Ухвала суду № 139049235, 18.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

18.08.2026

Справа № 644/ 5950 /26

н/п 2/644/ 4426 /26

У Х В А Л А

іменем України

про направлення справи за підсудністю

18 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Індустріального районного суду м. Харкова - Сітало А.К., дослідивши позовну заяву Акціонерного товариства «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії та послуги перетікання реактивної електроенергії,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача Григоренко Ю.Є. звернулася до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Харківобленерго» заборгованість у розмірі 22197,64 грн, яка складається з наступного: 875,88 грн. заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії; 20837,47 грн. заборгованість за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії; 128,60 грн. 3% річних (за послугу з розподілу електричної енергії та на реактивну електричну енергію); 355,69 грн. індекс інфляції за послугу з розподілу електричної енергії та на реактивну електричну енергію.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить висновку, що вказаний позов не підсудний Індустріальному районному суду м. Харкова, у зв`язку з чим підлягає направленню за підсудністю з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України та реалізується зокрема через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України.

Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.

За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення статей 27 та 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені вимоги процесуального закону унеможливлюють зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Згідно ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

З позовної заяви судом встановлено, що місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , яка відноситься до адміністративно територіального устрою Індустріального району м. Харкова.

Разом з тим, незважаючи на те, що зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться на території на який розповсюджується юрисдикція Індустріального районного суду м. Харкова, з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до даних правовідносин правил загальної чи альтернативної підсудності, які передбачені ст. ст. 27, 28 ЦПК України з підстав зазначених нижче.

Частиною першою ст. 30 ЦПК України визначено що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної тощо).

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду України сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном (Постанова від 07.07.2020 року у справі №910/10647/18).

Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі «Толстой-Милославський» (TolstoyMiloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну «передбачений законом» сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, зокрема, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що АТ «Харківобленерго» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 22197,64 грн, яка виникла за місцезнаходженням об`єкта електрифікації, а саме: АДРЕСА_2 .

Надання послуг з розподілу електричної енергії та послуги перетікання реактивної електроенергії за вказаною вище адресою за якою розташований нежитловий об`єкт підтверджується договором укладеним між АТ «Харківобленерго» та ФО-П ОСОБА_1 про постачання електричної енергії № 56460 від 30.11.2010 року, заяві-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 04.12.2018 (особовий рахунок об`єкта № НОМЕР_1 ) та паспортом розподілу електричної енергії в якому зазначена вказана вище адреса об`єкта електрифікації.

Таким чином, вказані послуги надаються відповідачу за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , будинок без номеру, що підтверджується вказаними вище доказами, які додані до позову.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надані послугиз розподілу електричної енергії та послуги перетікання реактивної електроенергії, має пред`являтися за місцем знаходження цього нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності, відповідно до положень передбачених ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Така позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 року по справі № 638/1988/17, відповідно до якої правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Адреса за якою виникла заборгованість, відноситься до адміністративно територіального устрою на який розповсюджується територіальна юрисдикція (підсудність) Берестинського районного суду Харківської області.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що даний позов не відноситься до територіальної підсудності Індустріального районного суду м. Харкова.

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що розгляд справи по суті з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), потягне за собою скасування судового рішення.

Враховуючи, що вказана цивільна справа із заявленими в позові вимогами не підсудна Індустріальному районному суду м. Харкова, суд вважає за необхідне передати справу за підсудністю на розгляд до Берестинського районного суду Харківської області, відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України за місцем знаходження нерухомого майна за яким виникла заборгованість.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 31 ЦПК України передання справи за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 26- 32, 187, 260, 261 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії та послуги перетікання реактивної електроенергії передати за підсудністю на розгляд до Берестинського районного суду Харківської області.

Роз`яснити позивачу, що передача справи до іншого суду здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Копію ухвали направити позивачу для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: А. К. Сітало