Рішення № 139047515, 11.05.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18663/24

Провадження № 2/369/2221/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченко А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

за участі:

прокурора Звягінцевої М.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи № 369/18663/24 за позовом Заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (далі позивач) звернувся до ОСОБА_1 (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з даним позовом про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у приватній власності ОСОБА_3 перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 площею 0,0371 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 087099 (11267), виданого Вишневою міською Радою народних депутатів 01.03.1999 на підставі рішення 9 сесії ХХІІ скликання Вишневої міської Ради народних депутатів від 30.01.1998, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №313.

Надалі, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.02.2018 (спадкова справа № 153/2015, зареєстровано в реєстрі за № 2-226) за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 , визнано право власності на 1/3 земельної ділянки із загальною площею 0,0371 га, з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного свідоцтва ОСОБА_1 зареєструвала в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на 1/3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 (номер відомостей про речове право 24838870 від 14.02.2018, індексний номер рішення про державну реєстрацію права 39681960 від 14.02.2018).

Крім того, відповідно вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.02.2018 належна ОСОБА_3 на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 площею 0,0371 га, окрім ОСОБА_1 , також перейшла у спадок рівними частинами по 1/3 громадянкам України ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

В подальшому ОСОБА_4 відповідно до договору дарування 1/3 частини земельної ділянки від 29.11.2018 (засвідченому державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П. та зареєстрованому в реєстрі за № 2-1378) безоплатно передала належну їй на праві приватної власності 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 площею 0,0371 га в рівних частинах громадянці України ОСОБА_2 та громадянці російської федерації ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаного договору дарування ОСОБА_1 зареєструвала в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на 1/6 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 (номер відомостей про речове право 29183469 від 29.11.2018, індексний номер рішення про державну реєстрацію права 44330699 від 29.11.2018).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 20.05.2024 співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 є громадянка російської федерації ОСОБА_1 (розмір частки 1/3 індексний номер рішення 39681960 від 14.02.2018, розмір частки 1/6 індексний номер рішення 44330699 від 29.11.2018 ) та громадянка України ОСОБА_2 (розмір частки 1/3 індексний номер рішення 39681960 від 14.02.2018, розмір частки 1/6 індексний номер рішення 44330699 від 29.11.2018).

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку сформованої 13.08.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 має цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства.

Згідно листа Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 05.06.2024 № 8010.5.2-25317/80.3-24 ОСОБА_1 залишається громадянкою російської федерації.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 у лютому та листопаді 2018 року набула право власності на 1/3 та 1/6 часток земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території м. Вишневе Бучанського району Київської області та протягом року не виконала покладений на неї у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужила земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що отримані ОСОБА_1 у власність 1/3 та 1/6 часток земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166, нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 15.02.2019 відносно 1/3 частки та 30.11.2019 відносно 1/6 частки), право власності на такі частки земельної ділянки підлягає припиненню, шляхом їх конфіскації за рішенням суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.01.2025 року відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18.11.2024 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на належні на праві приватної власності ОСОБА_1 1/3 та 1/6 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166. Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі відносно 1/3 та 1/6 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166, належних на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 15.05.2025 року залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 03.09.2025 року замінено Києво-Святошинську окружну прокуратуру Київської області у справі № 369/18663/24 процесуальним правонаступником Бучанською окружною прокуратурою Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.11.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

04.08.2025 року до суду від третьої особи ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, згідно яких остання просила відмовити у задоволенні позову.

Заперечення мотивовані тим, що застосування конфіскації або інших примусових заходів до частки третьої особи було б несумісним із вимогами національного та міжнародного права, порушувало б принцип пропорційності та покладало б на третю особу як добросовісного співвласника надмірний тягар, що прямо заборонено статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У судовому засіданні 29.04.2026 року прокурор підтримала позовну заяву повністю.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності разом з поясненнями щодо позову, позов підтримав повністю.

Відповідач та третя особа у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову повністю.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи встановлено, що у приватній власності ОСОБА_3 перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 площею 0,0371 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 087099 (11267), виданого Вишневою міською Радою народних депутатів 01.03.1999 на підставі рішення 9 сесії ХХІІ скликання Вишневої міської Ради народних депутатів від 30.01.1998, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №313.

Надалі, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.02.2018 (спадкова справа № 153/2015, зареєстровано в реєстрі за № 2-226) за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 , визнано право власності на 1/3 земельної ділянки із загальною площею 0,0371 га, з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного свідоцтва ОСОБА_1 зареєструвала в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на 1/3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 (номер відомостей про речове право 24838870 від 14.02.2018, індексний номер рішення про державну реєстрацію права 39681960 від 14.02.2018).

Крім того, відповідно вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.02.2018 належна ОСОБА_3 на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 площею 0,0371 га, окрім ОСОБА_1 , також перейшла у спадок рівними частинами по 1/3 громадянкам України ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

В подальшому ОСОБА_4 відповідно до договору дарування 1/3 частини земельної ділянки від 29.11.2018 (засвідченому державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П. та зареєстрованому в реєстрі за № 2-1378) безоплатно передала належну їй на праві приватної власності 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 площею 0,0371 га в рівних частинах громадянці України ОСОБА_2 та громадянці російської федерації ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаного договору дарування ОСОБА_1 зареєструвала в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на 1/6 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 (номер відомостей про речове право 29183469 від 29.11.2018, індексний номер рішення про державну реєстрацію права 44330699 від 29.11.2018).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 20.05.2024 співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 є громадянка російської федерації ОСОБА_1 (розмір частки 1/3 індексний номер рішення 39681960 від 14.02.2018, розмір частки 1/6 індексний номер рішення 44330699 від 29.11.2018 ) та громадянка України ОСОБА_2 (розмір частки 1/3 індексний номер рішення 39681960 від 14.02.2018, розмір частки 1/6 індексний номер рішення 44330699 від 29.11.2018).

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку сформованої 13.08.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166 має цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства.

Згідно листа Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 05.06.2024 № 8010.5.2-25317/80.3-24 ОСОБА_1 залишається громадянкою російської федерації.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 у лютому та листопаді 2018 року набула право власності на 1/3 та 1/6 часток земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території м. Вишневе Бучанського району Київської області та протягом року не виконала покладений на неї у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужила земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що отримані ОСОБА_1 у власність 1/3 та 1/6 часток земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166, нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 15.02.2019 відносно 1/3 частки та 30.11.2019 відносно 1/6 частки), право власності на такі частки земельної ділянки підлягає припиненню, шляхом їх конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 145 Земельного кодексу України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутих часток земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, такі частки земельної ділянки, з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166, підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель

(ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України).

Таким органом згідно чинного законодавства є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

У відповідності до п. в абз. 1 ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Таким чином, обраний Києво-Святошинською окружною прокуратурою спосіб захисту порушених інтересів держави, а саме: припинення права власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 на частки земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166, шляхом її конфіскації на користь держави в повній мірі відповідає вимогам законодавства.

Крім того, чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

В даному випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельні ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову на підставі ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації задовольнити.

Конфіскувати у громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), набуті у власність: -1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166, з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території міста Вишневе Бучанського району Київської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2018, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 39681960; -1/6 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:011:5166, з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території міста Вишневе Бучанського району Київської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.11.2018, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 44330699, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 39817550).

Стягнути з громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) 3 028 (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень) 00 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову за наступними реквізитами: одержувач коштів: Київська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909996, банк одержувача: Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UA028201720343190001000015641).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 17.08.2026 року.

Суддя А.В. Янченко