Рішення № 139049055, 18.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/411/26

н/п 2/953/4243/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судового засідання Кот Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №953/411/26 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» - Терещенко О.С. звернулася до Київського районного суду м.Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут заборгованість за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.06.2021 по 01.11.2025 в розмірі 26882,38 грн, судові витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав у розмірі 80,00 грн та сплачений за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 2662,40 грн, а також суму поштових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за адресою: АДРЕСА_1 побутовим споживачем електричної енергії, що постачається ПрАТ «Харківенергозбут» є Діковський О.В. Враховуючи приписи чинного законодавства та умов договору, те, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично спожито електричну енергію, Договір вважається укладеним 01.01.2019 року на умовах типового договору та комерційної пропозиції, що розміщені на сайті zbutenergo.kharkov.ua з ОСОБА_1 . За період з 01.06.2021 по 01.11.2025 за вказаною адресою згідно переданих у відповідності до вимог п. 11 Постанови № 312, п. 4.3 ПРРЕЕ, п. 1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку від оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» показань приладу обліку проведено нарахування за електричну енергію у розмірі 26882,38 гривень. Проте вказану суму боргу за виставленими рахунками боржник не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за електричну енергію у розмірі 26882,38 гривень. Вказує, що несплата відповідачем вартості використаної електроенергії шкодить інтересам товариства. На підставі викладеного представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова, 19.01.2026 визначено головуючу суддю у справі: Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 20.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 26.03.2026 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут заборгованість за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.06.2021 по 01.11.2025 в розмірі 26882 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 38 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут судові витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 226 (двісті двадцять шість) гривень 00 копійок та сплачений судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

08 травня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій прохає суд: - скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 березня 2026 року у справі № 953/411/26; - призначити справу до розгляду відповідно до вимог ЦПК України (у спрощеному порядку); - у разі скасування заочного рішення та подальшого часткового або повного задоволення його заперечень стягнути на його користь за рахунок позивача судовий збір у розмірі 665,60 грн, сплачений за подання цієї заяви.

В обгрунтування заяви вказує, що він не брав участі у розгляді справи не зі своєї вини. Про дату, час та місце судового засідання його належним чином не повідомили. Як вказано в самому тексті заочного рішення, поштова кореспонденція була повернута оператором поштового зв`язку без вручення. Про існування заочного рішення дізнався лише після ознайомлення з інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У зв`язку з цим був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 43, 81 ЦПК України. Також вказує, що судом встановлено, що він набув право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 лише з 11.06.2021 року. Однак рішенням стягнуто заборгованість, починаючи з 01.06.2021 року, тобто за період, коли він не був власником зазначеного нерухомого майна та не був стороною правовідносин з постачання електричної енергії щодо цього об`єкта. Крім того, позивач заявив вимоги за період з 2021 по 2025 роки. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. Для періодичних платежів позовна давність обчислюється окремо по кожному щомісячному платежу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17). Через неналежне повідомлення про справу він був позбавлений можливості своєчасно заявити про застосування позовної давності. Судом не було належним чином перевірено обгрунтованість розрахунку заборгованості, фактичні обсяги споживання та докази вручення рахунків.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 22.05.2026 задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 953/411/26 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію. Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2026 по цивільній справі № 953/411/26 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію скасовано, справу № 953/411/26 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 11.08.2026, не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. В матеріалах справи наявна заява, подана представником позивача Терещенко О.С. з проханням провести судове засідання без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом надіслання повісток про виклик у судове засідання в електронний кабінет. Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відзив не надав.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, згідно з даними інформаційної довідки № 456664926 від 16.12.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником 1/1 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 з 11.06.2021, на підставі договору купівлі-продажу № 443, виданого 11.06.2021, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Кононовою О.В., відповідно є побутовим споживачем електричної енергії, що постачається ПрАТ «Харківенергозбут» за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов`язує.

Постановою НКРЕКП від 26.10.2018 року №1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної-послуги на закріпленій території. Згідно Переліку постачальників універсальних послуг на території Харківської області, таким постачальником визначено ПрАТ «Харківенергозбут». Позивач має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06,2018 №505).

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Згідно з п. 4.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

У відповідності з п. 4.7. ПРРЕЕ, оплата електричної енергії здійснюється побутовим споживачем виходячи з умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Згідно з п. 4.8. ПРРЕЕ, форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційна пропозиція, копія ліцензії на провадження відповідної діяльності та копії інших документів ПрАТ «Харківенергозбут» розмішені на його сайті для публічного доступу: zbutenergo.kharkov.ua.

Абзацом п`ятим пункту 13 Перехідних положень ЗУ «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

У відповідності до п. 13 Перехідних положень вказаного закону, передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Враховуючи, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично спожито електричну енергію, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах типового договору та комерційної пропозиції, що розміщені на сайті zbutenergo .kharkov.ua, з ОСОБА_1 .

Згідно з п. 5.10 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору. За умовами п. 3 комерційної пропозиції розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

За період з 01.06.2021 по 01.11.2025 за вказаною адресою згідно переданих у відповідності до вимог п. 11 Постанови № 312, п. 4.3 ПРРЕЕ, п. 1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку від оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» показань приладу обліку проведено нарахування за електричну енергію у розмірі 26882,38 гривень.

Проте вказану суму боргу за виставленими рахунками споживач не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за електричну енергію в зазначеному розмірі.

Згідно з підпунктом 2 п. 5.5.5. ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.2.1. ПРРЕЕ, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

На підставі викладеного, у відповідача виникли зобов`язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги, оскільки ОСОБА_1 є власником нерухомого майна. Не укладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідача як споживача від оплати відповідних послуг.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.

Також вказані положення закону свідчать про те, що споживачі зобов`язані своєчасно і в повному обсязі оплачувати витрати на утримання будинку, споруд і прибудинкової території.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В порушення обов`язку щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, відповідач неналежним чином виконував зобов`язання з оплати таких послуг.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача за користування електричною енергією, за адресою: АДРЕСА_1 становить 26882,38 гривень.

Доказів того, що послуги відповідачу не надавались, що він не користувався наданими послугами і потреби в таких послугах не мав, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Розрахунок боргу, наданий позивачем, сумніву не викликає та приймається судом.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на диспозитивність цивільного судочинства, доводи відповідача, висловлені у заяві про перегляд заочного рішення, про те, що він набув право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 лише з 11.06.2021 року, однак рішенням стягнуто заборгованість, починаючи з 01.06.2021 року, тобто за період, коли він не був власником зазначеного нерухомого майна та не був стороною правовідносин з постачання електричної енергії щодо цього об`єкта, суд відхиляє, з огляду на таке.

Так, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що у червні 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , було спожито 33кВт/год електроенергії та нараховано 55,18 гривень до сплати за користування електричною енергією. Разом із цим, в ході розгляду справи відповідачем не спростовано доводів представника позивача та не надано доказів того, що зазначений об`єм електроенергії було спожито саме попереднім власником майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , а не відповідачем.

Після скасування заочного рішення відповідач жодного разу не з`явився у судове засідання, відзиву на позовну заяву не подав, як і не подав будь-яких доказів на спростування доводів представника позивача.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ «Харківенергозбут» про стягнення з відповідача заборгованості за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.10.2024 по 01.01.2026 в розмірі 11410 гривень 68 копійок є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення відповідачем вказано про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Як свідчать матеріали справи, датою звернення ПрАТ «Харківенергозбут» із даною заявою є 18.01.2026, а період нарахуванням останнім заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії становить з 01.06.2021 по 01.11.2025.

Як вище зазначалося, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.10.2024 по 01.01.2026 в розмірі 11410 гривень 68 копійок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

Строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення ПрАТ «Харківенергозбут» із даною заявою 18.01.2026 та період нарахування останнім заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії з 01.06.2021 по 01.11.2025, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі за період з 01.06.2021 по 30.11.2025, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (18.01.2026) не спливла та продовжувалася на строк дії карантину (до 30.06.2023), а у подальшому продовжується на період дії в Україні воєнного стану.

З огляду на зазначене, суд розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.10.2024 по 01.01.2026 в розмірі 11410 гривень 68 копійок.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому суд стягує з відповідача на користь ПрАТ «Харківенергозбут» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на отримання інформації з реєстру нерухомості у сумі 80,00 гривень, а також поштових витрат у сумі 146,00 гривень.

На підтвердження зазначених витрат представником позивача надано квитанцію про сплату 80 гривень за надання відомостей з ДРРП на нерух. Майно, а також квитанцію про сплату 146,00 гривень за відправку позивачем відповідачу позовної заяви з доданими до неї матеріалами.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Відповідно, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 226,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст..2, 13, 15, 16, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ Ощадбанк НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.06.2021 по 01.11.2025 в розмірі 26882 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (п/р № НОМЕР_2 , АТ Ощадбанк, МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328) судові витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 226 (двісті двадцять шість) гривень 00 копійок та сплачений судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», код ЄДРПОУ: 42206328, юридична адреса: 61057, м.Харків, вул.Гоголя, 10;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя - С.М. Лисиченко