Рішення № 139047057, 17.08.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1549/25

Провадження №2/291/174/26

Р І Ш Е Н Н Я (З АОЧНЕ)

іменем України

17 серпня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

за участю секретаря Кащук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження с-щі Ружин Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2

до

ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області, як орган опіки і піклування

про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

в с т а н о в и в:

29.12.2025 позивач звернувся до суду з даним позовом та просив розірвати шлюб з ОСОБА_3 після розірвання шлюбу неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з ним.

В обґрунтування позову зазначив, що У 2009 році він, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 одружився з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 (після шлюбу ОСОБА_3 ) . Вказаний шлюб було зареєстровано 25.07.2009 році Виконкомом Дерганівської сільської ради про що видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 та зроблено актовий запис за № І. Під час шлюбу з відповідачем є спільні неповнолітні діти, а саме: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 - свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 видане Виконкомом Дерганівською сільською радою (актовий запис 6), ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 видане Дерганівською сільською радою Ружинського району Житомирської області (актовий запис 1).

Протягом вже тривалого часу позивач з відповідачкою проживали окремо та спільне господарство не вели. Відповідачка проживає (перебуває) окремо не за місцем реєстрації.

Спільне життя з відповідачкою не склалося через різні погляди на життя. Непорозуміння між ними призводили до постійних суперечок та сварок, які переросли у взаємну неповагу та ворожнечу. Фактично шлюб розпався з 2022 року. Коли відповідачка виїхала закордон та перестала спілкуватись з позивачем та дітьми. Місце реєстрації відповідачки визначається: АДРЕСА_1 ( як і у Позивача). Проте фактично по цій адресі вона не проживає.

З 2022 року відповідачка виїхала за кордон та перестала повністю спікуватись з дітьми. Весь цей час всі питання щодо виховання та утримання займався батько (Позивач). Мати (відповідачка) ухиляється від належного виховання своїх батьківських обов`язків. Діти не бажають проживати з матір`ю та обрали проживати разом з батьком (позивачем.)

З огляду на наведене, беручи до уваги обставини життя подружжя, враховуючи відсутність відомостей про вагітність дружини та відомостей про наявність у сторін дитини віком до одного року, спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, що мають істотне значення, та відповідає дійсній волі сторін, у зв`язку з чим вважає за потрібне задовольнити позовну вимогу щодо розірвання шлюбу. За таких обставин, позивач вважає, необхідним визначити місце проживання дітей з позивачем.

В судове засідання 17.08.2026 учасники справи не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У заяві позивач та його представник просили судове засідання провести без їх присутності. Позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі. Не заперечували щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду справи. Відзив на позов до суду не подав.

Представник Служби у справах дітей Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області, як орган опіки і піклування в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, не заперечує, щодо задоволення позовних вимог.

Оскільки учасники справи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, тому згідно з положеннями ст. 223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи без їх участі на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступного.

Сторони 25.07.2009 зареєстрували шлюб у Дерганівській сільській раді Ружинського району Житомирської області, актовий запис №1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 виданого 25.07.2009 року Дерганівською сільською радою Ружинського району Житомирської області (а. с. 6 зворот).

У шлюбі мають спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 видане Виконкомом Дерганівської сільської ради (актовий запис 6), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 видане Дерганівською сільською радою Ружинського району Житомирської області (актовий запис 1) (а.с.7-7зворот).

Відповідно до висновку органу опіки Ружинської селищної ради, затвердженому рішенням виконавчого комітету Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області№ 47 від 24.02.2026, доцільно визначити подальше проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Перебуваючи у шлюбі, сторони не змогли створити міцної сім`ї. Позивач в своїй заяві наполягала на розірванні шлюбу, що свідчить про дійсну волю чоловіка.

Тому суд приходить до висновку, що сім`я розпалась остаточно. Збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відтак у судовому засіданні встановлено підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Положеннями статті 160 СК України врегульовано право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2019 у справі №377/128/18 (провадження №61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Згідно з висновком органу опіки Ружинської селищної ради, затвердженому рішенням виконавчого комітету Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області, встановлено, що На даний час ОСОБА_7 та ОСОБА_4 проживають з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дітей уже тривалий час проживає у Чехії. Спеціалістами служби у справах дітей Ружинської селищної ради було обстежено умови проживання за вказаною вище адресою та з`ясовано, що в помешканні створені належні умови для проживання та розвитку дітей.

Діти письмово написали, що вони хочуть жити з батьком в Україні.

Відповідно до нотаріально завіреної заяви від 22.12.2025 року мати ОСОБА_3 власноруч підтвердила, що вона самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків так як перебуває за кордоном уже тривалий час їх вихованням займається батько .

ОСОБА_1 офіційного працевлаштування не має, але має постійний тичасовий дохід.

У характеристиках на дітей ОСОБА_8 ліцею зазначено, що «Діти проживають з батьком, який приділяє належну увагу і вихованню, контролює умови навчання та розвитку дітей, підтримує зв`язок із класними керівниками та навчальним закладом. Мати перебуває за кордоном. Умови проживання задовільні, забезпечено належний догляд. Побутові та санітарно-гігієнічні умови відповідають нормам, діти мають окремі місця для навчання та відпочинку. Діти забезпечені усім необхідним для навчання та розвитку».

Питання визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_4 розглянуто на засіданні комісії з питань захисту

прав дитини при виконавчому комітеті Ружинської селищної ради 16.02.2026 року, вивчено наявні матеріали справи.

В матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків чи аморальної поведінки, відомості щодо вад здоров`я, неможливості утримувати дітей чи приділяти достатню увагу їх вихованню, навчанню та духовному розвитку.

Орган опіки та піклування вважає за доцільне проживання неповнолітніх дітей визначити разом з батьком (а. с. 32-34).

Зважаючи на той факт, що неповнолітні діти сторін досягли 14-річного віку, та відповідно ст.160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дітей, які досягли чотирнадцяти років, визначаються ними самостійно.

Відтак встановлені підстави для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 104, 110, 112, 113, 160 СК України, суд

ухвалив:

Позовні ОСОБА_10 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області, як орган опіки і піклування про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою України, зареєстрований 25.07.2009 у Дерганівській сільській раді Ружинського району Житомирської області, актовий запис №І, розірвати.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 29.07.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

третя особа: Служба у справах дітей Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 44100310, місце знаходження: вул.Незалежності 2, с-ще Ружин, Бердичівський район, Житомирська область.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області О. В. Митюк