Постанова № 139048707, 18.08.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/949/26

Провадження №3/567/332/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Острог

Суддя Острозького районного суду Рівненської області Назарук В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП №3 Рівненського РУП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

за ч.1 ст.130, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

встановив:

30.05.2026 біля 15:30 год. в с.Мощаниця по вул.Зарічна Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1 керував електроскутером ІDEMO STORM BL 200, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

28.07.2026 біля 18:02 год. в с.Мощаниця по вул.Зарічна Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1 керував електроскутером ІDEMO STORM BL 200, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

На неодноразові виклики суду ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час та дату розгляду справи судом повідомлявся належним чином, в тому числі за повідомленим ним засобом зв`язку. З клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Зважаючи на викладене, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, оскільки ОСОБА_1 не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколів про адміністративні правопорушення, суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, строком розгляду якої, відповідно до вимог ст.277 КУпАП є п`ятнадцятиденний термін з дня одержання судом протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, відповідно до правил ст.268 КУпАП та зважаючи на те, що під час складання протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції адресу свого проживання та номер свого телефону, за якими був повідомлений про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за його відсутності на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, надавши оцінку всім доказам в їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та необхідності притягнення його до адміністративної відповідальності з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735.

Зокрема, цією статтею визначено, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів та з застосуванням відеозапису.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведена протоколами про адміністративні правопорушення від 30.05.2026 серії ЕПР1 №679608, від 28.07.2026 серії ЕПР1 №731346, а також іншими доказами. При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 заперечень щодо зазначених протоколів, які є доказами у справі про адміністративне правопорушення, не подав.

Відповідно до актів огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 30.05.2026 та від 28.07.2026 встановлено, що 30.05.2026 та 28.07.2026 працівниками поліції в ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя і в результаті огляду на стан алкогольного сп`яніння було встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння та з результатами огляду він був згоден.

З матеріалів справи вбачається, що 30.05.2026 щодо ОСОБА_1 було проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та виявлено у нього наявність ознак алкогольного сп`яніння та за результатами огляду було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (2,18 проміле).

Зазначене підтверджується наданим суду відеозаписом.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2026 щодо ОСОБА_1 було проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та виявлено у нього наявність ознак алкогольного сп`яніння та за результатами огляду було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (5,00 проміле).

Зазначене підтверджується наданим суду відеозаписом.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Водночас, при вирішенні даної справи суд виходить з наступного.

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху, які прийняті відповідно до Закону України «Про дорожній рух» і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, вказано значення термінів. Так, згідно п.1.10 ПДР транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Відповідно до положень ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати, як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі, і електроскутер (електросамокат), і у вузькому - механічний транспортний засіб.

Слід зазначити, що 23.03.2023 набрав чинності Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», яким внесено зміни до Закону України "Про автомобільний транспорт".

Зокрема, визначено, що електричний колісний транспортний засіб, це дво і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 (справа №127/5920/22) зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея, тощо) для переміщення особи, як учасника дорожнього руху, є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст.1187 ЦК України. Якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката, як механічного транспортного засобу, з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на вищевикладене, електроскутер, яким ОСОБА_1 керував, як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким у стані алкогольного чи наркотичного спяніння, з ознаками алкогольного, наркотичного сп`яніння, а також за відмову від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КУпАП.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено що ОСОБА_1 30.05.2026 біля 15:30 год. в с.Мощаниця по вул.Зарічна Рівненського району Рівненської області та 28.07.2026 біля 18:00 год. в с.Мощаниця по вул.Зарічна Рівненського району Рівненської області керував електроскутером ІDEMO STORM BL 200, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, а тому в його діях вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

Застосовуючи вид адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. При накладенні адміністративного стягнення судом взято до уваги те, що ОСОБА_1 за віком є працездатною особою, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності.

За таких обставин до ОСОБА_1 , з врахуванням вимог ст.36 КУпАП, слід застосувати адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч.5 ст.283 КУпАП, постанова судді про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином, на підставі п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, керуючись ст.24, 36, 40-1, 221, 276, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

визнати ОСОБА_1 таким, що вчинив правопорушення, передбачені ч.1 ст.130, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.

У разі несплати штрафу в 15-ти денний термін, штраф підлягає примусовому стягненню з ОСОБА_1 в порядку ст.308 КУпАП у подвійному розмірі, а саме в сумі 34000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Реквізити для сплати штрафу:

Отримувач коштів: ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA218999980313020149000017001. Код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДПРОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.