони, що мають рівну юридичну чинність.

На виконання умов договору продавець Товариство з обмеженою відповідальністю Трак ойл груп передав покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю Франко логістик товар - паливо дизельне у кількості 10 000,00 літрів на загальну суму 470 000,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 2637 від 22.12.2025 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2637 від 22.12.2025, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств (а.с. 7).

Оплата за поставлений товар у визначений законом та договором строк замовником не здійснена.

З метою досудового врегулювання спору ТзОВ Трак ойл груп зверталось до відповідача з вимогою про оплату заборгованості за поставлений товар, надіславши досудову вимогу за №1 від 13.02.2026 року. Проте відповідач залишив претензію без відповіді.

Таким чином, заборгованість відповідача за сумою основного боргу на час звернення з позовом до суду становила 470 000,00 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю Франко логістик частково виконало грошове зобов`язання за договором, здійснивши 28.05.2026 оплату частини вартості поставленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 2624 від 28.05.2026, доданою відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За змістом наведеної норми закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору можливе, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору після відкриття провадження у справі, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки відповідачем після звернення позивача до суду з позовом та після відкриття провадження у справі частково сплачено суму основної заборгованості у розмірі 150 000,00 грн, предмет спору в цій частині припинив своє існування. Враховуючи наведене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 150 000,00 грн слід закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо стягнення суми основного боргу в частині 370 000 грн

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 470 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2637 від 22.12.2025 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2637 від 22.12.2025, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств (а.с. 7).

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач частково виконав грошове зобов`язання, сплативши 150 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2624 від 28.05.2026.

Отже, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати неоплаченою залишається заборгованість у розмірі 320 000,00 грн (470 000,00 грн 150 000,00 грн).

Доказів сплати відповідачем решти вартості поставленого товару у розмірі 320 000,00 грн, як і доказів припинення зобов`язання в цій частині з інших підстав, передбачених законом або договором, матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів суду не надано.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки факт поставки товару підтверджений належними та допустимими доказами, а доказів повної оплати його вартості відповідач суду не надав, вимога позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині непогашеної заборгованості у розмірі 320 000,00 грн.

Вимога позивача про стягнення пені у розмірі 60 378,90 грн підлягає до задоволення.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар паливо дизельне у кількості 10 000,00 літрів загальною вартістю 470 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2637 від 22.12.2025 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2637 від 22.12.2025, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував факту поставки товару, його кількості та вартості. Після звернення позивача з позовом до суду відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2624 від 28.05.2026, доданою до відзиву на позовну заяву.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та другою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо інший строк оплати не встановлений договором або актами цивільного законодавства. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, у відповідача виник обов`язок щодо оплати вартості отриманого товару, а його невиконання у встановлений строк є порушенням грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 7.2 договору у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочення.

Таким чином, сторони при укладенні договору погодили вид відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання, її розмір та порядок нарахування.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на встановлені судом обставини, відповідач, отримавши товар, не здійснив його повну оплату у визначений строк, чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому відповідачем не наведено обставин та не подано доказів, які б спростовували наявність підстав для застосування передбаченої договором відповідальності у вигляді пені.

Здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 60 378,90 грн судом перевірено. Порушень щодо визначення періоду нарахування пені та її розміру судом не встановлено.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 60 378,90 грн є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивач заявив про те, що усі докази, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу будуть подані впродовж п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Після ухвалення судового рішення позивач впродовж п`яти днів подав докази, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Позивач у позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. Однак, доказів на підтвердження таких витрат, зокрема, договору про надання правничої допомоги, акта приймання-передачі наданих послуг, рахунків, платіжних документів або інших доказів, які б підтверджували факт надання та оплату відповідних послуг, позивачем суду не надано.

Саме лише зазначення у позовній заяві про понесення витрат на професійну правничу допомогу та визначення їх розміру не є достатнім доказом фактичного понесення таких витрат.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а тому правові підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

За таких обставин у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, або у відсотковому співвідношенні до ціни позову.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше встановленої законом граничної суми.

Позивачем заявлено до стягнення грошові вимоги на загальну суму 530 378,90 грн, а не на 570 378,90 грн. Отже, позивач неправильно визначив ціну позову - 570 378,90 грн.

Таким чином, судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру визначається шляхом множення ціни позову на ставку судового збору, а саме: 530 378,90 грн X 1,5 % = 7 955,68 грн.

Разом з цим, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з урахуванням подання позовної заяви через систему «Електронний суд» розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем, становить: 7 955,68 грн X 0,8 = 6 364,54 грн.

Позивачем на підтвердження сплати судового збору додано до матеріалів справи платіжну інструкцію № 3307 від 19.03.2026 на суму 7 871,93 грн, тобто, позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Однак надмірно сплачена сума судового збору не є витратами, які підлягають розподілу між сторонами у розумінні статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із частковим задоволенням позову (на 71,72 %) на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача у розмірі 6 364,54 грн, пов`язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Франко логістик (вул. Луцька, буд. 43, с. Губин Перший, Луцький район, Волинська обл., код ЄДРПОУ 40890822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трак ойл груп (вул. О.Невського, буд. 71С, м. Радевилів, дубенський р-н, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 44007906)

- 320 000 грн заборгованості;

- 60 378 грн 90 коп. пені;

- 4 564 грн 65 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 150 000 грн заборгованості закрити.

4. У стягненні 40 000 грн витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 17.08.2026

Суддя І. О. Якушева