Рішення № 13905026, 21.02.2011, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року справа № 2-141-11 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.

при секретарі Дячук І.С.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Новосада Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Волиньвугілля»про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві,

встановив:

17 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «Волиньвугілля» про стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 1972 до 1996 року працював на шахті №5 «Нововолинська»ДП «Волиньвугілля»підземним прохідником. З 1991 року почав хворіти. 29 листопада 1996 року позивачу було встановлено вперше 80 відсотків втрати професійної працездатності, з них 65 % по радикулітопатії і 15 % по вібрації та встановлена ІІ група інвалідності по професійному захворюванню, з подальшою датою переогляду. В 2001 році зняли другу групу і встановли третю групу інвалідності, та залиши 45 % з радикулітопатії та 15 % по вібрації. 26 березня 2009 року Науково-дослідним інститутом медико-екологічних проблем захворювання та вугільної промисловості було подане повідомлення про його професійне захворювання, у якому встановлено діагноз - силікоз, інтерстиціанальна форма та дихальна недостатність першого ступеня, захворювання професійне. 21 квітня 2009 року адміністрацією шахти було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4, де зазначено діагноз - силікоз, інтерстиціальна форма 1/1, t/t. ДН І ст., захворювання професійне. Згідно висновків комісії, вини позивача не встановлено. Відповідно до довідки МСЕК 01 червня 2010 року позивачу було встановлено 80 відсотків втрати професійної працездатності, з них 40 % по радикулітопатії, 15% по вібрації, 25 % по силікозу, та визнано інвалідом ІІ групи внаслідок професійного захворювання. Вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих йому професійним захворюванням, у незворотності та характеру вимушених змін в житті, побуті, сімейних відносинах, неможливості відновлення попереднього стану здоровя. Через ушкодження здоровя на виробництві йому спричинено моральну шкоду, яку зобовязаний відшкодувати заподіювач шкоди, яким являється ДП «Волиньвугілля». Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали повністю. Пояснили, що під час роботи у відповідача на шахті №5 «Нововолинська»підземним електрослюсарем позивач отримав професійне захворювання у виді радикулопатії, вібрації, силікозу. 21 квітня 2009 складено акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4.

Висновком МСЕК позивачу встановлено 80% втрати працездатності, з них 40 % по радикулітопатії, 15% по вібрації, 25 % по силікозу. Вважають, що окрім отриманих ОСОБА_1 страхових виплат, в звязку з професійним захворюванням, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих йому профзахворюванням, у незворотності та характеру вимушених змін в житті, побуті, сімейних відносинах, неможливості відновлення попереднього стану здоровя. Вважають, що через ушкодження здоровя на виробництві йому спричинено моральну шкоду, яку зобовязаний відшкодувати заподіювач шкоди, яким являється ДП «Волиньвугілля». Просять позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 30 000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача визнав факт завдання позивачу моральної шкоди щодо отримання позивачем професійного захворювання - силікозу, але розмір відшкодування вважає завищеним, так як позивач отримує за ушкодження здоровя щомісячно страхові виплати. Крім того, зазначив, що посилання ОСОБА_1 на норми ЦК України щодо отримання ним професійного захворювання у виді радикулітопатії та вібрації у 1996 році є безпідставними, а вимоги щодо відшкодування шкоди в цій частині не підлягають до задоволення з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в звязку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював підземним прохідником на шахті №5 «Нововолинська», яка є виробничим підрозділом відповідача ДП «Волиньвугілля»з 10 жовтня 1972 року і був звільнений 29 листопада 1996 року за станом здоровя, що підтверджується копією трудової книжки.

Висновком Нововолинської МСЕК від 29 листопада 1996 року, позивачу ОСОБА_1 встановлено 80% втрати працездатності, в звязку з професійним захворюванням. Вказані обставини підтверджуються копією довідки МСЕК (а.с.8).

Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 29 листопада 1996 року, коли висновком МСЕК йому було встановлено втрату 80% професійної працездатності, з них 65 % по радикулітопатії і 15 % по вібрації.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється три роки.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди під дію ст. 83 ЦК УРСР 1963 року не підпадають.

Передбачений ст. 71 ЦК УРСР 1963 року трирічний строк позовної давності для вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, сплинув 26 травня 2001 року, тобто до набрання чинності ЦК України 2004 року.

Правила ЦК України 2003 року про позовну давність, зокрема ст. 268 ЦК України, до спірних правовідносин не застосовуються відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року.

За таких обставин, норма ст. 268 ЦК України (2004 року), відповідно до якої позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, не може застосовуватись до даних правовідносин, оскільки право на предявлення позову у ОСОБА_1 виникло з моменту настання страхового випадку і станом на 26 травня 2001 року вказаний строк сплив, тому позовні вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 21 квітня 2009 року (а.с.6-7) ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання силікоз, інтерстиціальна форма 1/1, t/t. ДН І ст., що також підтверджується рішенням профпатологічної ЛКК від 26.03.2009 року (а.с.5).

Основною причиною даного профзахворювання як зазначено у пункті 13, 16 акту П-4 (а.с.6-7) є шкідливі умови праці, висока запиленість, пил силіковмісткий.

Висновком Нововолинської МСЕК від 01 червня 2010 року позивач ОСОБА_1 визнаний інвалідом ІІ групи та йому встановлено 80% втрати працездатності, в звязку з професійним захворюванням, з них 40 % по радикулопатії, 15 % по вібрації, 25 % по ПНК. Вказані обставини підтверджуються копією виписки із акту освідчення в МСЕК (а.с.9, 10).

Нормами Конституції України, а саме ст.ст. 21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоровя у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Разом з тим ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Як встановлено в суді відповідач ДП «Волиньвугілля»не забезпечив безпечних умов праці ОСОБА_1 на робочому місці, про що зазначено у пунктах 13,16 акту за формою П-4 від 21 квітня 2009 року(а.с.6-7).

Досліджені докази дають суду підстави вважати, що неправомірними діями відповідача ДП «Волиньвугілля»позивачу ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка виразилась у наступному.

ОСОБА_1 працюючи на шахті в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, зазнав фізичний біль та страждання, які переносить і по теперішній час, втратив 25% професійної працездатності по ПНК, визнаний інвалідом ІІ групи

Отже, спричинена ОСОБА_1 моральна шкода у звязку з ушкодженням здоровя на виробництві професійним захворюванням, підлягає відшкодуванню відповідачем ДП «Волиньвугілля»з вини якого вона заподіяна.

Відповідно до розяснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що в користь позивача ОСОБА_1 стягнути 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав професійне захворювання - Силікоз, інтерстиціальна форма 1/1, t/t. ДН І ст. Позивач є інвалідом другої групи в звязку з профзахворюванням, згідно висновку МСЕК потребує медикаментозного забезпечення та санаторно-курортного лікування. Втрата здоровя призвела до втрати нормальних життєвих звязків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із характеру душевних страждань ОСОБА_1 та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 5000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 13, 14 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 71 ЦК (редакція 1963 року), п.6 Прикінцевих перехідних положень ЦК України (2004 року), - суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Волиньвугілля»в користь ОСОБА_1 5000 (пять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоровя на виробництві.

Стягнути з ДП «Волиньвугілля» в дохід держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з ДП «Волиньвугілля» 15 (пятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050001 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий