Рішення № 139048597, 18.08.2026, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/768/26

Провадження № 2/550/596/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Литвин В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду в селищі Чутове цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрглобал-фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Укрглобал-фінанс» (далі також позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4307340 (далі також кредитний договір), який підписано електронним підписом позичальника.

На підставі договору факторингу № 26/08/24 від 26.08.2024 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту 8 600,00 грн; строк кредитування 360 календарних днів; стандартна процентна ставка 2,50% в день; знижена процентна ставка 0,75% в день; періодичність платежів 30 днів.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредит не повернув, проценти за користування ним не сплатив, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 56 330,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 8 600,00 грн, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 47 730,00 грн, а також судові витрати.

Ухвалою судді від 22.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи, а також зазначено про право сторін подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, правом подати свої заперечення проти позовних вимог не скористався, про розгляд судом справи повідомлений належним чином (а.с. 79).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін сторони суду не заявляли.

З огляду на викладене, розгляд справи по суті здійснюється судом за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

До позовної заяви позивачем додано клопотання про витребування доказів у АТ «ПУМБ», а саме інформації про випуск банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , інформацію про зарахування коштів в розмірі 8 600,00 грн та виписку про рух коштів по рахунку, який відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 18.01.2024 по 23.01.2024.

Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки воно не містить жодних обґрунтувань, а також доказів існування об`єктивної неможливості у позивача самостійно надати такі докази та заходи, вжиті ним самостійно для їх отримання.

17.08.2026 до суду засобами електронного суду надійшла заява представника відповідача адвоката Петренко О.М. про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання на іншу дату.

Розглянувши вказану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вже зазначено вище, ухвалою судді від 22.06.2026 було відкрито провадження у даній цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено, зокрема відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, а також зазначено про право сторін подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Згідно з ч. 7 ст. 279 ЦПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 79) та супровідного листа (а.с. 77) копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.06.2026 відповідач отримав 27.06.2026. Відповідно, визначений судом строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін закінчився 13.07.2026.

У зазначений строк відповідач (його представник) правом подати відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не скористався.

Оскільки судовий розгляд даної справи здійснюється судом без виклику сторін та, відповідно, проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відсутні підстави для задоволення заяви представника відповідача про відкладення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, 18.01.2024 між первісним кредитором та відповідачем укладено кредитний договір № 4307340, який підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами кредитного договору загальний розмір кредиту становить 8 600,00 грн строк кредитування 360 календарних днів; стандартна процентна ставка 2,5% в день; знижена процентна ставка 0,75% в день; періодичність платежів 30 днів.

Згідно з п. 2.1. кредитного договору кредит надається шляхом безготівкового переказу грошової суми на платіжну картку позичальника № НОМЕР_2 .

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти на загальну суму 8 600,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується квитанцією ТОВ «Пейтек Україна» № 20240828-1964 від 28.08.2024 (а.с. 30).

Як свідчить наданий позивачем розрахунок, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 26.08.2024 становить 56 330,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом 8 600,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 47 730,00 грн (а.с. 31-35).

На підставі договору факторингу № 26/08/24 від 26.08.2024, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем, та витягу з реєстру боржників до договору факторингу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4307340 від 18.01.2024 перейшло до позивача (а.с. 50-58).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 525,526, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом в межах даної справи, кредитний договір укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На час розгляду справи судом відповідачем не надано заперечень проти позову, контррозрахунку, доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, тощо.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач порушив зобов`язання, у визначені умовами кредитного договору строки кредит не повернув, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем за допомогою належних доказів.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 600,00 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині заборгованості за нарахованими відсотками, заявлених позивачем до стягнення в сумі 47 730,00грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається договором.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Відповідно до п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (23.12.2023), установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Разом з тим, суд зауважує, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснено первісним кредитором, виходячи із стандартної процентної ставки 2,5 % в день за період з 18.01.2024 по 26.08.2024.

Тому, з урахуванням норм ч. 5 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 47 730,00 грн заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню згідно з наступним розрахунком:

за період з 18.01.2024 21.04.2024 : 8 600,00 грн х 2,5 % х 95 днів = 20 425,00 грн,

за період з 22.04.2024 19.08.2024 : 8 600,00 грн х 1,5 % х 120 днів = 15 480,00 грн,

за період з 20.08.2024 26.08.2024 : 8 600,00 грн х 1% х 7 днів = 602,00 грн.

20 425,00 грн + 15 480,00 грн + 620 грн = 36 507,00 грн.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 4307340 від 18.01.2024 в сумі 45 107,00 грн, з яких 8 600,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 36 507,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

В іншій частині позову належить відмовити у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

45 107,00 грн х 100 / 56 330,00 грн = 80,08% (розмір задоволених позовних вимог);

2 662,40 грн х 80,08% = 2 132,05 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Позивачем також заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження цих витрат позивачем надано: копію договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024 (а.с. 59-62); акт приймання-передачі наданих послуг № 144 від 21.04.2026 (а.с. 66); витяг з Реєстру № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг № 144 від 21.04.2026; платіжна квитанція від 22.04.2026 (а.с. 67), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 65).

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі8 008,00 грн (10 000 грн х 80,08%).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 15, 16, 512, 514, 525, 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Укрглобал-фінанс» заборгованість за договором про надання кредиту № 4307340 від 18.01.2024 у розмірі 45 107 (сорок п`ять тисяч сто сім) грн 00 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 132 (дві тисячі сто тридцять дві) грн. 05 коп., а також витрати на правничу допомогу в сумі 8 008 (вісім тисяч вісім) грн 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрглобал-фінанс», адреса місцезнаходження: м. Київ, б-р Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 41915308, р/р НОМЕР_3 , АТ «Сенс Банк», МФО 300346.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя В.В. Литвин