Рішення № 139047141, 11.08.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/567/26

Провадження № 2/342/672/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

з участю секретаря судового засідання Москалюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , (фактична адреса проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей, дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 18.05.2026 року і до досягнення дітьми повноліття, тобто 18-ти річного віку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між нею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровано шлюб, починаючи з 11.11.2010 року. Шлюб було зареєстровано Корабельним ВДАЦС Миколаївського МУЮ, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 39 від 11.11.2010 року. У спільному шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею та знаходяться на повному її утриманні. Протягом останніх 9-ти років, а саме з 2016 року стосунки з чоловіком розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, а також всестороння підтримка та допомога в т.ч. і у спільному вихованні власних дітей. Вже тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування впродовж періоду, що зазначений вище. За таких обставин, сторони припинили шлюбні стосунки, перестали спільно проживати та господарювати. Відповідно до рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва у справі № 488/4019/16-ц від 09.12.2016 року шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було розірвано. У зв`язку із повномаштабною війною України із агресором - російською федерацією, 20.03.2024 року як внутрішньо переміщена особа, вона разом із неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 переїхали із м. Баштанка, Баштанського району Миколаївської області, до с. Копачинці Чернелицької ТГ, Коломийського (Городенківського) району, Івано-Франківської області де проживають по теперішній час. Діти знаходяться на повному утриманні та забезпеченні позивача. Відповідач з часу розірвання шлюбу і по сьогоднішній день участі в утриманні дітей не приймав і не приймає, та ніякої матеріальної допомоги не надає, приймати участь у вихованні та повноцінному розвитку дітей не бажає, в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільні діти, дочка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ростуть та розвиваються, вони потребують збалансованого харчування, одягу та взуття, освітньої та художньої літератури для всебічного розвитку. В умовах сьогодення та стрімкому рості цін, все це потребує значних матеріальних витрат, а згідно вимог чинного законодавства участь відповідача (біологічного батька) у їх забезпеченні є його обов`язком, однак відповідач ОСОБА_2 , всупереч вимогам закону не приймає участі у покритті цих витрат нарівні з позивачем. Саме це змусило позивача звернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі.

Позивачка в судове засідання не з`явилася. Подала до суду заяву, в якій просить проводити судові засідання без її участі та ухвалити судове рішення на її користь. У разі неявки відповідача в судове засідання, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням при матеріалах справи. Відзив на позовну заяву не подавав, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дії позивача не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи з ухваленням, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочного рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження згідно гл.10 Розділу ІІІ ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11.03.2011 Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції слідує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29.01.2015 Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції доводиться, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Зареєстроване місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання/перебування вказаних дітей АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: №2604-5003175782 від 20.03.2024 та №2604-5003175900 від 20.03.2024.

Згідно копії рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09.12.2016 встановлено, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11.11.2010 Корабельним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №539 розірвано. Рішення набрало законної сили 20.12.2016.

Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 16.06.2018 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області доводиться, що 16 червня 2018 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 156 від 16.06.2018. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_7 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно витягу з реєстру Баштанської територіальної громади №2025/005043938 від 18.04.2025, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2604-5003175782 від 20.03.2024.

Довідкою Копачинецького старостинського округу №5 виконавчого комітету Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області №95 від 04.05.2026 стверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має на утриманні своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , і разом проживають по АДРЕСА_1 , як внутрішньо переміщені особи.

Конституцією України визначено основні права й обов`язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч.2 ст.51 Основного Закону батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено статтею 180 СК України.

Судом встановлено, що у сторін є двоє неповнолітніх дітей, яких батьки у відповідності до Сімейного Кодексу України зобов`язані утримувати.

Як зазначено в позовній заяві та не спростовано відповідачем, діти сторін перебувають на повному утриманні та забезпеченні позивачки. Відповідач з часу розірвання шлюбу, з 2016 року, участі в утриманні та вихованні дітей не приймав і не приймає, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.1 ст.182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 згаданої статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 183 згаданого Кодексу передбачено визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Частинами 1, 2, 3 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Враховуючи обставини, визначені ст. 182 СК України, приймаючи до уваги зазначені позивачкою підстави позовних вимог, обставини, що мають істотне значення, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позивачка звернулася в суд з позовом 18.05.2026, тому стягнення аліментів слід розпочати з 18 травня 2026 року і проводити до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити негайному виконанню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 128, 131, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 280-284, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнення аліментів розпочати з 18 травня 2026 року і проводити до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачка має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

- відповідач ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено 17.08.2026.

Суддя: Федів Л. М.