Рішення № 139049573, 18.08.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/408/26

Провадження № 2/702/554/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Жежер Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,

представника позивачів ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), законного представника недієздатної ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , треті особи: Монастирищенська державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними та визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними та визнання права власності в порядку спадкування.

Заявлена вимога мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 та після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок А-1 загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, веранду а, літню кухню Б, сарай В, ворота з хвірткою 1, огорожу 2 та колодязь 3, що знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 111167571234.

Спадкоємцями майна померлого є донька померлого ОСОБА_2 (відповідач у справі, інтереси якої представляє її опікун ОСОБА_3 ) та онук померлого за правом представлення ОСОБА_7

ОСОБА_7 спадщину після смерті діда прийняв шляхом подання заяви.

До спливу визначеного нормою ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку ОСОБА_7 від прийняття спадщини відмовився на користь своїх доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є такими, що прийняли спадщину після смерті прадіда ОСОБА_6 , і спадщина належить позивачам з моменту її відкриття, тобто з 21.06.2006.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.09.2017 (справа №702/1187/16-ц) визнано за ОСОБА_2 , в порядку спадкування право власності на 1/2 частку будинку та земельної ділянки кадастровий №7123480300:02:001:0538.

Цим же рішенням визнано право власності на 1/4 частку спільної часткової власності земельної ділянки з кадастровим номером 7123480300:02:001:0538 для будівництва і обслуговування цього житлового будинку за позивачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за кожною.

У зв`язку з набранням законної сили рішенням суду у справі №702/1187/16-ц державний реєстратор Бріт В.А. 05.11.2021 зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку у праві власності на спірний житловий будинок.

Не дивлячись на поновлення судовим рішенням спадкових прав ОСОБА_2 , державний нотаріус Діброва Л.М. видала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З вищевказаним свідоцтвом про право на спадщину позивачі ознайомились лише 09.06.2025, після ознайомлення з матеріалами спадкової справи №554/2006 після смерті ОСОБА_6 , копія якої була долучена до справи № 702/370/25.

Отже, за недієздатною ОСОБА_2 зареєстровано право власності на частину житлового будинку на підставі рішення суду та житлового будинку на підставі поданої заяви про прийняття спадщини, чим порушено право позивачів на їх частину майна, тобто житловий будинок АДРЕСА_1 , від частки в якому на їх користь відмовився ОСОБА_7 , їх батько.

Просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.06.2021, зареєстроване в реєстрі за №100, видане на ім`я ОСОБА_2 , державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Дібровою Л.М., що діяла в порядку заміщення Монастирищенської державної нотаріальної контори; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , номер відомостей про речове право: 42283527; визнати в порядку спадкування за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/4 частку спільної часткової приватної власності на житловий будинок А-1 загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, веранду а, літню кухню Б, сарай В, ворота з хвірткою 1, огорожу 2 та колодязь 3, що знаходяться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 111167571234. 5; визнати в порядку спадкування за ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частку спільної часткової приватної власності на житловий будинок А-1 загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, веранду а, літню кухню Б, сарай В, ворота з хвірткою 1, огорожу 2 та колодязь 3, що знаходяться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 111167571234 та стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати.

На адресу суду 16.06.2026 від законного представника недієздатної ОСОБА_2 ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що позов не підлягає до задоволення, оскільки позов подано до нього як до відповідача, проте власником майна є ОСОБА_2 , яка визнана недієздатною, над нею встановлена опіка та призначено опікуном його - ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилась спадщина. На день смерті ОСОБА_6 залишилась одна дочка - ОСОБА_2 та онук - ОСОБА_7 , який прийняв спадщину після померлого за правом представлення, про що подав відповідну заяву. Інших спадкоємців: рідних дітей, братів, сестер, дядьків, тіток, членів сім`ї та інших родичів до шостого ступеня споріднення у ОСОБА_6 не було.

ОСОБА_7 подав заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , позивачів. Проте, коли ОСОБА_7 відмовлявся від спадщини на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 як своїх дітей і одночасно правнуків спадкодавця, останні фактично такими не були. Тобто, на момент смерті ОСОБА_6 між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 юридичного зв`язку «батько-дитина» ще не існувало.

ОСОБА_5 і ОСОБА_4 отримали статус дітей ОСОБА_7 в 2012 році через усиновлення їх останнім. Саме в 2012 році відбулась заміна свідоцтв про народження позивачів і вони почали носити прізвище ОСОБА_4 , юридично отримавши родинний зв`язок із ОСОБА_7 . Коли ж позивачі не були спадкоємцями, то відмова від спадщини на їхню користь повинна розцінюватись як відмова на користь неналежних осіб, а тому є недійсною в цій частині. За таких обставин фактично заявлена відмова ОСОБА_7 від спадщини вважається відмовою від спадщини. Майно від якого відмовився один спадкоємець переходить до інших спадкоємців.

Вказані обставини були предметом розгляду цивільної справи №702/1579/15-ц, за наслідками якої Монастирищенським районним судом прийнято рішення від 21.07.2016.

Тому, враховуючи що на день відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не були біологічними нащадками спадкодавця; не були усиновленими дітьми ОСОБА_7 ; не входили до жодної черги спадкування; не були спадкоємцями за законом, то вимоги позивачів та їхнього представника є безпідставними, вони не ґрунтуються на нормах права, оскільки факт усиновлення в 2012 році не створює спадкових прав ретроспективно щодо спадщини відкритої у 2006 році, а тому такі вимоги є незаконними та до задоволення не підлягають.

Просить в задоволенні позовних вимог позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та їхнього представника ОСОБА_1 відмовити повністю.

На електронну адресу суду через підсистему «Електронний суд» 25.06.2026 від представника позивачів ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, яка є аналогічною за змістом позовній заяві. Додатково зазначено, що як встановлено в ухвалі Апеляційного суду Черкаської області від 14.09.2016 у справі №702/1579/15, (аркуш 5 ухвали) ОСОБА_7 спадщину після померлого ОСОБА_6 прийняв в зв`язку з чим звернувся до нотаріуса з відповідною заявою.

Сторони не заперечили того факту, що в подальшому, згідно заяви від 16.12.2006 ОСОБА_7 відмовився від належної йому частини спадщини після померлого ОСОБА_6 на користь правнучок спадкодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

На сторінці 8 ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 14.09.2016 у справі №702/1579/15 зазначено, що судом встановлено, що ОСОБА_4 спадщину прийняв, однак, потім відмовився від належної йому частини спадщини після померлого ОСОБА_6 на користь правнучок спадкодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 28.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання за правилами загального позовного провадження, витребувано докази.

Ухвалою суду від 13.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позов підтримав повністю, з підстав зазначених у позовній заяві, просив його задовольнити з підстав зазначених в документах по суті справи. Заявив клопотання про подачу доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

В судове засідання позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні законний представник недієздатної ОСОБА_2 ОСОБА_3 позов не визнав повністю, з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позов.

В судове засідання представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення підготовчого засідання на адресу суду не надходило.

Перевіривши викладені у заяві по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.06.2021, яке зареєстровано в реєстрі за № 100 (спадкова справа № 554/2006), зокрема, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є спадкоємцем у цьому свідоцтві майна після смерті ОСОБА_6 , 1928 року народження, в розмірі частки спадкового майна, яке складається з: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на частку указаного майна видано ОСОБА_2 , яке зареєстроване 02.06.2021 у спадковому реєстрі № 67755640, номер у в реєстрі нотаріальних дій, ступінь спорідненості перший, черга спадкування 1, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 65007959 (а.с. 34, 180, 180 зворотна сторона - 181).

Відповідно до змісту цього свідоцтва нотаріусом зазначено, що спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_6 , 1928 року народження, в розмірі частки спадкового майна, також є внук померлого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати якого, ОСОБА_9 померла, ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 259603575 від 02.06.2021 (номер запису про право власності: 42283527) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 100, виданий 02.06.2021 Монастирищенською державною нотаріальною конторою (а.с. 201).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 283608978 від 09.11.2021 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить частина житлового будинку АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 44919755) на підставі рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області № 702/1187/16-ц від 14.09.2017 (а.с. 202, 206).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 385738416 від 05.07.2024, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності (номер відомостей про речове право № 44919755) належить ОСОБА_2 : частка будинку на підставі рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області № 702/1187/16-ц від 14.09.2017 та частка будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 100, виданий 02.06.2021 Монастирищенською державною нотаріальною конторою (а.с. 36).

Отже, судом встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 : частина, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом та частина, відповідно до рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.09.2017 у справі № 702/1187/16-ц.

Так, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , виданого 22.06.2006 виконкомом Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (а.с. 41, а.с. 117 зворотна сторона).

ОСОБА_2 була донькою ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , яке видане повторно 26.10.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Монастирищенського районного управління юстиції у Черкаській області (а.с. 200 зворотна сторона).

Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно.

ОСОБА_6 на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується: свідоцтвом про право приватної власності на домоволодіння № НОМЕР_5 від 06.04.1989, інформаційною довідкою з реєстру прав власності а нерухоме майно № 6056466, право власності на яке зареєстровано 09.09.2008 та Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 259570641 від 02.06.2021 та № 259571057 від 02.06.2021 (а.с. 31 - 33, 129 - 130, 139 - 140, 176).

Згідно з довідкою № 108, виданою 24.05.2021 виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради, відповідно до постанови Верховної Ради № 650/96 - ВР від 25.12.1996 «Щодо виділення з меж міста Монастирище Монастирищенського району Черкаської облаті території колишніх сіл Аврамівка та Летичівка в окремі населені пункт - село Аврамівка та село Летичівка» виділено з меж м. Монастирище Монастирищенського району Черкаської області територію колишнього села Летичівка в окремий населений пункт, тому житловий будинок і земельна ділянка, які рахувалися по АДРЕСА_1 на даний час має адресу АДРЕСА_1 (а.с. 179).

Відповідно до довідки КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» № 164 - ВС від 21.06.2013 станом на 01.01.2013 житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано у Монастирищенському виробничому відділку КП «ЧООБТІ» за ОСОБА_6 (а.с. 131 - 132).

Згідно з звітом про ринкову вартість житлового будинку з господарськими будівлями, який належить ОСОБА_6 , вартість житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 становить 45 000,00 грн (а.с. 133 - 136).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , ОСОБА_6 15.11.1956 зареєстрував шлюб із ОСОБА_10 , дружина після реєстрації шлюбу прізвище отримала ОСОБА_10 (а.с. 120 зворотна сторона).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00030865146 від 24.05.2021, ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 162 - 163).

Відповідно до повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00030865202 від 24.05.2021, зокрема, батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_6 (а.с. 165 - 166).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_7 , яке видане 30.07.2012 Монастирищенським РУПСЗН, ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства 2 групи довічно (а.с. 173).

Відповідно до рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20.11.2012 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано недієздатною, встановлено над нею опіку та призначено її опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; це рішення вступило в законну силу 03.12.2012, станом на дату ухвалення рішення є чиним (а.с. 195 - 196).

Згідно з актовим записом про народження № 45 від 18.12.1956, батьком ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 є ОСОБА_6 (а.с. 121 зворотна сторона). Ці обставини також підтверджується повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00030865341 від 24.05.2021 (а.с. 166 зворотна сторона - 167).

Відповідно до актового запису про шлюбу № 52 від 29.08.1976, ОСОБА_9 29.08.1976 зареєструвала шлюб із ОСОБА_14 , після реєстрації шлюбу прізвище отримала ОСОБА_9

Від даного шлюбу народився син, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зокрема, в графі мати зазначено ОСОБА_15 що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 , виданим 16.03.2010 Аврамівською сільською радою Монастирищенського району Черкаської області (а.с. 123). Ці обставини також підтверджується повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00030866303 від 24.05.2021 (а.с. 169 зворотна сторона - 167).

Згідно з актовим записом про розірвання шлюбу № 37 від 11.03.1992, шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 було розірвано. Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_15 повернула прізвище ОСОБА_15

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 22.11.2003 виконкомом Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (а.с. 121). Ці обставини також підтверджується повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00030865388 від 24.05.2021 (а.с. 168).

ОСОБА_7 12.12.2006 звернувся в Монастирищенську державну нотаріальну контору з письмовою заявою про прийняти спадщини після діда ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву зареєстровано в реєстрі за № 434 (спадкова справа 554) (а.с. 12, 116).

Крім цього, ОСОБА_7 16.12.2006 звернувся в Монастирищенську державну нотаріальну контору з письмовою заявою про відмову від належної йому частки спадкового майна на користь правнучок ОСОБА_4 , 2005 року народження, та ОСОБА_5 , 2006 року народження, після діда ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву зареєстровано в реєстрі за № 6750 (спадкова справа 554 за 2006 рік) (а.с. 12 зворотна сторона, 116 зворотна сторона).

Тобто, ОСОБА_7 16.12.2006 відмовився від належної йому частки спадкового майна (1/2 частина за правом представлення) на користь дочок ОСОБА_4 , 2005 року народження, та ОСОБА_5 , 2006 року народження.

ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження, виданих повторно 23.05.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Монастирищенського районного управління юстиції у Черкаській області серії НОМЕР_9 та серії НОМЕР_10 , відповідно (а.с. 39 - 40, 123 зворотна сторона, 124, 210 зворотна сторона).

Відповідно до рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 25.05.2016, встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідною тіткою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 13).

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 7766599 від 17.12.2006, Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 34607844 від 22.07.2013, 17.12.2006 в Монастирищенській державній нотаріальній конторі зареєстровано спадкову справу № 554 (номер у спадковому реєстрі № 41359239) після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 119 зворотна сторона, 128).

Згідно з витягом зі спадкового реєстру (заповіту/спадкові договори) № 7766559 від 17.12.2006, у спадковому реєстрі відсутня інформація щодо наявності заповітів/спадкових договорів після ОСОБА_6 (а.с. 118).

Відповідно до довідки № 705, виданої 01.09.2008 Аврамівською сільською радою про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , який постійно проживав в с. Летичівка; після його смерті залишилося спадкове майно, живою на час смерті у померлого залишилася дочка ОСОБА_2 , інвалід другої групи та онук ОСОБА_7 , який поховав померлого за свій рахунок. Інших рідних, дітей, братів, сестер, дядьків, тіток, членів сім`ї та інших родичів покійного до шостого ступеня споріднення, які б претендували на спадщину і прийняли її протягом вказаних у законі строків немає (а.с. 120).

22.07.2013 ОСОБА_7 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернувся із письмовою заявою до Жашківської державної нотаріальної контори, відповідно до якої просить видати йому на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними спорудами та прилеглою до нього земельною ділянкою, який знаходиться в АДРЕСА_1 , яке вони фактично прийняли відповідно до ч. 4 ст. 1268 України після ОСОБА_16 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 127).

Згідно з свідоцтвами про право на спадщину за законом від 22.07.2013, які зареєстровано в реєстрі за № 379 та № 377 (спадкова справа № 554/2006), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна після смерті ОСОБА_6 , 1928 року народження, в розмірі частки спадкового майна кожній, яке складається з: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 150, 151).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 34608317 від 22.07.2013 та № 34608440 від 22.07.2013, 22.07.2013 зареєстровано видачу свідоцтв про право на спадщину № 377 від 22.07.2013 (номер у спадковому реєстрі № 54767586) та № 379 від 22.07.2013 (номер у спадковому реєстрі 54767649) за ОСОБА_4 . Та ОСОБА_5 , ступінь спорідненості - другий, черга спадкування 5 (а.с. 152 - 155).

Згідно з Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 65005339 від 02.06.2021, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.12.20006 зареєстровано спадкову справу в Монастирищенській державній нотаріальній конторі № 554 (номер у спадковому реєстрі № 41359239) та видано свідоцтва про право на спадщину: № 377 від 22.07.2013 (номер у спадковому реєстрі № 54767586) та № 379 від 22.07.2013 (номер у спадковому реєстрі 54767649) (а.с. 30, 75).

Згідно з заявою ОСОБА_2 , адресованої 02.09.2008 Монастирищенській державній нотаріальній конторі, яка посвідчена секретарем Аврамівської сільської ради (зареєстровано в реєстрі за № 1125) та яка зареєстрована в нотконторі 10.09.2008 № 374/02-14, ОСОБА_2 відмовилася від спадщини на користь племінника, онука померлого ОСОБА_7 після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 117).

Відповідно до рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21.07.2016 у справі № 702/1579/15 визнано свідоцтво про право на спадщину за законом № 379 від 22.07.2013, видане Жашківською районною державною нотаріальною конторою Черкаської області на ім`я ОСОБА_5 недійсним; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 , вчинену за номером запису про право власності номер 1752379. Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом № 377 від 22.07.2013, видане Жашківською районною державною нотаріальною конторою Черкаської області на ім`я ОСОБА_4 недійсним. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 , вчинену за номером запису про право власності номер 1752247. Визнано недійсною заяву ОСОБА_2 до Монастирищенської державної нотаріальної контори від 02.08.2008 про відмову ОСОБА_2 від прийняття спадщини свого батька ОСОБА_6 на користь свого племінника, ОСОБА_7 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення набрало законної сили 14.09.2016 (а.с. 14 - 18, 156 - 160).

Отже, цим судовим рішенням видані свідоцтва про право на спадщину № 379 від 22.07.2013 та № 377 від 22.07.2013, виданих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на частини житлового будинку АДРЕСА_1 визнано недійсними та визнано недійсною відмову від спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 .

Крім цього, рішенням від 21.07.2016 у справі № 702/1579/15 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 прийняли спадщину після померлого ОСОБА_6 у встановленому законом порядку. Спадкоємцями ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочка ОСОБА_2 , інвалід другої групи та онук ОСОБА_7 , за правом представлення, так як його мати ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою апеляційного суду від 14.09.2016, рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21.07.2016 залишено без змін. Рішення набрало законної сили 14.09.2016 (а.с. 100 - 104, 181 зворотна сторона - 185).

Відповідно до довідки - роз`яснення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину № 214/02-14, виданої 03.11.2016 Жашківською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 , який діє від імені підопічної ОСОБА_2 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не надано документів, які б підтверджували б факт прийняття ОСОБА_2 спадщини у встановлений законом спосіб (а.с. 19, 160 зворотна сторона - 161).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру щодо права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 259571057 від 02.06.2021 земельна ділянка кадастровий номер 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234 на праві спільної часткової власності станом на 21.01.2014 належать ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по частці на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_11 від 21.01.2024 та № НОМЕР_11 від 21.01.2014, відповідно (а.с. 32 - 33, 177 - 178).

Відповідно до рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.09.2017 скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , на частку спільної часткової власності земельної ділянки кадастровий № 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234, залишивши за ОСОБА_4 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , право власності на частину спільної часткової власності земельної ділянки кадастровий № 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , на частину спільної часткової власності земельної ділянки кадастровий №7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234, залишивши за ОСОБА_5 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , право власності на частину спільної часткової власності земельної ділянки кадастровий № 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234. Визнано за ОСОБА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_12 , в порядку спадкування право власності на частку спільної часткової приватної власності на житловий будинок А-1 загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, веранду а, літню кухню Б, сарай В, ворота з хвірткою 1, огорожу 2 та колодязь 3, що знаходяться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 111167571234. Визнано за ОСОБА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_12 , в порядку спадкування право власності на частку спільної часткової приватної власності земельної ділянки кадастровий № 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслугавування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234. Рішення набрало законної сили 14.11.2017 (а.с. 20 - 24, 186 - 190).

Цим судовим рішенням, встановлено, що ОСОБА_7 правомірно відмовився від прийняття спадщини на користь своїх малолітніх дочок, які мають право на спадщину в частці на обох, тобто в частці 1/4 на кожну.

Рішення вступило в законну силу 14.11.2017 (а.с. 25 - 28, 191 зворотна сторона - 193).

Цим рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.09.2017, визнано право власності за ОСОБА_2 на частки житлового по АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий № 7123480300:02:001:0538. Також визнано за позивачами право власності на (по частці) на земельну ділянку кадастровий № 7123480300:02:001:0538.

Відповідна інформація відображена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 424149081 від 25.04.2025, згідно з якою земельна ділянка кадастровий номер 7123480300:02:001:0538 площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 272407471234 на спільній частковій власності належить: ОСОБА_2 у розмірі частки на підставі рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області № 702/1187/16 - ц від 14.09.2017 та у частці у розмірі кожній ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_11 від 21.01.2024 та № НОМЕР_11 від 21.01.2014 та рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області № 702/1187/16 - ц від 14.09.2017, відповідно (а.с. 42 - 33).

ОСОБА_3 , як опікун ОСОБА_2 02.06.2021 звернувся до Монастирищенської державної нотаріальної контори, з заявою № 112 (індекс 148/02-14) (спадкова справа № 554/2006), відповідно до якої просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 після смерті її батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем за законом крім недієздатної є онук спадкодавця ОСОБА_7 (а.с. 29, 171).

Відповідно до цієї заяви 02.06.2021 нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом за № 100 та зареєстровано у спадковому реєстрі (а.с. 130).

Відповідно до постанови Монастирищенської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 415/02-31 від 20.10.2023 відмовлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у видачі свідоцтва про право на спадщину після її прадіда ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю права власності у померлого на час звернення на вказане спадкове майно (а.с. 35, 207).

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 .

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права з застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права.

При вирішенні спору, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є часом відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Згідно з ст. 1259 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу).

Тобто під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом (та деяких інших осіб), коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.

При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступенів, це означає, що у разі смерті до відкриття спадщини дітей спадкодавця, право на спадкування переходить до їхніх дітей (онуків спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини онуків спадкодавця, право на спадкування отримають їхні діти (правнуки спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини правнуків спадкодавця - їхні діти (праправнуки спадкодавця) і т. д. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18).

Як було встановлено судом вище спадкоємцями майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в рівних частинах є його дочка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_7 за правом представлення після матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом вище та іншими судовими рішеннями різних інстанцій, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у встановленому законом порядку прийняли спадщину: ОСОБА_2 , як особа, яка постійно проживала із батьком/спадкодавцем на час відкриття, а ОСОБА_7 подавши у строк, визначений ст. 1270 ЦК України заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

Як було встановлено судом вище та іншими судовими рішеннями різних інстанцій, ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини на користь своїх дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , подавши особисто заяву нотаріусу, протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу.

Доказів того, що ОСОБА_7 відкликав дану заяву протягом строку, встановленого для її подання та доказів того, що рішенням суду відмова від прийняття спадщини визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Як було встановлено вище, ОСОБА_2 02.06.2021 отримала спірне свідоцтво про право на спадщину за законом на частку майна в розмірі після смерті свого батька ОСОБА_6 .

Згідно з ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.11.2024 у справі № 504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23) зауважив, що недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.

Так, спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст. 1301 ЦК України відокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №383/258/21 (провадження №61-18173св21), «порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними».

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі викладеного, суд вважає, що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_7 мали право на спадщину в рівних частинах по після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, ОСОБА_7 у встановлені законом строки подав заяву як про прийняття спадщини так і про відмову від своєї частки спадщини на користь своїх малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які вважаються такими, що прийняли спадщину, відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення суду від 14.09.2017 та на підставі спірного свідоцтва про право на спадщину, тобто на час видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.06.2021, зареєстровано в реєстрі № 100 позивачці вже належала частка у житловому будинку, яка їй належала в порядку спадкування після свого батька ОСОБА_6 , у зв`язку із чим було порушено право ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в частині спадкування майна після прадіда ОСОБА_6 , а тому суд вважає, що права малолітніх підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання свідоцтва про право на спадщину за законом не дійсним, а позов в цій частині підлягає до задоволення.

Посилання законного представника відповідача, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перебували в родинних відносинах із ОСОБА_7 , та відповідно з спадкодавцем ОСОБА_6 та мали прізвище « ОСОБА_6 » не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були усиновлені ОСОБА_7 у 2012 році. В матеріалах справи містяться свідоцтва про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в графі батько в яких зазначено ОСОБА_7 .

Крім того, згідно з заявою про відмову в прийнятті спадщини ОСОБА_7 ще 16.12.2006 відмовляється від прийняття спадщини на користь правнучок померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що спростовує доводи законного представника про те, що позивачі до 2012 року мали прізвище ОСОБА_4Дослідженим в судовому засіданні рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21.07.2016, у справі № 702/1579/15-ц, на яке покликається законний представник відповідача щодо відсутності кровного споріднення між ОСОБА_7 та позивачами, вказані обставини не встановлені, навпаки в цьому рішенні судом встановлено, що ОСОБА_7 16.12.2006 відмовився від прийняття спадщини на користь правнучок померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (позивачів у цій справі).

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності.

Згідно зі змістом позовної заяви позивачі просять скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 номер відомостей про речове право 42283527.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1952-IV від 01.07.2004) (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) цей закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації прав, зокрема, підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Стаття 27 вище зазначеного Закону № 1952-IV від 01.07.2004 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначає підстави для здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема і право оренди, це укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, його дублікат.

Частина 3 статті 26 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки, державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 проводилася на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.06.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 100, яке судом визнано недійним, позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності є похідною, державна реєстрація речового права (права власності) проведена на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке визнано судом недійним, порушує права та інтереси позивачів, а тому суд вважає, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на частку спадкового майна, підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимоги про визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно із п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що узгоджується із позицію ВС у справі № 227/3750/19, провадження № 61-16069св20 від 22.09.2021.

Враховуючи те, що позивачі у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті діда ОСОБА_6 , їх батько ОСОБА_18 відмовився від своєї частки спадщини на їхню користь, нотаріусом винесено відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тому суд, використовуючи винятковий спосіб захисту визнання права власності на спадкове майно, вважає за необхідне визнати за позивачами в порядку спадкування за законом право власності на частку спірного житлового будинку за кожним позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, оскільки відповідач ОСОБА_3 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому суд вважає не необхідне судовий збір в розмірі 5 324,80 грн (1 331,20 грн*4) компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 11-13, 141, 200, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , треті особи: Монастирищенська державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними та визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити повністю.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.06.2021, зареєстроване в реєстрі за №100, видане державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Дібровою Л.М., що діяла в порядку заміщення Монастирищенської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 , недійсним.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , вчинене 02.06.2021, номер відомостей про речове право 42283527.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку спільної часткової приватної власності на житловий будинок А-1 загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, веранду а, літню кухню Б, сарай В, ворота з хвірткою 1, огорожу 2 та колодязь 3, що знаходяться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 111167571234 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_5 , право власності на 1/4 частку спільної часткової приватної власності на житловий будинок А-1 загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, веранду а, літню кухню Б, сарай В, ворота з хвірткою 1, огорожу 2 та колодязь 3, що знаходяться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 111167571234 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовий збір в розмірі 5 324,80 грн компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Законний представник відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 .

Третя особа: Монастирищенська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: вул. Соборна, 117 м. Монастирище Уманського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 02901322.

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, місцезнаходження: вул. Соборна, 121 м. Монастирище Уманського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 22793113.

Суддя Юлія ЖЕЖЕР