Рішення № 139049663, 18.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9015/26

Провадження № 2/712/4853/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Махнюк А.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

У червні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 30.08.2021 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 002/11410968-SP, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 20 000 грн строком на 24 місяці для споживчих потреб. Підписавши заяву-договір, відповідач підтвердив ознайомлення з умовами публічної пропозиції банку, погодився з ними та зобов`язався належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою за рахунком. Водночас відповідач належним чином зобов`язання з повернення кредиту не виконав, унаслідок чого станом на 14.02.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 47 107,13 грн.

Між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» 14.02.2025 укладено договір факторингу, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

У зв`язку з наведеним, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 107,13 грн, а також понесені судові витрати, зокрема сплачений судовий збір і 9 200 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Яресько Т.В. подав відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача послався на недоведеність укладення ОСОБА_2 кредитного договору № 002/11410968-SP від 30.08.2021 саме на тих умовах, які зазначені позивачем. Єдиним підписаним відповідачем документом є заява № 610074 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» щодо відкриття поточного рахунку, видачі платіжної картки та надання банківських послуг. Вказана заява має інший номер, не містить посилання на кредитний договір № 002/11410968-SP, а також відомостей про суму кредиту, кредитний ліміт, строк кредитування, процентну ставку, порядок надання та повернення кредитних коштів.

Позивач не надав суду самого кредитного договору, електронного документа, доказів його підписання відповідачем, тексту Публічної пропозиції, її додатків, тарифів і паспорта споживчого кредиту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Тому, на думку відповідача, неможливо встановити зміст погоджених сторонами умов кредитування.

Представник відповідача також указав, що подана банківська виписка не дає змоги встановити факт первинного надання кредитних коштів, дату, суму та правову підставу їх надання. Виписка та розрахунок заборгованості є внутрішніми обліковими документами банку і самі по собі не підтверджують волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору та погодження його умов.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що процентна ставка становить 0 %, тоді як із розрахунку вбачається нарахування процентів за ставками 0,160 % та 0,220 % на день. Загальна сума нарахованих процентів становила 39 369,63 грн, із яких до стягнення заявлено 27 204,31 грн. Позивач не обґрунтував підстав застосування зазначених ставок, їх зміни та нарахування процентів після закінчення заявленого 24-місячного строку кредитування.

Також відповідач заявив про понесення 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, підтверджених договором, додатком до нього, розрахунковою квитанцією та актом приймання-передачі послуг, і просив стягнути їх із позивача.

Щодо заявлених позивачем 9 200 грн витрат на правничу допомогу відповідач зазначив, що їх розмір не відповідає складності справи та обсягу виконаної роботи. Звернув увагу, що акт наданих позивачу послуг складено 26.03.2026, хоча судовий збір сплачено 08.06.2026, а позов датовано 10.06.2026. У зв`язку із цим просив зменшити розмір таких витрат до 1 000 грн.

З огляду на вказане представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_2 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» подало відповідь на відзив, у якій заперечило проти доводів відповідача та зазначило, що вони є безпідставними й необґрунтованими.

Позивач указав, що разом із позовною заявою надав підписану відповідачем заяву-анкету про отримання кредиту, яка є акцептом публічної пропозиції АТ «Таскомбанк». За твердженням позивача, усі істотні умови кредитного договору були визначені у заяві-анкеті та публічній оферті банку, посилання на яку міститься у підписаній відповідачем заяві.

АТ «Таскомбанк» прийняло акцепт відповідача шляхом вчинення конклюдентних дій - відкриття рахунку та надання кредитних коштів. Отже, кредитний договір було укладено шляхом приєднання відповідача до публічної пропозиції банку, що, на думку позивача, відповідає вимогам законодавства.

Позивач зазначив, що факт надання кредиту та наявність заборгованості підтверджуються виписками з особових рахунків. Посилаючись на Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач наголосив, що банківська виписка є первинним документом, який підтверджує здійснені операції, видачу кредиту та розмір заборгованості.

Позивач вважає, що надані ним докази у сукупності підтверджують видачу відповідачу кредитних коштів, неналежне виконання ним зобов`язань і розмір непогашеної заборгованості.

2. Рух справи

Позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 30.06.2026 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача ОСОБА_1 24.07.2026 подав відзив, у якому просив повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача Наваренко В.Г. 28.07.2026 подав відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити в повному обсязі.

Суд 13.08.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

3. Позиція сторін в судовому засіданні

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У заяві від 08.07.2026 просив розглянути справу за відсутності представника позивача. Відповідно до ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка представника позивача за таких обставин не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача адвокат Яресько Т.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в ньому повністю.

Пояснив, що відповідач дійсно відкривав банківський рахунок, однак невдовзі відповідний банківський сервіс припинив роботу. Позивач не надав суду кредитного договору, на якому ґрунтує свої вимоги, а також доказів погодження відповідачем його істотних умов. Звернув увагу на суперечність між змістом позовної заяви, у якій зазначено процентну ставку 0 %, та заявленою вимогою про стягнення процентів.

Відповідач дійсно укладав інші кредитні договори, права вимоги за якими були передані позивачу, однак за цими договорами він повністю виконав зобов`язання. Позивач видав йому відповідні довідки про відсутність заборгованості.

Представник відповідача наголосив, що й до відповіді на відзив позивач не долучив кредитного договору № 002/11410968-SP від 30.08.2021 або іншого документа, який би підтверджував погодження відповідачем суми кредиту, строку кредитування, процентної ставки та інших істотних умов.

4. Обставини, встановлені судом, та зміст поданих доказів

Судом установлено, що 30.08.2021 ОСОБА_2 підписав заяву № 610074 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проєкту «Sportbank».

У заяві зазначено анкетні та ідентифікаційні дані відповідача, зокрема дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні та контактні дані. Підписанням заяви відповідач підтвердив, що ознайомився із Публічною пропозицією АТ «Таскомбанк», погодився з її умовами та приєднався до договору комплексного банківського обслуговування.

Позивачем надано виписку по особовому рахунку кредитного договору № 002/11410968-SP за період із 30.08.2021 до 14.02.2025, а також розрахунком заборгованості за цим договором, яка становить 47 107,13 грн, із яких: 19 902,82 грн заборгованість за тілом кредиту; 27 204,31 грн заборгованість за процентами.

Між АТ «Таскомбанк» як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» як фактором 14.02.2025 укладено договір факторингу № НІ/11/26-Ф, за умовами якого банк відступив фактору належні йому права грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами, а фактор набув статусу нового кредитора у відповідних зобов`язаннях.

Відповідно до акта приймання-передачі Реєстру прав вимоги від 14.02.2025 АТ «Таскомбанк» передало, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» прийняло Реєстр прав вимоги за 9 371 кредитним зобов`язанням. Загальна сума переданого боргу становила 228 457 660,68 грн.

Згідно з витягом із додатка до договору факторингу № НІ/11/26-Ф до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 002/11410968-SP від 30.08.2021 на загальну суму 47 107,13 грн, яка складається із 19 902,82 грн заборгованості за тілом кредиту та 27 204,31 грн заборгованості за процентами.

5. Норми права та оцінка суду

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, що передбачено ст. 1055 ЦК України.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, що передбачено ст. 77, 79, 80 ЦПК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

Підставою позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» визначило неналежне виконання відповідачем кредитного договору № 002/11410968-SP від 30.08.2021, за умовами якого нібито було надано кредит у розмірі 20 000 грн строком на 24 місяці.

Отже, до предмета доказування належать укладення зазначеного кредитного договору, погодження сторонами його істотних умов, надання відповідачу кредитних коштів, порушення ним зобов`язання та розмір непогашеної заборгованості.

На підтвердження укладення кредитного договору позивач надав підписану відповідачем заяву № 610074 від 30.08.2021.

Водночас повна назва цього документа «Заява № 610074 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проєкту «Sportbank».

Зміст заяви підтверджує волевиявлення відповідача на відкриття поточного рахунку, отримання платіжної картки, приєднання до частини 1 Публічної пропозиції та використання погодженого механізму електронної взаємодії з банком.

Разом із тим заява № 610074 не містить посилання на кредитний договір № 002/11410968-SP, має інший номер та не визначає, що її підписання має наслідком укладення кредитного договору з таким номером.

У ній також не зазначено розміру кредиту або кредитного ліміту, строку кредитування, процентної ставки, порядку надання та повернення кредитних коштів, розміру і строків внесення обов`язкових платежів.

Саме по собі зазначення у заяві про ознайомлення з Публічною пропозицією не дає змоги встановити зміст конкретного кредитного зобов`язання. Позивач не надав суду тексту Публічної пропозиції, її додатків, тарифів і паспорта споживчого кредиту в редакції, яка діяла 30.08.2021 та з якою, за його твердженням, погодився відповідач.

Матеріали справи також не містять кредитного договору № 002/11410968-SP у паперовій або електронній формі, відомостей про його формування та направлення відповідачу, доказів підписання цього документа удосконаленим електронним підписом або вчинення відповідачем іншої дії, яка б свідчила про акцепт саме такого договору на наведених позивачем умовах.

Саме лише посилання на розміщення певних документів на вебсайті банку не підтверджує, яка їх редакція діяла на час виникнення спірних правовідносин та була доведена до відома споживача.

За таких обставин заява № 610074 підтверджує виникнення між АТ «Таскомбанк» та відповідачем правовідносин із банківського обслуговування, однак не є достатнім доказом укладення кредитного договору № 002/11410968-SP на умовах, зазначених у позовній заяві.

Суд ураховує, що відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій.

У постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20 та від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19 Верховний Суд зазначав, що банківська виписка, яка відповідає вимогам законодавства, може бути доказом руху коштів та підлягає оцінці судом під час перевірки реального виконання кредитного договору.

Водночас наведені висновки не означають, що будь-яка виписка незалежно від її змісту є безумовним доказом укладення кредитного договору та погодження його умов.

У справі № 559/1622/19, на яку посилається позивач, матеріали справи містили письмовий кредитний договір із визначенням суми кредиту, процентної ставки й кінцевого строку його повернення. Банківські виписки оцінювалися Верховним Судом у сукупності з договором та додатковими угодами до нього.

Надана позивачем виписка з особових рахунків не містить підпису уповноваженої особи АТ «Таскомбанк», печатки банку, прізвища або посади особи, яка її сформувала, реквізитів електронного підпису чи інших даних, які давали б змогу перевірити її походження та автентичність. Не містить вона і позначки про автоматичне формування документа програмними засобами банку.

За таких обставин надана роздруківка не відповідає вимогам п. 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та з огляду на це не може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

Розрахунок заборгованості також складений позивачем в односторонньому порядку. Він відображає здійснені банком нарахування, однак не підтверджує правової підстави таких нарахувань і не дає змоги перевірити їх відповідність погодженим сторонами умовам.

Тому банківська виписка та розрахунок заборгованості за відсутності кредитного договору й доказів погодження його умов не є достатніми для висновку про надання відповідачу кредиту за договором № 002/11410968-SP та виникнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 902,82 грн.

Посилання представника відповідача на те, що відповідач отримував інші кредити, права вимоги за якими також були передані позивачу та зобов`язання за якими виконані, саме по собі не доводить відсутності спірної заборгованості. Водночас відповідач не зобов`язаний доводити відсутність договору, існування якого стверджує позивач. Обов`язок довести укладення договору № 002/11410968-SP, надання за ним коштів та їх неповернення покладається саме на позивача.

Також суд звертає увагу на те, що позивач зазначив, що кредит було надано з процентною ставкою 0 %, однак просить стягнути 27 204,31 грн заборгованості за процентами.

З наданого розрахунку вбачається, що банк нараховував проценти за ставками 0,160 % та 0,220 % на день, а загальний розмір нарахованих процентів становив 39 369,63 грн.

Жодного документа, підписаного або акцептованого відповідачем, яким було б передбачено застосування зазначених ставок, порядок їх зміни та період нарахування, матеріали справи не містять.

Позивач не пояснив суперечності між зазначеною в позові ставкою 0 % та фактичним нарахуванням процентів за ставками 0,160 % і 0,220 % на день.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що строк кредитування становив 24 місяці, тобто мав закінчитися 30.08.2023, тоді як розрахунок охоплює період до 14.02.2025. Правової підстави нарахування договірних процентів після спливу зазначеного строку позивач не навів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після цього права кредитора забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, матеріали справи не містять доказів погодження відповідачем обов`язку сплачувати проценти у заявленому розмірі. Відображення процентів у розрахунку та банківській виписці свідчить лише про здійснення банком відповідних облікових операцій і не підтверджує їх договірної підстави.

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент такого переходу.

Договір факторингу № НІ/11/26-Ф від 14.02.2025, акт приймання-передачі та витяг із Реєстру прав вимоги підтверджують вчинення між АТ «Таскомбанк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» правочину щодо передання зазначеної в реєстрі вимоги.

Разом із тим ці документи не створюють кредитного зобов`язання відповідача та не замінюють доказів його виникнення, змісту і розміру. Новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор.

Отже, включення відомостей про відповідача до Реєстру прав вимоги саме по собі не доводить існування заборгованості та її розміру перед первісним кредитором.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами укладення між АТ «Таскомбанк» і ОСОБА_2 кредитного договору № 002/11410968-SP від 30.08.2021 на зазначених у позові умовах, надання за цим договором кредитних коштів та виникнення заборгованості в заявленому розмірі.

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

6. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір та понесені ним витрати на правничу допомогу відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Відповідач просив стягнути з позивача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат надано договір про надання правничої допомоги № 24140 від 23.07.2024, додаток № 2 від 15.07.2026, розрахункову квитанцію від 15.07.2026 та акт приймання-передачі послуг від 22.07.2026.

Із зазначених документів убачається, що правнича допомога була пов`язана безпосередньо з розглядом цієї справи та полягала, зокрема, в аналізі позовної заяви і доданих до неї доказів, підготовці відзиву, формуванні правової позиції та представництві інтересів відповідача в судовому засіданні. Факт надання відповідних послуг і їх вартість підтверджені матеріалами справи.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи й виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Оцінюючи співмірність заявлених відповідачем витрат, суд ураховує характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг наданих сторонами доказів, необхідність дослідження порядку укладення кредитного договору, руху коштів за рахунком і правильності розрахунку заборгованості, а також участь представника відповідача в судовому засіданні.

Суд також враховує, що сам позивач оцінив вартість професійної правничої допомоги, наданої йому під час підготовки та розгляду цієї справи, у сумі 9 200 грн. Отже, визначена відповідачем вартість правничої допомоги 10 000 грн лише на 800 грн перевищує суму аналогічних витрат, заявлених позивачем. Така незначна різниця додатково свідчить, що заявлений відповідачем розмір витрат відповідає оцінці сторонами складності справи та необхідного обсягу професійної правничої допомоги.

Позивач не подав клопотання про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу, не навів доводів щодо їх неспівмірності та не надав доказів на спростування обсягу або вартості наданих відповідачу послуг.

Відповідно до ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України зменшення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю здійснюється за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення такої неспівмірності. Верховний Суд також виходить із того, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не повинен з власної ініціативи зменшувати розмір витрат за критерієм їх неспівмірності за відсутності відповідного клопотання іншої сторони.

Водночас судом самостійно перевірено реальність, необхідність і розумність заявлених витрат. З урахуванням наданих доказів, обсягу виконаної адвокатом роботи, ціни позову, значення справи для відповідача та розміру витрат, заявлених самим позивачем, суд не встановив підстав вважати суму 10 000 грн явно завищеною, необґрунтованою або не пов`язаною з розглядом справи.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати відповідача на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Отже, з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Судовий збір і витрати на правничу допомогу, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_2 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне рішення складено 18.08.2026.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», місцезнаходження: пл. Солом`янська, буд. 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 40340222.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя В.О. Пономар