Рішення № 139047767, 18.08.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

18.08.2026

Провадження № 2-о/389/123/26

ЄУН 389/2538/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Знам`янський місьрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам`янка Кіровоградської області, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Знам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду з даною заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце смерті - російська федерація, м.Москва.

Вимоги обґрунтовані тим, що заявниця є внутрішньо переміщеною особою у зв`язку із збройною агресією російської федерації. Наразі фактично проживає у місті Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 45 років помер її син - ОСОБА_3 . Місце смерті - м. Москва, російська федерація. Про смерть сина заявник дізналася телефоном від його колеги, який проживає на території російської федерації (у м. Москва). За інформацією, отриманою телефоном від колеги сина, ОСОБА_2 28 липня 2021 року у м. Москва, де він тимчасово перебував на роботі (на будівництві). До 2014 року син постійно проживав у м. Слов`янськ Донецької області, звідти вже поїхав на заробітки до м. Москва. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2018 року у справі № 243/6360/18 ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім. Початком його безвісної відсутності судом визначено 01 травня 2014 року. За інформацією, отриманою від колеги сина, тіло ОСОБА_2 поховано на одному з кладовищ в м. Москва. На підтвердження цього колега надсилав заявниці фотографії місця поховання, однак під час евакуації у 2025 році з м. Слов`янськ Донецької області зазначені фотографії були втрачені.

Документи, які видавалися на підтвердження факту смерті:-свідоцтво про смерть, видане 02.08.2021 року відділом № 46 РАЦС Москви, актовий запис про смерть № 170219775004601424000 від 02.08.2021 року. Фотокопію свідоцтва про смерть заявниця отримала від колеги сина телефонним повідомленням у липні 2021 року. Інші документи у колеги сина відсутні.

Померлий ОСОБА_2 був громадянином України, не відмовлявся та не був позбавлений громадянства України. Заявниця не має ні оригіналу, ні дубліката свідоцтва про смерть сина, при цьому вона позбавлена фізичної можливості як на отримання дубліката свідоцтва про смерть на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами рф. Поштове сполучення з країною-агресором також припинено. Таким чином, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, припинення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією, а також неможливості отримання документа про смерть встановленого зразка, заявниця позбавлена можливості зареєструвати смерть свого сина в органах державної реєстрації актів цивільного стану України та, як наслідок, реалізувати свої спадкові права після його смерті. В зв`язку із зазначеним вона змушена звернутись з даною заявою до суду.

Заявник та її представник адвокат Куценко Т.В. у судове засідання не з`явились. Разом з цим, представник заявника надала до суду заяву, в якій підтримала заявлені вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, а справу розглядати за відсутності заявника та її представника.

Представник заінтересованої особи в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, причини неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (заповненого російською мовою), ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в сел.Миколаївка, м.Слов`янська, Донецької області, його матір`ю значиться ОСОБА_1 (а.с.13;17).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено, ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім. Початком безвісної відсутності останнього вказано 01 травня 2014 року (а.с.15).

За даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02 серпня 2021 року виданого «97750046 органом ЗАГС москвы №46 многофункциональным центром предоставления государственных услуг районов Северное Тушино и Южное Тушино» (заповненого російською мовою), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Москва, Російської Федерації. Дане свідоцтво засвідчено нотаріусом Лобненського нотаріального округу Московської області (а.с.13).

Доказів, які б спростовували факт смерті ОСОБА_2 суду не надано.

Метою встановлення заявником факту смерті сина є державна реєстрація його смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану України та, як наслідок, реалізація своїх спадкових прав після його смерті.

Згідно ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1, 2, 7 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, серед іншого, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Згідно ст. 25 Закону України «Про міжнародні договори України» зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

Згідно ст. 1 Закону України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» передбачає зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України в м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1992р. №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москва 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь».

Згідно ст. 2 Закону України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» передбачає вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Згідно ст. 22 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Проте, в своїй заяві заявник зазначила, що у випадку, з яким вона стикнулась, реалізація зазначеного механізму є неможливою, оскільки вона позбавлена можливості отримати оригінал або дублікат свідоцтва про смерть свого сина, виданий компетентними органами Російської Федерації, через розірвання дипломатичних відносин між Україною та державою-агресором. Наявні у неї копії документів не є достатньою підставою для проведення державної реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану України та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка.

Так, форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Згідно п. 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану) документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п. 1 розділу V Правил державної реєстрації актів цивільного стану підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Суд бере до уваги, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України Президент України Володимир Зеленський підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії РФ проти України Президент України Володимир Зеленський підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з РФ, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з РФ та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з РФ та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в місті Гаазі.

При цьому суд враховує, що спірна правова проблема обтяжена фактом смерті особи на території іноземної держави-агресора РФ.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю РФ.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №643/1873/23.

При відсутності підстав для державної реєстрації смерті особи, визначених у Правилах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (стаття 319 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає, що у справі необхідно застосувати засоби гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту,що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт смерті громадянина України ОСОБА_2 в м. москва російської федерації і на підставі вимог ст. 315 ЦПК України цей факт підлягає встановленню.

Тому суд вважає необхідним заяву про встановлення юридичного факту задовільнити в повному обсязі.

Керуючись: ст.ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265, 315, 316 ЦПК України, ст.ст. 1223, 1264, 1268 ЦК України, Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» №240/94-ВР від 10 листопада 1994р.; ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006р., ст.ст.1, 2 Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» №2783-ІХ від 01 грудня 2022р.-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Знам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел.Миколаївка, міста Слов`янськ, Донецької області у місті москва російської федерації - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявник - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - Знам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місце знаходження: вул.М.Грушевського, 30, м.Знам`янка Кіровоградської області, Код ЄДРПОУ:41491023.

Суддя Г.В. Берднікова