Рішення № 139050622, 11.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. Cправа № 910/13505/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Штайєр Комп Факторі", 69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 164, ідентифікаційний код юридичної особи 44009091

про стягнення коштів

за участю представників:

від позивача Хмелюк О.В., згідно довіреності

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва 30.10.2025 надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" про стягнення з відповідача на користь позивача 95892,00 гривень пені та 51240,00 гривень штрафу, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 123/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 року.

Ухвалою суду від 30.10.2025 відкрито провадження у справі № 910/13505/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі документами.

27.11.2025 Господарським судом міста Києва постановлено ухвалу у справі № 910/13505/25 про передання матеріалів справи №910/13505/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" про стягнення грошових коштів за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду Вінницької області.

22.05.2026 матеріали справи №910/13505/25 надійшли до Господарського суду Вінницької області (вх. № 751/26 від 22.05.2026).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 року, справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 28.05.2026 судом прийнято справу № 910/13505/25 до свого провадження, розпочато розгляд справи спочатку, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25 червня 2026 року о 12:00 год.

08.06.2026 до суду від позивача надійшли письмові пояснення № б/н від 08.06.2026 (вх. № 01-30/5883/26 від 08.06.2026) у яких позивачем зазначено про зміну найменування відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Штайєр Комп Факторі" (69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 164, ідентифікаційний код юридичної особи 44009091).

За наслідком судового засідання 25.06.2025 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 910/13505/25 по суті на 14:00 год. 03.07.2026, задоволення клопотання представника позивача, проведення судових засідань у справі № 910/13505/25 у режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС за участю представника позивача, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 03.07.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 910/13505/25 по суті до 09:30 год. 11.08.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений ухвалою суду від 03.07.2026, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення у справі та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи без проголошення.

Суть спору:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція", найменування якого було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Штайєр Комп Факторі" з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 95 892,00 гривень пені та 51 240,00 гривень штрафу, що нараховані внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 123/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 року.

На обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 10.04.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" як постачальником був укладений договір № 123/ВОЗ-2025, згідно умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (додаток № 1), а позивач - прийняти і оплатити такі товари.

Позивач стверджує, що відповідно до умов договору 01.05.2025 уповноважений представник відповідача отримав наручно заявку від 01.05.2025 № 78/1/10-1692-2025 на поставку товару в загальній кількості 5 000 комплектів у відповідні строки та відповідні місця постачання.

Позивач зазначив, що товар визначений заявкою позивача від 01.05.2025 № 78/1/10-1692-2025 відповідачем не був поставлений, що свідчить про безпідставне порушення відповідачем зобов`язань, передбачених умовами договору.

Позивач з посиланням на частину 3 статті 651 Цивільного кодексу України та підпункт 7.2.1. пункту 7.2. розділу 7 договору зауважив про повідомлення ним відповідача про односторонню повну відмову від договору № 123/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 з 08.10.2025.

Позивач стверджує, що товар визначений заявкою позивача від 01.05.2025 № 78/1/10-1692-2025 не був поставлений відповідачем та 5 000 комплектів товару, що мав бути поставлений до 29.05.2025, станом на 07.10.2025 не був поставлений.

З посиланням на пункт 6.7. розділу 6 договору позивачем зазначено про порушення відповідачем строків поставки товару, визначених заявкою позивача від 01.05.2025 № 78/1/10-1692-2025, у зв`язку з чим відповідно до пункту 8.3. розділу 8 договору відповідачу нараховано пеню у розмірі 95 892,00 гривень та штраф у розмірі 51 240,00 гривень за порушення строку поставки товару.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.

Відповідач у відзиві визнав обставину непоставки товару позивачу, разом з тим просив у позові відмовити у зв`язку з недоведеністю збитків позивача або зменшити розмір неустойки.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що визначений заявкою товар відповідачем взагалі не був поставлений, пунктом 8.3. договору сторонами погоджено застосування штрафних санкцій у разі порушення строків поставки товару, тому на переконання позивача позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

10 квітня 2025 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція", яке надалі змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Штайєр Комп Факторі" (далі - постачальник, відповідач) був укладений договір № 123/ВОЗ-2025 (т. 1 а.с. 9-21).

За умовами пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з пунктом 1.2 договору, найменування та кількість товару зазначена в додатку № 1 до цього договору. Код ДК 021:2015:15890000-3 Продукти харчування та сушені продукти різні.

Відповідно до пункту 4.1 договору, ціна договору складає 732 000 (сімсот тридцять дві тисячі) грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) 20% - 122 000,00 грн.

Пунктом 4.2 договору визначено, що погоджена сторонами ціна товару після укладення договору може змінюватись лише в меншу сторону, враховуючи коливання цін на ринку продовольчих товарів, зміни курсу іноземних валют, сезонності вирощування продовольства.

Відповідно до пункту 5.1 договору, розрахунки за товар, що поставляється без порушень строків або вимог щодо якості або тари або упаковки або маркування, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва (згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 № 650 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів та забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану»), з дати прийняття товару на склад замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній.

Приписами пункту 5.2 договору передбачено, що платником за цим договором є замовник. Одержувачем товару за цим договором є замовник та/або товароодержувач.

Пунктом 5.3 договору визначено, що датою розрахунків за цим договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника та/або замовника.

Відповідно до пункту 5.4 договору, зазначені в пунктах 8.3., 8.4., 8.4.1. та 8.5. розділу 8 цього договору платежі (неустойка) постачальник зобов`язаний провести шляхом перерахування відповідних сум коштів на користь замовника протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання претензії замовника. постачальник (його уповноважений представник) зобов`язаний отримати наручно претензію замовника. У разі надсилання претензії замовника засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладеного чи рекомендованим листом, вона вважається врученою виконавцю в день отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У випадку порушення постачальником строку виконання вказаного грошового зобов`язання, замовник залишає за собою право сплатити за фактично поставлену кількість товару (партію товару) суму коштів, яка буде зменшена на суму коштів, які нараховані претензією замовника. На підставі статей 546 та 594 Цивільного кодексу України вказані кошти притримуються замовником до повної сплати постачальником сум коштів, нарахованих претензією замовника або до їх стягнення на користь замовника в судовому порядку. Про притримання коштів замовник повідомляє постачальника разом з претензією.

Згідно з пунктом 6.1 договору, дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника). Не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного місяця або в інші дні за викликом замовника по телефону постачальник (представник постачальника) прибуває до замовника для отримання письмової заявки. У разі неприбуття вищезазначених осіб, вона надсилається постачальнику рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 15 цього договору. У разі надсилання заявки засобами поштового зв`язку вона вважається врученою постачальнику з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.

За умовами пункту 6.2 договору, передача (приймання здача) товару здійснюється: в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), розташованих у Вінницькій області. Військові частини будуть визначені заявкою замовника згідно планів-графіків поставок Головного управління Національної гвардії України. Місця поставок можуть бути змінені з урахуванням потреби Національної гвардії України. У разі відсутності у замовника та/або товароодержувача складських приміщень для зберігання товару замовник та/або товароодержувач може укласти договір про тимчасове зберігання товару, відповідно до якого приймання товару може здійснюватися в місцях відповідального зберігання товару.

Відповідно до пункту 6.3 договору, поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами.

Пунктами 7.3, 7.3.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до приписів пункту 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим договором.

Відповідно до пункту 12.1 договору, договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.11.2023 № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.05.2024 № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 23.07.2024 № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 28.10.2024 № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та від 14.01.2025 № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії договору продовжується автоматично, у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2025.

Пунктом 13.13 договору визначено, що будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного зв`язку на адреси, вказані у розділі 15 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а постачальник після проставлення на копії документа замовника будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання постачальником (уповноваженим представником) або в день направлення замовником відповідного листа на електронну пошту постачальника, вказану у розділі 15 цього договору чи передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку.

10 квітня 2025 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Інтеграція" (ТОВ "ШКФ") було погоджено та підписано додаток № 1 до договору № 123/ВОЗ-2025 від 10.04.2025р. - специфікацію, за змістом якої сторонами погоджено передання у власність замовнику товару - добового польового набору продуктів норма № 15 "раціон обід" у кількості 5000 комплектів загальною вартістю з ПДВ - 732 000,00 гривень та строком поставки - до 30.06.2025 року (т. 1 а.с. 18).

01.05.2025 позивачем на виконання умов договору було сформовано заявку №78/1/10-1692-2025 від 01.05.2025 до договору № 123/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р. (т. 1 а.с. 26).

За змістом вказаної заявки позивачем визначено найменування товару - добовий польовий набір продуктів норма № 15 раціон "Обід"), місце поставки товару - в/ч, кількість товару - 5000 комплектів та дата поставки товару товароодержувачу - 29.05.2025.

У заявці позивачем також вказано, що за порушення строку поставки товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Вказана заявка була отримана представником відповідача 01.05.2025 року (т. 1 а.с. 26).

Як зазначено позивачем, відповідачем у строк зазначений у заявці товар не було поставлено.

03.10.2025 позивачем надіслано відповідачу повідомлення № №78/1/5/1-4591-2025 від 02.10.2025 про односторонню відмову від договору № 123/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р. у повному обсязі (т. 1 а.с. 23, 28-30).

08.10.2025 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №78/1/5/1-4708-2025 від 08.10.2025 з вимогою сплати штрафних санкцій за порушення умов договору № 123/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р щодо порушення строку поставки товару (т. 1 а.с. 24, 31, 32).

Доказів сплати відповідачем штрафних санкцій за порушення умов договору № 123/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р. матеріали справи не містять.

З огляду на несплату відповідачем неустойки позивач звернувся із позовом до суду про стягнення 95 892,00 гривень пені та 51 240,00 гривень штрафу за порушення строку поставки товару.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 95 892,00 гривень пені та 51 240,00 гривень штрафу за неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення поставки товару.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за якими врегульовано відповідними положеннями ЦК України.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

За змістом статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами пункту 6.1. договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника).

Відповідно до пунктів 6.2., 6.3. договору, передача (приймання здача) товару здійснюється в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), розташованих у Вінницькій області, військові частини визначаються заявкою замовника та поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами.

Як убачається із матеріалів справи позивачем на виконання умов договору була складена заявка №78/1/10-1692-2025 від 01.05.2025 у якій зазначені найменування товару, місце постачання, кількість товару та дата поставки товару, а саме: добовий польовий набір продуктів норма № 15 раціон "Обід" у кількості 5000 комплектів з датою поставки товару товароодержувачу 29.05.2025. Вказана заявка була отримана представником відповідача 01.05.2025.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610, частини 1 статті 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

За змістом заявки, поставку товару відповідач повинен був виконати до 29.05.2025.

Водночас поставку товару відповідачем у строк визначений заявкою виконано не було, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні зобов`язання з поставки товару.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо своєчасної поставки товару, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної поставки товару.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України (у редакції чинній на момент укладення договору) передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями пункту 8.3. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Як убачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено від вартості несвоєчасно поставленого товару за період з 30.05.2025 по 07.10.2025.

Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 95 892,00 гривень.

Щодо періоду прострочення судом враховано таке.

Положеннями частин 1, 2 статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положеннями частин 2, 3 статті 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Пунктами 7.2., 7.2.1. договору сторони передбачили, що замовник має право у випадку порушення постачальником своїх зобов`язань щодо порядку постачання товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору, відмови постачальника від зміни на обґрунтовану вимогу замовника істотних умов договору у випадках передбачених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього договору у повному обсязі або частково.

Про односторонню відмову від договору у повному обсязі або частково замовник повідомляє постачальника рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в цьому договорі, за 5 (п`ять) календарних днів до дати розірвання цього договору. У таких випадках договір вважається відповідно зміненим або розірваним згідно з умовами викладеними в письмовому повідомлені замовника, надісланому на адресу постачальника.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи позивач скористався наданим йому правом односторонньої відмови від договору у зв`язку з порушення постачальником своїх зобов`язань щодо строку поставки товару шляхом надіслання відповідачу повідомлення №78/1/5/1-4591-2025 від 02.10.2025 про односторонню відмову від договору № 123/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 р.

У повідомленні позивач зазначив, що станом на 02.10.2025 постачальником не виконано умови договору, а саме: не поставлено товар у відповідні місця постачання та у відповідній кількості, що визначаються заявкою замовника від 01.05.2025 № 78/1/10-16922025, що свідчить про безпідставне порушення постачальником зобов`язань, передбачених умовами договору та відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України та підпункту 7.2.1. пункту 7.2. розділу 7 договору повідомив постачальника про односторонню повну відмову від договору №123/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 з 08.10.2025.

З урахуванням умов договору та змісту повідомлення про відмову договору, зобов`язання сторін за договором, зокрема зобов`язання постачальника з поставки товару за договором припинилися 08.10.2025 року.

Отже, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за період з 30.05.2025 року по 07.10.2025 року є правомірним.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, у межах визначеного періоду прострочення та вартості непоставленого товару, суд дійшов висновку, що сума пені обрахована арифметично вірно.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 95 892,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 51 240,00 гривень суд враховує таке.

Як уже було зазначено, положеннями пункту 8.3. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару понад 30 днів, вимога про стягнення штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума штрафу у розмірі 51 240,00 гривень є арифметично вірною.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 51 240,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки.

У відзиві на позов відповідач, посилаючись на відсутність обґрунтування розміру збитків позивача, просив зменшити розмір неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Розглянувши, викладене у відзиві клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, суд дійшов висновку про відсутність виняткових обставин для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Штайєр Комп Факторі".

Твердження відповідача про не обгрунтування позивачем розміру збитків внаслідок порушення боржником зобов`язання з поставки товару, не може слугувати єдиною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки застосування пені та штрафу за порушення зобов`язання є реалізацією заходів забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за його невиконання.

Судом враховано, що взяте на себе зобов`язання з поставки товару відповідачем не виконано повністю.

Пояснень щодо причин невиконання умов договору з поставки товару, доказів вжиття заходів з виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару з дня отримання заявки (01.05.2025) по дату припинення зобов`язання у зв`язку із відмовою позивача від договору (08.10.2025) та /або доказів неможливості виконання зобов`язання відповідачем суду не надано.

Суд зауважує, що відповідачем не наведено виняткових обставин та не надано доказів на їх обгрунтування, які є підставами для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки задоволенню не підлягає.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 95 892,00 гривень пені та 51 240,00 гривень штрафу є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 7168 від 10.10.2025 сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Штайєр Комп Факторі" (69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 164, ідентифікаційний код юридичної особи 44009091) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) 95 892,00 гривень пені, 51 240,00 гривень штрафу за договором № 123/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 року та 2 422,40 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 18 серпня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.