Рішення № 139047927, 10.08.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/586/26

2/405/252/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 Подільський районний суд м. Кропивницького в складі:

головуючого судді Шевченко І.М.,

за участі секретаря Мишевець Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

В лютому 2026 року позивач, ТОВ «ФК «ЄАПБ», за допомогою підсистеми «Електронний суд», звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 06.12.2024 р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5161023 на суму 28000,00 грн. 25.09.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №25092025, у зв`язку з чим до позивача перейшло право вимоги по договору № 5161023. Оскільки відповідач, в порушення норм закону та умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим заборгованість за договором становить 100514,80 грн., тому позивач звернувся в суд з даним позовом.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Кропивницького Шевченко І.М. від 05.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.04.2026 року закрите підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

27.05.2026 року від представника відповідача адвокат Тальчук П.І., за допомогою підсистеми «Електронний суд», подала відзив на позовну заяву, в якому просила поновити їй строк на подачу відзиву, та зазначила, що відповідач не визнає позовні вимоги з наступних підстав.

Позивач пред`явив вимогу про стягнення боргу з ОСОБА_1 за кредитним договором №5161023 від 06.12.2024.

Матеріали справи не містять доказів узгодження умов кредитування.

Факт укладення договору в електронному вигляді між Позивачем та Відповідачем не підтверджується належними доказами. В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили, що Відповідач виконав дії, передбачені Законом України «Про електронну комерцію» для підписання електронного договору - а саме: не доведено, що Відповідач отримав одноразовий ідентифікатор; не доведено, що цей ідентифікатор був використаний для підписання договору; не надано технічних журналів, протоколів підтвердження акцепту чи доказів авторизації у системі.

Таким чином, сам факт надання одноразового ідентифікатора не доводить факту акцепту договору Відповідачем, якщо немає підтвердження його використання.

Заповнення інформаційних повідомлень від споживача фінансових послуг, паспортів споживчих кредитів або введення особистої інформації є лише попередньою дією, необхідною для створення технічної можливості формування пропозиції (оферти), але не свідчить про прийняття цієї пропозиції.

Жодних належних доказів такого прийняття - у вигляді підписання одноразовим ідентифікатором, електронним повідомленням чи іншими передбаченими законом діями - Позивач не надав.

Відтак, Позивач не довів факт підписання та укладення сторонами договору кредиту на тих умовах сплати відсотків, комісій, які вказані у наданих до суду документах.

Відсутність доказів, які б підтверджували достовірність, цілісність і незмінюваність відповідного договору, з огляду на позицію Верховного Суду, сформовану у справі №758/14925/23 від 04.02.2026, виключають підстави вважати погодженим позичальником істотних умов кредитування, таких як розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, а отже, їх стягнення в судовому порядку.

Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів Відповідачу згідно вказаного спірного договору.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» (виписки з особового рахунку клієнта та ін.).

Оскільки Позивачем не було доведено факту видачі Відповідачу кредитних коштів у заявленому Позивачем розмірі по кредитному договору, а також відповідно і користування кредитними коштами, то слід дійти висновку про відсутність правових підстав для стягнення як тіла кредиту, так і відсотків та інших платежів по ньому.

01.06.2026 року представник позивача Макарова Л.В., за допомогою підсистеми «Електронний суд», подала відповідь на відзив, у якому зазначила, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та просила витребувати докази по справі від АТ КБ "ПриватБанк".

08.06.2026 року від представника відповідача адвоката Тальчук П.І. надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в якому вона не погодилася з доводами, викладеними у відповіді на відзив та заперечила проти задоволення клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 02.07.2026 року витребувані докази від АТ КБ «ПриватБанк».

20.07.2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли докази по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові та у відповіді на відзив зазначив про проведення розгляду справи без участі позивача.

05.08.2026 року представник відповідача адвокат Тальчук П.І., за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони по справі в судове засідання не з`явились, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 06.12.2024 р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5161023 на суму 28000,00 грн., строком на 360 днів, процентна ставка фіксована та становить 1% за кожен день користування кредитом (а.с. 22-45).

Договір було підписано електронним підписом однаразовим ідентифікатором 46014 06.12.2024 14:25:42, про що зазначено у договорі (а.с. 45).

У відповідності до п.п. 1.1. Кредитного договору, укладання Кредитного договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.

Відповідно до п.п.9.7. Кредитного договору, Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.1. Кредитного договору, Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті, і яка зазначена в даному п.п. Кредитного договору НОМЕР_1 (а.с. 26).

Згідно довідки ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», вих. №1-3009 від 30.09.2025, між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УПР» було укладено договір про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти 06.12.2024 у сумі 28000,00 грн. на платіжну карту НОМЕР_2 (а.с. 56).

АТ КБ «ПриватБанк» у своїй відповіді було повідомлено суд про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту 5168745122514000, на яку 06.12.2024 року було зараховано кошти в сумі 28000,00 грн. (вх. №25461 від 20.07.2026 року.

Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (п.п. 9.9. Кредитного договору), які розміщені на веб-сайті, повністю Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

25.09.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №25092025, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 68-76).

Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №1, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (а.с. 78).

Відповідно до платіжної інструкції №23274 від 30.09.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кошти за договором факторингу №25092025 від 25.09.2025 року в сумі 2 595 848,69 грн. (а.с. 80).

Згідно Реєстру боржників від 25.09.2025 до Договору факторингу №25092025 від 25.09.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 100 514,80 грн., з яких:

27 388,58 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

59 126,22 грн. - сума заборгованості за процентами;

14 000,00 грн. - сума заборгованості за штрафами;

0,00 грн. - сума заборгованості за комісією за видачу (а.с. 82).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5161023 від 06.12.2024 року, який був підписаний електронним підписом відповідача шляхом використання ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кошти, згідно умов договору були перераховані на платіжну картку відповідача, що підтверджено довідкою «ТОВ «УПР» та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджено належними та допустимими доказами.

Щодо заборгованості відповідача у розмірі 59126,22 грн. за процентами, суд зазначає наступне.

Доводи відповідача про те, що нараховані позивачем проценти перевищують розмір тіла кредиту, що становить надмірний та невиправданий тягар для відповідача, порушує принцип добросовісності та розумності, покликаючись на п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», судом відхиляються, як безпідставні, з огляду на таке.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За частинами 1 і 2 вказаної норми Закону, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно з п.5 ч.3 вказаної норми Закону, несправедливими є умови договору, зокрема, про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят процентів вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

За іншими положеннями ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»:

- перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (частина 4);

- якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина 5);

- у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина 6).

З аналізу кредитного договору вбачається, що сторони погодили процентні ставки за правомірне користування кредитними коштами. Проценти за кредитним договором не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.

Умови договору є чіткими і зрозумілими та дають можливість споживачу, навіть за відсутності спеціальних знань, усвідомити розмір фінансових зобов`язань за цим договором.

Таким чином, суд доходить висновку, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України.

Що стосується нарахування позивачем штрафу в розмірі 14000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено штраф за кредитним договором в розмірі 14000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, та стягнення з відповідача на користь позивача 27388,58 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 59126,22 грн. заборгованості за процентами, всього 86514,80 грн.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору в розмірі 2289,66 грн., пропорційно частині задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором № 5161023 від 06.12.2024 року в розмірі 86 514,80 грн. на рахунок IBAN НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 2 289,66 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_1 .

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко